Рішення № 88107892, 02.03.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2020 Справа № 914/2350/19

За позовом:Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна», м. Київдо відповідача:Фізичної особи-підприємця Тарасенко Світлани Володимирівни, м. Львівпро:зобов`язання звільнити та повернути орендовані приміщення шляхом виселення, стягнення 39665,95 грн. боргу по орендній платі, 62946,86 грн. неустойки, 10195,71 грн. експлуатаційних витрат Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Пришляк Ю.-М.В.Представники сторін:від позивача:Ліпенко Ю.К. - представник від відповідача:не з`явився

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ПрАТ «ВФ Україна» до ФОП Тарасенко Світлани Володимирівни про зобов`язання звільнити та повернути орендовані приміщення шляхом виселення, стягнення 39665,95 грн. боргу по орендній платі, 62946,86 грн. неустойки, 10195,71 грн. експлуатаційних витрат.

Ухвалою від 22.11.2019р. суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 11.12.2019р.

Ухвалою від 11.12.2019р. суд відклав підготовче засідання на 15.01.2020р.

Ухвалою від 15.01.2020р. суд викликав у підготовче засідання, відкладене на 19.02.2020р. відповідача.

Ухвалою від 19.02.2020р. суд закрив підготовче провадження у справі, розгляд справи по суті відклав на 02.03.2020р.

Представник позивача в судове засідання 02.03.2020р. з`явився, просив суд позов задовольнити повністю.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 02.03.2020р. не забезпечив. Поштовий конверт, яким відповідачу надсилалася ухвала про відкриття провадження у справі від 22.11.2019р. та ухвала про відкладення розгляду справи від 11.12.2019р., повернулися з відміткою відділення зв`язку «за закінченням терміну зберігання». Поштовий конверт, яким відповідачу надсилалася ухвала суду про виклик у підготовче засідання від 15.01.2020р., повернулися з відміткою відділення зв`язку «інші причини, адресат відсутній». Поштовий конверт, яким відповідачу надсилалася ухвала суду від 19.02.2020р. станом на день розгляду справи не повернувся. Поштова кореспонденція скеровувалася відповідачу на її юридичну адресу: АДРЕСА_1 .

Як зазначив Верховний Суд України в постанові від 08.07.2019р. у справі №904/10192/14, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Враховуючи те, що вся поштова кореспонденція по справі надсилалася судом відповідачу на її юридичну адресу, яка зазначена в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ФОП Тарасенко С.В. вважається такою, що належним чином повідомлена судом про розгляд справи.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи позивача.

Позивач зазначає, що 21.02.2018р. між сторонами укладено договір оренди нерухомого майна №25, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове, платне користування офісне приміщення площею 18,5 кв.м. та складське приміщення площею 20,2 кв.м., які знаходяться у буд. №135 по вул. Пасічній у м. Львові. У договорі сторонами було погоджено, що такий укладено до 31.03.2018р. включно, умови договору застосовуються до відносин, що виникли між сторонами з 14.12.2017р. За договором відповідач зобов`язувався не пізніше 10 числа поточного місяця вносити орендну плату та протягом 5 банківських днів після отримання рахунку здійснити відшкодування експлуатаційних витрат. Оскільки з 14.12.2017р. відповідач жодного разу не сплатив орендної плати та експлуатаційних витрат на користь позивача, після закінчення дії договору 31.03.2018р. не повернув орендованого майна (25.02.2019р. повернув лише офісне приміщення, а складське залишається неповернутим), позивач звернувся з позовом про зобов`язання звільнити та повернути складське приміщення шляхом виселення, стягнення 39665,95 грн. боргу по орендній платі, 62946,86 грн. неустойки та 10195,71 грн. експлуатаційних витрат.

Аргументи відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

21.02.2018р. між ПрАТ «ВФ Україна» (орендодавець) та ФОП Тарасенко С.В. (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна №25 (надалі - Договір), за яким у строкове, платне володіння і користування відповідача було передано нежитлові приміщення (офісна площа 18,5 кв.м., складська площа 20,2 кв.м.), які знаходяться по вул. Пасічній, 135 у м. Львові.

За змістом п. 2.1., 2.3., 2.4. Договору орендар зобов`язувався не пізніше 10 числа поточного місяця вносити орендну плату на рахунок орендодавця та протягом 5 банківських днів після отримання рахунку відшкодовувати орендодавцю плату за експлуатаційні витрати.

У п. 7.1. Договору сторонами погоджено, що договір укладено на строк до 31.03.2018р. включно, а умови договору відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України застосовуються до відносин, що виникли між сторонами з 14.12.2017р.

Як встановлено судом, 14.12.2017р. сторонами підписано Акт приймання-передачі нерухомого майна, у якому зазначено, що такий є невід`ємною частиною договору оренди нерухомого майна за №25 від 21.02.2018р.

