Ухвала суду № 88123064, 10.03.2020, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 10.03.2020

Справа № 937/1054/20

Провадження 1-кс/937/782/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«10» березня 2020 року слідчий суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Сметаніна А.В.,

за участі секретаря – Макаренко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі клопотання слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції Парфентьєвої Ю.П., погоджене з прокурором Мелітопольської місцевої прокуратури Чарушиною Є.І., в кримінальному провадженні № 12019080140003148 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мелітополя Запорізької області, громадянина України, не одруженого, не працюючого, який має середню освіту, без зареєстрованого місця проживання та без постійного місця проживання, раніше судимого:

- 09.04.1991 Мелітопольським міським судом Запорізької області за ч.1 ст. 144 КК України до виправних робіт на 1 рік з утриманням 20% заробітку у дохід держави;

- 23.07.1991 Якимівським районним судом Запорізької області за ч.1 ст. 229-6 КК України до виправних робіт на 1 рік з утриманням 20% заробітку у дохід держави;

- 19.02.1992 Мелітопольським міським судом Запорізької області за ч.2 ст. 143, ч.2 ст.140, ст. ст. 42, 43 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки 7 місяців з конфіскацією майна;

- 05.02.1996 Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст. 140, ч.3 ст. 14, ст. 42 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки з конфіскацією майна. Звільнений: 20.10.1999 по відбуттю строку покарання;

- 05.02.1996 Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст. 140, ч.3 ст. 14, ст. 42 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки з конфіскацією майна. Звільнений: 20.10.1999 по відбуттю строку покарання;

- 20.02.2001 Мелітопольським міським судом Запорізької області за ч.2 ст. 140, ч.3 ст. 140, ч.2 ст. 81, ст. 42 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців з конфіскацією майна. Звільнений: 17.05.2004 по відбуттю строку покарання;

- 24.06.2008 Мелітопольським міським судом Запорізької області за ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 70 КК України до позбавлення волі строком на 5 років. Звільнений: 05.12.2012 по відбуттю строку покарання;

- 24.10.2013 Мелітопольським міським судом Запорізької області за ч.2 ст. 140, ч.3 ст. 140, ч.2 ст. 81, ст. 42 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців з конфіскацією майна. Звільнений: 17.05.2004 по відбуттю строку покарання;

- 06.12.2013 Мелітопольським міським судом Запорізької області за ч.2 ст. 185, 70 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців. Звільнений: 09.11.2016 по відбуттю строку покарання;

- 19.09.2017 Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 70, ч.1 ст. 71 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки 4 місяці. Звільнений 30.04.2019 по відбуттю строку покарання,

який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. ч.2, 3 ст. 185 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

слідчого – Парфентьєвої Ю.П.,

прокурора – Чарушиної Є.І.,

підозрюваного – ОСОБА_1 ,

захисника підозрюваного – адвоката Ігнатова Є.Є.,

ВСТАНОВИВ:

10 лютого 2020 року до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшли клопотання слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області Парфентьєвої Ю.П.у кримінальному провадженні №12019080140003148, внесеному 24 липня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. ч.2, 3 ст. 185 КК України, про надання дозволу на затримання підозрюваного з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 .

Клопотання обґрунтовані тим, що 01 листопада 2019 року, приблизно о

23 годині, знаходячись біля ДНЗ №1, розташованого за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, пр. Б.Хмельницького, буд.№49, ОСОБА_1 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом, діючи повторно, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, переліз через паркан до ДНЗ №1. Після чого, продовжуючи реалізацію свого злочинного діяння, яке охоплювалось єдиним злочинним умислом, за допомогою ножиць, шляхом викручування гвинтового замку, який знаходився на вхідних дверях, проник до господарчого приміщення вищевказаного ДНЗ № 1, звідки таємно викрав майно, яке належить ДНЗ № 1, а саме:

- два металевих ломи, висотою 1,5 метри, вартістю 90 гривень кожен, загальною вартістю 180 гривень;

- дві металевих драбини, вартістю 20 гривень, загальною вартістю 40 гривень;

- два відра оцинкованих, об`ємом 8 літрів, вартістю 8 гривень, загальною вартістю 16 гривень;

- електротумблери високовольтні у кількості 8 штук, чорного кольору на 380 вольт, загальною вартістю 536 гривень;

- коробку з інструментами, а саме: пласкогубці у кількості 1 штука, вартістю 45 гривень, ключі гаячні у кількості 5 штук, вартістю 30 гривень кожен, загальною вартістю 150 гривень, викрутка, вартістю 25 гривень.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, поєднаному з проникненням до іншого приміщення, що кваліфікується як кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч.3 ст.185 КК України.

