Рішення № 88108540, 10.03.2020, Господарський суд Чернігівської області

Іменем України

РІШЕННЯ

10 березня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/948/19 Господарський суд Чернігівської області у складі головуючого судді Фесюри М.В., при секретарі Скороход А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Міністерства оборони України, пр-т Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ІТАЛТЕКС МЕРІНО”, вул. Івана Мазепи, 66, м. Чернігів, 14014, код ЄДРПОУ 39262403

про стягнення 400 803,00 грн.

Представники учасників справи:

від позивача: не з`явились;

від відповідача: не з`явились;

В судовому засіданні, на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, підписано вступну та резолютивну частини рішення без їх проголошення.

ВСТАНОВИВ:

Міністерством оборони України подано позов до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю “ІТАЛТЕКС МЕРІНО” про стягнення 400 803,00грн штрафних санкцій, а саме 99 663,00грн пені та 301 140,00грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем договору №286/3/18/212 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 08.06.2018.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.19 справа №927/948/19 передана на розгляд судді Фесюрі М.В.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 27.11.19 позовну заяву Міністерства оборони України залишено без руху, позивача зобов`язано протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви - шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 6 012,05грн за розгляд справи Господарським судом Чернігівської області.

09.12.19 на адресу суду від позивача надійшла заява разом з доданими до неї оригіналом платіжного доручення №286/3/3523 від 22.11.19 в якості доказу сплати судового збору у розмірі 6012,05 грн, копії довіреності від 03.12.18, доказами направлення на адресу відповідача по справі заяви про усунення недоліків. Суд заяву разом з додатком залучив до матеріалів справи.

Після усунення позивачем допущеного під час подання позовної заяви недоліку ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 10.12.19 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд позовної заяви за правилами загального позовного провадження; призначено розгляд позовної заяви в підготовчому засіданні на 08.01.20; встановлено процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позов – протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дня вручення даної ухвали.

Як свідчить наявне у справі рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за штрихкодовим ідентифікатором 1400046592087, копія ухвали від 10.12.19 про відкриття провадження у справі вручена відповідачу 12.12.19.

Враховуючи, що ухвала суду від 10.12.19 отримана відповідачем 12.12.19, тому останнім днем подання до суду відзиву є 27.12.19.

Ані у встановлений судом строк, ані під час розгляду справи, відзив відповідачем подано не було. Про поважність причин ненадання відзиву на позов відповідач суд не повідомив.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки відповідачем не подано відзив на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин, тому в силу приписів ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа вирішується судом за наявними у ній матеріалами.

В підготовче засідання 08.01.20, відповідач не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення цього засідання, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за штрихкодовим ідентифікатором 1400046592087, про поважність причин неявки суд не повідомлено.

За наслідками проведення підготовчого засідання 08.01.20, судом постановлено, із занесенням до протоколу судового засідання від 08.01.20, про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та оголошення перерви до 10.02.20.

В підготовче засідання 10.02.20 представники не з`явились, сторони по справі були належним чином повідомлені про час, дату та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи розписка представника позивача від 08.01.20, наданою в попередньому судовому засіданні (08.01.20) про обізнаність про дату, час та місце проведення наступного судового засідання, (а.с. 67) та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №1400046859024 (а.с.64).

За наслідками проведення підготовчого засідання 10.02.20, судом постановлено, із занесенням до протоколу судового засідання від 10.02.20, про відкладення підготовчого засідання до 21.02.20.

В підготовче засідання 21.02.20 представники сторін не з`явились, останні були належним чином повідомлені про час, дату та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення №14000471244460, №1400047283894 (а.с.79, 80).

Ухвалою суду від 21.02.20 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.03.20.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце слухання справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення відповідачу поштового відправлення за штрихкодовим ідентифікатором 1400047411701, №1400047411698 (а.с. 84, 85), однак в судове засідання з розгляду справи по суті 10.03.20 не з`явились, про причини неявки сторони суд не повідомили.

За правилами ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, а також у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що правом на участь у судовому засіданні сторони не скористалися, їх відсутність в засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому з метою уникнення затягування вирішення спору, суд приходить до висновку про можливість здійснення розгляду справи по суті у відсутності сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд встановив.

08 червня 2018 року між Міністерством оборони України (позивач у справі, замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІТАЛТЕКС МЕРІНО" (відповідач у справі, постачальник за договором) укладено договір №286/3/18/212 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) (далі за текстом – договір), за умовами якого постачальник зобов`язався у 2018 році поставити замовнику капелюхи та головні убори (18440000-5) (лот 1. (18443300-9), Головні убори (Шапка зимова, вид 2)) (далі - товар), а Замовник, в свою чергу, зобов`язався забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому договорі.

Відповідно до п. 3.1. договору, в редакції додаткової угоди № 3 від 15.01.2019, ціна цього договору становить: 4 302 000 (чотири мільйони триста дві тисячі) грн 00 коп., у тому числі ПДВ 717 000 (сімсот сімнадцять тисяч) грн. 00 коп., а саме:

у 2018 році за специфікацією становить: 3 585 000 (три мільйони п`ятсот вісімдесят п`ять тисяч) грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 597 500 (п`ятсот дев`яності сім тисяч п`ятсот) грн. 00 коп. (загальний фонд);

у 2019 році за специфікацією становить: 717 000 (сімсот сімнадцять тисяч) грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 119 500 (сто дев`ятнадцять тисяч п`ятсот) грн. 00 коп. (за загальним фондом).

Відповідно до п. 1.5. договору товар постачається на об`єднані центри забезпечення після приймального контролю (якості) представниками Головного управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення Збройних Сил України (далі-представник замовника).

Згідно із п. 1.6. договору, товар постачається партіями, які формуються відповідно до рознарядки та ростовки Міністерства оборони України, які є невід`ємними частинами цього договору. При формуванні кожної партії товару має бути витримана пропорційність за розмірами, яка встановлена ростовкою Міністерства оборони України.

Відповідно до п. 5.1. договору товар постачається на умовах DDP – склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню торговельних термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року згідно з положеннями договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо. Строк поставки товару буде визначений в Специфікації договору (п.1.2.).

В силу п. 5.2. договору, місцем поставки товару є об`єднані центри забезпечення Тилу Збройних Сил України (одержувачі замовника) згідно з рознарядкою та ростовкою Міністерства оборони України, які є невід`ємною частиною договору, з обов`язковим дотриманням передбачених ними вимог до асортименту, кількості, адреси одержувачів замовника та черговості відвантажень.

Постачальнику надається право, за попередньою письмовою згодою Замовника, на дострокове постачання товару в обсягах, передбачених Договором.

Поставку товару одержувачам замовника постачальник зобов`язаний провести з обов`язковим виконанням передбачених вимог щодо асортименту, кількості, сортності виробів, черговості поставок у кожній окремо відвантаженій партії.

Поставка товару здійснюється транспортом постачальника. Витрати щодо перевезення товару до місця приймання одержувачем замовника несе постачальник.

До матеріалів справи надано узгоджені з відповідачем рознарядки та ростовки Міністерства оборони України, складені за специфікаціями (п.1.2. договору) з урахуванням внесених в них сторонами змін і доповнень, в яких містяться вказівки щодо розподілу індивідуального обмундирування (військової уніформи) між об`єднаними центрами забезпечення речовим майном – військовими частинами, із зазначенням, зокрема, їх умовних найменувань, поштових адрес, кількості одиниць товару та їх розмірів згідно із встановленою ростовкою, що постачатиметься в кожний визначений в рознарядці центр забезпечення речовим майном.

Відповідно до п. 10.1. договору, в редакції додаткової угоди №2 від 19.12.2018, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31 березня 2019 року (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.

Як вбачається з наданої до матеріалів справи копії примірника договору, останній підписаний сторонами та скріплений їх печатками, що свідчить про набрання ним чинності, що також не оспорювалось сторонами в ході розгляду справи.

