
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №:755/157/20
Провадження №: 1-кп/755/339/20
"05" березня 2020 р.
м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючої судді Бірси О.В., секретаря судових засідань Цімох М.М., за участю сторін кримінального провадження: прокурора Вигівського М.І., захисника Чопівської С.С., обвинуваченого ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.11.2019 за № 12019100040009432 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, установив :
Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається, з урахуванням позиції сторін
На розгляді у цьому місцевому суді на стадії судового слідства перебуває дане кримінальне провадження.
Відповідно до ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 10.01.2020 строк тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою закінчується 09.03.2020.
Так, у судовому засіданні прокурор заявив, що вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого, зважаючи на вагомість наявних доказів у вчиненні останнім кримінального правопоршуення, та існування на даний час ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: можливої спроби ОСОБА_1 переховуватися від суду з метою уникнення відповідальності, зумовленої його обізнаністю із суворістю покарання у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, у якому він обвинувачається, а також ризику вчинення ОСОБА_1 інших злочинів, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, який непрацевлаштований, не має належного джерела прибутку та раніше притягувався до кримінальної відповідальності за скоєння злочину проти власності та на час пред`явлення даного обвинувачення був також повідомлений про підозру у вчиненні злочину за ч. 2 ст. 190 КК України. Підстави для зміни міри запобіжного заходу відсутні, а характеризуючі особистість ОСОБА_1 дані не змінилися. А тому з метою забезпечення виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні, беручи до уваги неможливість запобігання вищезазначеним ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, прокурор просив продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_1 на 60 днів.
Сторона захисту у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання прокурора та просила суд застосувати до обвинуваченого більш м`який запобіжний захід - у вигляді домашнього арешту у нічний час доби, який зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, зазначаючи, що ризики, які слугували підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даний час зменшилися, обвинувачений має постійне місце проживання та не має наміру переховуватися від суду.
Мотиви, з яких виходив суд при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався у ракурсі встановлених обставин з даного питання
Статтею 331 КПК України встановлено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Заслухавши доводи сторін кримінального провадження та проаналізувавши наявні на даному етапі судового слідства у матеріалах справи докази на обґрунтування доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про необхідність задоволення заявленого прокурором клопотання виходячи з наступного.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу, та за наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Згідно ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ст. 177 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ст. 177 КПК України).
Відповідно до норм ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини визначені п. 1 - п. 3 частини 1 даної статті, та згідно з положеннями ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризуються особу підозрюваного та визначені у п. 1- п. 12 частини 1 вказаної статті.
У цій ситуації, за обставин, викладених у сформульованому обвинуваченні, що міститься в обвинувальному акті у вказаному кримінальному провадженні було висунуто обвинувачення ОСОБА_1 за вчинення тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, яке передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років.
В ході обговорення питання доцільності продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого, відповідно до обвинувального акту та долучених до кримінального провадження матеріалів встановлено такі відомості: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Старобільськ Луганської області, українець, громадянин України, непрацюючий, з повною загальною середньою освітою, неодружений, осіб на утриманні не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий: 20.01.2012 Артемівським районним судом м. Луганська за ч. 2 ст. 187 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією частини належного йому майна, звільнений 04.05.2018 з Суходольської ВК № 36 по відбуттю строку покарання, 06.12.2019 слідчим СВ Подільського УП ГУ НП у м. Києві повідомлено про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України. Обвинувачений на час вирішення даного питання за своїм віком і станом здоров`я не має специфічних особливостей стану здоров`я, має типові соціальні зв`язки для особи його віку та статусу, прийнятну репутацію.
В даному випадку судовий розгляд кримінального провадження не завершений.
Строк тримання під вартою обвинуваченого, відповідно до ухвали суду від 10.01.2020, закінчується 09.03.2020.
На цей час в даному кримінальному провадженні обвинуваченого не допитано, докази передбачені ст. 84 КПК України з боку обвинувачення та захисту, у цей період не досліджені, у світлі чого, з урахуванням наведених даних суд уважає, що обставини регламентовані ст. 177, п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 194 вказаного Кодексу є дійсними.
При цьому, вони обумовлені у світлі як вказаних відомостей, так і факторів пов`язаних з характером вказаної особи, його моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій він піддається до кримінальної відповідальності, з огляду на що об`єктивний спостерігач вважає, що, у даному конкретному випадку, обставини визначені ст. 177 КПК України щодо ризиків є обґрунтованими, оскільки вони підтверджуються наявними матеріалами.
Обставини регламентовані ст. 178 КПК України, у світлі даних про обвинуваченого, не є такими, що вказують на відсутність передумови визначеної п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України у поєднанні з характером висунутого обвинувачення та проведеним комплексом досліджених у цій справі доказів та тих, які тільки мають бути в ньому вчинені.
Як наслідок, у цей період, є наявними обставини визначені ст.ст. 177, п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194, 331 КПК України, які в своїй сукупності вказують на дійсність обставин, як слушних (доведених) щодо викладу обставин, які дають підстави обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення.
Суд вважає, що матеріали провадженні містять дані, які доводять існування ризику втечі обвинуваченого, не виключена можливість вчинення ним іншого кримінального правопорушення, а тому враховуючи дані про особу обвинуваченого, та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, в їх сукупності, приходить до висновку про відсутність достатньо стримуючих факторів, які б свідчили про протилежне.
Таким чином відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, що в свою чергу виправдовує подальше обмеження права обвинуваченого ОСОБА_1 перебувати на волі.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відтак, суд приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою здатен забезпечити виконання у подальшому обвинуваченим його процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні та запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
При цьому, доводи сторони захисту не спростовують існування існуючих ризиків, а будь-яких об`єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, що не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі, не встановлено та стороною захисту не наведено.
З огляду на що, враховуючи, що дане кримінальне провадження в суді першої інстанції не завершено до спливу встановленого ОСОБА_1 строку тримання під вартою, суд вважає за доцільне на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів та оцінених в сукупності з усіма обставинами, у тому числі визначеними ст.ст. 177, 178, 183, 194, 331 КПК України, продовжити строк застосування обраного обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою у межах строків визначених КПК України.
Також, суд враховує, що у світлі норм ч. 7 ст. 182 КПК України, яка регламентує, що у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про тримання під вартою від 10.01.2020, а саме 105 100 гривень, що автоматично потягне за собою покладення обов`язків визначених ч. 5 ст. 194 КПК України та відображених у судовому рішенні від 10.01.2020, з огляду на що, у порядку вказаної статті зазначеного Кодексу повторно відсутні підстави визначати заставу.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-29, 131-132, 176-178, 182-184, 193-194, 196, 331, 369-372, 376 КПК України, суд постановив:
клопотання - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 03.05.2020.
Роз"яснити сторонам кримінального провадження, що в силу положень ч. 7 ст. 182 КПК України:
? обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 10.01.2020, а саме у розмірі - 105100 гривень;
? у разі внесення застави на обвинуваченого та застоводавця покладаються права та обов`язки визначені в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 10.01.2020 терміном на 2 місяці з дня внесення застави.
Судове рішення, яке належить виконати негайно, відповідно до ч. 2 ст. 534 КПК України, підлягає безумовному виконанню.
Ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою статті 392 КПК України, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом та Рішенням Конституційного Суду № 4-р/2019 від 13.06.2019.
Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 09:20 год. 10.03.2020.
С у д д я : О. Бірса
Судове рішення № 88117276, Дніпровський районний суд міста Києва було прийнято 05.03.2020. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 755/157/20. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: