Рішення № 88108179, 05.03.2020, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.03.2020 Справа № 920/962/19

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі

судді Соп`яненко О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання - Молодецької В.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго»

до - Сурай Володимира Григоровича ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Філія «Шосткинський район електричних мереж»,

про стягнення 25755 грн 73 коп.,

за участю представників сторін:

від позивача - Кашира Л.О., Міщенко А.О. (в режимі відеоконференції),

від відповідача - Сурай В.Г. (в режимі відеоконференції).,

від третьої особи - не прибув.

Стислий виклад позицій сторін по справі.

17.09.2019 до суду звернувся позивач з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь вартість необлікованої електричної енергії в розмірі 25755 грн 73 коп.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що між відповідачем та третьою особою, яка є філією позивача, 23.06.2003 був укладений договір про постачання електричної енергії (надалі - Договір). 13.06.2019 третьою особою під час перевірки були виявлені порушення відповідачем Правил роздрібного ринку електричної енергії (надалі - Правила), про що було складено відповідний акт. Третьою особою було складено протокол № 000540 від 02.07.2019, який був вручений відповідачу. Відповідачу було нараховано 25755 грн 73 коп. Однак відповідач не оплатив вартість необлікованої електричної енергії, чим порушив умови Договору та п. 8.2.7 Правил. Тому позивач (як юридична особа) звернувся до суду з даним позовом.

23.10.2019 відповідачем до суду був наданий відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позовних вимог заперечує.

Відповідач обґрунтовує заперечення тим, що відповідати за дії чи порушення, які відбулись в 2019 році він не може, оскільки не є з 2003 року власником об`єкту, на який здійснюється електропостачання, не є споживачем електроенергії та стороною Договору, а також не є фізичною особою-підприємцем і не підписував жодних документів щодо споживання електроенергії з позивачем після 2003 року. Під час перевірки та складання акту про порушення відповідач зазначав, що ніякого відношення до об`єкту не має та вважаючи себе свідком і уповноваженою особою власників магазину поставив підпис в акті. Крім того, позивачем невірно здійснений розрахунок необлікованої електричної енергії.

31.10.2019 третя особа надала до суду відповідь на відзив, в якій зазначила, що відповідачем щомісяця подаються підписані акти прийняття-передавання електричної енергії, що є документальним підтвердженням споживання електричної енергії. Від відповідача не надходило ні звернення нового власника нежитлового приміщення для укладення договору споживання про надання послуг з розподілу електричної енергії, ні заяви відповідача про розірвання договору. Відповідачем акт про порушення від 13.06.2019 підписано без заперечень. Тому наявні всі підстави для стягнення спірної суми.

Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

02.10.2019 позивачем була подана заява про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 07.10.2019 було відкрито провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті. Крім того, ухвалою суду від 20.09.2019 позовна заява залишалась судом без руху.

31.10.2019 позивач надав до суду клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи. Судом клопотання позивача було задоволено.

19.11.2019 судом був зроблений витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1005985188 стосовно даних відповідача (а.с.195-200).

Ухвалою суду від 18.11.2019 було закрито провадження у справі. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2020 по справі № 920/962/19 вищезазначена ухвала першої інстанції була скасована, а справа була передана на розгляд до господарського суду Сумської області.

Ухвалою суду від 14.02.2019 було призначено розгляд справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні (в режимі відеоконференції) зазначив, що наполягає на задоволенні заявлених позовних вимог.

Відповідач в судовому засіданні (в режимі відеоконференції) усно зазначив, що наполягає на відмові у задоволенні заявлених позовних вимог.

В данному судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Щодо укладеного між відповідачем та третьою особою договору та наявності зобов`язальних правовідносин.

Між третьою особою (філія позивача) та ФОП Сурай Володимиром Григоровичем 23.06.2003 був укладений договір про постачання електричної енергії № 564 (а.с.13-16, том 1).

Відповідно до розділу 1 до Договору позивач продає електричну енергію відповідачу, відповідач оплачує позивачу вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Згідно з п. 2.4, п. 2.5 Договору сторони зобов`язуються письмового повідомляти про зміну реквізитів та про зміну уповноваженої особи по виконанню умов договору. У разі відчудження у будь-який спосіб займаного приміщення відповідач зобов`язаний повідомити позивача за 7 діб до дня зміни власника приміщення і в цей самий термін здійснити сплату усіх видів платежів.

Відповідач зазначає, що подарував 29.11.2003 приміщення, до якого здійснюється постачання електричної енергії (магазин) іншим особам, що підтверджується відповідним договором дарування (а.с.72, том 1).