Вказане кримінальне правопорушення (злочин) 05.11.2019 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080140003148, за ознаками кримінального правопорушення (злочину)? передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Крім того, 11 листопада 2019 року, приблизно о 23 годині, знаходячись по провулку Садовий у м. Мелітополі Запорізькій області, ОСОБА_1 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом, діючи повторно, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, переліз через паркан до домоволодіння АДРЕСА_1 . Після чого, продовжуючи реалізацію свого злочинного діяння, яке охоплювалось єдиним злочинним умислом, через незачинені двері, проник до господарчого приміщення вищевказаного домоволодіння, звідки таємно викрав майно, яке належить потерпілому ОСОБА_2 , а саме:

- каструлю з нержавіючої сталі, об`ємом 200 літрів, вартістю 600 гривень;

- каструлю з нержавіючої сталі, об`ємом 200 літрів, вартістю 300 гривень

- алюмінієву миску, вартістю 150 гривень;

- алюмінієвий казан, об`ємом 5 літрів, вартістю 100 гривень;

- ложки з нержавіючої сталі у кількості 10 штук, вартістю 50 гривень;

- виделку з нержавіючої сталі, вартістю 50 гривень.

Після чого, ОСОБА_1 з місця події зник та розпорядився майном на власний розсуд, тим самим заподіяв ОСОБА_2 майнову шкоду на загальну суму 1250 гривень.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, поєднаному з проникненням до іншого приміщення, що кваліфікується як кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч.3 ст.185 КК України.

Вказане кримінальне правопорушення (злочин) 16.11.2019 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080140003300, за ознаками кримінального правопорушення (злочину)? передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Крім того, 21 листопада 2019 року, приблизно о 12 годині, знаходячись по провулку Садовий у м. Мелітополі Запорізькій області, ОСОБА_1 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом, діючи повторно, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, переліз через паркан до домоволодіння АДРЕСА_2 . Після чого, продовжуючи реалізацію свого злочинного діяння, яке охоплювалось єдиним злочинним умислом, шляхом пошкодження вікна проник до вищевказаного будинку, звідки таємно викрав майно, яке належить потерпілому ОСОБА_3 , а саме:

- каструлю з нержавіючої сталі, об`ємом 30 літрів, вартістю 1500 гривень;

- каструлю з нержавіючої сталі, об`ємом 2 літри, вартістю 350 гривень;

- каструлю з нержавіючої сталі, об`ємом 6 літрів, у кількості 2 штуки, вартістю 450 гривень кожна, загальною вартістю 900 гривень;

- каструлю з нержавіючої сталі, об`ємом 6 літрів, вартістю 300 гривень;

- сковороду алюмінієву, вартістю 400 гривень;

- відро з нержавіючої сталі, об`ємом 7 літрів, вартістю 400 гривень;

- сковороду алюмінієву, вартістю 250 гривень;

- ложки з нержавіючої сталі у кількості 12 штук, вартістю 30 гривень за кожну, загальною вартістю 360 гривень;

- ложки чайні з нержавіючої сталі у кількості 12 штук, вартістю 20 гривень за кожну, загальною вартістю 240 гривень;

- виделки з нержавіючої сталі у кількості 12 штук, вартістю 35 гривень, загальною вартістю 420 гривень;

- ножі столові з нержавіючої сталі, у кількості 4 штуки, вартістю 50 гривень, загальною вартістю 200 гривень;

- ножі кухонні з нержавіючої сталі, у кількості 3 штуки, вартістю 200 гривень, загальною вартістю 600 гривень;

- половник кухонний, у кількості 3 штуки, вартістю 100 гривень, загальною вартістю 300 гривень;

- самовар з нержавіючої сталі, вартістю 1000 гривень;

- комп`ютерний подовжувач 2/6 метрів, вартістю 100 гривень;

- переноску для підключення світла, вартістю 100 гривень;

- подовжувач, довжиною 2 метри на 2 розетки, вартістю 100 гривень;

- подовжувач, довжиною 5 метрів на 2 розетки, вартістю 200 гривень;

- лампочку, вартістю 40 гривень;

- рушники махрові у кількості 4 штуки, вартістю 50 гривень кожне, загальною вартістю 200 гривень;

- сокиру у кількості 2 штуки, вартістю 300 гривень кожен, загальною вартістю 600 гривень;

- сокиру вартістю 250 гривень;

- ножівки по дереву у кількості 2 штуки, вартістю 150 гривень за кожну, загальною вартістю 300 гривень;

- молотки у кількості 2 штуки, вартістю 50 гривень кожен, загальною вартістю100 гривень;

- тачку металеву, вартістю 300 гривень;

- металеві листи розміром 2,5/05 метрів у кількості 8 штук, вартістю 500 гривень за кожен, загальною вартістю 4000 гривень.

Після чого, ОСОБА_1 з місця події зник та розпорядився майном на власний розсуд, тим самим заподіяв ОСОБА_3 майнову шкоду на загальну суму 9835 гривень.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, поєднаному з проникненням до житла, що кваліфікується як кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч.3 ст.185 КК України.

Вказане кримінальне правопорушення (злочин) 26.11.2019 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080140003416, за ознаками кримінального правопорушення (злочину)? передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Крім того, 25 листопада 2019 року, приблизно о 12 годині 20 хвилин, знаходячись на парковці біля магазину «АТБ» по пр. Б. Хмельницького у м. Мелітополі Запорізької області, ОСОБА_1 маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом, діючи повторно, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, підійшов до автомобіля ВАЗ 2102, у кузові жовтого кольору, д.н. НОМЕР_1 , який належить потерпілому ОСОБА_4 . Після чого, продовжуючи реалізацію свого злочинного діяння, яке охоплювалось єдиним злочинним умислом, відчинив незамкнуті двері вищевказаного авто, звідки таємно викрав майно, яке належить потерпілому ОСОБА_4 , а саме:

- автомобільне колесо, вартістю 1000 гривень;

- автомобільний домкрат, вартістю 400 гривень;

- плоскогубці з помаранчевою ручкою, вартістю 100 гривень.

Після чого, ОСОБА_1 з місця події зник та розпорядився майном на власний розсуд, тим самим заподіяв ОСОБА_4 майнову шкоду на загальну суму 1500 гривень.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, що кваліфікується як кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч.2 ст.185 КК України.

Вказане кримінальне правопорушення (злочин) 25.11.2019 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080140003401, за ознаками кримінального правопорушення (злочину)? передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

20 грудня 2019 року прокурором Мелітопольської місцевої прокуратури було об`єднано дані кримінальні провадження.

20 грудня 2019 року о 12 годині ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2,3 ст. 185 КК України.

Підставами підозрювати ОСОБА_1 , у вчиненні вказаних кримінальних правопорушеннях є наступні матеріали досудового розслідування: - протоколи допиту потерпілих; - протоколи огляду; - постанови про визнання речовими доказами; - протоколи допиту свідків; - протоколи проведення слідчого експерименту; - протоколи пред`явлення особи для впізнання;

03 лютого2020 року підозрюваного ОСОБА_1 оголошено у розшук у зв`язку з переховуванням від органів досудового розслідування.

На той факт, що підозрюваний ОСОБА_1 ухиляється від органів досудового розслідування вказують наступні матеріали кримінального провадження: - протокол допиту в якості свідка ОСОБА_5 , протокол допиту в якості свідка ОСОБА_6 та протокол допиту свідка ОСОБА_7 , які показали, що довгий час не бачили і не мали можливості спілкуватися з ОСОБА_1 .

Враховуючи те, що ОСОБА_1 , підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.ч.2,3 ст. 185, кримінальні правопорушення (злочини), передбачені ч. 3 ст. 185 КК України відносяться до тяжких кримінальних правопорушень (злочинів), за вчинення яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від трьох до шести років, підозрюваний не має постійного місця реєстрації та постійного місця проживання, знаходився у розшуку, а тому, у слідства є достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 буде і надалі з метою ухилення від кримінального покарання переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Таким чином, слідчий вважає, що існують наступні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме підозрюваний ОСОБА_1 може продовжити переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Слідство вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, оскільки при обранні запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання або домашнього арешту підозрюваний зобов`язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, житла, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, а, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та інші вищенаведені обставини, є ризик того, що ОСОБА_1 буде надалі переховуватись від органів досудового розслідування. Особи, які заслуговують на довіру та поручатися за виконання підозрюваним ОСОБА_1 обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, відсутні, що унеможливлює застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки.

Враховуючи викладене, характер, обставини вчинення та суспільну небезпеку злочинів, а також те, що підозрюваний переховуючись від органів досудового розслідування та суду, може перешкоджати кримінальному провадженню, продовжити кримінальні правопорушення у яких підозрюється, що свідчить про наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, застосування іншого запобіжного заходу неможливо, слідчий просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор та слідчий підтримали клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 у повному обсязі.

Підозрюваний ОСОБА_1 у судовому засіданні не заперечував проти обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Захисник підозрюваного ОСОБА_1 – адвокат Ігнатов Є.Є. у судовому засіданні не заперечував проти обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Слідчий суддя, вислухавши думку учасників процесу, вивчивши доводи клопотання та додані до нього копії документів, приходить до наступних висновків.

