Рішення № 88107970, 10.03.2020, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2020 рокуСправа № 912/24/20 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу №912/24/20

за позовом Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6

до відповідача Військової частини 2269 Національної гвардії України, 28000, Кіровоградська область, м. Олександрія. вул. Діброви, 77/95

про стягнення 20 7437,12 грн

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ НАК "Нафтогаз України", позивач) до Військової частини 2269 Національної гвардії України (далі - ВЧ 2269, відповідач) про стягнення 20 7437,12 грн, з яких 11 710,44 грн пені, 2 772,71 грн 3% річних, 5 953,97 грн інфляційних втрат, з покладенням на відповідача судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем зобов`язань по договору постачання природного газу №4604/18-ТЕ(Т)-20 від 15.01.2018 в частині оплати.

Ухвалою від 08.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №912/24/20 за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи, розгляд справи здійснюється без виклику учасників справи за наявними матеріалами.

Відповідач подано суду клопотання від 15.01.2020 про максимальне зменшення суми пені. Несвоєчасна сплата за поставлений газ пов`язана з невчасною оплатою населенням платежів за послуги з опалення та постачання гарячої води. Крім того, відповідач просить врахувати майновий стан сторін, а також те, що позивачем не понесено будь-яких збитків від прострочення відповідачем оплати.

30.01.2020 від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про зменшення пені. Позивач просить при розгляді питання зменшення пені врахувати значний обсяг несплаченої заборгованості підприємств споживачів, нестачу коштів для здійснення поточної діяльності позивача, у тому числі - для забезпечення підприємств необхідним обсягом природного газу протягом опалювальних сезонів 2017/2018, 2018/2019 та 2019/2020 років. Нафтогаз виконує покладені на нього урядом спеціальні обов`язки в повній мірі, незважаючи на збитки внаслідок виконання таких обов`язків та накопичення боргів за газ значною частиною цих контрагентів. Продаж та постачання природного газу на умовах ПСО принесли компанії збиток у розмірі майже 2,9 млрд грн. Таким чином, несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу, закачування природного газу у підземні сховища для забезпечення опалювального періоду 2019-2020р. Крім того, держава, покладаючи на AT "НАК "Нафтогаз України" спеціальні обов`язки з постачання природного газу, не виконує свої зобов`язання з компенсації економічно обґрунтованих витрат, здійснених таким суб`єктом, тим самим спричиняючи до збитків.

06.02.2020 господарським судом розпочато розгляд справи по суті.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані сторонами докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 226 "Деякі питання акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" перейменовано Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". Дата набрання чинності постанови - 20.03.2019.

15.01.2018 між ПАТ НАК "Нафтогаз України" (Постачальник) та ВЧ 2269 Національної гвардії України (Споживач) укладено Договір постачання природного газу №4604/18-ТЕ(Т)-20 (далі - Договір, а.с. 15-24), за змістом п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити споживачеві у І кварталі 2018 року природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п.1.2. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору постачальник передає споживачу з 01 січня 2018 по 31 березня 2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 50,0 тис. куб. метрів, у тому числі за місяцями (тис.куб.м), згідно наведеної у п. 2.1. таблиці.

Порядок та умови передачі природного газу обумовлено сторонами в 3 розділі Договору.

Відповідно до п. 4.1. Договору кількість природного газу, яка передається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу споживача відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. №2494, та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493.

За умовами п. 5.2. Договору ціна за 1000 куб.м. газу на дату укладення договору становить 4942,00 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40 грн.

Пунктом 5.4. Договору передбачено, що загальна вартість цього Договору становить 247 100,00 грн, крім того ПДВ - 49 420,00 грн, разом з ПДВ 296 520,00 грн.

Згідно з умовами п. 6.1. Договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За змістом п. 12.1. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 січня 2018 до 31 березня 2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Договір підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками.

На виконання умов договору позивач протягом періоду січень - березень 2018 включно поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 207 208,18 грн, що підтверджується наступними актами приймання - передачі природного газу (а.с. 25-27):

- від 31.01.2018 на суму 74 551,06 грн;

- від 28.02.2018 на суму 66 212,92 грн;

- від 31.03.2018 на суму 66 444,20 грн.

Вказані акти підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень до них.

Між тим, як повідомляє позивач, відповідач розрахувався за поставлений природний газ з порушенням встановлених договором строків, що є порушенням зобов`язання, у зв`язку з чим позивач нарахував відповідачу слідуюче:

1) пеню в розмірі 11 710,44 грн та 3% річних в розмірі 2 772,71 грн, з яких:

- на суму боргу 74 551,06 грн за період з 27.02.2018 по 28.03.2018 нараховано 1 004,91 грн пені, 183,82 грн 3% річних;

- на суму боргу 65 336,80 грн за період з 29.03.2018 по 15.04.2018 нараховано 528,42 грн пені, 96,66 грн 3% річних;

- на суму боргу 53 532,57 грн за період з 16.04.2018 по 25.04.2018 нараховано 240,53 грн пені, 44,00 грн 3% річних;

- на суму боргу 21 935,94 грн за період з 26.04.2018 по 26.04.2018 нараховано 9,86 грн пені, 1,80 грн 3% річних;

- на суму боргу 7 500,35 грн за період з 27.04.2018 по 21.05.2018 нараховано 84,25 грн пені, 15,41 грн 3% річних;

- на суму боргу 3 262,59 грн за період з 22.05.2018 по 24.05.2018 нараховано 4,40 грн пені, 0,80 грн 3% річних;

- на суму боргу 66 212,92 грн за період з 27.03.2018 по 24.05.2018 нараховано 1 755,28 грн пені, 321,09 грн 3% річних;

- на суму боргу 58 074,51 грн за період з 25.05.2018 по 22.06.2018 нараховано 756,72 грн пені, 138,42 грн 3% річних;

- на суму боргу 51 348,05 грн за період з 23.06.2018 по 26.06.2018 нараховано 92,29 грн пені, 16,88 грн 3% річних;

- на суму боргу 50 997,05 грн за період з 27.06.2018 по 04.07.2018 нараховано 183,31 грн пені, 33,53 грн 3% річних;

- на суму боргу 49 642,92 грн за період з 05.07.2018 по 30.07.2018 нараховано 579,94 грн пені, 106,09 грн 3% річних;

- на суму боргу 42 797,64грн за період з 31.07.2018 по 28.08.2018 нараховано 557,66 грн пені, 102,01 грн 3% річних;

- на суму боргу 34 547,40 грн за період з 29.08.2018 по 24.09.2018 нараховано 419,11 грн пені, 76,67 грн 3% річних;

- на суму боргу 33 837,65 грн за період з 25.09.2018 по 26.09.2018 нараховано 30,41 грн пені, 5,56 грн 3% річних;

- на суму боргу 18 140,58 грн за період з 27.09.2018 по 24.10.2018 нараховано 41,75 грн 3% річних;

- на суму боргу 13 890,58 грн за період з 25.10.2018 по 19.12.2018 нараховано 63,93 грн 3% річних;

- на суму боргу 66 444,20 грн за період з 26.04.2018 по 19.12.2018 нараховано 5 463,35 грн пені, 1299,75 річних;

- на суму боргу 50 079,10 грн за період з 20.12.2018 по 24.01.2019 нараховано 148,18 грн 3% річних;

- на суму боргу 27 586,22 грн за період з 25.01.2019 по 26.02.2019 нараховано 74,82 грн 3% річних;

- на суму боргу 18 686,22 грн за 27.02.2019 нараховано 1,54 грн 3% річних;

2) інфляційні втрати в розмірі 5 953,97 грн, з яких:

- з суми боргу 65 336,80 рн за березень 2018 року нараховано 718,70 грн інфляційних втрат;

- з суми боргу 7 500,35 грн за квітень 2018 року нараховано 65,75 грн інфляційних втрат;

- з суми боргу 66 212,92 грн за квітень 2018 року нараховано 529,70 грн інфляційних втрат;

- з суми боргу 58 074,51 грн за травень 2018 року нараховано 0,00 грн інфляційних втрат;

- з суми боргу 50 997,05 грн за червень 2018 року нараховано 0,00 грн інфляційних втрат;

- з суми боргу 42 797,64 грн за липень 2018 року нараховано -303,29 грн інфляційних втрат;

- з суми боргу 34 547,40 грн за серпень 2018 року нараховано 0,00 грн інфляційних втрат;

- з суми боргу 18140,58 грн за вересень 2018 року нараховано 348,97 грн інфляційних втрат;

- з суми боргу 13890,58 грн за період жовтень-листопад 2018 року нараховано 451,89 грн інфляційних втрат;

- з суми боргу 66 444,20 грн за період травень- листопад 2018 року нараховано 2 888,71 грн інфляційних втрат;

- з суми боргу 66 444,20 грн за грудень 2018 року нараховано 554,66 грн інфляційних втрат;

- з суми боргу 66 444,20 грн за січень 2019 року нараховано 698,88 грн інфляційних втрат.

При вирішенні спору у даній справі господарський суд враховує наступне.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На підставі наведеного, відповідач зобов`язаний оплатити повну вартість отриманого газу в установлений Договором строк.

За розрахунком позивача, підтвердженим матеріалами справи, відповідач за отриманий природний газ впродовж січня - березня 2018 здійснював оплату несвоєчасно, що відповідачем не спростовано.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Позивач здійснив нарахування індексу інфляції за зобов`язаннями січня - березня 2018.

Разом з тим, позивачем неправомірно нараховано інфляційні втрати за вказаними зобов`язаннями на суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за попередні місяць, тобто "інфляційні" нараховані на "інфляційні".

Суд враховує останню правову позицію, викладену в постанові ВС від 14.01.2020 у справі № 924/532/19.

Так, в цій справі зазначено, що "29. Враховуючи положення статей 3, 509, 625 ЦК України, за змістом яких передбачається правомірне нарахування інфляційних втрат і 3% річних на суму основного боргу, а не на інфляційні втрати і 3% річних, нараховані за попередній період, касаційна інстанція відхиляє безпідставне твердження скаржника про те, що під час нарахування інфляційних втрат урахуванню (обчисленню) підлягає не тільки основний борг, а й сума, на яку збільшився цей борг за попередні періоди внаслідок інфляційних процесів.

Наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №916/2889/13, від якої колегія суддів не вбачає підстав відступати".

Визначаючи правову природу грошового зобов`язання, необхідно, перш за все, виходити з правил ч. 1 ст. 509 ЦК України, відповідно до яких зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникає з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Частиною 5 вказаної статті визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Таким чином, виходячи із положень зазначених норм, розрахунок позивача про стягнення інфляційних втрат не породжує прав і обов`язків у розумінні зобов`язальних правовідносин, а є способом захисту тих прав, які вже виникли з інших існуючих правовідносин і щодо яких виник спір.

Правова природа інфляційних втрат зовсім інша ніж грошового зобов`язання, оскільки інфляційні втрати - це особлива міра відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання.

Тобто, інфляційні втрати носять допоміжний до основного зобов`язання характер.

В той же час, у даному випадку спір стосується коштів, правову природу яких визначено розрахунком позивача за зобов`язаннями за січень - березень 2018 року.

Тому інфляційні нарахування не є грошовим зобов`язанням у розумінні вимог статті 625 Цивільного кодексу України, а розрахунок позивача не змінює їх правову природу.

Відповідно до п. 1.14. постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" вимоги про сплату пені та передбачених частиною другою статті 625 ЦК України інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошових зобов`язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов`язанням. А є заходом відповідальності за порушення зобов`язань.

На суму інфляційних нарахувань не нараховуються проценти (п. 3.3 постанови), а отже й наступні інфляційні нарахування.

Таким чином, системний аналіз норм матеріального права дає підстави для висновку, що обов`язок відшкодувати інфляційні втрати за невиконання зобов`язання не є зобов`язанням в розумінні положень ч. 1 ст. 509 ЦК України.

В цій справі серед підстав стягнення інфляційних втрат немає будь якого рішення суду щодо стягнення з відповідача заборгованості за газ, переданого за договором постачання природного газу, що є іншим і не є підставою для застосування висновків викладених в постанові касаційної інстанції у справі №905/600/18.

В частині інфляційних втрат, з урахуванням наведеної вище позиції, за розрахунком суду, здійсненим із використанням інформаційно-пошукової системи "Законодавство", інфляційні за зобов`язаннями січня-березня 2018 року з наступних сум боргу становлять:

- з суми боргу 7 500,35 грн за квітень 2018 року інфляційні втрати становлять 60,00 грн;

- з суми боргу 42 797,64 грн за липень 2018 року інфляційні втрати становлять -299,58 грн;

- з суми боргу 18 140,58 грн за вересень 2018 року інфляційні втрати становлять 344,67 грн;

- з суми боргу 13 890,58 грн за період жовтень-листопад 2018 року інфляційні втрати становлять 433,91 грн

- з суми боргу 66 444,20 грн інфляційні втрати підлягають розрахунку за період травень 2018 - січень 2019 року, а не як нараховано позивачем травень- листопад 2018 року, грудень 2018 року січень 2019 року окремо за кожен період, та становлять 4 142,25 грн.

Всього, враховуючи розрахунок позивача та суду, інфляційні втрати за зобов`язаннями січня-березня 2018 року становлять 5 929,65 грн.

Підстави для стягнення решти інфляційних втрат, необґрунтовано нарахованих позивачем, відсутні.

Суд перевірив розрахунок 3% річних (а.с. 8-10) та вважає його обґрунтованим, а позовні вимоги 3% річних у розмірі 2 772,71 грн такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

В силу вимог частини другої статті 193, статей 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

У сфері господарювання, згідно з частиною 2 статті 217, частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (стаття 547 Цивільного кодексу України).

У п. 8.2 Договору сторони узгодили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. Договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

За розрахунком позивача підлягає стягненню пеня за зобов`язаннями січня-березня 2018 року, розрахована за кожним актом окремо, у загальному розмірі 11 710,44 грн.

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку пені порушень норм чинного законодавства та умов договору судом не встановлено.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 11 710,44 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Разом з тим, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені з тих підстав, що зобов`язання за Договором купівлі-продажу природного газу №4604/18-ТЕ(Т)-20 від 15.01.2018 було прострочено Військовою частиною з незначним періодом та позивач не поніс ніяких збитків у зв`язку з вказаним простроченням. Крім того, відповідач зазначає, що Військова частина підтримує постійну бойову готовність з огляду на ситуацію, яка склалась в Україні. Відповідач зазначає, що несвоєчасна оплата за використаний на потреби теплопостачання природний газ, що стала наслідком нарахування штрафних санкцій вказаних в позові, виникла внаслідок несвоєчасної сплати населенням плати за отримані послуги з теплопостачання.

Із змісту клопотання відповідача про зменшення пені вбачається, що останній просить максимально зменшити розмір нарахованої пені.

Статтею 233 ГК України передбачено право суду зменшити розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. Водночас, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з приписами частини 3 статті 551 ЦК України, право суду щодо зменшення розміру неустойки розширено: розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Проаналізувавши зазначені норми, слід дійти висновку, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи, тощо.

Разом з тим, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України) та засадах господарського судочинства, визначених статтею 2 ГПК України .

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у Постанові від 27.03.2019 у справі №912/1703/18.

Державна політика у сфері житлово-комунальних послуг відповідно до ст. 3 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" базується на принципах забезпечення функціонування підприємств, установ та організацій, що виробляють, виконують та/або надають житлово-комунальні послуги на умовах самофінансування та досягнення рівня економічно-обґрунтованих витрат на їх виробництво, а також регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи відповідача викладені у клопотанні про зменшення розміру пені, відсутність доказів, які б підтверджували понесені позивачем збитки, враховуючи незначний час прострочення виконання зобов`язання, беручи до уваги, що Військова частина 2269 Національної гвардії України є неприбутковою організацією та фінансується виключно з державного бюджету, а також те, що відповідач здійснює виконання специфічних функцій, пов`язаних із захистом обороноздатності держави, суд вважає, що дані обставини мають виняткове та істотне значення при розгляді клопотання Військової частини 2269 Національної гвардії України про зменшення штрафних санкцій.

Приймаючи до уваги заперечення позивача, суд зазначає, що ним не надано доказів виникнення у нього значних збитків, за винятком інфляційних збитків, що нараховані згідно статті 625 ЦК України та стягнені з відповідача за цим судовим рішенням.

Відтак, нарахована позивачем до стягнення пеня визнається судом "значним стягненням" у порівнянні з невстановленими збитками кредитора (позивача) у справі.

При цьому, суд бере до уваги, що позивач забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом. Тобто, АТ НАК "Нафтогаз України", як підприємство державного сектору економіки, є об`єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. Відсутність можливості вчасно розрахуватись за природний газ, а як наслідок - відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу, може призвести до значних соціально та економічно негативних наслідків для держави.

Окрім того, умовами Договору передбачена ставка пені за невиконання зобов`язань з оплати за газ у розмірі 16,4% що значно менше від подвійної облікової ставки НБУ. Більше того, позивачем заявлено до стягнення пеню обраховану саме за ставкою 16,4%.

За таких обставин, господарський суд, дотримуючись принципів справедливості, пропорційності у господарському судочинстві, збалансованості інтересів сторін, задовольняє клопотання відповідача та зменшує розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на 50%, що дорівнює 5 855,22 грн.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.08.2019 у справі №922/2932/18 та від 01.08.2019 у справі №922/2772/18.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (20412,80 грн (задоволено з урахуванням пені в повному обсязі) х 1921,00 грн : 20437,12 грн (заявлено) = 1918,71 грн.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини 2269 Національної гвардії України (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія. вул. Діброви, 77/95, і.к. 14322859) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, і.к. 20077720) - 5 855,22 грн пені, 2 772,71 грн 3% річних, 5929,65 грн інфляційних втрат, а також 1918,71 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 10.03.2020.

Суддя В.Г. Кабакова

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про вебадресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua.