Ухвала суду № 8812680, 27.10.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2009 р.Справа № 2-а-37082/09/2070

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Гуцал М.І.

при секретарі Чміленко Н.С.

за участю:

з викликаних та повідомлених осіб в судове засідання ніхто не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2009 року по справі № 2-а-37082/09/2070

за позовом ТОВ «Хімтрейд менеджмент»

до ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова

про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Хімтрейд менеджмент», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому після уточнення позовних вимог просив суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 18.08.08 р. № 0001422303/0 та № 0001432303/0, від 15.10.08 р. № 0001422303/1, № 1001432303/1 та № 0001762303/0, № 0001762303/1 від 18.11.08 р., від 25.12.08 р. № 0001422303/2 та № 0001762303/2, від 31.03.09 р. № 0001422303/3, № 0001432303/3 та № 0001762303/3.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.09 р. по справі № 2а-37082/09/2070 позов був задоволений в повному обсязі.

Відповідач не погодився з судовим рішенням і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволені позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального прав.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що суд невірно застосував приписи п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», не взяв до уваги положення наказу Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.00 р.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивач наполягає на законності та обґрунтованості судового рішення і просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, пояснення представників сторін в судовому засіданні, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень є, перш за все, акт № 779/23-304/34470240 від 31.07.08 р. виїзної планової перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 14.09.06 р. по 31.03.08 р., при проведенні якої були виявлені порушення платником податків вимог п. 5.2.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Як вказано відповідачем, виявлені порушення пов’язані з віднесенням до валових витрат IV кварталу 2006 р. - І кварталу 2008 р. витрат по транспортуванню товару, отриманого від ТОВ «НІККАТ», які непов'язані з господарською діяльністю підприємства, що обумовило визначення податковим повідомленням-рішенням № 0001422303/0 від 18.08.08 р. податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 149184,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 72433,0 грн.

Надані до матеріалів справи документи свідчать про те, що платник податків скористався правом скарження вказаного податкового повідомлення-рішення в процедурі адміністративного оскарження, для чого були подані первинна від 26.09.08 р. та повторна від 27.0.08 р. скарги. За результатами розгляду первинної скарги було прийняте відповідачем рішення від 15.10.08 р., яким податкове повідомлення-рішення № 0001422303/0 від 18.08.08 р. було залишено без змін, а скарга в цій частині без задоволення. Аналогічне рішення було прийняте ДПА Харківської області від 19.12.08 р. Але всупереч положенням ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»відповідачем були прийняті нові податкові повідомлення-рішення № 0001422303/1 від 15.10.08 р. та № 0001422303/2 від 25.12.08 р., що свідчить про їх незаконність, оскільки в цьому випадку відповідач діяв не на підставі, не у спосіб, що передбачені законодавством, тобто за межами наданих йому повноважень, а тому позов в цій частині був задоволений правомірно.

Як наполягає апелянт, донарахування податку на прибуток пов’язано з тим, що вартість послуг з транспортування залізницею отриманих від ТОВ «НІККАТ» за договорами поставки № 112/6-2 від 01.12.06 р. і № 1127-2 від 11.01.07 р. аргону і карбаміду не має відношення до господарської діяльності позивача та не підтверджена первинними документами. В акті перевірки з цього приводу вказано, що у зв’язку з тим, що на перевірку не надані первинні документи, які б підтвердили, що ця послуга є послугою з перевезення вантажів (передбачена у бланках перевізних документів, правилами оформлення перевізних документів), її вартість та те, що платником залізничного тарифу, вантажовідправником (відправником вантажу, вантажовласником) є ТОВ «НІККАТ» не має підстав на відшкодування позивачем цих витрат та подальше віднесення їх до складу валових витрат.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що позивачем до матеріалів справи були надані копії укладених ним договорів з ТОВ «НІККАТ»на поставку аргону рідкого вищого ґатунку ГОСТ 10157-79 виробництва ЗАТ «Севередонецкое обьединение АЗОТ»та карбаміду, з яких випливає, що постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти продукцію та оплатити її у відповідності з умовами договору. Договорами поставки передбачено, що покупець здійснює оплату кожної партії як продукції, так і залізничного тарифу за її перевезення у порядку 100% попередньої оплати. Відтак, суд робить висновок, що згідно з умовами укладених договорів поставки позивач зможе отримати право власності на аргон рідкий лише оплативши вартість залізничного тарифу. Отже, оплата позивачем вартості залізничного тарифу за перевезення аргону рідкого зумовлена необхідністю організації продажу названого товару, входить до ціни товару, а відтак, ці витрати підлягають включенню до валових витрат обігу та виробництва.

Також слід відмітити, що позивач не є замовником послуг по перевезенню, ним не укладалися договори з перевізником, а тому на нього не розповсюджуються положення Закону України «Про залізничний транспорт», постанов КМУ «Про затвердження Статуту залізниць України», Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.00 р. За таких обставин позивач не зобов’язаний оформлювати залізничні накладні, перевізні документи, сплачувати залізниці залізничний тариф, а тому вимагати від позивача дані документи у ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова не було підстав.

Таким чином, висновки перевіряючих та твердження апелянта про наявність в діях підприємства позивача порушення вимог п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»зроблені при довільному тлумаченні норм чинного законодавства та при помилковому розумінні характеру господарських операцій, а тому прийняте на підставі таких хибних висновків податкове повідомлення-рішення є незаконним і суд правомірно задовольнив позов в цій частині.

В акті перевірки дослідження вищенаведених операцій позивача було підставою для висновків перевіряючих про порушення підприємством вимог п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», у зв’язку з тим, що протягом грудня 2006 р. - лютого 2008 р. до складу податкового кредиту безпідставно включались суми податку по послугах з перевезення товару, використання яких у власній господарській діяльності позивача не підтверджено первинними документами. Дані підстави були використані відповідачем для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0001432303/0 від 18.08.08 р. про визначення податкового зобов’язання по ПДВ в сумі 119350,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 59845,0 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення позивачем було оскаржено в порядку адміністративного оскарження. За результатами розгляду первинної скарги відповідачем було прийняте рішення від 15.10.08 р., яким скарга платника податку була залишена без задоволення, а податкові зобов’язання по ПДВ були збільшені на суму 268,0 грн. та штрафні санкції додатково застосовані в розмірі 134,0 грн.

Як вбачається з рішення за результатами розгляду первинної скарги, відповідач зазначив, що під час розгляду первинної скарги було встановлено невірне застосування податкового законодавства при визначенні суми податкового зобов’язання з ПДВ з огляду на той факт, що податкова декларація по ПДВ за березень 2008 р. підприємством була подана без додатка № 5 («Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»), чим були порушені приписи п. 4.1.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», їй був наданий статус «До відома», ця податкова декларація вважається неподаною та як наслідок невірно визначена сума податкового зобов’язання з ПДВ за звітний період та відповідно штрафні санкції визначені без урахування вимог п. 17.1.2 ст. 17 вищевказаного Закону.

Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що допускає вільне трактування положень п. 4.1.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який також встановлює, що у випадку, коли податкова декларація контролюючим органом не визнається такою, то якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу або оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Надані до матеріалів справи документи свідчать про те, що відповідачем наведені застереження не були виконані, позивачу не було запропоновано надати виправлену податкову декларацію по ПДВ за березень 2008 р., а тому слід вважати цю податкову декларацію поданою своєчасно і з дотриманням вимог чинного законодавства. Надання податковій звітності будь-якого статусу, в т.ч. «до відома», не передбачено жодною нормою ні Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ні Закону України «Про ПДВ».

Також слід відмітити, що відповідно положенням п. 17.1.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "а" п. 4.2.2 ст. 4 цього Закону, додатково до штрафу, встановленого підпунктом 17.1.1 цього пункту, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Оскільки позивачем податкова декларація була подана, а відповідачем не здійснені заходи для невизнання її податковою декларацією, у відповідача не було законного права додатково визначати податкові зобов’язання за вказаний період та застосовувати штрафні санкції податковим повідомленням-рішенням № 0001762303/0 від 15.10.08 р., а тому суд першої інстанції правомірно задовольнив позов в цій частині.

