Рішення № 88108537, 04.03.2020, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

04 березня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/1067/19

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Романенко А.В., за участю секретаря судового засідання Дзюб Г.В., за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні розглянуто справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьманське»,

вул. В. Ющенка, 61, м. Батурин, Бахмацький район, Чернігівська область, 16512;

до відповідача: Приватного підприємства «Фірма «Бершадь Агроплюс»,

вул. Академіка Ющенка, буд. 10, приміщення 134, м. Вінниця, Вінницька область, 21037;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Огороднік Жанни Анатоліївни, вул. Петрозаводська, 2А, приміщення 109, м. Київ, 03035;

предмет спору: визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

за участю представників сторін:

від позивача: Демчук Є.В. - адвокат, довіреність №36 від 17.05.2019; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю ЧН №000491 від 28.09.2018;

від відповідача: не прибув;

від третьої особи: не прибув.

У судовому засіданні 04.03.2020 Господарським судом Чернігівської області на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

23.12.2019, до Господарського суду Чернігівської області, надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьманське» (надалі - ТОВ «Гетьманське») до Приватного підприємства «Фірма «Бершадь Агроплюс» (надалі - ПП «Фірма «Бершадь Агроплюс») з проханням:

- визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 05.12.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Огороднік Жанною Анатоліївною, зареєстрований в реєстрі за №905, яким звернуто стягнення на користь ПП «Фірма «Бершадь Агроплюс» (21037, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Академіка Ющенка, буд. 10, приміщення 134, ідентифікаційний код (код ЄДРПОУ) 13339958, р/р НОМЕР_1 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805) на кукурудзу врожаю 2019 року у кількості 179,08 тонн, яка знаходиться у власності ТОВ «Гетьманське» (ідентифікаційний код (код ЄДРПОУ) 41105190, місцезнаходження: 16512, Чернігівська область, Бахмацький район, місто Батурин, вул. імені В. Ющенка, буд. 61, р/р НОМЕР_2 в ПАТ КБ Приватбанк, МФО 380269) у рахунок погашення заборгованості.

Кукурудза передана в заставу ПП «Фірма «Бершадь Агроплюс» за договором застави майбутнього врожаю посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Огороднік Жанною Анатоліївною 03 вересня 2019 року, зареєстрованим у реєстрі №670 в якості забезпечення виконання зобов`язань за договором поставки товару №БА-01789 від 14.02.2019 (надалі - Договір) укладеним між ПП «Фірма «Бершадь Агроплюс» та ТОВ «Гетьманське», строк оплати за яким настав 30 листопада 2019 року.

У разі відсутності кукурудзи у власності ТОВ «Гетьманське» (повністю або частково) запропоновано: задовольнити вимоги ПП «Фірма «Бершадь Агроплюс» шляхом стягнення грошових коштів з рахунків ТОВ «Гетьманське» та перерахувати суму згідно договору поставки товару №БА-01789 від 14.02.2019 у розмірі 742829,91грн, з яких 702097,64грн вартість товару та 40732,27грн відсотки за користування кредитом за наступними реквізитами: отримувач ПП «Фірма «Бершадь Агроплюс» ідентифікаційний код (код ЄДРПОУ) 13339958, р/р НОМЕР_1 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805.

Додатково стягнути з ТОВ «Гетьманське» на користь ПП «Фірма «Бершадь Агроплюс» витрати на вчинення виконавчого напису в сумі 7500грн.

Позовні вимоги обґрунтовані: порушенням відповідачем процедури ініціації стягнення на заставне майно, передбаченої Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (частин 1 та 3 статті 24, частин 1 та 2 статті 27); порушенням нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису (частини 1 статті 88 Закону України «Про нотаріат»), а саме вчинення напису щодо вимоги, яка є спірною і підлягає розгляду в судовому порядку та зазначення у виконавчому написі про звернення стягнення в тому числі на грошові кошти боржника, що виходить за межі предмету застави.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 26.12.2019 дану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №927/1067/19 за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 22.01.2020 о 12:00. У відповідності до частини 2 статті 50 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Огороднік Жанну Анатоліївну.

За письмовою заявою позивача задоволеною судом, також ухвалою суду від 26.12.2019, вжито заходів до забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 05 грудня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Огороднік Жанною Анатоліївною, зареєстрованого в реєстрі за №905, до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

У підготовче засідання 22.01.2020 прибули повноважні представники обох сторін, участь представників відповідача у підготовчому засіданні забезпечена в режимі відеоконференції.

Відповідач скористався своїми процесуальними правами та в порядку статей 165, 178 ГПК України в межах строку, встановленого ухвалою суду від 26.12.2019, подав відзив на позов б/н від 16.01.2020, яким проти заявлених вимог заперечив у повному обсязі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача до суду не прибула, повноважного представника не направила, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №1400046694106. Одночасно, в порядку статті 179 ГПК України, на адресу суду надіслала письмові пояснення по суті спору №5/01-16 від 16.01.2020 із копіями документів на підставі яких 05.12.2019 вчинено виконавчий напис внесений до реєстру за №905, та заявила клопотання про розгляд даного спору без участі її повноважного представника, яке задоволено судом за відсутності мотивованих заперечень обох сторін та наявності у матеріалах справи письмової позиції третьої особи відносно заявленого позову, про що внесено відповідний запис до протоколу судового засідання 22.01.2020.

22.01.2020, суд у відповідності до п.3 частини 2 статті 183 ГПК України без виходу до нарадчої кімнати постановив відкласти підготовче засідання на 05.02.2020, про що третя особа повідомлена в порядку статей 120, 121 ГПК України.

У підготовче засідання 05.02.2020 прибув повноважний представник позивача.

Відповідач та третя особа у судове засідання не прибули, повноважних представників не направили, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень №№ 1400047167118, 1400047175102 та 1400047161632.

Позивач скористався правом на подачу в порядку статей 166, 184 ГПК України відповіді на відзив. При цьому, як встановлено судом, ним порушено процесуальний строк визначений ухвалою від 26.12.2019 на подачу даного документа. Відповідь на відзив направлена позивачем до суду та іншим учасникам 27.01.2020, тобто з пропуском 5-ти календарних днів після отримання ним 18.01.2020 відзиву на позов (згідно витягу з АТ «Укрпошта» «Відстеження поштових відправлень»).

Разом з тим судом враховано пояснення позивача щодо поважності причин пропуску встановленого строку та у відповідності до частини 2 статті 119 ГПК України за власною ініціативою продовжено строк для подачі відповіді на відзив на стадії підготовчого провадження, залучено її до матеріалів справи.

За результатами підготовчого засідання 05.02.2020, суд, керуючись приписами п.3 частини 2 статті 185 ГПК України без виходу до нарадчої кімнати постановив закрити підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 19.02.2020, про що відповідач та третя особа повідомлені в порядку статей 120, 121 ГПК України.

19.02.2020, у судове засідання з`явився повноважний представник позивача; відповідач та третя особа у судове засідання по розгляду справи по суті не прибули, повноважних представників не направили, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень №1400047162485, 1400047284483.

У відповідності до частини 1 статті 216 ГПК України судом відкладено розгляд справи на 04.03.2020, про що відповідач та третя особа повідомлені в порядку статей 120, 121 ГПК України.

04.03.2020, у судове засідання з`явився повноважний представник позивача; відповідач та третя особа у судове засідання повторно не прибули, повноважних представників не направили, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень №1400047285080, 1400047285072.

Позивач у судових засіданнях 19.02.2020 та 04.03.2020 позов підтримав у повному обсязі.

Пояснив, що між сторонами укладено договір застави майбутнього врожаю від 03.09.2019, зареєстрований в реєстрі №670, в якості забезпечення виконання зобов`язання за договором поставки товару №БА-17989 від 14.02.2019 за умовами якого він передав відповідачу в заставу наступне майно - майбутній врожай кукурудзи, який буде вирощено та зібрано ним у 2019 році у кількості 179,08 тонн на земельних ділянках площею 22,00га з врожайністю 8,14 т/га за ціною 4900грн/т. Цей врожай мав бути вирощений та зібраний на полі №171-7366 на території Красненської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області. Сторони оцінили предмет застави вартістю 877492,00грн.

За п.2.3.5. даного Договору відповідач мав право звернути стягнення на предмет застави: а) у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання за договором поставки воно не буде виконано; б) при виникненні у відповідача права вимагати дострокового виконання зобов`язань за договором поставки.

При цьому, у відповідності до п.2.3.10. Договору відповідач мав право розпочати процедуру звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо після спливу 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет застави, та якщо після спливу 30 днів після направлення боржнику письмової вимоги заставодержателя про усунення порушень зобов`язань за договором поставки, така вимога заставодержателя залишається не задоволеною.

Звернув увагу, що наведена умова Договору узгоджується з імперативними приписами статей 24 та 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

У відповідності до статті 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18.11.2003 №1255-ІV звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. При цьому, обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

За статтею 27 вказаного Закону, якщо інше не встановлено цим Законом, обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов`язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Наголосив, що відповідачем не було виконано вимог статей 24, 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та умов п.2.3.10. Договору застави майбутнього врожаю, що ним не заперечується.

У свою чергу нотаріус не перевірила виконання цих вимог відповідачем та в порушення положень наведених норм вчинила виконавчий напис, який оскаржується в межах даної справи.

Зазначив, що згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі №320/8269/15-ц недотримання стягувачем положень частини 3 статті 24 та частини 1 статті 27 Закону №1255- ІV, і нездійснення ним до вчинення виконавчого напису реєстрації у Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження, є достатньою підставою для визнання за рішенням суду виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Просив врахувати, що нотаріус вчинив виконавчий напис на договорі застави щодо виконання умов іншого договору, вимоги по якому є спірними та підлягали вирішенню саме в судовому порядку. Тобто, при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису було порушено вимоги частини 1 статті 88 Закону України «Про нотаріат». Неправомірно запропоновано звернути стягнення на предмет застави за договором застави майбутнього врожаю, а у разі його відсутності, на грошові кошти боржника. Наведені обставини є достатньою підставою для задоволення позову та визнання виконавчого напису вчиненого 05.12.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Огороднік Ж.А., внесеного до реєстру за №905, таким що не підлягає виконанню.

Відповідач відзивом на позов проти заявлених вимог заперечував. Пояснив, що в межах договору поставки №БА-01789 від 14.02.2019 у відповідності до Специфікацій №1-4 до Договору, відповідачем на умовах товарного кредиту було в повному обсязі поставлено, а позивачем отримано товар, асортимент якого погоджено в указаних Специфікаціях. Проте позивач у встановлений строк за отриманий товар не розрахувався. Ствердив, що станом на 02.12.2019 позивач мав борг за поставлений товар у сумі 1367482,33грн, з яких 1292497,92грн вартість товару та 74984,41грн відсотки за користування товарним кредитом (за обліковою ставкою 17%). Звертав увагу, що заборгованість за поставлений товар у сумі 1292497,92грн підтверджується двостороннім актом звірки взаєморозрахунків за період з січня по вересень 2019 року. Доводи позивача про необґрунтованість розрахунку суми заборгованості вважає безпідставними, оскільки останній визнав факт простроченої заборгованості за договором поставки №БА-01789 від 14.02.2019 шляхом підписання акту звірки взаєморозрахунків. Наголосив, що до моменту вчинення виконавчого напису позивач не подав жодних заперечень щодо розрахунків заборгованості, доданих до листа-вимоги від 19.11.2019; не спростував на підставі належних та достатніх доказів того, що сума заборгованості за договором поставки перед відповідачем є іншою, ніж та, що запропонована до стягнення у виконавчому написі; не надав доказів часткового чи повного погашення заборгованості або оспорювання її розміру в судовому порядку.

Просив суд взяти до уваги факт порушення позивачем умов договору застави майбутнього врожаю, про що останній повідомлений листом від 19.11.2019 з вимогою негайно усунути виявлені порушення. Вказав, що 07.11.2019 ним здійснено перевірку фактичної наявності майна та стану збереження майна, яке перебуває в заставі ПП «Фірма «Бершадь Агроплюс». За результатами даної перевірки складено двосторонній акт, у якому зафіксовано, що на 07.11.2019 на полі №171-7366 загальною площею 22га, розташованому в Чернігівській області, Бахмацькому районі, Красносільської с/р, проведено повне збирання врожаю кукурудзи із розміщенням його в ТОВ «Агротермінал Констракшн» (смт. Степанівка, вул. Заводська, 1), що є порушенням умов п.2.2.9., 2.2.10. договору застави майбутнього врожаю.

Вказав, що відповідно п.2.3.5. договору застави, відповідач має право звернути стягнення на предмет застави, у разі якщо на момент настання терміну виконання зобов`язань за договором поставки, воно не буде виконано. На його думку, оскільки на час вчинення виконавчого напису (05.12.2019) строк виконання зобов`язань за договором поставки настав (30.11.2019) і мав бути виконаний боржником самостійно без будь-яких додаткових вимог зі сторони відповідача, то в силу умов цього договору він мав право розпочати процедуру звернення стягнення на предмет обтяження без додаткового повідомлення боржника.

Заперечив проти доводів позивача стосовно того, що нотаріусом у виконавчому написі невірно визначено строк, за який проводиться стягнення заборгованості. Вважає, що такий строк має визначатися виходячи саме з умов договору поставки, а не умов договору застави, що є похідним від нього; застава забезпечує вимоги за основним зобов`язанням, що виникає саме з договору поставки, що було врахованого нотаріусом у виконавчому написі.

Додатково звертав увагу на правові висновки Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2019 у справі №910/289/18 про те, що помилка або відсутність у тексті виконавчого напису строку, за який провадиться стягнення не є самостійною підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, оскільки факт наявності заборгованості та строк, за який вона виникла підтверджуються документами, які надаються нотаріусу разом із заявою про вчинення напису.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Огороднік Ж.А. у письмових поясненнях №5/01-16 від 16.01.2020 зазначила, що оскаржуваний виконавчий напис повністю відповідає вимогам законодавства України щодо вчинення виконавчих написів нотаріусами України оскільки положення статті 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» при вчиненні виконавчого напису не застосовуються.

За доводами третьої особи існують наступні порядки звернення стягнення за заставне майно: судовий порядок (1); шляхом вчинення виконавчого напису (2); позасудовий порядок (3). Звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі рішення суду та виконавчого напису нотаріуса регулюються спеціальними нормативними актами. Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» не регулює порядку вчинення виконавчого напису нотаріусом, і нотаріус при вчиненні виконавчого напису, крім загальних норм, які містяться в Законі України «Про заставу», керується спеціальними нормами Закону України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КМУ від 29.06.1999 №1172, в яких не встановлено як підставу для відмови у вчиненні виконавчого напису недотримання вимог статей 26, 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Просив врахувати, що за статтею 89 Закону України «Про нотаріат» крім іншого в виконавчому написі повинні зазначатися: суми, що підлягають стягненню або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення. Договір на підставі якого вчинено оскаржуваний виконавчий напис - нотаріально посвідчений договір застави майбутнього врожаю. За статтею 3 Закону України «Про заставу» заставою може бути забезпечена будь-яка дійсно існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути в майбутньому, за умови якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. З наведеного слідує, що застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов`язання, тобто саме в основному договорі визначаються сума, предмет, встановлюються строки виконання тощо.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши повноважного представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

14.02.2019, між Приватним підприємством «Фірма «Бершадь Агроплюс» (надалі - ПП «Фірма «Бершадь Агроплюс», Постачальник за договором, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гетьманське» (надалі - ТОВ «Гетьманське», Покупець за договором, позивач у справі) укладено договір поставки товару №БА-01789, за умовами п.1.1. якого в терміни та на умовах, що ним визначені Постачальник зобов`язався поставити та передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення, а саме: засоби захисту рослин (надалі - Товар), а Покупець зобов`язався прийняти Товар належної якості та сплатити за нього грошову суму, що складає його вартість, визначену на умовах Договору. Найменування, асортимент, кількість та ціна Товару визначаються у відповідній Специфікації (Додатку), що є невід`ємною частиною цього Договору та дублюються у відповідних видаткових накладних на Товар, які оформлюються (складаються) в період дії цього Договору (п.2.1. Договору).

Загальна ціна цього Договору визначається сукупністю вартості прийнятого Покупцем Товару протягом терміну його дії. Перехід права власності здійснюється в момент передачі Товару Покупцю за видатковою накладною, датою передачі є дата фактичного приймання Покупцем Товару та оформлення сторонами відповідної видаткової накладної (п.2.4., п.6.2. Договору).

У п.3.1., п.4.1. сторони погодили, що строк/термін поставки Товару, його вартість, строк/термін оплати вартості Товару, що підлягає поставці, визначається у відповідній Специфікації (Додатку), що є невід`ємною частиною цього Договору.

На виконання умов Договору сторонами складено Специфікації №№1-4.

За Специфікацією №1 від 04.03.2019 до Договору Постачальник мав поставити товар (засоби захисту рослин у погодженому сторонами асортименті) загальною вартістю 2121045,41грн (з ПДВ). Сторони встановили, що поставка може здійснюватись частинами (паріями) на суму, яка відповідає фактично проведеним розрахункам Покупця. Вартість товару за цією Специфікацією Покупець сплачує наступним чином: 100% загальної вартості товару в строк до 02.04.2019. Після здійснення цієї оплати Постачальник гарантує листом наявність для Покупця придбаних ним об`ємів Товару.

За Специфікацією №2 від 04.03.2019 до Договору Постачальник мав у строк 08.04.2019 поставити товар, у погодженому сторонами асортименті, за ціною 716401,08грн (з ПДВ - 119400,18грн). Товар оплачується Покупцем у порядку встановленому Договором у такі строки: 1) авансовий платіж у сумі 143280,22грн перераховується Покупцем Постачальнику в строк не пізніше 02.04.2019; 2) другий платіж у сумі 573120,86грн перераховується Покупцем Постачальнику в строк не пізніше 30.11.2019. Суми платежів підлягають індексації. Поставка Товару здійснюється тільки після одержання Постачальником повністю авансового платежу (із урахуванням суми індексації ціни Товару).

Окремо п.4.1. Специфікації №2 сторони передбачили, що поставлений Покупцю Товар за цією Специфікацією на умовах його оплати з відстроченням або розстроченням платежів (тобто з оплатою його після поставки) Сторони вважають Товаром, що поставлений Покупцю на умовах товарного кредиту. Розмір товарного кредиту дорівнює ціні отриманого та неоплаченого Покупцем Товару.

За Специфікацією №3 від 09.08.2019 до Договору Постачальник мав у строк 16.08.2019 поставити Товар (засоби захисту рослин у погодженому сторонами асортименті) загальною вартістю 805728,60грн (з ПДВ). Сторони встановили, що поставка може здійснюватись частинами (паріями) на суму, яка відповідає фактично проведеним розрахункам Покупця. Вартість Товару за цією Специфікацією Покупець сплачує наступним чином: 100% загальної вартості Товару в строк до 15.08.2019. Після здійснення цієї оплати Постачальник гарантує листом наявність для Покупця придбаних ним об`ємів Товару.

