Вирок № 88146041, 10.03.2020, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №359/1438/20

Провадження №1-кп/359/387/2020

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2020 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Вознюка С.М.,

при секретарях Пугач Д.О.,

за участю прокурора Кириченко Ю.Л., обвинуваченої ОСОБА_1 , потерпілого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією в залі суду кримінальне провадження за №12020110100000264, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.02.2020 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом, по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Київ, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер картки платника податків фізичної особи НОМЕР_1 , -

у скоєнні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 вчинила кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч.1 ст.190 КК України, за наступних обставин.

10.12.2019 року близько 19 годин 20 хвилин ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , вирішила заволодіти шляхом обману мобільним телефоном належним ОСОБА_2 .

Реалізовуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи, що її дії носять незаконний та протиправний характер, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом обману попрохала у ОСОБА_2 надати їй мобільний телефон марки «Huawei» модель У6 2018 чорного кольору, для здійснення телефонного дзвінка, та пообіцяла повернути його власнику через декілька хвилин, чим ввела ОСОБА_2 в оману, оскільки ОСОБА_1 не мала наміру повертати вказаний телефон.

В подальшому, ОСОБА_2 , не здогадуючись про злочинний намір ОСОБА_1 , добровільно передав останній належний йому мобільний телефон марки «Huawei» модель У6 2018 чорного кольору, вартістю 1899 гривень. Заволодівши зазначеним мобільним телефоном ОСОБА_1 з місця скоєння злочину зникла та розпорядилася чужим майном на власний розсуд.

Своїми злочинними діями злочинними діями ОСОБА_1 завдала потерпілому ОСОБА_2 , матеріальну шкоду на суму 1 899 гривень 00 копійок.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинила умисні дії, які виразились у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), тобто скоїла кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч.1 ст.190 КК України.

Доказами вчинення указаного кримінального правопорушення, є особисті покази обвинуваченої, надані нею в судовому засіданні.

З урахуванням позиції обвинуваченого, потерпілого та думки прокурора, суд, в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження обставин вчинення ОСОБА_1 інкримінованого їй злочину, крім допиту обвинуваченої, зважаючи на те, що учасниками судового провадження фактичні обставини не оспорювались (щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, зокрема щодо часу, місця, способу, мотиву та мети, форми вини, завданих матеріальних збитків потерпілому, та повторності скоєного під час іспитового строку).

В судовому засіданні, ОСОБА_1 свою вину у інкримінованому їй злочині визнала повністю, розкаялася у скоєному та зазначила, що зрозуміла значення вчиненого нею, висловила намагання виправити свою поведінку в подальшому, не вчиняти порушень законодавства України в майбутньому, надати їй можливість виправитись.

Щодо обставин вчиненого злочину, повідомила, що вона дійсно 10.12.2019 року близько 19 год. 20 хв. знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , вирішила заволодіти шляхом обману мобільним телефоном належним ОСОБА_2 . Вона попрохала у ОСОБА_2 надати їй мобільний телефон марки «Huawei» чорного кольору, для здійснення телефонного дзвінка, та пообіцяла повернути його власнику через декілька хвилин, отримавши телефон та зникла.

Судом також досліджені докази, що свідчать про особу обвинуваченої, документи, що характеризують особу обвинуваченої та речові докази у справі. Матеріальні збитки становлять 1899 (одна тисяча вісімсот дев`яносто дев`ять) грн. 00 коп.

Інші докази судом не досліджувались, зважаючи на позицію учасників судового провадження.

При цьому розгляд провадження проводився відносно обвинуваченої в межах пред`явленого їй обвинувачення. Зміни обвинувачення та визнання частини обвинувачення необґрунтованою судом не здійснювались, а підстав для цього не встановлено.

З урахуванням наведеного, показів обвинуваченої, суд вважає, що ОСОБА_1 дійсно вчинила злочин, передбачений ч.1 ст.190 КК України, внаслідок чого у суду відсутні сумніви щодо притягнення обвинуваченої до кримінальної відповідальності за санкцією указаної статті кримінального закону.

Злочин вчинено за обставин, наведених в обвинувальному акті.

Призначаючи покарання обвинуваченій, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, обставини їх вчинення, дані про особу обвинуваченої й обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, у зв`язку з чим суд прийшов до висновку про необхідність обрання покарання, передбаченого санкцією ч.1 ст.190 КК України.

Так, судом враховується те, що ОСОБА_1 вчинила умисний злочин середньої тяжкості, з урахуванням положень ст. 12 КК України. Так, санкцією ч.1 ст. 190 КК України передбачено покарання до трьох років обмеження волі.

За час судового розгляду справи в суді, обвинувачена вела себе позитивно, дотримувалася встановленого в суді порядку, зауважень головуючого не отримувала.

З цього приводу суд враховує, що у відповідності до ст. 67 КК України, обставин, що обтяжує покарання обвинуваченій не встановлено.

Щодо наявності пом`якшуючих їх відповідальність обставин, суд, у відповідності до ст. 66 КК України, відносить щире каяття.

Обвинувачена вчинила кримінальне правопорушення середньої тяжкості. Аналіз даних про її особу вказує на те, що вона раніше не притягалася до кримінальної відповідальності, на обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, має середню освіту та двох неповнолітніх дітей, офіційно не працевлаштована, має неофіційний дохід.

З огляду на дані обставини в їх сукупності, суд враховує конкретні обставини вчинення злочину, тяжкість злочину, правову позицію прокурора, дані про особу обвинуваченої, наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих обставин, а також щире каяття у скоєному, а тому суд приходить до переконання, що останній слід призначити покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, у виді штрафу.

Дана міра покарання відносно обвинуваченої є необхідною і достатньою для виправлення та попередження скоєння нею нових злочинів, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та його особу.

Цивільний позов з цього приводу потерпілим не заявлено.

Відомості про речові докази в матеріалах кримінального провадження не має.

Процесуальні витрати в кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не обирався, підстав для його обрання судом не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 122, 124, 126, 318, 322, 363-368 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. 00 коп.

ОСОБА_1 , зобов`язана сплатити суму штрафу на рахунок Державного бюджету України (отримувач коштів: Борисп. УК/Бориспіль/21081100; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38007070; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UA888999980313070106000010004; код класифікації доходів: 21081100), - в місячний термін з моменту вступу вироку в законну силу.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку — після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.

Копія вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченій, прокурору та потерпілому.

Суддя С.М.Вознюк