Рішення № 88114314, 10.03.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
10.03.2020
Номер справи
340/2712/19
Номер документу
88114314
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/2712/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі: головуючого – судді Кармазиної Т.М., розглянувши у письмового провадження справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.08.2019 р.:

- №00001721403, яким до ФОП ОСОБА_1 на підставі акта перевірки №103/11/11/РРО/2721506350 від 25.07.2019 року (за порушення ч.20 ст. 15 ЗУ “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та пального” №481/95-ВР від 19.12.1995 року) застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму - 250000,00 грн.;

- №00001711403, яким до ФОП ОСОБА_1 на підставі акта перевірки №103/11/11/РРО/2721506350 від 25.07.2019 року (за порушення п.12 ст.3 ЗУ “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” №265/95-ВР від 06.07.1995 року) застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму - 3517402,14 грн.

Ухвалою судді від 11 листопада 2019 прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у даній справі та справа розглядається за правилами загального позовного провадження, на 04 грудня 2019 призначено підготовче засідання у справі (т.1 а.с.1).

04 грудня 2019 учасники справи у підготовче засідання не з`явилися, від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено на 10 січня 2020 року (т.1 а.с.114-115).

Ухвалою суду від 10 січня 2020 продовжено проведення підготовчого провадження у справі до 28 січня 2020, оголошено перерву до 28 січня 2020 року та витребувано додаткові докази (т.1 а.с.136-137).

Ухвалою суду від 28 січня 2020 закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до розгляду по суті на 13 лютого 2020 (т.2 а.с.216).

13 лютого 2020 розгляд справи відкладено до 05 березня 2020, у зв`язку з не підтвердженням повноважень представника відповідача (т.2 а.с.223).

В обґрунтування позовних вимог позивач та його представник посилався на протиправність оскаржуваних податкових повідомлень – рішень. Так, позивач посилався на те, що згідно відомостей ЄДРПОУ Головне управління ДПС у Кіровоградські області не являється правонаступником Головного управління ДФС у Кіровоградській області. Зазначав, що ГУ ДФС у Кіровоградській області з 02.08.2019 перебуває в процесі припинення. Тому, позивач та його представник вважають, що Головне управління ДПС у Кіровоградській області були прийняття спірні податкові повідомлення - рішення без наявності повноважень приймати такі рішення, оскільки вони були датовані 03 серпня 2019 року, тобто днем коли ГУ ДПС України в Кіровоградській області не набув повноважень органу податкового контролю. Крім того, зазначав, що ДПС у Кіровоградській області було створено як юридичну особу лише 31.07.2019 року, тобто акт перевірки не міг бути складений відповідачем, оскільки відповідач не існував як юридична особа та не був наділений повноваженнями органу податкового контролю. Оглядаючи вказані спірні податкові повідомлення - рішення стороною позивача також встановлено, що вказані рішення прийняті на підставі іншого акту перевірки, а саме по акту №103/11/11/РРО/ НОМЕР_1 від 25.07.2019, тобто по акту, якого не існує та перевірка 25.07.2019 не проводилася. Також, посилався на те, що Олександрівським районним судом Кіровоградської області 10.09.2019 у справі №397/1325/19 розглянуто протокол про адміністративне правопорушення серії ГР №295199 від 10.09.2019, складений інспектором поліції Олександрівського ВП Знам`янського ВП ГУНП в Кіровоградській області щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП (провадження господарської діяльності без одержання ліцензії), за результатами чого винесено постанову від 10.09.2019, якою ОСОБА_1 визнано невинним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, а провадження у справі закрито у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень постанова Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 10.09.2019 у справі №397/1325/19, станом на 23.09.2019, набрала законної сили. Отже, на думку позивача, вказаною постановою суду у адміністративній справі, яка набрала законної сили, ОСОБА_1 визнаний невинуватим у вчиненні адміністративного правопорушення щодо здійснення господарської діяльності без отримання ліцензії, а провадження у справі закрито у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, отже вказаний факт є встановлений та має правові наслідки його застосування під час оскарження податкових повідомлень - рішень, як рішень прийнятих на основі фактів, що досліджувались судом у іншій справі. Крім того, посилався на те, що ФОП ОСОБА_1 фактично розпочав фінансово - господарську діяльність з 02 травня 2018 року, отже 12 - ти місячний термін обліку доходів припадає на 02 травня 2019 року. З урахуванням обліку касових операцій РРО ФОП ОСОБА_1 , на переконання позивача, 12 місячний термін фінансово господарської діяльності ФОП розпочинається з дати реєстрації діяльності ФОП згідно відомостей в ЄДРПОУ, тобто з 02.05.2018 року. Визначений ліміт обігу коштів в сумі 1 000 000 грн. повинен бути перевищеним в строк з 02.05.2018 року по 02.05.2019. Згідно відомостей РРО станом на 02.05.2019 на підприємстві обліковано обіг коштів (оборот) в сумі до 1 000 000 грн. (без урахування податку на додану вартість), що вказує, на думку позивача, на відсутність порушень розрахунково - касової дисципліни. Також, зазначав, що ФОП ОСОБА_1 , у встановлений законом строк, подав до органу податкового контролю заяву про ліцензування виду діяльності. За результатами розгляду заяви ФОП ОСОБА_1 16.07.2019 ГУ ДФС у Кіровоградській області видано позивачу ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за реєстраційним номером 11150314201900177, терміном дії до 16.07.2024. отже, на думку позивача, він вчинив всі необхідні дії встановленні законом щодо порядку подачі заяви і документів для отримання ліцензії та розраховував на її отримання у встановлений законом строк, а отже мав право здійснювати фінансово - господарську діяльність до отримання самої ліцензії. Також позивачем надано відповідь на відзив (т.1 а.с.120-129), в якій останнім підтримано позовні вимоги, та зазначено про те, що сторона позивача заперечує проти порушення ним п.12 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” та обґрунтовує свої доводи тим, що відповідно до даної норми суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також:- операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: 12) вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість. При цьому, посилався на те, що ФОП ОСОБА_1 під час здійснення фінансово - господарської діяльності здійснював облік товарних запасів та не був платником податку на додану вартість, що суперечить висновкам органу податкового контролю, викладених в акті за результатами фактичної перевірки.