Згідно з п. 9.5 Договору зазначений договір вважається щорічно продовженим на рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про розірвання цього договору або його перегляд.

Крім того, пунктами 9.2, 9.5 Договору передбачено, що усі зміни та доповнення між сторонами оформлюються письмово, підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються печатками.

Відповідач зазначає, що після продажу магазину надіслав до третьої особи листа, в якому зазначив про зміну власника магазину та небажання продовжувати договірні відносини. Тому, на думку відповідача, вказаний договір припинив свою дію 31.12.2003.

Третя особа стверджує, що відповідачем не повідомлено про відчудження майна.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами.

Суд погоджується з вказаним твердженнями третьої особи, оскільки відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які підтверджують направлення в 2003 році листа, а також не надано доказів виконання п.п.2.4-2.5 Договору стосовно повідомлення про зміну власника, а тому вказані факти відповідачем перед судом не доведені. Враховуючи вказані обставини та принцип «презумпції правомірності правочину», Договір, у передбачений ним спосіб, не припинив свою дію, є чинним та підлягає обов`язковому виконанню.

Відповідач зазначив, що 02.02.2001 розпочав підприємницьку діяльність, а 04.08.2014 припинив її, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ (а.с.73-75, том 1).

Суд вважає, що факт наявності договору дарування та припинення підприємницької діяльності сам по собі не є підставою для автоматичного припинення правовідносин між сторонами по Договору, оскільки, як сторонами у Договрі так і нормами матеріального права, встановлені певні обов`язки для сторін договору у разі виникнення зазначених обставин (повідомити іншу сторону договору, укласти додаткову угоду).

Позивач зазначає, що 01.01.2019 до публічного Договору буда підписана заява-приєднання. Позивачем до матеріалів справи булла надана копія вказаної заяви та акти прийняття-передавання відповідачем електричної енергії з 01.01.2019 (а.с.90-118, том 1).

Відповідач заперечує факт підписання вказаної заяви. Однак клопотань про призначення почеркознавчої експертизи та/або про виключення недостовірних доказів з числа доказів відповідачем до суду не надавалось.

Суд погоджується з доводами третьої особи, що вона, як оператор систем розподілу, не належить до тих державних органів, обов`язком яких є контроль за справжністю підпису на документах, що надаються (надсилаються) споживачам електричної енергії. Докази фальсифікації заяви-приєднання відповідачем до суду не надані (звернення до правоохоронних органів тощо), а тому доводи відповідача судом до уваги не приймаються.

Крім того, пунктом 2.1.6 Правил передбачено, що у разі незгоди споживача приєднуватись до умов договору споживач не має права використовувати електричну енергію та має подати оператору систем розподілу письмову заяву про припинення розподілу електричної енергії на його об`єкт. Фактом приєдання є вчинення будь-яких дій, що свідчать про його бажання укласти договір споживання.

Суд погоджується з аргументами третьої особи, що відповідачем щомісячно подавались підписані акти прийняття-передавання електричної енергії, що є документальним підтвердженням фактичного споживання електричної енергії.

Також, суд звертає увагу, що до Договору в період з 2005 року по 2017 рік було укладено додаткові угоди №№ 1-8, які підписані відповідачем та в них підписантом сам відповідач зазначав себе як фізична особа-підприємець (приватний підприємець) В.Г.Сурай та ставив підпис. Відповідачем вищезазначені факти перед судом не спростовано.

Отже, судом не приймаються до уваги доводи відповідача стосовно того, що спір не підлягає розгляду судом, оскільки договірні відносини та будь-які зобов`язання перед позивачем скінчились понад 15 років тому, так як зазначені доводи суперечать встановленим вище фактичним обставинам даної справи.

Крім того, як докази наявності правовідносин між сторонами, позивачем надані копії актів приймання-передавання електричної енергії по Договору, а також копії банківських виписок по рахунку за 2015 по 2018 роки відповідача (а.с.133-181, том 1). Також, позивачем до суду надано лист відповідача від 10.12.2014, в якому відповідач зазначає себе ФОП та уповноваженою особою для отримання від третьої особи рахунків, актів тощо (а.с.182, том 1).

Також, є слушними аргументи третьої особи про те, що непричетність відповідача до об`єкту, куди здійснюється розподіл та постачання електричної енергії, спростовується відповідачем, оскільки ним наводяться факти, які можуть бути відомі лише фактичному споживачу електричної енергії.