Згідно ст.183 КПК України запобіжний захід - тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Як слідує з наданих суду матеріалів клопотання, у провадженні Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області перебуває об`єднане кримінальне провадження №12019080140003148 від 24.07.2019 року за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. ч. 2,3 ст. 185 КК України.

20 грудня 2019 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2,3 ст. 185 КК України.

Підставами підозрювати ОСОБА_1 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень є наступні матеріали досудового розслідування: - протоколи допиту потерпілих; - протоколи огляду; - постанови про визнання речовими доказами; - протоколи допиту свідків; - протоколи проведення слідчого експерименту; - протоколи пред`явлення особи для впізнання.

Частиною 5 ст. 9 КПК визначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Тому, оцінюючи вагомість наданих органом досудового розслідування доказів, суд враховує рішення Європейського суду з прав людини по справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 p., в якому викладено позицію, що «32. ... наявність «обґрунтованої підозри» передбачає наявність таких фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин» та рішення у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», згідно якого «…факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Крім того, Європейський суд з прав людини одним з критеріїв для визначення наявності обґрунтованої підозри вважає наявність фактів причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, у вчиненні якого її (особу) підозрюють (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства»). Доведеність наявності обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення на момент вирішення питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має відповідати стандарту «розумна підозра» (рішення у справі «О`Хара проти Сполученого Королівства»), тобто наявності фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що саме ця особа могла вчинити кримінальне правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбел і Харлей проти Сполученого Королівства»).

Досліджуючи докази, які були надані органом досудового розслідування, слідчий суддя дійшов висновку, що вони з достатньою імовірністю підтверджують існування «розумної підозри» щодо причетності ОСОБА_1 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

КПК України також зазначає, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі і вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення (пункт 1 частини 1 статті 178 КПК).

Крім того, необхідно зазначити, що хоча наявні на момент вирішення питання про утримання під вартою докази і не повинні бути переконливими настільки, щоб можна було встановити винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, суд повинен оцінити докази, надані сторонами, на предмет їхньої належності, допустимості та достовірності, і відкинути ті з них, що не відповідають цим критеріям.

Таким чином, на виконання вимог п.1 ч.1 ст. 194 КПК України, слідчим та прокурором на час розгляду вказаного клопотання надано належні, допустимі та достовірні докази на підтвердження можливості вважати, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.ч.2,3 ст. 185 КК України.

Ухвалою слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 10 лютого 2020 року одночасно подані клопотання слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області Парфентьєвої Ю.П. у кримінальному провадженні №12019080140003148, внесеному 24 липня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.ч. 2,3 ст. 185 КК України, про надання дозволу на затримання підозрюваного з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 – задоволено частково. Надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_1 , з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Розгляд клопотання слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області Парфентьєвої Ю.П. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - відкладено до виконання ухвали слідчого судді про дозвіл на його затримання з метою приводу або до спливу строку її виконання - 6 (шести) місяців, або до відкликання її прокурором у випадку, передбаченому законом.

09 березня 2020 року слідчим Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області Парфентьєвою Ю.П., відновлено досудове розслідування в об`єднаному кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12019080140003148 від 05.11.2019 року. В цей же день підозрюваний ОСОБА_1 був затриманий.

10 березня 2020 року ухвала слідчого судді про дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного ОСОБА_1 для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою була виконана, підозрюваний ОСОБА_1 доставлений до слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області.

Відповідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду, а саме, що обвинувачений не з`явиться до суду; вчинить дії, які будуть перешкоджати правосуддю; або ж створять загрозу суспільству; скоїть інше кримінальне правопорушення; стане причиною громадських заворушень (Tiron v. Romania, § 37; Smirnova v. Russia, § 59; Piruzyan v. Armenia, § 94).

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства

У справі «Ілійков проти Болгарії», заява № 33977/96 від 26.07.2001, Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий, судимості не зняті та не погашені у встановленому законом порядку, після звільнення з місць позбавлення продовжує злочинну діяльність, вчиняє нові кримінальні правопорушення, що свідчить про небажання підозрюваного ставати на шлях виправлення, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні чотирьох епізодів умисних корисливих кримінальних правопорушень (злочинів), пов`язаних з викраденням чужого майна, за вчинення яких передбачено покарання до 6 років позбавлення волі. ОСОБА_1 ніде не працює, а отже постійного, законного джерела доходу немає, як пояснив в судовому засіданні, вчинював кримінальні правопорушення, оскільки не має роботи і не має засобів для існування, а тому, на думку слідчого судді, є ймовірність того, що підозрюваний може вчинювати нові кримінальні правопорушення, з метою ухилення від покарання за вчинені кримінальні правопорушення (злочини), може продовжити переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Крім того, ОСОБА_1 не має постійного місця реєстрації та постійного місця проживання, не одружений, утриманців немає, а отже в нього відсутні міцні соціальні зв`язки, згідно довідки-характеристики підозрюваний веде таємний спосіб життя, зловживає алкогольними напоями.

Європейський суд з прав людини підкреслює, що в кожному випадку, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Таким чином, з урахуванням наданих в судовому засідань пояснень слідчого та прокурора, пояснень самого підозрюваного та його захисника, матеріалів, які подані на підтвердження та заявленого клопотання, слідчий суддя вважає, що органом досудового розслідування надано докази на підтвердження існування ризиків, передбачених п.п.1, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_1 може вчинити нові кримінальне правопорушення, з метою ухилення від покарання за вчинені кримінальні правопорушення (злочини), може продовжити переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

На виконання вимог п.3 ч.1 ст. 194 КПК України, слідчим суддею також враховується практика Європейського суду з прав людини, відповідно до якої національні суди повинні з`ясувати, чи є тримання особи під вартою до судового розгляду справи єдиним запобіжним заходом, який забезпечив би належну процесуальну поведінку особи та виконання нею процесуальних обов`язків, а також можливість обмежитися в даному випадку застосування менш сурового (альтернативного) запобіжного заходу: «Клішин проти України» від 23.02.2012 року «Підстави для тримання під вартою мають бути підтверджені фактами. Небажання особи зізнатися чи дати «потрібні показання» не можуть бути підставами для взяття під варту»; «Єлоєв проти України» від 06.11.2008 року «Після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою. Відмова у розгляді клопотання про скасування або зміну з причин неодноразового звернення не допускається».

Отже, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень (злочинів), у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1 , вагомість наявних доказів вчинення ним кримінальних правопорушень (злочинів), тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим, враховуючи особу підозрюваного, наявність не знятих та не погашених судимостей, його вік, стан здоров`я, спосіб життя, відсутність постійного місця реєстрації та постійного місця проживання, відсутність міцних соціальних зв`язків, відсутність утриманців, відсутність місця роботи, слідчий суддя дійшов висновку, що під час розгляду клопотання прокурором переконливо доведено наявність у підозрюваного наміру не виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки, у такий спосіб, що застосування більш м`якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України і не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, доводи учасників, слідчий суддя дійшов висновку, що всі зазначені обставини в сукупності свідчать про те, що єдиним запобіжним заходом, адекватним особі підозрюваного, здатним забезпечити його належну поведінку та запобігти встановленим ризикам, є тримання під вартою, оскільки саме такий запобіжний захід для підозрюваного ОСОБА_1 буде пропорційним легітимній меті, яка ставиться до його застосування.

За таких обставин клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Отже, задовольняючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи обставини кримінальних правопорушення (злочинів), у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1 , їх тяжкість, майновий та сімейний стан підозрюваного, інші дані про його особу та ризики, передбачені статтею 177 цього Кодексу, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у вигляді 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки лише внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 193 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури, Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утриматися від спілкування з потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні; докласти зусиль до пошуку роботи.

Керуючись ст.ст. 110, 131, 132, 176-178, 183, 184, 186, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції Парфентьєвої Ю.П, погоджене з прокурором Мелітопольської місцевої прокуратури Чарушиною Ю.Є., в кримінальному провадженні № 12019080140003148 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

Строк тримання під вартою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 обчислювати з моменту його фактичного затримання, а саме з 09 березня 2020 року з 12 години 28 хвилин до 08 травня 2020 року до 12 години 28 хвилин включно.

Строк дії ухвали визначити до 08 травня 2020 року до 12 години 28 хвилин включно.

Одночасно визначити ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання обов`язків, визначених КПК України.

Розмір застави визначити у межах 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 63 060 (шістдесят три тисячі шістдесят) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: № UA378201720355249002000001205, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, отримувач платежу ТУ ДСА України в Запорізькій області, ЄДРПОУ 26316700. В призначенні платежу необхідно вказати: ПІБ сторін по справі, номер справи і суд, в якому розглядається справа, суть справи, дата ухвали про депозитне стягнення.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури, Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області із встановленою періодичністю;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання чи роботи;

- утриматися від спілкування з потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні;

- докласти зусиль до пошуку роботи.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити на строк до 08 травня 2020 року до 12 години 28 хвилин включно.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_10 , вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виглядів застави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження та ДУ «Запорізькій слідчий ізолятор» для виконання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя: А.В. Сметаніна