Згідно наданого до суду відзиву на позов (т.1 а.с.72-74), відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зважаючи на те, що за результатами фактичної перевірки господарської одиниці - газової АЗС ФОП ОСОБА_1 та враховуючи результати розгляду заперечення платника, який відбувся в присутності ФОП ОСОБА_1 в приміщені ГУ ДФС у Кіровоградській області 29.08.2019, на третій робочий день, а саме 03.09.2019, після розгляду зазначеного заперечення, були складені відповідні податкові повідомлення-рішення, які в день складання, а саме 03.09.2019, були внесені до реєстру, передбаченого п.1 гл. IV Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень - рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 року №1204. Також, відповідач посилався на те, що відповідна інформація по ФОП ОСОБА_1 була внесена в ІС “Податковий блок” 03.09.2019, зокрема і про винесені податкові повідомлення - рішення №№ 00001711403 та 00001721403 із проставлянням дати - 03.09.2019. Таким чином, на переконання відповідача, в роздрукованих із використання текстового редактору WORD, примірниках податкових повідомленнях - рішеннях за №№00001711403 та 00001721403 допущена технічна помилка, а саме із помилковим зазначенням дати їх прийняття - 03.08.2019, яка не привела до виникнення у ФОП ОСОБА_1 грошових зобов`язань раніше строку, передбаченого чинним законодавством. Крім того, посилався на встановлення податковим органом під час перевірки позивача порушення останнім приписів п.12 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", ч.20 ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", а саме: реалізація скрапленого газу на газовій АЗС, який не облікований у встановленому порядку, як наслідок не ведення кількісного обліку СВГ відповідно до п. 9 “Інструкції про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту”, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 03.06.2006р №332, реалізація пального без наявності відповідної ліцензії, несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів, а саме не своєчасне занесення інформації згідно фіскальних звітних чеків та не подача, заяви до контролюючого органу про реєстрацію платником ПДВ після перевищення суми обігу коштів понад 1 000 000 грн. протягом останніх 12 календарних місяців. Так, відповідач зазначав, що згідно аналізу електронних контрольних стрічок податковим органом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 , в період з 01.07.2019 по 15.07.2019 здійснював продаж пального (газу) не маючи відповідної ліцензії, тоді як він не мав права здійснювати таку торгівлю. Крім того, зазначав, що на думку відповідача, посилання ФОП ОСОБА_1 на ведення ним оперативного контролю за кількістю СВГ в інших формах, зокрема із застосуванням книг і касового апарату РРО, не є правомірною, оскільки чинна Інструкція про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту, затверджена Наказом Міністерства палива та енергетики України від 03.06.2002 №332, передбачає, що облік руху СВГ на автогазозаправних пунктах (АГЗП) ведеться саме у змінних звітах за формою №14-ГС, які складаються у двох примірниках, з яких один - з додатком до нього первинних документів на приймання і відпуск СВГ знаходиться у суб`єкта господарювання, а другий - залишається на місці здійснення продажу палива (газовій АЗС).

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі, із підстав викладених у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, просив відмовити у позові повністю.

В подальшому учасниками справи заявлено клопотання про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження. У відповідності до ч.3 ст.194 КАС України, суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що ГУ ДФС у Кіровоградській області, відповідно до наказу №1293 від 05.08.2019, направлень на перевірку, в період з 06.08.2019 по 07.08.2019 проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обліку готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, обігу підакцизних товарів, та наявності ліцензій, патентів, свідоцтв на газовій АЗС, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі ст.19-1, пп.20.1.2, 20.1.4, 20.1.8-20.1.11 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.3 п.75.1 ст.75, пп.80.2.2, 80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового Кодексу України (т.1 а.с.79-81).