Ще одним з обгрунтованих доводів третьої особи є надання звернення відповідача (в якості ФОП) від 19.06.2019 з проханням виконати роботи по встановленню шафи обліку на об`єкті «Торговий павільйон» за адресою: с. Чапліївка, вул. Садова, 12А (а.с.120-126, том 1).

Відповідач зазначає, що в заяві-приєднанні до умов договору вказана адреса об`єкту (с. Чапліївка, вул. Центральна, 54/Ш), однак відповідач не є споживачем електроенергії за данною адресою.

Суд звертає увагу, що в акті про порушення від 13.06.2019 зазначений заводський номер лічильника 5080739 (а.с.28, том 1), в акті технічної перевірки від 20.09.2012 (а.с.107, том 1) зазначено заводський номер лічильника № 5080739 (акт підписано, в тому числі відповідачем), в актах про обсяги переданої споживачу електричної енергії за 2014-2018 роки також зазначається про лічильник № 5080739, в додаткових угодах б/н від 28.03.2014, № 8, № 10 зазначено заводський номер лічильника № 5080739. Також, вказаний номер лічильника зазначено в заяві-приєднанні від 01.01.2019.

Отже, лічильник з заводським номером № 5080739 було встановлено на об`єкті споживача, до якого здійснюється постачання електричної енергії, в 2012 році; зазначений лічильник був встановлений на заміну попереднього лічильника заводський номер № 3528476 (акт технічної перевірки від 20.09.2012 (а.с.108, том 1).

Згідно ч. 3 ст. 86 ГПК України суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі.

Враховуючи вищезазначене та стандарт доказування «поза розумним сумнівом», суд дійшов висновку, що незважаючи на пояснення відповідача про те, що адреси у Договорі та заяві-приєднання не співпадають, однак, оскільки і у Договорі і у заяві-приєднання мова йде про один і той же лічильник з заводським номером № 5080739, то це свідчить про те, що вказаний лічильник був фактично встановлений і знаходиться на одному об`єкті і за одною адресою, незважаючи на різне найменування вулиць в с. Чапліївка у різних документах.

Крім того, відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що в с. Чапліївка містяться різні вулиці, які зазначені у Договорі та заяві-приєднання, що може вплинути на предмет доказування по даній справі та спростувати зазначені вище встановлені фактичні обставини справи.

Щодо наявності правових підстав для нарахування вартості необлікованої електричної енергії.

13.06.2019 під час проведення перевірки відповідачем вимог правил на об`єкті «Магазин» (Сумська область, Шосткинський район, с. Чапліївка, вул. Садова) було виявленно порушення відповідачем п.п.20 п.5.5.5 Правил, а саме споживачем допущено безоблікове користування електричною енергією, приєднання струмоприймачів поза розрахунковими засобами комерційного обліку.

За результатами перевірки представниками позивача за участю відповідача було складено у двох примірниках акт про порушення № 000540 від 13.06.2019.

Відповідно до ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.

Суд звертає увагу, що відповідачем не спростовуються у відзиві на позовну заяву факти порушень та обставини, які зазначені у акті, а тому такі обставини є такими, що встановлені судом (а.с.21, том 1).

Крім того, суд погоджується з твердженнями третьої особи і позивача, що відповідачем акт про порушення № 000540 від 13.06.2019 підписано без заперечень (в якості споживача, а не уповноваженої особи споживача, як зазначено ним у відзиві, оскільки відповідного документу ним не надавалось). При підписанні акту відповідач себе свідком не вважав.

02.07.2019, на підставі акта про порушення та п.8.2.6 Правил, на засіданні комісії третьої особи по розгляду акту про порушення, прийнято рішення, яке оформлено протоколом № 000540 про нарахування споживачу, згідно п.п. 6 п. 2.1 Методики, 25755 грн 73 коп. (а.с.30-31, том 1).

Відповідач зазначає, що не був присутній на засідання комісії, бо був на лікарняному, однак зазначені факти перед судом належними та допустимими доказами відповідачем не доведені. Крім того, правомірність рішення комісіє не є предметом дослідження по даній справі.

Також, не підтверджено належними та допустимими доказами ті факти, що під час перевірки та складання акту про порушення відповідач зазначав, що ніякого відношення до даного магазину не має.

Окрім зазначеного, відповідачем до суду не надано доказів того, що ним оскаржувалось вищезазначене рішення третьої особи, а тому зазначене рішення є чинним та приймається судом до уваги.

Позивачем до матеріалів справи надано розрахунок кількості необлікованої активної електроенергії, рахунок № 1 від 02.07.2019, лист про направлення документів відповідачу, докази такого направлення (а.с.32-35, том 1).

