Ухвала суду № 88077791, 10.03.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

10 березня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/607/20

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Казанчук Г.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини 2269 Національної гвардії України (вул. Діброви, 77/95, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28000; код ЄРДПОУ 14322859) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Гулого А.В., звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини 2269 Національної гвардії України щодо невиплати на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі №15 від 14 травня 2019 р.;

- зобов`язати військову частину 2269 Національної гвардії України виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 38040,34 грн. (тридцять вісім тисяч сорок гривень 34 копійки);

- зобов`язати військову частину 2269 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з дня звільнення по день фактичного розрахунку.

Ухвалою судді від 26.02.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків у зв`язку із пропуском шестимісячного строку на звернення до суду.

Через канцелярію суду представником ОСОБА_1 , адвокатом Гулим А.В., подано заяву щодо пропущеного строку звернення до суду. У вказаній заяві адвокат стверджує, що оскільки виплата грошової компенсації за недоотримане речове майно здійснюється за заявою (рапортом), яку військовослужбовець може подати й після свого звільнення, строк звернення до суду починається із моменту ознайомлення особи з наслідками розгляду такої заяви (рапорту). У зв`язку з чим строк звернення до суду, на думку представника ОСОБА_1, розпочався з 15.01.2020 року, а саме після отримання ОСОБА_1 повідомлення №69/25-177 (лист-відповідь на заяву ОСОБА_1 від 08.01.2020 року).

Також у заяві з щодо пропущеного строку звернення до суду адвокатом вказано, що без дослідження обставин звернення позивача за отриманням грошової компенсації неможливо стверджувати про пропуск ним строку звернення до адміністративного суду. В обґрунтування своїх доводів представник посилається на практику Верховного Суду, викладеної у постанові від 23 серпня 2019 року в справі №2040/7697/18 та практику Європейський Суд з прав людини (Bellet v. France).

Розглянувши матеріали позовної заяви та заяву щодо пропуску строку звернення до суду, суддя зазначає наступне.

Ухвалою судді від 26.02.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків. Зокрема в даній ухвалі суддею зазначено, що наказом командира військової частини 2269 Національної гвардії України від 17.05.2019 р. №116 "По стройовій частині" припинено (розірвано) контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України та виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення підполковника ОСОБА_1 , начальника квартирно-експлуатаційної служби тилу (ВОС-6201003), звільненого з військової служби наказом командувача Національної гвардії України віл 26.04.2019 № 65 о/с у запас Збройних Сил України за підпунктом «б» пункту 2 частини п`ятої (за станом здоров`я) статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" з правом носіння військової форми одягу. Розрахунки при звільненні з позивачем проведено 17.05.2019 р. і ОСОБА_1 був обізнаний, що йому не здійснено компенсацію вартості за не отримане майно. Копії наказі № 65 о/с від 26.04.2019 року та №116 від 17.05.2019 року надано до суду разом із позовною заявою.

Отже, перебіг шестимісячного строку звернення до суду розпочався з 20.05.2019 р. і сплинув 20.11.2019 р., натомість дану позовну заяву подано до суду 21.02.2020 р.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 26.02.2020 року, суддею також було зазначено, що законодавством не передбачено досудового врегулювання спору, а тому звернення 08.01.2020 р. ОСОБА_1 до Військової частини 2269 Національної гвардії України із заявою щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно, після спливу шестимісячного строку для звернення до суду, та відповідь на таке звернення (лист-повідомлення №69/25-177 від 15.01.2020 р.), не можуть розцінюватися як юридичний факт з якого розпочинається відлік процесуального строку звернення до суду.

Саме така правова позиція щодо перебігу строку звернення до суду з подібними позовами викладена у постанові Верховного Суду від 04.07.2019 р. у справі №821/2/18.

Згідно частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 пропущено процесуальний строк звернення до суду визначений частиною 2 статті 122 КАС України, при цьому до суду не подано заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням підстав для його поновлення, суддею. В ухвалі від 26.02.2020 року, повідомлено особу, що подала позовну заяву про необхідність надати до суду заяву про поновлення строку для звернення до суду з даним позовом та надати документальні докази поважності причин пропуску такого строку (на виконання вимог частини 6 статті 161 КАС України).

Незважаючи на те, що судом запропоновано подати суду заяву про поновлення пропущеного строку із зазначенням підстав такого пропуску, суддя зауважує, що адвокатом Гулим А.В. не подано такої заяви.

Суду подана заява "щодо пропущеного строку звернення до суду", в якій адвокатом зазначено про необхідність дослідження обставин звернення позивача з рапортом про отриманням грошової компенсації, а тому, як на думку адвоката, неможливо стверджувати про пропуск ним строку звернення до адміністративного суду.

Суддя вважає доводи наведені в зазначеній заяві необґрунтованими, оскільки саме для дослідження і встановлення всіх обставин звернення ОСОБА_1 до суду поза межами шестимісячного строку звернення до суду (що включає й період звернення ОСОБА_1 до військової частини за отриманням грошової компенсації) було повідомлено про необхідність подання до суду відповідної заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням причин пропуску строку та відповідно наданням документальних доказів поважності причин пропуску такого строку.

Суддя відхиляє посилання адвоката на практику Верховного Суду, викладеної у постанові від 23 серпня 2019 року в справі №2040/7697/18, оскільки у наведеній справі та судовому рішенні розглядались правовідносини щодо відмови особі у наданні довідки про вартість речового майна, що належала йому на момент звільнення та виплати компенсації за неотримане майно. Натомість в даних правовідносинах ОСОБА_1 отримав довідку №15 від 14.05.2019 р. про вартість речового майна, при чому ще в травні, спір щодо видачі такої довідки у даних правовідносинах відсутній, а її копію додано до матеріалів позовної заяви. Тобто наведена судова справа має інший предмет спору, ніж заявлений спір в даній справі

Щодо посилання на практику Європейський Суд з прав людини (справа Bellet v. France), суддя зазначає, що особі, яка звернулась з даним адміністративним позовом було повідомлено про необхідність подання заяви про поновлення строку звернення до суду та надання доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду. Натомість жодних причин неможливості звернення до суду з 20.05.2019 року в позовній заяві не вказано, заяви про поновлення такого строку суду також не надано, як і не надано жодних доказів в підтвердження поважності причин пропуску такого строку.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані."

Отже, суддя звертає увагу на те, що перш за все позивачу запропоновано подати заяву щодо поновлення строку, оскільки право на звернення до суду не є абсолютним, а кореспондується з дотриманням процедури такого звернення, зокрема і необхідності дотримання строку звернення із зазначенням причин такого пропуску, водночас таких причин у заяві наведено не було.

Згідно частини 2 статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

За таких обставин позовна заява підлягає поверненню особі, що її подала.

Суддя звертає увагу на те, що позивач не позбавлений права повторного звернення до суду із позовною заявою у разі усунення недоліків, що стали підставою для прийняття даної ухвали.

Керуючись пунктом 9 частини 4 статті 169, статтями 123, 243, 248, 256, 293-297 КАС України, суддя, -

УХВАЛИЛА:

Позовну заяву ОСОБА_1 повернути, особі, що її подала - адвокату Гулому Андрію Васильовичу.

Копію ухвали судді невідкладно надіслати особі, що подала позовну заяву разом із позовною заявою та усіма доданими до неї документами.

Ухвала судді набирає законної сили з моменту підписання її суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного у строк, передбачений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.П. Казанчук