Ухвала суду № 88120778, 20.02.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

м. Київ

20 лютого 2020 року 14:27№ 640/24246/19Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., за участю секретаря судових засідань Прокопенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засідання клопотання представника Офісу Генерального прокурора щодо закриття провадження в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Офісу Генерального прокурора

про визнання протиправним дій, зобов`язання вчинити дії

за участі представників сторін:

від позивача - не з`явився,

від відповідача - Симоненко Ю.І.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Генеральної прокуратури України (далі - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність Генеральної прокуратури України, яка полягає у не розгляді скарги від 17 жовтня 2019 року на ім`я Генерального прокурора Рябошапки Руслана Георгійовича, нехтування статей 7, 18, 19, 20 Закону України "Про звернення громадян"; зобов`язати Генеральну прокуратуру України розглянути скаргу позивача від 17 жовтня 2019 року відповідно до статей 18, 19 Закону України "Про звернення громадян" за участі позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2019 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

В подальшому, до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшло клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі. Клопотання обґрунтовано тим, що позивач є потерпілою у кримінальному провадженні №12017040000001325 від 02 грудня 2017 року, в рамках якого й подано скаргу від 17 жовтня 2019 року на ім`я Генерального прокурора Рябошапки Руслана Георгійовича, отже така скарга підлягає розгляду в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України. Закон України «Про звернення громадян» не поширюється на спірні правовідносини.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2020 року клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі призначено до розгляду в судовому засіданні.

В судовому засіданні 20 лютого 2020 року без виходу до нарадчої кімнати судом ухвалено про заміну неналежного відповідача на належного, а саме Генеральної прокуратури України на Офіс Генерального прокурора.

Заслухавши пояснення представників сторін, які з`явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення питання про закриття провадження у справі, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, ОСОБА_1 звернулася до Генеральної прокуратури України зі скаргою від 17 жовтня 2019 року, в якій просить перевірити законність дій процесуального прокурора у кримінальному провадженні №12017040000001325 від 02 грудня 2017 року.

При цьому, матеріалами справи підтверджено та позивачем не заперечується, що вона є потерпілою у кримінальному провадженні №12017040000001325 від 02 грудня 2017 року.

Отже, фактично скарга позивача стосується дій працівників правоохоронних органів, а саме співробітників прокуратури Дніпропетровської області під час досудового розслідування названого кримінального провадження, а саме: направлення матеріалів кримінального провадження №12017040000001325 від 02 грудня 2017 року після оголошення підозри до відділу поліції (зі зміною слідчого).

Так, відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 3 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 2 частини 2 названої статті Кодексу адміністративного судочинства України установлено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про звернення громадян» дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України "Про судоустрій і статус суддів" та "Про доступ до судових рішень", Кодексом адміністративного судочинства України, законами України "Про запобігання корупції", "Про виконавче провадження".

Одночасно статтею 24 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 303 Кримінального процесуального кодексу України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора:

1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування;

2) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;

3) рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;

4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;

5) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;

6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;

7) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;

8) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником;

9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником;

10) повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником;

11) відмова слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, - стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником.

Одночасно, згідно частини 2 статті 303 Кримінального процесуального кодексу України, скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314 - 316 цього Кодексу.

У частині 3 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.

Суд зауважує, що органи досудового розслідування (органи, що здійснюють дізнання і досудове слідство) під час перевірки заяви про злочин та її вирішення, а також у ході розслідування кримінальної справи або здійсненні досудового розслідування не виконують владних управлінських функцій.

Відповідно до частини 1статті 1 Кримінального процесуального кодексу України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Вказана позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/59807/17-ц.

Посилання позивача на норми Закону України «Про звернення громадян», з огляду на зміст скарги та процесуальний статус позивача не є підставою для розгляду такої скарги в іншому порядку, ніж визначений Кримінальним процесуальним кодексом України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у справі «Занд проти Австрії» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких підстав та з урахуванням того, що спір між сторонами не підлягає розгляду в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.

Крім того, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачеві, що розгляд такої справи підлягає в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

Керуючись частиною 3 статті 19, пунктом 1 частини 1 статті 238, статтями 239, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

1. Клопотання представника Офісу Генерального прокурора про закриття провадження у справі задовольнити.

2. Провадження в адміністративній справі №640/24246/19 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - закрити.

2. Роз`яснити позивачеві, що остання має право звернутися з вказаним позовом в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України

3. Роз`яснити позивачеві, що повторне звернення до Окружного адміністративного суду міста Києва зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко

Повний текст ухвали виготовлено 10 березня 2020 року