Доказів розірвання або визнання недійсним вказаного договору в судовому порядку на час розгляду даної справи сторонами не надано, а тому в силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір №286/3/18/212 від 08.06.2018 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) є обов`язковим для виконання сторонами, що також не оспорювалось жодною із сторін в ході розгляду справи.

Аналіз змісту договору свідчить, що у зв`язку з його укладенням між сторонами виникли правовідносини поставки, які регулюються нормами § 1 глави 30 Господарського кодексу України та § 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

За змістом ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналіз договору свідчить, що в ньому відсутні будь-які застереження щодо застосування до правовідносин, які виникли між сторонами у зв`язку з його укладенням, загальних положень про купівлю-продаж, а тому судом при вирішенні даного спору застосовуються також норми чинного законодавства, які регулюють відносини купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За змістом ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, строки (терміни) виконання договору, визначені сторонами в наведеній в п. 1.2. договору специфікації, відповідно до якої:

1) (18443300-9) Головні убори (шапка зимова вид 2) в кількості 30 000 шт., вартістю за одиницю товару (без ПДВ) 59 грн. 75 коп., загальною вартістю (без ПДВ) 1 792 500 грн. 00 коп. підлягають поставці до 30.09.18 (включно);

2) (18443300-9) Головні убори (шапка зимова вид 2) в кількості 20 000 шт., вартістю за одиницю товару (без ПДВ) 59 грн. 75 коп., загальною вартістю (без ПДВ) 1 195 000 грн. 00 коп. підлягають поставці до 30.10.18 (включно);

Загальна вартість товару, яку відповідач зобов`язався поставити позивачу згідно з вищенаведеною специфікацією з ПДВ становить 3 585 000 грн. 00 коп. (три мільйони п`ятсот вісімдесят п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Додатковою угодою №1 від 05.11.18 сторони за взаємною домовленістю внесли зміни до специфікації, викладеної в п. 1.2. договору, в частині термінів поставки товару, без зміни кількості та вартості товару, та встановили, що:

1) (18443300-9) Головні убори (шапка зимова вид 2) в кількості 30 000 шт., вартістю за одиницю товару (без ПДВ) 59 грн. 75 коп., загальною вартістю (без ПДВ) 1 792 500 грн. 00 коп. підлягають поставці до 22.10.18 (включно);

2) (18443300-9) Головні убори (шапка зимова вид 2) в кількості 20 000 шт., вартістю за одиницю товару (без ПДВ) 59 грн. 75 коп., загальною вартістю (без ПДВ) 1 195 000 грн. 00 коп. підлягають поставці до 21.11.18 (включно);

Додатковою угодою №3 від 15.01.2019 сторонами за взаємною домовленістю збільшено обсяги поставки шляхом доповнення п. 1.2. договору специфікацією на 2019 рік, згідно з якою у 2019 році постачанню додатково підлягало 10 000 одиниць товару загальною вартістю з ПДВ 717 000 грн. 00 коп., а саме:

(18443300-9) Головні убори (шапка зимова вид 2) в кількості 10 000 шт., вартістю за одиницю товару (без ПДВ) 59 грн. 75 коп., загальною вартістю (без ПДВ) 597 500 грн. 00 коп. підлягають поставці до 31.03.19 (включно);

За твердженням позивача, викладеним у позовній заяві, відповідач здійснив порушення термінів поставки товару щодо таких партій товару:

-відповідно до Акту №2 приймального контролю товару за якістю від 20.11.18, Оголошення №2 від 20.11.18 та Посвідчення №679 товар в кількості 30 000 шт. на суму 2 151 000 грн. 00 коп. завезено на в/склад (у в/ч) (№А2788) 21.11.18 (де договором, в редакції додаткової угоди №1 від 05.11.18 передбачено постачання до 22.10.18 включно), тобто з запізненням на 28 діб;

