Рішення № 88144055, 12.03.2020, Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 138/132/20

Провадження №:2-а/138/4/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2020 м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області, в складі:

головуючого судді Київської Т.Б.,

за участю: секретаря Політанської Т.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Лобачова Г.І.,

перекладача Мурару Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Могилів-Подільського міськрайонного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Могилів-Подільського прикордонного загону імені героя України старшого лейтенанта В`ячеслава Семенова, військова частина 2193 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження у такій справі, визнання дій протиправними та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним вище позовом, який мотивовано тим, зокрема, що він є громадянином Республіки Молдова. 11.01.2020 позивач провідував свого батька, який є громадянином України та проживає в м. Могилів-Подільський Вінницької області. Того ж дня, при перетині державного кордону в напрямку «Вихід з України» позивача було затримано працівниками Могилів-Подільського прикордонного загону в міжнародному пропускному пункті «Могилів-Подільський - Отач» в зв`язку з перевищенням строку перебування на території України на одну добу та винесено відносно нього постанову про накладення адміністративного стягнення серії ПдРУ №031205 за ч. 2 ст. 203 КУпАП, якою накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400,00 грн. Позивач зазначає, що в ході складення протоколу про адміністративне правопорушення та винесення постанови про накладення адміністративного стягнення йому не було роз`яснено його права та обов`язки, не було забезпечено перекладача. Крім того, у вчиненні даного адміністративного правопорушення винуватий працівник Могилів-Подільського прикордонного загону, який пропустив позивача на територію України.

Зважаючи на викладене, позивач просить суд припинити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення та скасувати постанову серії ПдРУ №031205, а провадження у справі закрити; визнати протиправними дії Могилів-Подільського прикордонного загону та відшкодувати йому моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 1200000 грн.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 22.01.2020 позов було залишено без руху, надано позивачу строк на усунення зазначених в ухвалі суду недоліків.

На виконання вимог ухвали суду позивачем було надано позовну заяву в новій редакції, в якій він, крім зазначених вище позовних вимог, також просив стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 80 молдавських лей або в гривнях по курсу національного банку України та відшкодувати моральну шкоду, визнати дії відповідача протиправними.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 17.02.2020 було відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Могилів-Подільського прикордонного загону імені героя України старшого лейтенанта В`ячеслава Семенова, військова частина 2193 про відшкодування матеріальної шкоди. В решті позовних вимог провадження у справі відкрито.

26.02.2020 представником відповідача було надано відзив на позов, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову. Відзив мотивований тим, зокрема, що Порядком продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого Постановою КМУ від 15.02.2020 № 150 визначено, що іноземці та особи без громадянства, які на законній підстави прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів. Інструкцією з організації і здійснення перевірки документів громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 05.06.2012 № 407 передбачено, що перевірка іноземців про виконання ними вимог щодо дотримання встановлених законодавством правил і строків перебування на території України підраховується автоматизовано. Так, 11.01.2020 о 12.01 під час перетину громадянином Республіки Молдова ОСОБА_1 , державного кордону України на вихід в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Могилів-Подільський - Отач» сталося спрацювання бази даних ІТС «Гарт-1» та на екрані АРМ «Інспектор» ПТК АПК ІТС «Гарт-1» з`явилося відповідне інформаційне повідомлення. Зважаючи на викладене, відносно ОСОБА_1 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення. Крім того, 26.02.2020 працівниками Могилів-Подільського прикордонного загону було відпрацьовано підрахунок термінів перебування в Україні громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 станом на 11.01.2020 та встановлено, що він перебував в Україні 91 день протягом останніх 180. В подальшому, при складенні протоколу про адміністративне правопорушення, в графі: «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності» наявний запис про те, що ОСОБА_1 не визнає себе винним у вчиненому правопорушенні, а вважає винуватим представників ДПСУ. Зазначений запис засвідчений особистим підписом ОСОБА_1 Запис аналогічного змісту та особистий підпис ОСОБА_1 наявний також внизу зворотного боку протоколу. На інших документах наявні записи про те, що ОСОБА_1 від підпису відмовився в присутності свідків. Вказані обставини свідчать про те, що зміст вказаних вище документів був доведений ОСОБА_1 . Крім того, в справі про адміністративне правопорушення від 28.12.2019 за ч. 2 ст. 203 КУпАП в протоколі про адміністративне правопорушення ПдРУ № 311932 відносно ОСОБА_1 наявний підпис і про ознайомлення зі ст. 268 КУпАП і про можливість скористатись послугами перекладача чи захисника, де своєю рукою позивач поставив підпис про ознайомлення та засвідчив факт розуміння української мови.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 26.02.2020 було вирішено питання про призначення у справі перекладача з української на російську мову для позивача ОСОБА_1 .