За результатами перевірки 07.08.2019 ревізорами - інспекторами було складено акт “Про результати фактичної перевірки щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обліку готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, обліку підакцизних товарів, та наявності ліцензії, патентів, свідоцтв” №103/11/11/РРО/ НОМЕР_1 від 07.08.2019 (т.1 а.с.75-78) , який 08.08.2019 вручено ФОП ОСОБА_1 .

В даному акті податковим органом відображено встановлені порушення позивачем, зокрема п.12 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування, та послуг", ч.20, ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", а саме: реалізація скрапленого газу на газовій АЗС, який не облікований у встановленому порядку, як наслідок неведення кількісного обліку СВГ відповідно до п.9 “Інструкції про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту”, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 03.06.2006р №332 (далі - Інструкція. №332); реалізація пального без наявності відповідної ліцензії.

19.08.2019 ФОП ОСОБА_1 подано заперечення на вказаний акт перевірки (т.1 а.с.92-94).

Листом від 20.08.2019 за №3311/ФОП/11-28-14-03-12 ГУ ДФС у Кіровоградській області повідомлено позивача про розгляд комісією його заперечення 29.08.2019 об 11:00 год., в приміщенні органу податкового контролю (т.1 а.с.37).

За результатами розгляду зазначеного заперечення позивача ГУ ДПС у Кіровоградській області складено висновок №43/11-28-14-03 від 29.08.2019 (т.1 а.с.95-98) та надіслано на адресу ФОП ОСОБА_1 лист №1/ФОП/11-28-05-05-11 від 29.08.2019 “Про розгляд заперечення до акту фактичної перевірки”, яким повідомлено, що органом податкового контролю будуть прийняті податкові повідомлення – рішення з урахуванням висновків за результатами розгляду заперечень (т.1 а.с.99).

На підставі акту перевірки №103/11/11/РРО/ НОМЕР_1 від 07.08.2019 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №00001721403 Форми “С” від 03 серпня 2019 року, яким до ФОП ОСОБА_1 у зв`язку з встановленням порушення ч.20 ст.15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та пального” застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму - 250 000 грн. (т.1 а.с.41);

- №00001711403 Форми “С” від 03 серпня 2019 року, яким до ФОП ОСОБА_1 у зв`язку з встановленням порушення п.12 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” №265/95-ВР від 06.07.1995 застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму - 3517402,14 грн. (т.1 а.с.42).

Не погодившись із вказаними рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов до таких висновків.

Так, суд не приймає до уваги посилання позивача та його представника на те, що ДПС у Кіровоградській області були прийняття спірні податкові повідомлення - рішення без наявності повноважень приймати такі рішення, оскільки вони були датовані 03 серпня 2019 року, тобто днем коли ГУ ДПС України в Кіровоградській області не набув повноважень органу податкового контролю, та вважає їх безпідставними з наступних підстав.

В судовому засіданні представник відповідача зазначив про допущення податковим органом технічної помилки в роздрукованих із використання текстового редактору WORD, примірниках податкових повідомленнях - рішеннях за №№ 00001711403 та 00001721403, а саме, помилкового зазначення дати їх прийняття - 03.08.2019, тоді як правильною датою їх прийняття є - 03.09.2019.

На підтвердження зазначених посилань представником відповідача надано суду копію журналу реєстрації податкових повідомлень – рішень, надісланих платникам податків, в якому містяться дані про надіслання податковим органом податкових повідомлень - рішень №№00001711403, 00001721403 із зазначенням дати їх складання - 03.09.2019 (т.1 а.с.100-102). Також наведені дані підтверджуються копією реєстру податкових повідомлень – рішень, надісланих відповідачем платникам податків (т.1 а.с.103-106).

Таким чином, суд погоджується з доводами представника відповідача щодо допущення податковим органом технічної помилки в роздрукованих із використання текстового редактору WORD, примірниках податкових повідомленнях - рішеннях за №№ 00001711403 та 00001721403, а саме, помилкового зазначення дати їх прийняття - 03.08.2019, а також дати акту перевірки, тоді як правильною датою їх прийняття є - 03.09.2019, а таку – 07.08.2019, та вважає їх обґрунтованими.

До того ж, суд погоджується з позицією відповідача, що до дотримання Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.12.2015 №1204, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 р. за №124/28254 (далі - Порядок №1204).

Відповідно до п.1 розділу ІІ Порядку №1204 контролюючий орган визначає суму нарахування (зменшення) грошових, податкових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, що передбачені Кодексом або іншим законодавством, і складає податкове повідомлення-рішення у випадках, якщо, зокрема в інших випадках, коли надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення передбачено законом.