Стосовно правомірності розрахунків.

Третя особа здійснювала розрахунок необлікованої електричної енергії відповідно до п. 2.8 Методика визначення обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачем правил користування електричною енергією (надалі - Методика).

Нарахування проведено за кількістю робочих днів у 6 календарних місяцях - 123 дні, тривалість роботи - 24 години на добу, коефіцієнт використання електрообладнання - 0,75.

Відповідач зазначає, що позивачем безпідставно здійснено нарахування за кількістю робочих днів у 6 календарних місяців, замість 8 годин - взято 24 години, неправомірно взято коефіцієнт 0,75, оскільки був відсутній факт недопуску споживачем представників постачальника електричної енергії, що передбачено п. 2.5 Методики. Крім того, відповідач зазначає, що Методика втратила чинність і взагалі не підлягає застосуванню до даних правовідносин.

Проте зазначені аргументи відповідача є безпідставними та судом до уваги не приймаються, виходячи з наступного.

Згідно п.3 постанови НКРЕКП від 18.07.2019 № 1525 "Про затвердження Змін до постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" визнано такою, що втратила чинність Методика.

Суд погоджується з доводами третьої особи, що ця постанова набрала чинності 27.07.2019, а засідання комісії третьої особи по розгляду акту про порушення проведено 02.07.2019, тому посилання відповідача про те, що Методика не підлягала застосуванню є безпідставним, оскільки на момент її застосування вона діяла.

Згідно з п. 2.5 Методики у разі недосягнення згоди та за умови недопуску споживачем представників постачальника електричної енергії на свою територію для складення переліку струмоприймачів, про що має бути зазначено в акті про порушення, коефіцієнт використання електрообладнання вибирається рівним 0,75.

Суд приймає до уваги доводи третьої особи, що відповідно до пункту 5 акту про порушення від 13.06.2019 споживач не надав паспорти на струмоприймачі за їх відсутністю та не надав можливості провести заміри навантаження при максимальному завантаженні струмоприймачів, що і стало підставою для застосування коефіцієнту використання електрообладнання рівними 0,75.

Також, обгрунтованими є твердження третьої особи стосовно кількості годин роботи об`єкту протягом доби - 24 години. Підтвердженням зазначеного є додаткова угода № 4 від 15.08.2012, акт про порушення № 000540 від 13.06.2019, акти технічних перевірок, де зазначено 24 години.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт правомірного розрахунку вартості необлікованої електричної енергії в сумі 25755 грн 73 коп., відповідно до фактичних обставин справи та Методики.

Крім того, не стосується встановлених обставин по даній справі і не приймаються судом до уваги доводи відповідача про те, що відповідач є депутатом сільської ради та громадським діячем, а тому є неприпустимими доводи позивача навіть стверджувати про те, що відповідач може неправомірно використовувати електричну енергію, оскільки вказані твердження повинні доводитись аргументованими доводами та підтверджуватись належними та допустимими доказами, що відповідачем зроблено не було

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено правило, згідно якого суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію споживачеві, який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання.

До даних правовідносин застосовуються норми Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, а також Методика.

Суд дійшов висновку, враховуючи встановлені вище фактичні обставини справи та норми матеріального права, що третьою особою правомірно та у відповідності до Правил та Методики було нараховано відповідачу 25755 грн 73 коп. вартості необлікованої електричної енергії. Відповідачем порушені права позивача (юридичної особи та філії), позивачем правильно обрано спосіб захисту порушеного права, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача зазначеної суми є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, з урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів, наведених відповідачем у справі, оскільки вони суперечать фактичним обставинам справи, які встановлені судом.

Розподіл судових витрат між сторонам.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що судом позовні вимоги позивача до відповідача задоволені, то на відповідача покладаються витрати позивача із сплати судового збору.

Керуючись ст. ст.123, 129, 130,185, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» до Сурай Володимира Григоровича , третя особа - Філія «Шосткинський район електричних мереж», про стягнення 25755 грн 73 коп. - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Сурай Володимира Григоровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» (вул. Івана Сірка, буд. 7, м. Суми, 40035, код ЄДРПОУ 23293513) вартість необлікованої електричної енергії в сумі 25755 грн 73 коп., 1921 грн витрат по сплаті судового збору.

3. Видати Публічному акціонерному товариству «Сумиобленерго» наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повні реквізити сторін зазначені у п. 2 резолютивної частини даного рішення.

Повне судове рішення складено 10.03.2020.

Суддя О.Ю. Соп`яненко