Ухвала суду № 8811231, 15.10.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2009 р.Справа № 2-а-5692/08/2070

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Гуцал М.І.

при секретарі Баглаєнко Я.В.

за участю представників:

представника позивача –Боровський А.Д.

представника позивача –Антонова Н.О.

представника відповідача –Матофій Р.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ТОВ «Іресталь Україна»на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2009 року по справі № 2-а-5692/08/2070

за позовом ТОВ «Іресталь Україна»

до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Іресталь Україна», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому після уточнення позовних вимог, просить суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова № 0000151620/0 від 04.04.08 р., № 0000151620/1 від 23.04.08 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2007 р. у розмірі 32044,0 грн., за грудень 2007 р. у розмірі 77297,0 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.09 р. по справі № 2-а-5692/08/2070 було відмовлено у задоволенні позову.

Позивач не погодився з постановою суду першої інстанції і подав апеляційну скарну, в якій просить скасувати судове рішення і прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що суд неправильно застосував положення п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про ПДВ», не взяв до уваги те, що митна вартість визначається виключно для митних цілей і є базою визначення митних зборів і податків, що сплачуються при імпорті товарів, а тому у суду відсутні підстави ототожнювати митну вартість імпортованого товару та звичайну ціну в операціях з подальшої поставки такого товару на митній території України. Також апелянт наполягає на незаконності визначення відповідачем звичайної ціни, тобто порушенні судом вимог п. 4.3.5 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на не дослідження судом інших підстав заявленого позову, порушення відповідачем порядку оформлення акту перевірки.

Крім того, апелянт вказує на те, що суд без належного обґрунтування не прийняв як доказ висновки судово-економічної експертизи, призначеної за ініціативою суму, а витрати по її проведенню поклав на позивача, що є порушенням норм процесуального права.

Відповідачем надані письмові заперечення проти апеляційної скарги, в яких відповідач наполягає на законності та обґрунтованості судового рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, пояснення представників сторін в судовому засіданні, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень є акт № 1335/16-008/34017064 від 24.03.08 р. виїзної позапланової перевірки підприємства позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за період листопад - грудень 2007 р. За результатами даної перевірки перевіряючими були встановлені порушення платником податків вимог п. 4.1 та п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про ПДВ», пов’язані з тим, що ТОВ «Іресталь Україна»здійснював реалізацію на митній території України товарів, які були імпортовані. При цьому реалізація товарів (та відповідно включення до складу податкових зобов'язань з ПДВ) на митній території України здійснювалася за договірними цінами, що є нижчими від митної вартості таких товарів, яка визначена державним митним органом та задекларована у ВМД.

Факт продажу товарів за цінами, які є нижчими митної вартості товарів (ціни придбання) позивачем не заперечувався і пояснювався тим, що реалізація здійснювалася за договірними цінами. З матеріалів справи вбачається і позивачем підтверджується, що сума податкового зобов'язання з ПДВ за жовтень, листопад та грудень 2007 р. була визначена у зв'язку з реалізацією попередньо імпортованого на митну територію України товару. При цьому, база оподаткування визначалась позивачем, виходячи не з митної вартості цього товару, а з договірних цін, які є нижчими від такої вартості, що мало своїм наслідком виникнення від'ємного значення з ПДВ за жовтень, листопад та грудень 2007 р.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції послався на положення п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про ПДВ», в якому встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком ПДВ, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)), та п. 4.3 ст. 4 Закону, в якому вказано, що для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

Враховуючи викладене, суд приходить до наступного. Внаслідок продажу товару на митній території України по ціні, яка нижче митної вартості, штучно створюється від'ємне значення податку на додану вартість. Суд зазначає, що при визначенні об'єкту оподаткування за правилами п. 4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»необхідно враховувати, що наведена норма, визначає, що ціна продажу не повинна бути нижче звичайної. А звичайна ціна, враховуючи ввезення товару через кордон, не може бути нижче митної вартості товару, яка була визначена митним органом на підставі п. 4.3 ст.4 Закону України «Про ПДВ».

Колегія суддів, погоджуючись з даним висновком суду першої інстанції вважає доцільним відмітити, що імпортовані підприємством товари були придбані для подальшого продажу на митній території України, тобто як предмети господарської операції, що передбачає отримання прибутку від такої господарської діяльності. Ні в позові, ні в апеляційній скарзі, ні в поясненнях представників в судовому засіданні позивач не обґрунтував наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) продажу товарів за ціною, нижчою ціну придбання, та одержання внаслідок таких операцій збитків.

Таким чином є обґрунтованим висновок відповідача, що внаслідок цих дій позивач допустив порушення п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», так як повинен був визначати базу оподаткування ПДВ не нижче від митної вартості товару. Відтак, база оподаткування ПДВ при здійсненні операцій з поставки товарів, попередньо імпортованих на митну територію України, повинна бути визначена позивачем за жовтень 2007 р. у сумі 1615560,0 грн., за листопад 2007 р. у сумі 2587340,0 грн., за грудень 2007 р. у сумі 1047230,0 грн., а згідно з п. 6.1.1 ст. 6 Закону суми ПДВ, що мають бути нараховані на зазначений обсяг поставки, дорівнюють відповідно - 323112,0 грн., 517468,0 грн., 209446,0 грн., що в свою чергу впливає на обрахування податкового кредиту по ПДВ за вказані періоди, що підтверджує висновки відповідача про те, що позивач занизив податкове зобов'язання з ПДВ за названі періоди на 32044,0 грн., 77297,0 грн., 28370,0 грн. відповідно, що підтверджено матеріалами справи та не спростовано позивачем, і з урахуванням приписів п. 7.7.1 та п. 7.7.2 ст. 7 Закону суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про завищення підприємством суми бюджетного відшкодування за листопад та грудень 2007 р.

Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що суд першої інстанції правомірно не використав як доказ по справі висновок судово-економічної експертизи від 30.12.08 р., оскільки даний висновок ґрунтується не на дослідженні документів первинного бухгалтерського та податкового обліку, а на аналізі норм чинного податкового законодавства і фактів та міркувань, викладених в акті перевірки, що не входить до компетенції експерта.

Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.09 р. по справі № 2-а-5692/08/2070 прийнята у відповідності до норм чинного матеріального права та з дотримання норм процесуального права, а тому підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ «Іресталь Україна»на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2009 року по справі № 2-а-5692/08/2070 - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2009 року по справі № 2-а-5692/08/2070 за позовом ТОВ «Іресталь Україна»до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом місяця з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий                                         Ю.М. Філатов

Судді                                                                                           Н.С. Водолажська

                                                                                                     М.І. Гуцал

Повний текст ухвали виготовлений 20.10.2009 р.