Позивач скористався своїм правом на адміністративне оскарження вищевказаного податкового повідомлення-рішення і подав первинну від 27.10.08 р. та повторну від 26.11.08 р. скарги, за результатами розгляду яких оскаржене податкове повідомлення-рішення було залишено без змін, а скарги платника податків без задоволення. Але відповідачем всупереч приписам ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»були прийняті нові податкові повідомлення-рішення з тими ж сумами визначеного податкового зобов’язання та застосованих штрафних санкцій, що свідчить про їх незаконність, а тому суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги в цій частині законно та обґрунтовано.

Як вказано вище, визначення податкового зобов’язання по ПДВ відповідачем було проведено у зв’язку з виявленими порушеннями платником вимог п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», яка встановлює, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції було встановлено, а апеляційної інстанції підтверджено правомірність віднесення до валових витрат витрати по сплаті на користь постачальника залізничних тарифів, то з врахуванням положень п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»при наявності належним чином оформлених податкових накладних по цим операціям позивач мав право відносити суми ПДВ до податкового кредиту відповідного періоду.

До матеріалів справи позивачем надані належним чином оформлені податкові накладні, що не заперечувалося відповідачем, а тому формування податкового кредиту за період, що перевірявся, та по операціям придбання товарів з оплатою залізничного тарифу проведено законно і у відповідача не було законного права приймати податкове повідомлення-рішення № 0001432303/0 від 18.08.08 р. про визначення податкового зобов’язання по ПДВ в сумі 119350,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 59845,0 грн.

Також колегія суддів вважає необхідним зауважити, що також у відповідача не було законних підстав приймати нові податкові повідомлення-рішення № 0001432303/1 від 15.10.08 р. про визначення податкового зобов’язання по ПДВ в сумі 119350,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 59845,0 грн.

Надані до матеріалів справи документи свідчать про те, що підприємство направляло до ДПА України скаргу від 29.12.08 р. на вище перелічені податкові повідомлення-рішення. Рішенням від 02.03.09 р. про результати розгляду скарги ДПА України залишив скаргу платника без задоволення і збільшив розмір штрафних санкцій, застосованих відповідно п. 17.1.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»на 36,0 грн.

Слід відмітити, що податкові повідомлення-рішення від 31.03.09 р. № 0001422303/3, № 0001432303/3 прийняті відповідачем всупереч приписам ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки є аналогічними оскарженим.

Також є незаконним податкове повідомлення-рішення № 0001762303/3 від 31.03.09 р. про визначення податкового зобов’язання по ПДВ в сумі 268,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 170,0 грн., оскільки відповідно положенням ст. 6 вищевказаного закону в разі незадоволення скарги платника та додаткового визначення податкових зобов’язань та/або застосованих санкцій, нове податкове повідомлення-рішення приймається лише на суму здійснених додаткових нарахувань, в оскаржене податкове повідомлення-рішення не відкликається. З прийняттям відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0001762303/3 від 31.03.09 р. про визначення податкового зобов’язання по ПДВ в сумі 268,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 170,0 грн. здійснено повторне нарахування і податкових зобов’язань по ПДВ в сумі 268,0 грн. та штрафних санкцій в розмірі 134,0 грн., що чинним законодавством не передбачено. Таким чином, при прийнятті вказаного рішення відповідач діяв без дотримання положень ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Враховуючи те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.09 р. по справі № 2-а-37082/09/2070 прийнята у відповідності до норм чинного матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2009 року по справі № 2-а-37082/09/2070 - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2009 року по справі № 2-а-37082/09/2070 за позовом ТОВ «Хімтрейд менеджмент»до ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом місяця з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий                                         Ю.М. Філатов

Судді                                                                                           Н.С. Водолажська

                                                                                                     М.І. Гуцал

Повний текст ухвали виготовлений 02.11.2009 р.