У випадках, зазначених у пункті 1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ контролюючого органу складає податкове повідомлення-рішення за такими формами: "С" - у разі застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та/або пені за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, в тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (додаток 10) (п.2 розділу ІІ Порядку №1204).

Згідно п.8 розділу ІІ Порядку №1204 при складанні податкового повідомлення-рішення йому присвоюється номер, який вноситься до реєстру, передбаченого пунктом 1 розділу IV цього Порядку, та складається з:

порядкового номера у межах підрозділу, який склав податкове повідомлення-рішення, - перші 7 цифр номера;

номера підрозділу, який склав податкове повідомлення-рішення, - наступні 4 цифри номера;

номера контролюючого органу - наступні 4 цифри номера (додатково для податкового повідомлення-рішення за формою "Ф").

Структурний підрозділ контролюючого органу, який склав податкове повідомлення-рішення, вносить його до реєстру податкових повідомлень-рішень, надісланих (вручених) платникам податків - юридичним особам (додаток 15), або до реєстру податкових повідомлень-рішень, надісланих (вручених) платникам податків - фізичним особам (додаток 16), які ведуться в цілому в контролюючому органі (п.1 розділу ІV Порядку №1204).

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1, 5 статті 5 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" міністерства та інші центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються та ліквідуються Кабінетом Міністрів України за поданням Прем`єр-міністра України. Міністерство, інший центральний орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Механізм здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією центральних органів виконавчої влади та їхніх територіальних органів визначений Порядком здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074 (далі - Порядок № 1074).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1074 від 20.10.2011 органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються або ліквідуються Кабінетом Міністрів України за поданням Прем`єр-міністра України.

За змістом пунктів 4, 5 Порядку № 1074 від 20.10.2011 орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу виконавчої влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох органів виконавчої влади. Орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 1074 від 20.10.2011 права та обов`язки органів виконавчої влади переходять, зокрема, у разі злиття органів виконавчої влади - до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття; у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади; у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу; у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади; у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 1074 майнові права та обов`язки органів виконавчої влади у разі їх злиття, приєднання або перетворення переходять правонаступникові на підставі передавального акта, а у разі їх поділу - згідно з розподільчим балансом.

Пунктом 8 Порядку встановлено, що внаслідок реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) органів виконавчої влади припиняється той орган виконавчої влади, майнові права та обов`язки якого переходять його правонаступникам.

За змістом частин 1, 5 статті 104 ЦК України Юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Згідно із пунктом 14 частини 3 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містяться, зокрема, такі відомості щодо юридичної особи: дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа та дані про юридичних осіб - правонаступників.

Відповідно до частини 8 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються .

Відповідно до статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» від 18 грудня 2018 №1200, Державну фіскальну службу України реорганізовано та утворено Державну податкову службу України, яка є правонаступником її майна, прав та обов`язків у відповідних сферах діяльності

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №537 від 19.06.2019 року "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" (далі за текстом – Постанова №537) постановлено утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 1, зокрема Головне управління ДПС в Кіровоградській області.

Пунктом 2 Постанови №537 постановлено реорганізувати деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 2, зокрема Головне управління ДФС в Кіровоградській області реорганізується шляхом приєднання до новоутвореного Головного управління ДПС в Кіровоградській області.

Відповідно до пунктів 3, 4 Постанови №537 установлено, що територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної податкової служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Визначено територіальні органи Державної податкової служби є правонаступниками майна, прав та обов`язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови, у відповідних сферах діяльності.

Так, наказом Державної податкової служби України №14 від 12.07.2019 року «Про затвердження Положення про територіальні органи ДПС» затверджено положення про Головне управління ДПС у Кіровоградській області, відповідно до п.1 якого ГУ ДПС у Кіровоградській області забезпечує реалізацію повноважень ДПС на території Кіровоградської області, є правонаступником усіх прав та обов`язків ГУ ДФС у Кіровоградській області (т.1 а.с.140-147).

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Головне управління ДПС в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 43142606) зареєстровано як юридичну особу 31.07.2019 (т.1 а.с.25-27). Головне управління ДФС в Кіровоградській області з 02.08.2019 року перебуває у стані припинення (т.1 а.с.22-24).

Розпорядженням Кабінету Міністрів від 21.08.2019 №682-р погоджено пропозицію Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 р. № 227 “Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України” функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на Державну податкову службу.

У зв`язку з цим розпорядженням, головою ДПС України видано наказ №36 від 28.08.2019 року "Про початок діяльності Державної податкової служби України", а в.о. начальника Головного управління ДПС в Кіровоградській області видано наказ №5 від 29.08.2019 року "Про початок діяльності Головного управління ДПС в Кіровоградській області".

До того ж, відповідно до пункту 1 Положення про Головне управління ДПС у Кіровоградській області, затвердженого наказом ДПС України 12.07.2019 №14, ГУ ДПС є правонаступником усіх прав та обов`язків ГУ ДФС у Кіровоградській області (т.1 а.с.141-147).

Системний аналіз наведеного вище у свої сукупності свідчить, що інститут правонаступництва органів державної влади різниться від інституту правонаступництва суб`єктів приватного права, оскільки є більш ширшим за змістом, включаючи в себе: правонаступництво в завданнях, функціях та повноваженнях як складових категорії компетенції органу виконавчої влади, а також щодо конкретних управлінських (організаційних) прав та обов`язків, які складають зміст відповідних правовідносин - тобто публічне правонаступництво за якого відбувається перехід владних прав та функції органу, що реорганізовується до органу, що створюється та правонаступництво в майнових приватних правовідносинах, у яких орган влади виступає як юридична особа приватного права.

Таким чином, у випадку публічного правонаступництва перехід таких прав та обов`язків оформлюється нормативним актом, тоді як правонаступництво в майнових приватних правовідносинах здійснюється на підставі передавального акту (частина 2 статті 107 ЦК України, пункт 7 Порядку № 1074). При цьому юридична особа є припиненою з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Оскільки Головне управління ДПС в Кіровоградській області є територіальним органом ДПС України, функції з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань, фактично розпочаті та до неї перешли права та обов`язки Головного управління ДФС в Кіровоградській області, що оформлено нормативним актом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що з 29.08.2019 року діяльність та адміністративна компетенція Головного управління ДФС в Кіровоградській області як суб`єкта владних повноважень припинилася, а його функції і зобов`язання у публічно-правових відносинах з реалізації державної податкової політики перейшли до іншого органу державної влади - Головного управління ДПС в Кіровоградській області.

Отже, суд не приймає до уваги посилання представника позивача щодо відсутності у Головного управління ДФС в Кіровоградській області повноважень станом на час прийняття акту №103/11/11/РРО/ НОМЕР_1 від 07.08.2019, а також щодо відсутності повноважень у Головного управління ДПС в Кіровоградській області станом на час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №№00001711403, 00001721403 від 03.09.2019.

Згідно підпунктів 19-1.1.14, 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері; здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального.

Відповідно до підпунктів 20.1.4, 20.1.10, 20.1.11 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів; проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Пунктом 61.1 статті 61 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (підпункт 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Як передбачено підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичних перевірок визначений у статті 80 Податкового кодексу України.

У пункті 80.1 статті 80 Податкового кодексу України закріплено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Суд звертає увагу на те, що позивачем фактично допущено посадових осіб ГУ ДФС у Кіровоградській області до проведення фактичної перевірки без зауважень щодо неможливості проведення такої перевірки.

Відтак, позов спрямований на оскарження податкового повідомлення-рішення з підстав протиправності перевірки може бути задоволений лише в тому разі, якщо не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. Тобто, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Враховуючи факт допущення позивачем посадових осіб контролюючого органу до перевірки, у спірних правовідносинах актом, що має певні правові наслідки, породжує права та обов`язки для платника податків є податкове повідомлення-рішення податкового органу (акт індивідуальної дії), прийняте за результатами проведеної перевірки.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 21.02.2019 по справі № 820/5481/17.

Враховуючи наведене, суд відхиляє доводи позивача про протиправність проведення фактичної перевірки, як підстави скасування оскаржуваних податкових-повідомлень рішень.

Судом встановлено, що податкове повідомлення – рішення №00001721403 від 03.09.2019, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму - 250000,00 грн., прийнято відповідачем на підставі акту №103/11/11/РРО/ НОМЕР_1 від 07.08.2019, в якому посадовими особами Головного управління ДФС у Кіровоградській області зафіксовано порушення позивачем, зокрема, ч.20 ст.15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та пального”, що полягало у здійсненні роздрібної торгівлі пальним без наявності відповідної ліцензії з 01.07.2019 по 15.07.2019.

Відповідно до підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 ПК України, особи, які здійснюватимуть реалізацію пального або спирту етилового, підлягають обов`язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового.

Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками акцизного податку.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.7 Закону України “Про ліцензування видів господарської діяльності” ліцензуванню підлягає такий вид господарської діяльності, як виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами і пальним, зберігання пального, яка ліцензується відповідно до Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального”.

Законом України №2628-VІІІ від 23.11.2018 “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів” внесено зміни до Закону України від 19 грудня 1995 року №481 “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” (далі по тексту - Закон №481 в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), зокрема запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним. Зазначені зміни набирали чинності з 01 липня 2019 року.

Згідно статті 1 Закону №481 оптова торгівля пальним - діяльність із придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик суб`єктам господарювання (у тому числі іноземним суб`єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам; роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/автогазозаправної станції/газонаповнювальної станції/газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки.