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повній мірі з підстав зазначених в позові та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав зазначених у відзиві на позов та у додаткових поясненнях, які в письмовому виді були надані суду в судовому засіданні 10.03.2020 та усних поясненнях.

Суд, розглянувши позов, заслухавши пояснення сторін спору, показання свідків, дослідивши матеріали даної справи, справи 138/1136/18, які стосуються участі перекладача у справі та технічний засіб судового засідання у даній справі за 11.07.2018 та матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши докази в їх сукупності, встановив таке.

Позивач є громадянином Республіки Молдова, що підтверджується копією його паспорту (а.с. 47).

Тобто, позивач є іноземцем, оскільки п. 6 ч.1 ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон) визначено, що іноземець це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

11.01.2020 інспектором прикордонної служби 2 категорії відділу прикордонної служби «Могилів-Подільський» Бойко В.В. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПдРУ № 157215 за ч.2 ст. 203 КУпАП. В даному протоколі зазначено, що 11.01.2020 о 13 годині 15 хвилин в пункті пропуску для автомобільного сполучення "Могилів-Подільський-Отач" на напрямку «Вихід з України» виявлений громадянин Республіки Молдова ОСОБА_1 , який порушив встановлений термін перебування на території України, передбачений п.2 Порядку, затвердженого Постановою КМУ від 15.02.2012 № 150, а саме: протягом 180 діб перебував в Україні 91 добу, термін перебування перевищив на 1 добу, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч.2 ст.203 КУпАП.

Зазначений протокол був розглянутий начальником 1-ї групи ІПК ВПС «Могилів-Подільський» ОСОБА_2 Того ж дня, за результатами розгляду протоколу винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ПдРУ № 031205. Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.203 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400,00 грн.

Вважаючи вказану постанову протиправною, винесеною з порушенням норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду з позовом про її скасування.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приписами ч.2 ст. 203 КУпАП дійсно передбачена адміністративна відповідальність, зокрема, за порушення іноземцями встановленого терміну перебування в Україні, виявленого в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в`їзду-виїзду.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, - іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території Україні протягом дії візи або на період, установлений законодавством чи міжнародним договором України, або якщо строк їх перебування на території України продовжено в установленому порядку.

Відповідно до ч. 16 іноземці та особи без громадянства, які в`їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в`їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України. При цьому ч.3 ст.9 даного Закону визначає, що строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Згідно з п.п.2 п.2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року № 150 (чинного на час події) іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в`їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Відповідно до пп. 2.8.2 п. 2.8 Інструкції з організації і здійснення перевірки документів громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, затвердженої Наказом № 407 від 05.06.2012 Адміністрацією Державної прикордонної служби України, під час здійснення стандартної перевірки документів іноземців та осіб без громадянства, потрібно додатково перевіряти під час виїзду з України: документи, передбачені частиною першою статті 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»; виконання вимог щодо дотримання встановлених законодавством правил і строків перебування в Україні (підраховується автоматизовано відповідно до Положення про базу даних «Відомості про іноземців та осіб без громадянства, які перевищили термін реєстрації паспортних документів в Україні», затвердженого наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України 27.05.2008 № 444 (далі - Положення № 444)).

