Ухвала суду № 88117571, 06.03.2020, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/10152/20-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2020 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Смик С.І., при секретарі - Ляшкевичі М.В., розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання адвоката Грекової Лариси Володимирівни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дарниця», компанії «ФЕЛІНДАКО ЛТД», ОСОБА_1 , про скасування арешту майна,

ВСТАНОВИВ:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дарниця», компанії «ФЕЛІНДАКО ЛТД», ОСОБА_1 - адвокат Грекова Л.В. звернулася до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42017000000003113 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 365-2 та ч. ч. 3, 4 ст. 368 КК України, яке розслідується центральним апаратом Державного бюро розслідувань, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20.05.2019 року у справі № 757/25133/19-к.

В обґрунтування клопотання адвокат Грекова Л.В. зазначає, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20.05.2019 року накладено арешт на корпоративні права Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дарниця», код ЄДРПОУ - 16285594, 49000, м. Дніпро, Набережна Перемоги, буд. 108, офіс 96 у вигляді 100 відсотків статутного капіталу; заборонено відділам державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та легалізації громадських формувань, будь-яким іншим державним реєстраторам відповідних реєстраційних органів, а також всім приватним та державним нотаріусам здійснювати реєстраційні дії по внесенню змін до відомостей про зміну керівника, місця знаходження, складу учасників тощо, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також будь-яких інших змін щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дарниця», код ЄДРПОУ - 16285594, 49000, м. Дніпро, Набережна Перемоги, буд. 108, офіс 96; заборонено територіальним органам Міністерства юстиції України, нотаріусам, акредитованим суб`єктам та Державній реєстраційній службі України здійснювати державну реєстрацію будь-яких змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дарниця», код ЄДРПОУ - 16285594, 49000, м. Дніпро, Набережна Перемоги, буд. 108, офіс 96.

Вказує, що висновки слідчого судді про наявність підстав для арешту майна не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на положеннях КПК України, оскільки ТОВ «ТД «Дарниця» не є особою, щодо якої здійснюється досудове розслідування, цивільним відповідачем, а засновники, учасники, посадові особи та працівники товариства не є свідками, підозрюваними, обвинуваченими або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду завдану у даному кримінальному провадженні. Також, адвокат Грекова Л.В. посилається на те, що слідчим суддею при накладенні арешту на корпоративні права ТОВ «ТД «Дарниця» не було враховано, що таке майно не відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, а також не прийняті до уваги такі фактори, як розумність та співрозмірність обмеження права учасників ТОВ «ТД «Дарниця» можливістю вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своєю часткою у статутному капіталі товариства з завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для третіх осіб та, при накладенні арешту, судом не було встановлено жодних обставин, які б свідчили про можливість приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування або передачі корпоративних прав ТОВ «ТД «Дарниця» на користь третіх осіб.

У клопотанні адвокат Грекова Л.В. зазначила, що корпоративні права ТОВ «ТД «Дарниця», на які було накладено арешт, не може вважатись предметом кримінального правопорушення або майном, отриманим внаслідок вчинення кримінального правопорушення, оскільки законність набуття Компанією «ФЕЛІНДАКО ЛТД» та ОСОБА_1 права власності частки у статутному капіталі товариства, окрім іншого, підтверджується судовоми рішеннями, що набрали законної сили, а отже прокурором не доведено підстав для застосування до товариства заходів кримінально-правового характеру.

Вважає, з огляду на ст. 170 КПК України, що арешт було накладено необґрунтовано та безпідставно, а вжитий захід кримінального провадження перешкоджає правомірній діяльності товариства та є явно грубим порушенням майнових прав та інтересів учасників ТОВ «ТД «Дарниця» права користування та розпорядження своєю часткою у статутному капіталі, що в цілому обумовлює необхідність його скасування.

У судове засідання представник ТОВ «Торговий дім «Дарниця», компанії «ФЕЛІНДАКО ЛТД», ОСОБА_1 - адвокат Грекова Л.В. не з`явилася, повідомлялася про день, місце і час розгляду клопотання. Разом з тим, подала до суду заяву про розгляд даного клопотання за її відсутності, доводи і вимоги якого підтримала в повному обсязі.

Прокурор, за клопотанням якого накладався арешт, чи інша уповноважена особа органу досудового розслідування, у судове засідання не з`явилися, про розгляд клопотання повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили, заяви або клопотання, письмові заперечення до суду не подавалися.

Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Слідчий суддя, дослідивши в нарадчій кімнаті матеріали клопотання, дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Таким чином, виходячи з наведених положень ст. 174 КПК України, питання про скасування арешту розглядається слідчим суддею за відповідним зверненням осіб, визначених частиною першої цієї статті.

В судовому засіданні встановлено, що слідчими Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017000000003113 за фактами зловживання своїми повноваженнями державними реєстраторами, з метою отримання неправомірної вигоди, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян та юридичних осіб, прийняття пропозиції службовими особами неправомірної вигоди в особливо великому розмірі за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданого службового становища, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 365-2 та ч. ч. 3, 4 ст. 368 КК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20.05.2019 року задоволено клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва Другого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням‚ яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань Ганжа О.М. про накладення арешту на майно та накладено арешт на корпоративні права Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дарниця», код ЄДРПОУ - 16285594, 49000, м.Дніпро, Набережна Перемоги, буд. 108, офіс 96 у вигляді 100 відсотків статутного капіталу; заборонено відділам державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та легалізації громадських формувань, будь-яким іншим державним реєстраторам відповідних реєстраційних органів, а також всім приватним та державним нотаріусам здійснювати реєстраційні дії по внесенню змін до відомостей про зміну керівника, місця знаходження, складу учасників тощо, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також будь-яких інших змін щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дарниця», код ЄДРПОУ - 16285594, 49000, м. Дніпро, Набережна Перемоги, буд. 108, офіс 96; заборонено територіальним органам Міністерства юстиції України, нотаріусам, акредитованим суб`єктам та Державній реєстраційній службі України здійснювати державну реєстрацію будь-яких змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дарниця», код ЄДРПОУ - 16285594, 49000, м. Дніпро, Набережна Перемоги, буд. 108, офіс 96.

Як визначено ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадженні слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Натомість, при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали від 20.05.2019 року про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює доводи клопотання в частині обґрунтованості підстав для скасування раніше накладеного арешту.

Аналізуючи положення кримінально процесуального законодавства з приводу накладення арешту на майно особи, обов`язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину, наявність обґрунтованої підозри, підставу для арешту майна; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що визначено положенням ч. 2 ст. 173 КПК України. При цьому обов`язок доведення існування зазначеної умови КПК України покладається на орган досудового розслідування.

Зокрема, згідно із ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При накладенні арешту на корпоративні права Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дарниця», код ЄДРПОУ - 16285594, 49000, м. Дніпро, Набережна Перемоги, буд. 108, офіс 96 у вигляді 100 відсотків статутного капіталу, слідчим суддею, з огляду на дані досудового розслідування в кримінальному провадженні, було встановлено наявність достатніх правових підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, з метою збереження речових доказів, а саме те, що вказані корпоративні права відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

За вимогами ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, в тому числі, збереження речових доказів. У цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Речовими доказами відповідно до ст. 98 КПК України є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Проте, під час розгляду вказаного клопотання про скасування арешту майна, прокурором не надано суду допустимих, в розумінні ст. 86 КПК України, доказів на підтвердження того, що арештоване майно було одержане злочинним шляхом, внаслідок вчинення кримінального правопорушення, чи є знаряддям злочину, як і не надано доказів що вказують про прямий, або опосередкований зв`язок посадових та інших осіб, які вчинили кримінальне правопорушення з обставинами, які є предметом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, а також відсутні підстави відповідальності товариства за незаконні дії третіх осіб.

При цьому, не зважаючи на те, що матеріали провадження містять постанову органу досудового розслідування про визнання корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дарниця» речовим доказом у кримінальному провадженні, стороною обвинувачення під час розгляду справи належним чином не доведено відповідність арештованого майна критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України. Вказане процесуальне рішення органу досудового розслідування є передчасним, належним чином необґрунтованим та немотивованим, винесеним без належного врахування обставин вчинення скоєних кримінальних правопорушень, та є нічим іншим, як звичайною формальністю.

Також слід зазначити, що відповідно до абз. 2 п. 2.6. Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.02.2014 року щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст. 276 - 279 КПК, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна.

Разом з тим, в судовому засіданні встановлено, та з матеріалів провадження вбачається, що на момент розгляду провадження відсутні дані про те, що ТОВ «ТД «Дарниця» або її посадові особи (учасники) причетні до вчинення вказаного кримінального провадження, в межах якого був накладений арешт, а комусь з посадових осіб (учасників) повідомлено про підозру, вони є особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільна небезпечне діяння, чи є особою, щодо якої здійснюється провадження та щодо якої може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна. При цьому, у відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Наведені обставини свідчать про відсутність підстав для накладення арешту саме з метою забезпечення збереження речового доказу, а іншої мети ініціатором клопотання про накладення арешту не було зазначено та не було визначено слідчим суддею під час розгляду такого клопотання.

В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, при накладенні арешту на майно, має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 року по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Як встановлено п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи з викладеного, враховуючи зміст фабули кримінального правопорушення та тривалість досудового розслідування, слідчий суддя приходить до висновку, що доводи клопотання про скасування арешту є обґрунтованими, а наданими матеріалами доведено відсутність підстав для арешту майна, а також ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя вважає за необхідне задовольнити клопотання та скасувати арешт на корпоративні права Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дарниця», код ЄДРПОУ - 16285594, 49000, м. Дніпро, Набережна Перемоги, буд. 108, офіс 96 у вигляді 100 відсотків статутного капіталу.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 174, 309 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Клопотання адвоката Грекової Лариси Володимирівни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дарниця», компанії «ФЕЛІНДАКО ЛТД», ОСОБА_1 про скасування арешту майна - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20.05.2019 року у справі № 757/25133/19-к, а саме на на корпоративні права Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дарниця», код ЄДРПОУ - 16285594, 49000, м. Дніпро, Набережна Перемоги, буд. 108, офіс 96 у вигляді 100 відсотків статутного капіталу, в тому числі заборону відділам державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та легалізації громадських формувань, будь-яким іншим державним реєстраторам відповідних реєстраційних органів, а також всім приватним та державним нотаріусам здійснювати реєстраційні дії по внесенню змін до відомостей про зміну керівника, місця знаходження, складу учасників тощо, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також будь-яких інших змін щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дарниця», код ЄДРПОУ - 16285594, 49000, м. Дніпро, Набережна Перемоги, буд. 108, офіс 96, а також заборону територіальним органам Міністерства юстиції України, нотаріусам, акредитованим суб`єктам та Державній реєстраційній службі України здійснювати державну реєстрацію будь-яких змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дарниця», код ЄДРПОУ - 16285594, 49000, м. Дніпро, Набережна Перемоги, буд. 108, офіс 96.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя С.І.Смик