Разом з цим, порядок здійснення роздрібної торгівлі пальним та зберігання пального визначено статтею 15 цього Закону.

Відповідно до ст.15 Закону №481 встановлено, що суб`єкти господарювання отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання.

Ліцензії на право оптової торгівлі пальним видаються терміном на п`ять років органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України.

Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).

Суб`єкти господарювання отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.

У додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями або пальним суб`єктом господарювання зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі.

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

- документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

- акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

- дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального.

Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

У разі якщо зазначені документи видані (оформлені) іншій особі, ніж заявник, такий заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об`єкта.

Суб`єкти господарювання, які здійснюють оптову торгівлю пальним, за відсутності місць оптової торгівлі пальним копії таких документів не подають.

Вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється. Зазначені в цьому Законі документи (крім документів, які подаються заявником для отримання ліцензії на право виробництва пального, оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального) подаються в одному примірнику в копіях, засвідчених нотаріально або органом, який видав оригінал документа або посадовою особою органу ліцензування. Заява про видачу ліцензії та визначені цим Законом документи подаються уповноваженою особою заявника або надсилаються рекомендованим листом. У разі подання заяви про видачу ліцензії та доданих до неї документів особисто вони приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття заяви та документів і підписом особи, яка їх прийняла.

Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

Згідно частини 1 статті 16 Закону №481 контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Контроль за дотриманням вимог відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства до малих виробництв виноробної продукції здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.

У відповідності до п.3 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 №236, основними завданнями Державної фіскальної служби України є, крім іншого, реалізація державної податкової політики та політики у сфері державної митної справи, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, здійснення в межах повноважень, передбачених законом, контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів, митних та інших платежів, державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, державної політики з адміністрування єдиного внеску, а також боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, державної політики у сфері контролю за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті в установлений законом строк, дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.2015 №609 «Про затвердження переліку органів ліцензування та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України», територіальні органи ДФС визначено органом ліцензування господарської діяльності з роздрібної торгівлі пальним, зберігання пального.

Згідно з відомостями Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Головне управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області з 02.08.2019 р. перебуває у стані припинення.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року №537 зареєстровано юридичну особу 30.07.2019 р., номер запису: 1 444 102 0000 013572, Головне управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 43141267).

Підпунктом 27 пункту 4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227 визначено, що ДПС відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом. ДПС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи.

Абзацем 5 пункту 1 Положення про Головне управління ДПС у Кіровоградській області, затвердженого наказом ДПС України 12.07.2019 р. №14, ГУ ДПС є правонаступником усіх прав та обов`язків ГУ ДФС у Кіровоградській області.

Таким чином ГУ ДФС у Кіровоградській області, в подальшому ГУ ДПС у Кіровоградській області (надалі відповідач) є органом ліцензування роздрібної торгівлі пальним до повноважень якого належить контроль за дотриманням законодавства з питань ліцензування роздрібної торгівлі пальним.

Державна фіскальна служба України 30.05.2019 направила Головним управлінням ДФС у областях та м. Києві лист № 17014/7/99-99-12-01-01-17 (надалі - лист), яким роз`яснила порядок отримання ліцензії, зокрема і на роздрібну торгівлю пальним.

Так, у листі зазначено, що ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним та на право зберігання пального або рішення про відмову в їх видачі видається заявнику не пізніше 20 календарних днів з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. Суб`єкти господарювання можуть подати документи на розгляд до органу ліцензування для отримання відповідних ліцензії (на адресу Головних управлінь ДФС в областях та м. Києві за місцем розташування місць зберігання та роздрібної торгівлі пальним) починаючи з 12.06.2019. При цьому головні управління ДФС у областях та м. Києві мають видавати зазначені ліцензії суб`єктам господарювання починаючи з 01.07.2019.

Як встановлено судом, та підтверджено сторонами в судовому засіданні, ФОП ОСОБА_1 26.06.2019 подав до ГУ ДФС Кіровоградській області заяву та документи для отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним. Враховуючи приписи статті 15 Закону №481 ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. Отже кінцевий строк для прийняття рішення відповідачем щодо видачі ліценції або відмови у її видачі є 16.07.2019.

Так, з матеріалів справи слідує, що 16.07.2019 року ГУ ДФС у Кіровоградській області видано ліцензію за реєстраційним номером 11150314201900177 на право роздрібної торгівлі пальним суб`єкту господарювання - ФОП ОСОБА_1 терміном дії з 16.07.2019 до 16.07.2024 роки, за місцем торгівлі – АДРЕСА_1 , газова АЗС « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що також не заперечувалось сторонами (т.1 а.с.35-36 ).

Відтак на думку суду, відповідач правомірно, в межах строку видачі ліцензії, видав позивачу ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, тим самим спростовуються доводи позивача щодо порушення відповідачем строку видачі ліцензії.