Так, згідно п. 8 Положення № 444, база даних формується шляхом автоматизованого підрахунку кількості днів тимчасового перебування на території України іноземців та осіб без громадянства за інформацією про їх в`їзд в України та виїзд з України, що зберігається в базі даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України» (далі - База даних осіб», яка створена і функціонує відповідно до Положення про базу даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України», затвердженого наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 25 червня 2007 року № 472 (z0765-07), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 липня 2007 року за № 765/14032.

Пунктом 10 Положення №444 зазначено, що перевірка інформації за Базою даних здійснюється автоматично з використанням автоматизованих робочих місць "Інспектор"(стаціонарних, портативних, кишенькових) (далі - АРМ "Інспектор") ПТК АПК ІТС "Гарт-1" під час уведення інформації до Бази даних осіб посадовими особами підрозділів органів охорони державного кордону Державної прикордонної служби України, які в установленому порядку призначені і несуть службу в прикордонному наряді "Перевірка документів", шляхом асоціативного пошуку за такими реквізитами (з визначеним відсотком збігу даних):

прізвище та ім`я особи (латинськими літерами) - 90%;

дата народження - 100%;

громадянство - 100%;

серія і номер паспортного документа - 100%.

У разі збігу даних за цими реквізитами з даними, що зберігаються в Базі даних, на екрані АРМ «Інспектор» ПТК АПК ІТС «Гарт-1» з`являється відповідне інформаційне повідомлення з відображенням даних про особу із зазначенням коду ознаки інформації «ПТР (перевищення іноземцем або особою без громадянства терміну реєстрації паспортного документа).

Судом встановлено, що 11.01.2020 о 12:01 під час перетину кордону громадянином Республіка Молдова ОСОБА_1 державного кордону України на вихід в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Могилів-Подільський-Отач» та здійснення процедури прикордонного контролю сталося спрацювання бази даних ІТС «Гарт-1» у зв`язку із збігом даних з реквізитів паспортного документу з даними, що зберігаються в Базі даних, що підтверджується витягом з робочого журналу ПТК АПК «Гарт-1/П» ІТС «Гарт-1» за 11.01.2020.

З аналізу витягу з бази даних "Відомості про іноземців та осіб без громадянства, які перевищили термін реєстрації паспортних документів в Україні" щодо фактів перетинання державного кордону України громадянином Республіки Молдови ОСОБА_1 був складений відповідний підрахунок від 26.02.2020, яким також підтверджується, що термін перебування позивача на території України протягом останніх 180 днів станом на 11.01.2020 склав 91 добу.

Таким чином, вказані документи підтверджують те, що ОСОБА_1 було порушено п.п.2 п.2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.

Доказів, які б спростовували вказані обставини позивач суду не надав і про такі докази не зазначив.

Єдине на що посилався позивач, як на підставу не визнання своєї вини у вчиненні правопорушення це те, що на його думку таке порушення було спровоковано працівниками прикордонної служби, які впустили його того ж дня на територію України, оскільки особисто він не підраховує скільки разів він перетинає кордон між Республікою Молдова на Україною.

З приводу таких доводів позивача то суд встановив, що згідно п.3 Порядку, під час в`їзду іноземця на територію України обчислення дозволеного йому строку перебування дійсно здійснює посадова особа Держприкордонслужби в пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України шляхом відрахування від дня фактичного в`їзду 180 днів назад. Іноземець не порушив зазначений строк, якщо в межах цього 180-денного періоду він перебував на території України не більше 90 днів.

Разом з тим, дії посадових осіб Держприкордонслужби щодо пропуску позивача 11.01.2020 на територію України не є предметом спору в даній адміністративній справі, оскільки оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення є окремою категорію адміністративних спорів, які віднесені до юрисдикції місцевого загального суду, як адміністративного.

Крім того, згідно ч. 3 ст. 3 Закону іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

По своїй суті переміщення через державний кордон будь-якої країни є активною дією особи, так само, як і перевищення терміну перебування на території іншої країни. Тобто, та обставина, що позивач не веде підрахунку кількості днів перебування на території України не свідчить про відсутність в його діях складу вказаного правопорушення.

Разом з тим, за наслідками розгляду справи суд не може залишити поза увагою обставини щодо самого провадження у справі про адміністративне правопорушення вчинене позивачем.

Так, частиною 2 статті 3 Закону передбачено, зокрема, що іноземці, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб`єктності та основних прав і свобод людини.

Згідно ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право, зокрема, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача.

Позивач стверджував факт того, 11.01.2020 йому не було забезпечено участь перекладача, а українською мовою він не володіє, однак розуміє її в певній мірі та вважає своєю рідною мовою російську.

Як слідує з матеріалів адміністративної справи відносно ОСОБА_1 , на зворотному боці протоколу про адміністративне правопорушення серії ПдРУ № 157215 в графі «Підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності», яка міститься після зазначення про ознайомлення зі змістом протоколу, отримання його копії та про повідомлення про час та місце розгляду самої справи про адміністративне правопорушення, наявний підпис позивача та власноручно написані ним пояснення, вчинені російською мовою про те, що він не визнає себе винним у вчиненні адміністративного правопорушення. Жодного зазначення про те, що йому не зрозуміло зміст такого документу чи про те, що йому потрібен перекладач з української на російську мову він не написав.

Також на другій сторінці протоколу про адміністративне правопорушення міститься ще один підпис позивача після ознайомлення з правами та після пояснень ОСОБА_1 , які були записані з його слів особою, яка складала такий документ та які повністю відповідають позиції позивача висловленій в межах даного провадження у справі, а саме з приводу того, що у вчиненні правопорушення винні працівники прикордонної служби.

Дійсність підписів позивача в протоколі та його пояснень були підтвердженні самим же позивачем в ході розгляду справи.

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні надав показання про те, що 11.01.2020 близько 12 год. дня йому надійшла доповідь про те, що на пішохідному переході в напрямку «Вихід з України» де було спрацювання по базі даних відносно ОСОБА_1 , а саме перевищено строк перебування на території України на 1 добу, тобто 91 день за останні 180 днів. Він попросив ОСОБА_1 надати його паспорт та вони пішли до службового приміщення. По дорозі до приміщення, він пояснив ОСОБА_1 всі обставини справи. На початку розмови він розмовляв українською мовою, але коли почув що позивач спілкується російською то одразу перейшов на розмову саме такою мовою. Після того, як ОСОБА_1 привели в приміщення для складення протоколу про адміністративне правопорушення, він почав вимагати присутності начальника та щоб він особисто розібрався з цією ситуацією. Безпосередній керівник свідка, ОСОБА_3 після прибуття на місце теж пояснював все ОСОБА_1 російською мовою. В ході розмови ОСОБА_1 попросив перекладача з румунської мови. Це відбулось після того, як уже був складений протокол про адміністративне правопорушення. Перекладач з румунської мови Сучеван Іонел прибув через певний час, однак з`ясувалось, що ОСОБА_1 румунської мови не розуміє. Перекладач з української на російську мову не залучався, оскільки ОСОБА_1 про це не просив.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні надав показання про те, що адміністративного затримання ОСОБА_1 не було. При розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 він був присутній. Також був ОСОБА_2 та перекладач з румунської мови. Дружини ОСОБА_1 там не було. Він прибув після того, як ОСОБА_1 почав виявляти незадоволення ситуацією що склалась і він почав створювати конфліктну ситуацію виявляючи невдоволення усім що відбувалось. Коли прибув перекладач, ОСОБА_1 почав говорити, що буде все знімати на телефон. Перекладача з російської на українську мову не має в штаті прикордонслужби. ОСОБА_1 міг прослідувати на територію Республіки Молдова лише після розгляду справи про адміністративне правопорушення, однак він сам навмисно затягував час провадження у справі. Він навмисно викликав перекладача з румунської мови, якої не розуміє.

Тобто, суд встановив, що уже після складання протоколу про адміністративне правопорушення позивач усно заявив клопотання про забезпечення йому перекладача з румунської на українську мову.

Вказані вище обставини також спростовують доводи позивача з приводу того, що йому не були роз`ясненні його права.

Саме за клопотанням позивача відповідачем було забезпечено йому перекладача, який прибув на місце о 14 год 00 хв., тобто до розгляду справи по суті, однак згідно рапорту, датованого 11.01.2020, складеного начальником віпс «Лядова» Сучеван І., який і був залучений, як перекладач, під час спілкування з ОСОБА_1 було встановлено, що він румунської мови дійсно не розуміє, однак володіє українською та російською мовами (а.с.51).

Допитана в судовому засіданні в якості свідка дружина позивача ОСОБА_5 надала суду показання про те, що після виявлення факту перебування ОСОБА_1 на території України понад встановленні терміни вона залишалась разом з ним, близько години. При складанні протоколу про адміністративне правопорушення та при подальших діях вона уже присутня не була. Одразу після зупинки її чоловіка він повідомив працівникам прикордонної служби що не володіє українською мовою і розмовляли вони російською. Перекладача не було протягом часу її перебування разом з чоловіком.

Тобто, встановлені обставини в сукупності свідчать про те, що відповідач встановивши, що позивач розмовляє та пише російською мовою, а не українською та те що він є іноземцем, не забезпечив йому участь перекладача під час розгляду по суті справи про адміністративне правопорушення. Як уже зазначалось вище, в самому ж протоколі вказано, що ОСОБА_1 не володіє, хоча і розуміє українську мову.

Дана обставина не заперечувалась в ході розгляду справи самим же позивачем, однак він наполягав на тому, що сам факт розуміння мови не дозволило йому через те, що він нею не володіє на достатньому рівні, в повній мірі реалізувати його права під час провадження у справі.

Та обставина, що посадові особи під час провадження у справі спілкувались з ОСОБА_1 переважно російською мовою не свідчить про належне забезпечення його прав в цій частині під час вирішення справи по суті.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 268 КУпАП встановлено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 279 КУпАП головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Як вже зазначалось вище, позивач є громадянином Республіки Молдова.

Системний аналіз наведених вище правових норм надає підстави стверджувати, що правовий статус іноземця передбачає обов`язок суб`єктів владних повноважень забезпечити йому реальну можливість реалізувати свої права, зокрема право на перекладача, яке перебуває у взаємозв`язку з правом знати за що він притягається до адміністративної відповідальності і яка саме санкція до нього застосовується, оскільки від цього безпосередньо залежить наявність у нього чіткої практичної можливості оскаржити дії, які становлять втручання в його права.

Крім того, суд зазначає, що право іноземця на допомогу перекладача регламентовано не тільки внутрішніми нормативно-правовими актами України, а й пунктом 1 статті 5 Декларації про права людини у відношенні осіб, що не є громадянами країни, в якій вони проживають, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 13.12.1985 на виконання Міжнародних пактів про права людини, що ратифіковані Україною, а також на важливості забезпечення права особи на перекладача неодноразово наголошувалось в рішеннях Європейського суду з прав людини (рішення від 28.11.1978 р. у справі «Лудіке, Белкасем і Коч проти ФРН», від 19.12.1989 у справі «Камазінскі проти Австрії», від 30.05.1980 у справі «Артіко проти Італії»).

Отже, лише дотримання права іноземця на перекладача при прийнятті суб`єктом владних повноважень постанови про накладення штрафу відносно нього є достатньою і необхідною правовою підставою вважати, що він обізнаний з його змістом і сутністю, а отже, знає або повинен знати про втручання в його права.

На підтвердження обставини володіння позивачем українською мовою, представник відповідача надав суду копію протоколу про адміністративне правопорушення серії ПдРУ № 311932 від 28.12.2019 та копію постанови про накладення адміністративного стягнення № 001467 від 28.12.2019 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 203 КУпАП у виді попередження. Зі змісту вказаних доказів слідує, що перекладач не залучався (а.с.57,58). В графі «Зміст постанови доведено до відома особи, яка притягається до адміністративної відповідальності зрозумілою мовою, копію цієї постанови отримано» наявний підпис ОСОБА_1 .