Згідно пп. «а» п. 7.2. Договору, такий припиняє дію після закінчення строку дії. За письмовою пропозицією орендаря, поданою не менш, ніж за 30 календарних днів до закінчення дії договору та за відсутності заперечень орендодавця договір може бути поновленим на строк, що встановлений п. 7.1. цього договору.

Позивач стверджує, що у зв`язку з відсутністю пропозицій орендаря щодо продовження дії Договору, такий після 31.03.2108р. припинив свою дію. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Відповідно до п. 1.5. та пп. 10 п. 5.2. Договору, орендар взяв на себе зобов`язання повернути орендодавцю приміщення у стані, не гіршому, ніж воно було отримане в оренду, за актом приймання-передачі протягом 3 (трьох) робочих днів з дати припинення чинності договору.

З матеріалів справи вбачається, що 25.02.2019р. між позивачем та представником відповідача (за дорученням) підписано Акт звільнення приміщення, згідно якого позивачеві з оренди було повернуте офісне приміщення площею 18,5 кв.м., розташоване за адресою: м. Львів, вул. Пасічна, 135 у м. Львові. В Акті також зазначено, що такий є підставою для підписання сторонами Акту приймання-передачі нерухомого майна за договором оренди нерухомого майна №25 від 21.02.2018р. Разом з тим, позивач не заперечує, що незважаючи на подальше непідписання сторонами саме Акту приймання-передачі, вказане приміщення було звільнене та повернуте ПрАТ «ВФ Україна».

Позивач стверджує, що решта частина орендованих приміщень, а саме - складське приміщення площею 20,2 кв.м. не було звільнене та повернуте відповідачем. Матеріали справи не містять доказів, які б спростовували наведені твердження позивача.

З огляду на те, що незважаючи на припинення договірних відносин, відповідачем не було повернуто решти орендованих приміщень, не внесено жодного разу орендної плати за користування приміщеннями та не відшкодовано позивачеві вартості понесених ним експлуатаційних витрат, позивач надіслав відповідачеві 01.11.2019р. претензію №GR-19-12481 від 01.11.2019р., проте така залишилася без задоволення. Докази надіслання претензії відповідачу знаходяться в матеріалах справи.

У зв`язку з наведеним ПрАТ «ВФ Україна» просить суд стягнути з ФОП Тарасенко С.В. 39665,95 грн. орендної плати за період з 14.12.2017р. - до 31.10.2019р., 10195,71 грн. вартість понесених позивачем експлуатаційних витрат за період з 14.12.2017р. - 31.03.2018р. включно та 62946,86 грн. неустойки за несвоєчасне повернення офісного приміщення та неповернення складського приміщення.

Станом на день розгляду справи судом, докази повернення відповідачем орендованого складського приміщення площею 20,2 кв.м., сплати заборгованості за Договором (в т.ч. орендної плати та вартості понесених позивачем експлуатаційних витрат), в матеріалах справи відсутні.

ОЦІНКА СУДУ.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 ГК України).

Частиною 1 ст. 765 ЦК України визначено, що наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Факт передачі приміщень (офісу площею 18,5 кв.м. та складу площею 20,2 кв.м.) орендодавцем орендарю підтверджується наявним в матеріалах справи Актом приймання-передачі приміщень від 14.12.2017р.

Згідно ч. 1 ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Положеннями ч. 2 ст. 291 ГК України передбачено, що договір оренди припиняється у разі, закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об`єкта оренди; ліквідації суб`єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об`єкта оренди.

Пунктом 7.1., пп. «а» п. 7.2. Договору визначено, зокрема, що такий укладено сторонами на строк до 31.03.2018р. включно та може бути поновлений за письмовою пропозицією орендаря, поданою не менш, ніж за 30 календарних днів до закінчення дії договору та відсутності заперечень орендодавця.

Докази надіслання орендарем пропозиції щодо поновлення дії Договору на новий строк в матеріалах справи відсутні, а тому суд погоджується з твердженнями позивача про те, що Договір після 31.03.2018р. припинив свою дію.

Згідно ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За умовами п. 1.5. та пп. 10 п. 5.2. Договору, орендар зобов`язувався протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендодавцю приміщення, які являлися предметом договору.

Судом встановлено, що частина орендованих приміщень, а саме офісне приміщення площею 18,5 кв.м. відповідач повернув позивачеві лише 25.02.2019р. на підставі Акту звільнення приміщення від вказаної дати, натомість приміщення складу площею 20,2 кв.м. повернуте не було.

Приписами ч. 1 ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З огляду на те, що Договір припинив свою дію після 31.03.2018р., відповідач у встановлений в п. 1.5. та пп. 10 п. 5.2. Договору строк повинен був повернути об`єкт оренди, зокрема, приміщення складу площею 20,2 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Пасічна, 135, проте взятих на себе зобов`язань не виконав, а відтак суд дійшов висновку, що зазначені приміщення підлягають звільненню та поверненню позивачу, шляхом виселення в судовому порядку.