-відповідно до Акту №2 приймального контролю товару за якістю від 06.12.18, Оголошення №3 від 28.11.18 та Посвідчення №757 товар в кількості 20 000 шт. на суму 1 434 000 грн. 00 коп. завезено на в/склад (у в/ч) (№А2788) 07.12.2018, (де договором, в редакції додаткової угоди №1 від 05.11.18, передбачено постачання до 21.11.2018 включно), тобто з запізненням на 14 діб;

-відповідно до Акту №222 приймального контролю товару за якістю від 25.04.19, Оголошення №1 від 17.04.19 та Посвідчення №365 товар в кількості 10 000 шт. на суму 717 000 грн. 00 коп. завезено на в/склад (у в/ч) (№А2788) 26.04.19, (де договором, в редакції додаткової угоди №3 від 15.01.19, передбачено постачання до 31.03.19 включно), тобто з запізненням на 24 доби;

Відповідно до пп. 7.3.4. п. 7.3. договору, за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 10 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості договору.

З посиланням на вказану умову договору позивач просить стягнути з відповідача за порушення термінів поставки товару 99 663грн. 00коп. пені та 301 140грн. 00 коп. штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Факт прострочення виконання зобов`язання з поставки спірних партій товару відповідачем під час розгляду справи не оспорювався; докази, які спростовують дані обставини відповідачем також не надано.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань.

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем термінів поставки партій товару, оформлених актами приймального контролю товару за якістю №2 від 20.11.18, №2 від 06.12.18, №222 від 25.04.19, які покладені в основу позову.

В силу ст. 611 Цивільного кодексу України правовим наслідком порушення зобов`язання є, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Штраф та пеня згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України – видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, а тому одночасне стягнення зі сторони, яка порушила господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачена також і ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, відповідно до якої у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що чинним законодавством у спірних правовідносинах допускається одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені.

Разом з тим, здійснивши перевірку розрахунку позивачем пені, суд не погоджується з визначеною позивачем кількістю днів в періоді прострочення виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару за партією, оформленою актом №2 приймального контролю товару за якістю від 06.12.18, та за партією, оформленою актом №222 приймального контролю товару за якістю від 25.04.19.

В силу ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

В пункті 5.3. договору сторонами узгоджено, що датою поставки товару вважається дата вказана одержувачем замовника у акті приймального контролю якості товару та видатковій накладній постачальника.

Отже, з огляду на вищенаведену умову договору датою виконання відповідачем обов`язку щодо поставки товару за договором № 286/3/18/209 від 05.06.2018 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) є дата вказана у акті приймального контролю якості товару та видатковій накладній постачальника.

Під час розгляду справи сторонами не надано суду ані доказів складання, ані самих видаткових накладних, оформлених щодо спірних поставок товару, а тому визначення дати фактичної поставки товару відповідачем позивачу здійснюється судом на підставі наданих до матеріалів справи актів приймального контролю товару за якістю.

Позивач стверджує, що відповідачем прострочена поставка товару в кількості 20 000 шт. вартістю 1 434 000 грн. 00 коп. з терміном поставки до 21.11.18 включно на 15діб. При цьому, датою фактичної поставки позивач визначає 07.12.18 (дату вказану в посвідченні № 757, яке засвідчує момент завезення товару на склад військової частини), а не дату, вказану в акті №2 приймального контролю товару за якістю, а саме 06.12.18.

Також позивач стверджує, що відповідачем прострочена поставка товару в кількості 10 000 шт. вартістю 717 000 грн. 00 коп. з терміном поставки до 31.03.19 включно на 25 діб. При цьому, датою фактичної поставки позивач визначає 26.04.19 (дату вказану в посвідченні №365, яке засвідчує момент завезення товару на склад військової частини), а не дату, вказану в акті №222 приймального контролю товару за якістю, а саме 25.04.2019.