Крім того, в судовому засіданні було досліджено технічний засіб, який містив звукозапис судового засідання, проведеного 11.07.2018 в адміністративній справі № 138/1136/18 за позовом ОСОБА_6 до Могилів-Подільського прикордонного загону імені Героя України старшого лейтенанта Вячеслава Семенова про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 06 квітня 2018 року № 097106.

Судом встановлено, що позивач брав участь у справі, як представник позивача ОСОБА_6 . Судовий розгляд проводився державною мовою і ОСОБА_1 повідомляв, що розуміє українську мову, але не стверджував про володіння такою мовою. Деякі моменти судового розгляду головуючий суддя пояснював йому російською мовою, але не увесь хід розгляду справи.

Такі обставини були визнанні сторонами даного спору.

На переконання суду поняття «володіти» та «розуміти» є різними, особливо що стосується знання іноземної мови.

Разом з тим, при вирішенні даного спору суд враховує ту обставину, що не зважаючи на факт розуміння ОСОБА_1 української мови, суду не надано доказів, які б підтверджували ту обставину, що позивач дійсно міг скористатись усіма належними йому правами при вирішенні справи по суті, через відсутність доказу саме володіння ним такою мовою.

Таким чином, незважаючи на те, що позивач перебував на території України понад встановлений нормами чинного законодавства строк, судом встановлено, що оскаржувана постанова була прийнята відповідачем без залучення перекладача, а також не містить інформації про відмову позивача від перекладача саме з російської мови, тобто мови, якою він володіє, на українську у зв`язку із чим суд не може визнати провадження у справі справедливим, а отже і рішення прийняте за наслідками такого провадження підлягає скасуванню.

При вирішенні даного спору суд також зважає на те, що Європейський суд з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03) перевіряючи відповідність дій державних органів ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання «справедливого балансу» між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

При вирішенні даного спору суд, в межах повноважень визначення п.3 ч.3 ст. 286 КАС України, вважає за необхідне скасувати рішення суб`єкта владних повноважень, а саме постанову серії ПдРУ № 031205 та закрити провадження у справі у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, оскільки правопорушення вчинено 11.01.2020.

Таке рішення суду ґрунтується також на положеннях ст. 38 та 247 КУпАП.

Відповідно до п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Зважаючи на те, що правопорушення за ч.2 ст. 203 КУпАП не є триваючим, а на час вирішення справи закінчився строк накладення стягнення за вчинення такого правопорушення суд не може надіслати справу на новий розгляд відповідачу згідно п. 2 ч.3 ст. 268 КАС України.

З приводу констатації факту порушення відповідачем положень статей 3 та 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод то відповідно до ст. 32 такої Конвенції питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї віднесено до юрисдикції Європейського суду з прав людини.

Крім того, в межах провадження у даній справі позивач не довів жодними доказами, що будь-які дії відповідача під час провадження у справі про адміністративне правопорушення слід вважати такими на які поширюються гарантії вказаних норм.

З приводу твердження позивача що його тримали в пункті пропуску більше трьох годин то суд зазначає, що закон містить виключення із загального правила, а саме згідно ч. 2 ст. 263 КУпАП, зокрема, осіб, які незаконно перетнули або зробили спробу незаконно перетнути державний кордон України, порушили прикордонний режим, режим у пунктах пропуску через державний кордон України або режимні правила у контрольних пунктах в`їзду-виїзду, а також іноземців які порушили правила перебування в Україні або транзитного проїзду через територію України, може бути затримано на строк до трьох годин для складення протоколу, а в необхідних випадках для встановлення особи та/або з`ясування обставин правопорушення - до трьох діб.