За Специфікацією №4 від 09.08.2019 до Договору Постачальник мав у строк 19.08.2019 поставити Товар у погодженому сторонами асортименті за ціною 899221,32грн (з ПДВ - 149870,22грн). Товар оплачується Покупцем у порядку встановленому Договором в такі строки: 1) авансовий платіж у сумі 179844,26грн перераховується Покупцем Постачальнику в строк не пізніше 15.08.2019; 2) другий платіж у сумі 719377,06грн перераховується Покупцем Постачальнику в строк не пізніше 01.11.2019. Суми платежів підлягають індексації. Поставка товару здійснюється тільки після одержання Постачальником повністю авансового платежу (із урахуванням суми індексації ціни Товару).

Відповідач ствердив, що в повному обсязі виконав зобов`язання за Договором №БА-01789 та поставив позивачу Товар загальною вартістю 4542396,41грн на умовах визначених Специфікаціями №1-4 до Договору. Наведені обставини позивачем не спростовуються.

Разом з тим, позивач за отриманий Товар у повному обсязі та встановлений строк не розрахувався. Станом на 30.09.2019 в рахунок поставленого Товару позивачем було сплачено 3249898,49грн, про що зокрема свідчить двосторонній акт звірки взаєморозрахунків (за 9 місяців) складений за підписом керівника позивача Яременко А.В., засвідчений печатками юридичних осіб.

Товар загальною вартістю 1292497,92грн за видатковими накладними №404-026 від 04.04.2019 (на суму 573120,86грн) та №819-006 від 19.08.2019 (на суму 719377,06грн) поставлений позивачу на умовах товарного кредиту, виходячи з умов Специфікацій №№2, 4.

За умовами Специфікацій №2 від 04.03.2019 та №4 від 09.08.2019 позивач мав оплатити Товар вартістю 573120,86грн не пізніше 30.11.2019 та Товар вартістю 719377,06грн - 01.11.2019.

Позивач будь-які докази на підтвердження належного виконання договірних зобов`язань перед відповідачем щодо своєчасного розрахунку за отриманий товар загальною вартістю 1292497,92грн суду не надав, як і не спростував факт наявності в ТОВ «Гетьманське» станом на 05.12.2019 неоплаченої заборгованості за Товар, отриманий за видатковими накладними №404-026 від 04.04.2019 та №819-006 від 19.08.2019, складеними на виконання умов договору №БА-01789 та Специфікацій №2, 4.

У судових засіданнях повноважний представник позивача не спростовував наявність неоплаченої перед відповідачем заборгованості за отриманий Товар у загальному розмірі 1292497,92грн.

Виходячи з правової природи укладеного сторонами правочину (договору поставки товару №БА-01789 від 14.02.2019) суд встановив, що між сторонами склались відносини з поставки товару, в тому числі і на умовах товарного кредиту, на які поширюється дія § 1 та § 3 Глави 54 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України).

За приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частин 1 та 5 статті 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За умовами п.7.2. Договору, якщо Товар проданий Постачальником Покупцю в кредит, то в разі порушення Покупцем строку оплати Товару Покупець зобов`язується сплатити Постачальнику проценти за користування грошовими коштами в розмірі 17%, нарахованих на вартість Товару в еквіваленті долара США, що зазначена в відповідній Специфікації, строк оплати якого порушено, за кожний день порушення.

Окремо у п.4.1. Специфікації №2 від 04.03.2019 сторони погодили, що строк користування товарним кредитом за цією Специфікацією становить період з дати отримання Товару Покупцем до дати його оплати згідно з цією Специфікацією. Процентна ставка за товарним кредитом становить 17% річних. Наведена умова Договору узгоджується зі змістом абзацу 2 частини 5 статті 694 ЦК України.

Керуючись наведеними положеннями Договору №БА-01789 та умовами Специфікацій №2 та 4 до нього, відповідачем за користування позивачем товарним кредитом за Специфікацією №2 нараховано проценти у розмірі 64597,79грн за період з 04.04.2019 по 02.12.2019 (тобто починаючи від дня передання Товару) згідно видаткової накладної №404-026 від 04.04.2019; та проценти у розмірі 10386,62грн за період з 01.11.2019 по 02.12.2019 (починаючи від граничного дня оплати поставленого Товару) згідно видаткової накладної №819-006 від 19.08.2019. Загальна сума процентів нарахованих відповідачем становила 74984,41грн.

Суд, здійснивши перевірку проведеного відповідачем розрахунку, дійшов висновку, що ним невірно визначено період за який нараховано проценти за користування товарним кредитом згідно видаткової накладної №819-006 від 19.08.2019, оскільки право на нарахування процентів за користування товарним кредитом виникло у відповідача з моменту прострочення позивачем оплати, тобто починаючи з 02.11.2019 (граничний строк оплати, виходячи з умов Специфікації №4, - 01.11.2019).

За перерахунком проведеним судом, сума процентів за користування товарним кредитом станом на 02.12.2019 становить 74649,36грн, з яких 64597,79грн за Товар поставлений за видатковою накладною №404-026 від 04.04.2019 та 10051,57грн за Товар поставлений за видатковою накладною №819-006 від 19.08.2019.

Позивачем не надано суду контррозрахунку відсотків за користування товарним кредитом, відтак його заперечення відносно невірного визначення відповідачем розміру даних нарахувань, залишено судом поза увагою як необґрунтовані.

Проаналізувавши матеріали справи та дослідивши доводи та заперечення обох сторін, суд встановив наявність у позивача перед відповідачем станом на 02.12.2019 простроченої заборгованості в загальному розмірі 1367147,28грн, у тому числі 1292497,92грн за Товар поставлений на умовах товарного кредиту та 74649,36грн відсотків за користування товарним кредитом за період з 04.04.2019 по 02.12.2019.

За п.13.1. Договору № БА-01789 в разі поставки Товару з відстрочкою платежу в Додатках до цього Договору, сторони можуть передбачати умову про забезпечення зобов`язань Покупця щодо оплати загальної вартості Товару, майбутніх витрат і відшкодування збитків, а також штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання Покупцем зобов`язань за цим Договором шляхом передачі в заставу сільськогосподарської техніки, майбутнього врожаю сільськогосподарських культур та/або зерна, що зберігається на елеваторі або іншого ліквідного майна за погодження сторонами. Передача заставного майна здійснюється шляхом підписання сторонами договору застави, який в обов`язковому порядку підлягає нотаріальному посвідченню.

За статтею 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема заставою.