Частиною 1 ст. 286 ГК України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

За умовами п. 2.1., 2.3., 2.4. Договору орендар зобов`язувався не пізніше 10 числа поточного місяця вносити орендну плату на рахунок орендодавця (в розмірі 80,00 грн. за 1 кв.м. офісної площі та 40,00 грн. за 1 кв.м. складської площі) та протягом 5 банківських днів після отримання рахунку відшкодовувати орендодавцю плату за експлуатаційні витрати, розмір відшкодування яких погоджено сторонами в протоколі №1 до Договору, який міститься в матеріалах справи.

Однак, всупереч умовам Договору, відповідач, починаючи з моменту виникнення договірних відносин - 14.12.2017р. та до закінчення дії Договору 31.03.2018р. не здійснив жодного перерахування орендної плати за цей період і як наслідок заборгував позивачеві 8192,52 грн.

Крім цього, за період з 14.12.2017р. по 31.03.2018р. позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 10195,71 грн. в якості відшкодування вартості експлуатаційних витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

На підтвердження понесених експлуатаційних витрат, пов`язаних з утриманням приміщень позивачем долучено розрахунки експлуатаційних витрат, пропорційно займаним відповідачем приміщень та платіжні доручення про оплату таких витрат за спірний період, а також рахунки на оплату експлуатаційних витрат з доказами їх надіслання відповідачеві.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (положення ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Оскільки за умовами п. 2.3. Договору орендар зобов`язувався протягом п`яти банківських днів після отримання рахунку відшкодувати (оплатити) позивачу понесені ним експлуатаційні витрати, проте зобов`язань не виконав, експлуатаційні витрати підлягають стягненню з відповідача в судовому порядку в заявленому розмірі - 10195,71 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Також, у зв`язку з несвоєчасним поверненням відповідачем офісного приміщення та неповерненням взагалі складського приміщення після припинення дії Договору, позивачем заявлено вимогу про стягнення 31473,43 грн. (16121,43 грн. - оренда за офісне приміщення + 15352,00 грн. оренда за складське приміщення) орендної плати за фактичне користування об`єктом оренди та 62946,86 грн. неустойки.

Суд зазначає, що невиконання наймачем обов`язку щодо поверненні речі зумовлює право наймодавця на застосування до наймача особливого виду майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який прострочив виконання обов`язку щодо повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном. При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України обов`язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 24.10.2019р. у справі №904/3315/18 (пункти 137-139).

Як вказав Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 13.12.2019р. у справі №910/20370/17, одночасне стягнення орендної плати та неустойки у вигляді подвійної орендної плати, нарахованої за прострочення повернення орендованого майна, за один і той же період користування наймачем орендованим майном (за період з дня припинення дії договору оренди до дня повернення орендованого майна за актом) є неможливим, оскільки є притягненням відповідача до подвійної відповідальності за одне і те ж саме правопорушення, що суперечить статті 61 Конституції України. Такого правового висновку дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 13.02.2018р. у справі №910/12949/16 та у постанові від 17.12.2018р. у справі №906/1037/16.

Беручи до уваги вищевикладене, а також приписи п. 1.5. та пп. 10 п. 5.2. Договору щодо обов`язку орендаря повернути приміщення протягом трьох днів з моменту припинення дії Договору, суд, здійснивши аналіз проведених позивачем розрахунків заборгованості з орендної плати, прийшов до висновку, що орендна плата за період 01.04.2018р. - 03.04.2018р. за фактичне користування офісним приміщенням підлягає стягненню з відповідача у розмірі 147,99 грн. та за користування складськими приміщеннями 80,79 грн., всього 8421,30 грн. (з урахуванням боргу за період 14.12.2017р. 31.03.2018р.), в решті позовних вимог щодо стягнення орендної плати суд відмовляє.

Перерахувавши заявлену до стягнення неустойку, суд зазначає, що така підлягає стягненню з відповідача 61473,60 грн., в решті цих вимог суд відмовляє.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведені законодавчі положення, суд зазначає, що судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, у розмірі 3284,91 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 42, 123, 129, 222, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов`язати Фізичну особу-підприємця Тарасенко Світлану Володимирівну ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) звільнити та повернути Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» (01601, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15; код ЄДРПОУ 14333937) орендовані приміщення шляхом виселення із нежитлових складських приміщень площею 20,2 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Пасічна, 135.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Тарасенко Світлани Володимирівни ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» (01601, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15; код ЄДРПОУ 14333937) 8421,30 грн. заборгованості по орендній платі, 10195,71 грн. відшкодування вартості експлуатаційних витрат, 61473,60 грн. неустойки та 3284,91 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 11.03.2020р.

Суддя Крупник Р.В.