Щодо тверджень позивача, про те, що відповідач міг раніше 20 календарних днів з дня одержання документів видати позивачу таку ліцензію, є лише його припущенням та суб`єктивною думкою.

Матеріалами справи підтверджується факт здійснення позивачем в період з 01.07.2019 по 15.07.2019 роздрібної торгівлі пальним, зокрема, даними копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків в електронній формі, які передані ФОП ОСОБА_1 за зазначений період (т.1 а.с.150-153, 154-158).

Доказів наявності у позивача в період з 01.07.2019 по 15.07.2019 ліцензії на право торгівлі пальним суду не надано.

До того ж, суд зазначає, оскільки основним видом господарської діяльності позивача є роздрібна торгівля пальним, тому він був зобов`язаний завчасно, тобто до 1 липня 2019 року отримати відповідну ліцензію.

Таким чином, суд вважає доведеним в судовому засіданні факт здійснення позивачем в період з 01.07.2019 по 15.07.2019 роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії на право оптової торгівлі пальним.

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з висновком відповідача щодо наявності порушень позивачем ч.20 ст.15 ЗУ “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та пального”, що полягало у здійсненні роздрібної торгівлі пальним без наявності відповідної ліцензії з 01.07.2019 по 15.07.2019, а також сумою застосованих до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 250000 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 03.09.2019 №00001721403, що свідчить про прийняття даного рішення фіскальним органом у відповідності до норм чинного законодавства України, та відсутність підстав для задоволення адміністративного позову в цій частині.

Суд не приймає до уваги посилання представника позивача на те, що постановою Олександрівського районного суду Кіровоградської області у справі №397/1325/19 встановлено факт щодо нездійснення ОСОБА_1 господарської діяльності без отримання ліцензії, та має правові наслідки його застосування під час оскарження податкових повідомлень - рішень, як рішень прийнятих на основі фактів, що досліджувались судом у іншій справі, з наступних підстав.

Судом встановлено, що Олександрівським районним судом Кіровоградської області 10.09.2019 у справі №397/1325/19 розглянуто протокол про адміністративне правопорушення серії ГР №295199 від 10.09.2019, складений інспектором поліції Олександрівського ВП Знам`янського ВП ГУНП в Кіровоградській області щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП (провадження господарської діяльності без одержання ліцензії), за результатами чого винесено постанову від 10.09.2019, якою ОСОБА_1 визнано невинним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, а провадження у справі закрито у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень постанова Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 10.09.2019 у справі №397/1325/19, станом на 23.09.2019, набрала законної сили. (т.1 а.с.39-40).

Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Під час розгляду справи встановлено, що згідно акту фактичної перевірки щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, обігу підакцизних товарів, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, складеного 07.08.2019 посадовою особою ГУ ДФС у кіровоградській області, встановлено, що роздрібну торгівлю пальним ОСОБА_1 без наявності відповідної ліцензії з 01.07.2019 по 15.07.2019 підтверджено контрольними стрічками. Однак матеріали справи не містять зазначених контрольних стрічок.

При цьому, суд звертає увагу, що представником відповідача надано суду належні та допустимі докази здійснення позивачем в період з 01.07.2019 по 15.07.2019 роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.

З огляду на викладене, суд вважає, що постанова Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 10.09.2019 у справі №397/1325/19 не має преюдиційного значення для вирішення даного спору, і не спростовує факту вчинення позивачем, як суб`єктом господарювання, господарських правопорушень у сфері обігу пального, допущених на його господарській одиниці.

При цьому, суд наголошує, що за своєю правовою природою фінансові санкції за порушення норм Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та пального” є видом адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування до суб`єктів господарювання за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності (ст.ст.216, 217, 238, 239 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною 1 статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною 2 названої статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до статті 241 ГК України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Перелік порушень, за які з суб`єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення. Адміністративно-господарський штраф може застосовуватися у визначених законом випадках одночасно з іншими адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими статтею 239 цього Кодексу.

Судом встановлено, що податкове повідомлення – рішення №00001711403 Форми “С” від 03.08.2019, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму - 3517402,14 грн., прийнято відповідачем на підставі акту №103/11/11/РРО/ НОМЕР_1 від 07.08.2019, в якому посадовими особами Головного управління ДФС у Кіровоградській області зафіксовано порушення позивачем, зокрема, п.12 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” , що полягало у реалізації позивачем скрапленого газу на газовій АЗС, який не облікований у встановленому порядку, як наслідок не ведення кількісного обліку СВГ відповідно до п.9 “Інструкції про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту”, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 03.06.2006р. №332 (далі - Інструкція №332).