За визначенням наведеним у статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Предметом застави в тому числі може бути майно, яке заставодавець набуде після виникнення застави (майбутній урожай, приплід худоби тощо) (частина 2 статті 576 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що 03.09.2019 між відповідачем та позивачем укладено договір застави майбутнього врожаю (надалі -Договір застави), який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Огороднік Ж.А. та внесений до Реєстру за №670.

Договором застави передбачено, зокрема п.1.1., що позивач (заставодавець) з метою забезпечення в повному обсязі виконання грошових зобов`язань перед відповідачем (заставодержателем) по Договору поставки товару №БА-01789 від 14.02.2019, з усіма Додатками до нього укладеними на момент підписання Договору застави, а саме: зобов`язань щодо оплати вартості поставленого товару на умовах відстрочки платежу, майбутніх витрат і відшкодування збитків, а також штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання боржником зобов`язань за Договором поставки, - передав у заставу відповідачу, а відповідач прийняв таке майно: майбутній врожай кукурудзи, який буде вирощено та зібрано позивачем у 2019 році в кількості 179,08 тонн на земельних ділянках площею 22,00га з врожайністю 8,14 т/га за ціною 4900,00грн/т, загальною вартістю 877492,00грн (надалі - предмет застави). Місцезнаходження полів: Чернігівська область, Бахмацький район, Красненська с/р; номер поля №171-7366.

За умовами п.2.3.7. Договору застави у разі невиконання або порушення виконання зобов`язань боржника за Договором поставки та зобов`язань заставодавця за цим Договором, відповідач має право задовольнити свої вимоги за Договором поставки в повному обсязі за рахунок предмета застави, враховуючи суму заборгованості за поставлений Товар, відшкодування збитків, штрафних санкцій та витрат, які виникли у зв`язку з примусовим стягненням заборгованості.

Відповідач у відповідності до п. 2.3.5., п.3.1 Договору застави має право звернути стягнення на предмет застави: а) у разі якщо на момент настання терміну виконання зобов`язань за Договором поставки, воно не буде виконано; б) при виникненні у заставодержателя права вимагати дострокового виконання зобов`язань за Договором поставки.

При цьому, виходячи з умов п.2.3.10. Договору застави, відповідач має право розпочати процедуру звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо після спливу 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет застави, та якщо після спливу 30 днів після направлення боржнику письмової вимоги заставодержателя про усунення порушень зобов`язань за договором поставки, така вимога заставодержателя залишається не задоволеною.

Право застави виникає з моменту нотаріального посвідчення цього Договору. Договір застави діє з моменту його нотаріального посвідчення і до повного виконання боржником зобов`язань за договором поставки (п.4.1., п.4.2).

Обтяження предмета застави сторонами зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна в день нотаріального посвідчення Договору застави (номер обтяження №26957707), що підтверджується витягом з цього Реєстру (сформованим 20.12.2019 за №63869628).

07.11.2019, відповідач за участю повноважного представника позивача здійснив перевірку фактичної наявності майна та стану збереження майна, яке перебуває в заставі, а саме врожаю кукурудзи в Чернігівській області, Бахмацького району, Красненської с/р на полях №171-7366 загальною площею 22,00га.

За результатами проведеної перевірки встановлено: станом на 07.11.2019 на вказаному вище полі проведено повне збирання кукурудзи, із розміщенням врожаю кукурудзи в ТОВ «Агротермінал Констракшн», смт. Степанівка, вул. Заводська, 1, про що сторонами в двосторонньому порядку складено акт № 2 від 07.11.2019 про проведення перевірки фактичної наявності майна та стану збереження майна, яке перебуває в заставі.

20.11.2019, відповідач листами №БА-1911-3 та №БА-1911-5 звернувся до позивача з вимогами розрахуватися за Товар вартістю719377,06грн, поставлений за договором поставки №БА-01789 від 14.02.2019, строк по оплаті якого настав 01.11.2019. Також звертав увагу позивача на порушення останнім умов договору застави, а саме на відсутність на полях посівів кукурудзи, переданої в заставу. Вимагав усунути допущені порушення: оформити подвійне складське свідоцтво на зібрану сільськогосподарську продукцію, що перебуває у нього в заставі, та погасити наявну заборгованість. Направлення листів-вимог №БА-1911-3 та №БА-1911-5 від 19.11.2019 на юридичну адресу позивача підтверджується належним чином завіреною копією накладної №2103701804679.

Позивач факт отримання зазначених листів не спростовує.

За п.3.2. Договору застави звернення стягнення на предмет застави чи на відповідну його частину здійснюється за вибором заставодержателя: за рішенням суду; на підставі виконавчого напису нотаріуса; або іншим способом не забороненим чинним законодавством України.

Враховуючи, що станом на 05.12.2019 позивач за Товар загальною вартістю 1292497,92грн не розрахувався, порушив грошові зобов`язання за Договором поставки №БА-01789 від 14.02.2019, відповідач у відповідності до умов п.2.3.5. та п.3.2. Договору застави звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Огородній Ж.А. (третя особа у справі без самостійних вимог) із заявою на вчинення виконавчого напису на Договорі застави та звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості.

Разом із заявою відповідачем подано до нотаріуса наступні документи: нотаріально посвідчений договір застави майбутнього врожаю від 03.09.2019, внесений до реєстру за №670; договір поставки №БА-01789 від 14.02.2019, з додатками (специфікаціями до нього) та видатковими накладними №404-026 від 04.04.2019 та №819-006 від 19.08.2019; оборотно-сальдова відомість по рахунку 361; розрахунок суми відсотків; лист-вимога від 19.11.2019 з підтвердженням про відправлення боржнику; витяг з ЄДРПОУ щодо держаної реєстрації ПП «Фірма «Бершадь Агроплюс»; статут ПП «Фірма «Бершадь Агроплюс»; протокол про призначення генерального директора ПП «Фірма «Бершадь Агроплюс» та надання повноважень; витяг з ЄДРПОУ щодо держаної реєстрації ТОВ «Гетьманське».

05.12.2019, на підставі заяви відповідача та поданих ним документів приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Огороднік Ж.А. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №905.

Згідно вчиненого виконавчого напису запропоновано: «Звернути стягнення на користь ПП «Фірма «Бершадь Агроплюс» (21037, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Академіка Ющенка, буд. 10, приміщення 134, ідентифікаційний код (код ЄДРПОУ) 13339958, р/р НОМЕР_1 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805) на кукурудзу врожаю 2019 року у кількості 179,08 тонн, що знаходиться у власності ТОВ «Гетьманське» (ідентифікаційний код (код ЄДРПОУ) 41105190, місцезнаходження: 16512, Чернігівська область, Бахмацький район, місто Батурин, вул. імені В. Ющенка, буд. 61, р/р НОМЕР_2 в ПАТ КБ Приватбанк, МФО 380269) у рахунок погашення заборгованості.

Кукурудза передана в заставу ПП «Фірма «Бершадь Агроплюс» за договором застави майбутнього врожаю посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Огороднік Жанною Анатоліївною 03 вересня 2019 року, зареєстрованим у реєстрі за №670 в якості забезпечення виконання зобов`язань за договором поставки товару №БА-01789 від 14.02.2019, укладеним між ПП «Фірма «Бершадь Агроплюс» та ТОВ «Гетьманське», строк оплати за яким настав 30 листопада 2019 року.

У разі відсутності кукурудзи у власності ТОВ «Гетьманське» (повністю або частково) запропоновано: задовольнити вимоги ПП «Фірма «Бершадь Агроплюс» шляхом стягнення грошових коштів з рахунків ТОВ «Гетьманське» та перерахувати суму згідно договору поставки товару №БА-01789 від 14.02.2019 у розмірі 742829,91грн, з яких 702097,64грн вартість товару та 40732,27грн відсотки за користування кредитом, за наступними реквізитами: отримувач ПП «Фірма «Бершадь Агроплюс» ідентифікаційний код (код ЄДРПОУ) 13339958, р/р НОМЕР_1 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805.

Додатково стягнути з ТОВ «Гетьманське» на користь ПП «Фірма «Бершадь Агроплюс» витрати на вчинення виконавчого напису в сумі 7500грн.

Строк, за який проводиться стягнення: з 14 лютого 2019 року по 02 грудня 2019 року».

17.12.2019, приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Палігіним О.П. на підставі виконавчого напису від 05.12.2019 (внесеного до реєстру за №905) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №60902872.

Ухвалою суду від 24.12.2019, за письмовою заявою позивача задоволеною судом, вжито заходів до забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 05 грудня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Огороднік Жанною Анатоліївною, зареєстрованого в реєстрі за №905, до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

За частиною 1 статті 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржується в судовому порядку. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Предметом позову в даній справі є визнання виконавчого напису вчиненого 05.12.2019 приватним нотаріусом Київського міського округу Огороднік Ж.А., внесеного до реєстру за №905, таким що не підлягає виконанню, з підстав недотримання вимог частин 1 та 3 статті 24 та частин 1 та 2 статті 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»; порушенням процедури вчинення виконавчого напису (зокрема частини 1 статті 88 Закону України «Про нотаріат»), а саме вчинення напису щодо вимоги, яка є спірною і підлягає розгляду в судовому порядку.

За статтею 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Вчинення виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідчені права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Вчинений виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше.

Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання боржником зобов`язання.

При цьому, в основі вчинення цієї нотаріальної дії лежить факт безспірності певної заборгованості.

За статтею 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 87 Закону України «Про нотаріат»).

Вчинення виконавчих написів здійснюється нотаріусами відповідно до глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (затвердженого наказом МЮУ від 22.02.2012 №296/5, зареєстрованого 22.02.2012 за №282/20595) (зі змінами та доповненнями до нього) (надалі - Порядок №296/5).

За підпунктом 1.1. пункту 1 глави 16 Порядку №296/5 для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

У відповідності до підпунктів 3.1, 3.2., 3.5. пункту 3 глави 16 Порядку №296/5 нотаріус вчиняє виконавчі написи за наступних умов: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем (1), та що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року (2). При цьому, строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172 (надалі - Перелік №1172). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені в Переліку.

Виходячи з умов п.1 Переліку №1172 для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченим договором, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку) для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

При цьому, відповідно до підпунктів 6.1. та 6.2. пункту 6 глави 16 Порядку №296/5 за заявою кредитора розмір суми, яка підлягає стягненню за виконавчим написом, може бути встановлений з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом. Неустойка (штраф, пеня) включається до виконавчого напису, якщо це передбачено умовами договору.

Таким чином, з урахуванням наведених положень, безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що відповідно виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо. Документи, які підтверджують безспірність заборгованості та на підставі яких нотаріусами вчиняються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не лише кредитора, а й самого боржника, або ж безумовно підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме у такому розмірі.

Як встановлено судом, виходячи з переліку документів, що був наданий стягувачем приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Огородник Ж.А. разом із заявою на вчинення виконавчого напису від 05.12.2019 за вих№3, у останньої не було достатньо підстав вважати безспірною заборгованість у розмірі 742829,91грн, до складу якої в тому числі увійшло 40732,27грн відсотків за користування товарним кредитом (за обліковою ставкою -17%).

Виходячи зі змісту вимоги ПП «Фірми «Бершадь Агроплюс» від 19.11.2019 №БА-1911-3, отриманої ТОВ «Гетьманське» 22.11.2019, відповідач вимагав негайно, в строк по 22.11.2019 погасити наявний борг у розмірі 719377,06грн за поставлений товар, граничний строк оплати якого сплинув 01.11.2019 та усунути порушення умов договору застави (шляхом оформлення подвійного складського свідоцтва на зібраний врожай). Будь-яких додаткових вимог до ТОВ «Гетьманське» відповідачем у вимозі від 19.11.2019 заявлено не було, в тому числі щодо необхідності сплати відсотків за користування товарним кредитом.

Наведене позбавило позивача можливості висловити мотивовані заперечення щодо загального розміру заборгованості (в тому числі її складових), право на стягнення якої було посвідчено нотаріусом при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису.

За висновком суду, факт наявності у ТОВ «Гетьманське» зобов`язань по сплаті 40732,27грн відсотків за користування товарним кредитом, був посвідчений нотаріусом передчасно, виключно на підставі поданого кредитором розрахунку.

Акт звірки взаєморозрахунків за період з січня по вересень 2019 року складений в двосторонньому порядку станом на 30.09.2019 (про який зазначає відповідач), стосувався виключно розміру основного боргу Покупця перед Постачальником за Товар, проданий на умовах товарного кредиту. Даний документ виходячи зі змісту заяви стягувача від 05.12.2019 за вих. №3, взагалі не подався нотаріусу при вчиненні виконавчого напису.

У ході вирішення даного спору, суд, виходячи з наявних матеріалів справи, встановив факт прострочення позивачем оплати відповідачу вартості отриманого товару в сумі 1292497,92грн та відсотків за користування товарним кредитом у період з 04.04.2019 по 02.12.2019 в сумі 74649,36грн, що водночас не спростовує висновку щодо передчасності нотаріальних дій, оскаржуваних у межах даної справи, враховуючи що нотаріус при вчиненні нотаріальних дій не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не породжує права стягувача на стягнення грошових сум, а лише підтверджує наявне у нього право.

Твердження відповідача та третьої особи про безспірність заборгованості ТОВ «Гетьманське» перед ПП «Фірма «Бершадь Агроплюс» в загальній сумі 742829,91грн (у тому числі 40732,27грн відсотків за користування товарним кредитом) на момент вчинення виконавчого напису (05.12.2019), спростоване наведеними висновками суду.

Правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, що встановлений з метою забезпечення виконання зобов`язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна, визначено Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18.11.2003 №1255-IV. За п.1 частини 1 статті 21 даного Закону до забезпечувальних обтяжень зокрема належить застава рухомого майна згідно §6 глави 49 ЦК України, що виникає на підставі договору.

За частиною 2 статті 22 вказаного Закону, за рахунок предмета обтяження обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій договором. Розмір забезпеченої обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення і включає: відшкодування витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет обтяження (1); сплату процентів і неустойки (2); сплату основної суми боргу (3); відшкодування збитків, завданих порушенням боржником забезпеченого зобов`язання або умов обтяження (4); відшкодування витрат на утримання і збереження предмета обтяження (5).

Частиною 1 статті 589 ЦК України встановлено, що у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За частиною 1 статті 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 7 статті 20 Закону України «Про заставу» від 02.10.1992 №2654-ХІІ звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

За частиною 1 статті 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов`язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

Статтею 26 цього Закону визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, серед яких і реалізація заставного майна на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Частинами 1 та 3 статті 24 вказаного Закону встановлений наступний порядок звернення стягнення на предмет застави: звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом; обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Така вимога узгоджується зі змістом частини 1 статті 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» за якою обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов`язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Таким чином законодавець визначив, що для звернення стягнення в позасудовому порядку на предмет застави необхідно письмово повідомити боржника та зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет забезпечуваного обтяження.

Наведені у частинах 1 та 3 статті 24 та у статті 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» вимоги є імперативними, тобто є обов`язковими для виконання стягувачем, який ініціює в позасудовому порядку звернення стягнення на заставне майно.

Частиною 2 статті 27 вказаного Закону встановлені вимоги до повідомлення, що надсилається боржнику. Так повідомлення повинно містити таку інформацію: зміст порушення, вчиненого боржником (1); загальний розмір не виконаної боржником забезпеченої обтяженням вимоги (2); опис предмета забезпечувального обтяження (3); посилання на право іншого обтяжувача, на користь якого встановлено зареєстроване обтяження, виконати порушене зобов`язання боржника до моменту реалізації предмета обтяження або до переходу права власності на нього обтяжувачу (4); визначення позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, який має намір застосувати обтяжувач (5); вимогу до боржника виконати порушене зобов`язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження (6).

За частиною 2 статті 28 цього Закону, якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов`язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов`язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача. До закінчення процедури звернення стягнення обтяжувач зобов`язаний вживати заходи щодо збереження відповідного рухомого майна згідно з вимогами, встановленими статтею 8 цього Закону.

Тобто, положення Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» пов`язують подальші дії стягувача не лише з виконанням чи невиконанням боржником вимоги усунути порушення зобов`язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувача, а й установлює відповідний строк для такого виконання - протягом 30 днів, та пов`язує початок перебігу даного строку з моментом реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечуваного обтяження.

Наведене відноситься і до подальших дій стягувача щодо звернення стягнення на предмет застави.

Порядок ведення Реєстру та внесення відомостей до нього врегульовано статтею 42 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» за якою держателем Реєстру є уповноважений центральний орган виконавчої влади. До Реєстру зокрема вносяться відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Порядок ведення Реєстру затверджений постановою КМУ від 05.07.2004 за №830 (надалі - Порядок №830).

За п.4-6 Порядку №830 державна реєстрація приватних обтяжень рухомого майна проводиться будь-яким нотаріусом або його помічником, які відповідно до законодавства отримали ідентифікатор доступу до Реєстру, а також адміністратором Реєстру та його філіями на підставі відповідного договору. Державна реєстрація відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження проводиться шляхом внесення до Реєстру запису.

Заяву про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження (далі - заява) у паперовій формі підписує обтяжувач, справжність підпису якого нотаріально засвідчується (крім випадків подання заяви щодо публічних обтяжень та випадків подання заяви нотаріусу, яким безпосередньо вчинено дію, спрямовану на виникнення, зміну, припинення обтяження, а також на звернення стягнення на предмет обтяження).

Процедура вчинення виконавчого напису врегульована главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (Порядок №296/5). Для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, при цьому, нотаріус вчиняє виконавчий напис, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем (згідно Переліку №1172) та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року (підпункт 2.1. пункту 2 та підпункти 3.1., 3.2. пункту 3 глави 16 Порядку №296/5).

Підпунктом 3.5. пункту 3 глави 16 Порядку №296/5 передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку №1172, при цьому за умовами підпункту 2.2. пункту 2 глави 16 Порядку №296/5 якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

За висновком суду відсутність у Законі України «Про нотаріат» та у Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України вимоги до нотаріуса провести перевірку дотримання стягувачем норм спеціального Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (положення статей 24, 27 цього Закону) щодо реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження та спливу тридцятиденного строку з моменту реєстрації та направлення боржнику письмового повідомлення про звернення стягнення на предмет застави, не свідчить про те, що імперативні приписи спеціального нормативно-правового акту не є обов`язковими до виконання.

За загальним правилом, у разі розбіжностей положень загального та спеціального нормативно-правових актів, до застосування підлягає саме спеціальний нормативно-правовий акт, яким у даних правовідносинах є Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», норми якого визначають правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна.

Заперечення відповідача та третьої особи щодо відсутності правових підстав для застосування положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень рухомого майна» до спірних правовідносин, спростовуються наведеними висновками та судом до уваги не приймаються.

Згідно витягів з Державного реєстру обтяжень рухомого майна (за №63869628, 63535724) вбачається, що до Реєстру запис про звернення стягнення на предмет застави за договором застави майбутнього врожаю від 03.09.2019 (обтяжувач: ПП «Фірма «Бершадь Агроплюс»), стягувачем (відповідачем у справі) внесено не було; дії щодо перевірки дотримання ним вимог щодо реєстрації звернення стягнення на предмет застави та щодо направлення на адресу боржника письмового повідомлення про звернення стягнення на заставне майно в порядку статті 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» нотаріусом при вчинені виконавчого напису не вчинялись, що ні відповідачем, ні третьою особою не спростовується, та підтверджено ними у письмових заявах по суті спору.

Встановлення нотаріусом на стадії відкриття нотаріального провадження, що заява стягувача про звернення стягнення на предмет застави шляхом вчинення виконавчого напису не містить інформації щодо реєстрації звернення стягнення на предмет застави або відсутність у доданих до заяви необхідних документів на підтвердження вчинення таких дії, є перешкодою для вчинення ним виконавчого напису.

Не подання стягувачем на вимогу нотаріуса на стадії підготовки до вчинення виконавчого напису доказів внесення до Реєстру відомостей про звернення стягнення на предмет застави є підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 49 Закону України «Про нотаріат». Невчинення нотаріусом дій по витребуванню в обтяжувача вказаної інформації та необхідних документів на її підтвердження і, як наслідок, вчинення виконавчого напису без таких документів свідчить про незаконність нотаріальної дії, виконаної за відсутності всіх необхідних даних.

За частиною 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За висновком Великої Палати Верховного Суду в постанові від 16.05.2018 у справі №320/8269/15-ц, ухилення від надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а також недотримання 30-денного строку з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, вважаються порушеннями, які унеможливлюють вчинення нотаріусом виконавчого напису про звернення стягнення на предмет застави.

Відсутність у Законі України «Про нотаріат» та в Порядку №296/5 вимоги до нотаріуса провести перевірку дотримання стягувачем норм спеціального Закону №1255-ІV щодо реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження та спливу 30-денного строку з моменту такої реєстрації не свідчить про можливість невиконання нотаріусом цих вимог, оскільки при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовими актами перевагу надається спеціальному, якщо його не скасовано виданим пізніше загальним актом.

Таким чином, факт недотримання стягувачем положень частини третьої статті 24 та частини першої статті 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» і не здійснення до вчинення виконавчого напису реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження, не проведення нотаріусом дій по перевірці наведених обставин, є достатньою правовою підставою для визнання за рішенням суду виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 ГПК України).

За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем на підставі належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 ГПК України не спростовано порушення вимог частини 3 статті 24 та частини 1 статті 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяження» при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису.

Ненаправлення стягувачем боржнику в порядку статті 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» письмового повідомлення про порушення зобов`язання, забезпеченого заставою, невнесення ним до Реєстру запису про звернення стягнення на предмет застави, недотримання 30-денного строку з моменту вчинення вказаних реєстраційних дій, що має передувати посвідченню нотаріусом прав стягувача на стягнення грошових сум за рахунок предмету застави, а також передчасність висновків про безспірність заявленої до стягнення заборгованості (з урахуванням усіх її складових), є підставою для задоволення позову.

З урахуванням наведеного, суд, дослідивши матеріали справи та заслухавши повноважного представника позивача, дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі та визнання виконавчого напису, вчиненого 05.12.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Огородник Ж.А., внесеного до реєстру за №905 таким, що не підлягає виконанню.

Одночасно, Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя в рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

При ухвалені рішення в даній справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

У відповідності до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Таким чином, за рахунок відповідача позивачу має бути відшкодовано сплачений до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2881,50грн.

Керуючись статтями 42, 46, 50, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьманське» (16512, Чернігівська область, Бахмацький район, м. Батурин, вул. В. Ющенка, 61, код ЄДРПОУ 41105190) до Приватного підприємства «Фірма «Бершадь Агроплюс» (вул. Академіка Ющенка, буд. 10, приміщення, 134, м. Вінниця, Вінницька область, 21037, код ЄДРПОУ 13339958) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Огороднік Жанни Анатоліївни (03035, м. Київ, вул. Петрозаводська, 2А, приміщення, 109) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений 05 грудня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Огороднік Жанною Анатоліївною, зареєстрованого в реєстрі №905, яким: «звернуто стягнення на користь Приватного підприємства «Фірма «Бершадь Агроплюс» (21037, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Академіка Ющенка, буд. 10, приміщення 134, ідентифікаційний код (код ЄДРПОУ) 13339958, р/р НОМЕР_1 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805) на кукурудзу врожаю 2019 року у кількості 179,08 тонн, що знаходиться у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьманське» (ідентифікаційний код (код ЄДРПОУ 41105190), місцезнаходження: 16512, Чернігівська область, Бахмацький район, місто Батурин, вул. імені В. Ющенка, буд. 61, р/р НОМЕР_2 в ПАТ КБ Приватбанк, МФО 380269) у рахунок погашення заборгованості.

Кукурудза передана в заставу Приватному підприємству «Фірма «Бершадь Агроплюс» за договором застави майбутнього врожаю, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Огороднік Жанною Анатоліївною 03 вересня 2019 року, зареєстрованим у реєстрі №670 в якості забезпечення виконання зобов`язання за договором поставки товару №БА-01789 від 14.02.2019, укладеним між Приватним підприємством «Фірма «Бершадь Агроплюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гетьманське», строк оплати за яким настав 30 листопада 2019 року.

У разі відсутності кукурудзи у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьманське» (повністю або частково) пропоную задовольнити вимоги Приватного підприємства «Фірма «Бершадь Агроплюс» шляхом стягнення грошових коштів з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьманське» та перерахувати суму згідно договору поставки товару №БА-01789 від 14.02.2019 у розмірі 742829,91грн, з яких 702097,64грн вартість товару та 40732,27грн відсотки за користування кредитом, за наступними реквізитами: отримувач ПП «Фірма «Бершадь Агроплюс» ідентифікаційний код (код ЄДРПОУ) 13339958, р/р НОМЕР_1 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805.

Додатково стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьманське» на користь Приватного підприємства «Фірма «Бершадь Агроплюс» витрати на вчинення виконавчого напису в сумі 7500грн».

3.Стягнути з Приватного підприємства «Фірма «Бершадь Агроплюс» (вул. Академіка Ющенка, буд. 10, приміщення, 134, м. Вінниця, Вінницька область, 21037, код ЄДРПОУ 13339958) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьманське» (16512, Чернігівська область, Бахмацький район, м. Батурин, вул. В. Ющенка, 61, код ЄДРПОУ 41105190) - 2881,50грн судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у порядку визначеному статтею 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено та підписано 11.03.2020.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя А.В. Романенко