Таке твердження позивача не приймається судом до уваги, оскільки зазначення у посвідченнях №454 та №365 дати завезення товару на в/склад (у в/ч), не може вважатись датою поставки товару, оскільки це протирічить п. 5.3 договору, яким визначено, що датою поставки товару вважається дата вказана одержувачем замовника у акті приймального контролю якості товару та видатковій накладній постачальника. Вказані посвідчення за своєю правовою природою не є тотожними видатковим накладним, оскільки складаються в односторонньому порядку з метою обліку військового майна.

Крім того, пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення платежу, а день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені.

Відповідний висновок щодо застосування норми права викладений в постановах Верховного Суду від 08.05.2019 у справі № 910/9078/18 та від 10.07.2018 у справі № 927/1091/17, який на підставі ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України враховуються судом під час вирішення спору.

Судом встановлено, що відповідно до п. 1.2. договору, в редакції додаткової угоди №1 від 05.11.18, відповідач зобов`язаний був поставити товар в кількості 20 000 шт. до 21.11.2018 включно.

Натомість згідно з актом №2 приймального контролю товару за якістю від 06.12.18 товар в кількості 20 000 шт. вартістю 1 434 000 грн. 00 коп. поставлений 06 грудня 2018, отже фактично період прострочки виник з22.11.18 по 05.12.18, і становить 14 днів, а не як вказує позивач 15 діб. Тому фактично розмір пені за прострочку поставки даної партії товару становить 20 076 грн. 00 коп., а не як вказано позивачем 21 510 грн. 00 коп.

Судом також встановлено, що відповідно до п. 1.2. договору, в редакції додаткової угоди №3 від 15.01.2019, відповідач зобов`язаний був поставити товар у кількості 10 000 шт. до 31.03.19 включно.

Натомість згідно з актом №222 приймального контролю товару за якістю від 25.04.2019 товар в кількості 10 000 шт. вартістю 717 000 грн. 00 коп. поставлений 25 квітня 2019 року, отже фактично період прострочки виник з 01..04.2019 по 24.04.2019, і становить 24 дні, а не як вказує позивач 25 діб. Тому фактично розмір пені за прострочення поставки даної партії товару становить 17 208 грн. 00 коп., а не як вказано позивачем 17 925 грн. 00 коп.

Тривалість періоду прострочення (28 діб) термінів поставки товару в кількості 30 000 шт. вартістю 2 151 000 грн. 00 коп. зі строком поставки до 22.10.18 включно, оформленої актом №2 приймального контролю товару за якістю від 20.11.18, та розмір пені у сумі 60 228 грн. 00 коп. визначені позивачем вірно.

Таким чином, загальний фактичний розмір пені за порушення відповідачем термінів здійснення спірних поставок товару складає 97 512 грн. 00 коп.

Здійснивши перевірку правильності обчислення позивачем штрафу, судом встановлено, що розрахунок здійснений з урахуванням умов договору, фактичних обставин справи, та є арифметично вірним.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем термінів поставки товару, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині заявленої до стягнення пені підлягають частковому задоволенню в розмірі встановленому судом, в частині заявленого до стягнення штрафу – в повному обсязі.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги належить задовольнити частково і з відповідача на користь позивача належить стягнути 97 512 грн.00 коп. пені та 301 140 грн. 00 коп. штрафу.

Згідно із ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з платіжного доручення № 286/3/3523 від 22.11.2019 за подання даного позову до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 6012 грн. 05 коп.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог частково, судовий збір у сумі 5979 грн. 78 коп. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст. 123, 129, 165, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ІТАЛТЕКС МЕРІНО” (вул. Івана Мазепи, 66, м. Чернігів, 14014, код ЄДРПОУ 39262403) на користь Міністерства оборони України (пр-т Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) 97 512 (дев`яносто сім тисяч п`ятсот дванадцять) грн пені, 301 140 (триста одна тисяча сто сорок) грн штрафу та 5979 (п`ять тисяч дев`ятсот сімдесят дев`ять) грн 78 (сімдесят вісім) коп судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3.В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 11 березня 2020 року.

Суддя М.В. Фесюра

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/