Інструкція про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту, затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України від 03.06.2002 №332, Розділ 9: на АГЗС (АГЗП) проводиться оперативний контроль за кількістю СВГ, результати якого використовуються для ведення обліку, звіряння кількості отриманого і відпущеного СВГ. Кількісний облік руху СВГ на АГЗС (АГЗП) ведеться за змінним звітом за формою №14-ГС (додаток 14).

Під час приймання-здавання зміни касири і оператори АГЗС (АГЗП) спільно: визначають залишки СВГ на кінець зміни з урахуванням залишків на початок зміни, надходження СВГ за зміну, яке підтверджені відповідними документами, та кількості відпущеного газу за зміну за сумарними показниками лічильників усіх газозаправних колонок; вимірюють рівні наповнення скрапленим газом резервуарів АГЗС (АГЗП) і за результатами проведених вимірювань визначають об`єм СВГ; роздруковують на РРО фіскальний звітний чек і визначають обсяг виторгу за зміну; передають по зміні залишок грошових коштів. Після закінчення кожної зміни касиром і оператором складається змінний звіт за формою №14-ГС в двох примірниках, з яких один - з додатком до нього первинних документів на приймання і відпуск СВГ передається в бухгалтерію підприємства, а другий - залишається на АГЗС (АГЗП).

Відповідно до п.12 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

При цьому, абзацом другим даного пункту встановлено, що такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Згідно ст.20 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Відповідно до вимог п.180.1 ст.180 ПК України будь - яка особа, що проводить або планує проводити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному ст. 183 ПК України.

Згідно вимог пункту 181.1 статті 181 ПК України визначено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 фактично розпочав фінансово - господарську діяльність з 02 травня 2018 року, отже 12 - ти місячний термін обліку доходів припадає на 02 травня 2019 року.

При цьому, судом встановлено та не заперечувалось представниками сторін, що позивач є платником єдиного податку.

Доказів реєстрації позивача, за перевіряємий період, у встановленому законом порядку платником податку на додану вартість суду не надано.

До того ж, суд враховує, що ФОП ОСОБА_1 вів оперативний контроль за кількістю СВГ в інших формах, зокрема із застосуванням книг і касового апарату РРО, про що свідчить матеріали справи (т.1 а.с.194-250, т.2 а.с.1-208).

Водночас, суд зазначає, що не ведення позивачем обліку руху СВГ на автогазозаправних пунктах (АГЗП) лише у змінних звітах за формою №14-ГС, не є беззаперечним доказом порушення п.12 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме необліку товару на складах та/або за місцем їх реалізації, враховуючи, що облік газу вівся в інших формах, а може лише свідчити про порушення ведення бухгалтерського обліку та не є підставою для відповідальності, встановленої ст.20 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Таким чином, наведене свідчить про передчасність висновків податкового органу щодо наявності у позивача обов`язку щодо ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. Що свідчить про відсутність підстав для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення – рішення №00001711403 Форми “С” від 03.08.2019, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму - 3517402,14 грн.

На підставі ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем по справі, як суб`єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов`язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №00001711403 Форми “С” від 03.08.2019.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що зазначене податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм податкового законодавства, у зв`язку із чим є протиправним та підлягає скасуванню, що свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частин 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.132 КАС України).

Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивачем надано суду копію договору про надання правової допомоги від 11.09.2019, згідно умов якого адвокат Попович П.О. бере на себе зобов`язання в інтересах ФОП ОСОБА_1 (Клієнт) надавати правову допомогу для захисту прав, свобод і охоронюваних законом інтересів Клієнта. Надано ордер серія КР №123677, копію свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю серія КР НОМЕР_2 , акт витрат, які позивач поніс на надання правової допомоги від 13.02.2020, в якому вказаний детальний опис робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання зазначених послуг, а також вартість таких послуг, що становить 10000 грн. (т.1 а.с.15-19, т.2 а.с.221)

На підтвердження оплати клієнтом отриманих ним послуг адвоката, згідно договору про надання правової допомоги від 11.09.2019 р., позивачем надано суду платіжне доручення №332 від 12.09.2019 р. на суму 10000 грн. (т.1 а.с.18).

Отже, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, здійснені позивачем витрати: на оплату судового збору в сумі 8967,62 грн. та на професійну правничу допомогу у розмірі 9338,89 грн., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.132, 134, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, ЄДРПОУ: 43142606) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області №00001711403 від 03 серпня 2019 року, яким до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3517402,14 грн.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на оплату судового збору у розмірі 8967,62 грн.; на правничу допомогу у розмірі 9338,89 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 43142606).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина

Часті запитання

Який тип судового документу № 88114314 ?

Документ № 88114314 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 88114314 ?

Дата ухвалення - 10.03.2020

Яка форма судочинства по судовому документу № 88114314 ?

Форма судочинства - Адміністративне

В якому cуді було засідання по документу № 88114314 ?

В Кіровоградський окружний адміністративний суд
Попередній документ : 88077791
Наступний документ : 88114318