Крім того, дії щодо незаконного затримання можуть бути предметом окремого оскарження, що в даному випадку не відноситься до компетенції суду при вирішенні даного спору в силу дії положень ст. 286 КАС України.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди суд зазначає таке.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч.3 ст.23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Статтею 1167 Цивільного кодексу України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 №4 (надалі за текстом - Постанова) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4, 5 Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з пунктом 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

В позові крім вимоги про відшкодування такої шкоди позивач не вказав про обставини на які він посилається, як на підставу такої вимоги. В заяві, яку він додатково подав до суду 25.02.2020 він лише вказав свою оцінку такої шкоди в розмірі 1200000 грн.

Аналогічно, в судовому засіданні позивач не бажав пояснити суду в чому саме полягає моральна шкода, яку він просить відшкодувати. Як на доказ такої обставини посилався на показання його дружини, яку клопотав допитати, як свідка. На запитання суду про те, з якого розрахунку виходив позивач оцінюючи розмір такої шкоди в 1200 000 грн. він лише вказав, що це його така суб`єктивна оцінка і вона є лише нижньою межею розміру такої шкоди з його точки зору.

Допитана в судовому засіданні з даного приводу свідок ОСОБА_5 надала суду показання, що 11.01.2020, з моменту спрацювання системи бази даних про перевищення перебування її чоловіком терміну перебування на території України вона залишалась з ним на території пункту пропуску близько години, а потім вона прослідувала на територію Республіки Молдова, оскільки у них є троє неповнолітніх дітей. Вона була свідком того, що на прохання чоловіка дати йому склянку води йому відмовили. Також знає те, що він був голодним. Після повернення додому чоловік був дуже нервовий, кричав на неї, що для нього є нетиповим. Він того дня більше нічого не їв і не спав дві ночі. Враховуючи такий емоційний стан чоловіка вона змушена була відправити дітей до своєї матері.

Зважаючи на суть спору та розмір яким позивач оцінив таку шкоду суд не може вважати показання дружини позивача з даного приводу об`єктивними.

Крім того, самі по собі показання свідка з приводу поведінки особи не є достатнім доказом в обґрунтування тієї обставини, що їй дійсно була завдана моральна шкода, оскільки з вказаних вище норм та роз`яснень Пленуму слідує, що саме особа, якій така шкода завдана має довести таку обставину, оскільки тільки вона може пояснити в чому саме полягала така шкода.

Враховуючи зазначене вище суд вважає, що позивачем не обґрунтовано наявності страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями відповідача, відповідно до яких заподіяно шкоду, яку саме заподіяно шкоду та в чому вона полягає. Тобто, позивач повинен довести факт завдання йому моральної шкоди, надати належні докази того, що саме дії та бездіяльність відповідача призвела до нематеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя.

Суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів заподіяння йому моральних страждань протиправною поведінкою відповідача по справі, зокрема, доказів погіршення здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок душевних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій або бездіяльності відповідача.

Крім того, позивач жодним чином не обґрунтовує розмір моральної шкоди в сумі 1 200 000,00 грн.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 1 200 000,00 гривень є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Щодо питання розподілу судових витрат, зокрема витрат пов`язаних із залученням перекладача, суд зазначає таке.

Частиною 3 ст. 71 КАС України передбачено, що перекладач має право, зокрема, на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов`язаних із викликом до суду.

Згідно ч. 3, 4 ст. 137 КАС України, зокрема, перекладач отримує винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов`язані із справою, якщо це не входить до його службових обов`язків. У випадках, коли сума витрат на оплату робіт (послуг) перекладача повністю не була сплачена учасниками справи попередньо (авансом), суд стягує ці суми на користь перекладача зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом.

Питання щодо розміру винагороди перекладача регулюється п. 6-1 Інструкції про порядок і розміри компенсації (відшкодування) витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів досудового розслідування? прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративне правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 710 від 01.07.1996 згідно якого розмір винагороди перекладача, якщо виконана робота не є його службовим обов`язком, становить: за годину надання послуг з усного перекладу - 15 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; надання послуг з письмового перекладу у кількості 1860 друкованих знаків разом із пробілами - 10 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет на 2020 рік» передбачено, що станом на 1 січня розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2102,00 грн. Тобто, одна година усного перекладу оплачується винагородою в розмірі 15% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 315,30 грн. (2102,00*15%=315,30), а надання послуг з письмового перекладу у кількості 1860 друкованих знаків разом із пробілами оплачується у розмірі 10% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 210,20 грн. (2102,00*10%=210,20).

З протоколу судового засідання від 10.03.2020 слідує, що перекладач Мурару Л.В. здійснювала усний переклад в судовому засіданні з 17:26:36 до 17:58:04, що становить 32 хвилини 32 секунди та з 18:00:24 до 18:49:12, що становить 49 хвилин 12 секунд. Усього разом 10.03.2020 перекладач здійснювала усний переклад в судовому засіданні 81 хвилину 44 секунди. З протоколу судового засідання від 11.03.2020 слідує, що перекладач Мурару Л.В. здійснювала усний переклад в судовому засіданні з 15:52:47 до 15:53:08, що становить 21 секунду; з 15:55:05 до 16:28:38, що становить 33 хвилини 33 секунди; з 16:29:49 до 17:16:49, що становить 47 хвилин; з 17:21:08 до 18:20:45, що становить 61 хвилину 37 секунд. Усього разом 11.03.2020 перекладач здійснювала усний переклад в судовому засіданні 142 хвилини 31 секунду. Загальний час протягом якого перекладач Мурару Л.В. здійснювала усний переклад в судових засідання становить в даній адміністративній справі 224 хвилини 15 секунд (81 хвилина 44 секунди + 142 хвилини 31 секунда = 224 хвилини 15 секунд).

Таким чином, розмір винагороди перекладача за усний переклад в судових засіданнях становить 1177,12 грн. ((315,30*224)/60=1177,12).

Розмір винагороди перекладача за письмовий переклад присяги свідка та розписки, в яких кількість знаків з пробілами складає 548, становить 61,92 грн. (210,20*548/1860=61,62 грн).

Зважаючи на викладене, загальний розмір винагороди перекладача Мурару Л.В. за участь в розгляді даної адміністративної справи становить 1 239,04 грн.

Частиною 3 ст. 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене вище та положення вказаної норми, суд вважає за необхідне стягнути витрати на перекладача з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судових витрат, згідно положень ст. 288 КУпАП, решту витрат на перекладача слід компенсувати за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, що передбачено абзацом 2 ч. 5 ст. 139 КАС України.

Враховуючи положення ст. 56 Конституції України, ст. 1, 3, 16 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст. 23, 1167 ЦК України, ст. 38, 245, 247, 263, 268, 279 КУпАП та керуючись ст. 21, 71, 77, 137, 139, 241-246, 271, 286 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Скасувати постанову начальника 1-ї групи ІПК ВПС «Могилів-Подільський» ОСОБА_2 серії ПдРУ № 031205 від 11.01.2020 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 203 КУпАП і закрити справу про адміністративне правопорушення.

В задоволенні інших вимог позову - відмовити.

Стягнути з Могилів-Подільського прикордонного загону імені героя України старшого лейтенанта В`ячеслава Семенова, військова частина 2193 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єктавладних повноваженьна користь Мурару Людмили Володимирівни судові витрати у виді витрат пов`язаних із залученням перекладача у розмірі 619 (шістсот дев`ятнадцять) гривень 52 копійки.

Решту судових витрат пов`язаних із залученням перекладача в розмірі 619 (шістсот дев`ятнадцять) гривень 52 копійки компенсувати за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: Республіка Молдова Окницький район с. Каларашовка.

Відповідач: Могилів-Подільський прикордонний загін імені героя України старшого лейтенанта В`ячеслава Семенова, військова частина 2193, адреса: 24004, Вінницька область, м. Могилів-Подільський, вул. Острівська, 2, код в ЄДРПОУ 14321819.

Перекладач: Мурару Людмила Володимирівна, ІНФОРМАЦІЯ_2 , викладач НВК №3 м. Могилева-Подільського.

Суддя: Т.Б.Київська