Ухвала суду № 88107863, 03.03.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

03.03.2020 Справа № 914/2282/19

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агат-Комплекс"

до відповідача Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради

про визнання договору недійсним

за участю представників:

від позивача Кулик В.В.

від відповідача Чернобай С.С.

ВСТАНОВИВ

У провадженні Господарського суду Львівської області знаходиться справа № 914/2282/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агат-Комплекс" до відповідача Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про визнання договору недійсним.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.

10.12.2019р. представником позивача подано клопотання про призначення комплексної судової будівельно-технічної експертизи (вх.№ 3423/19), у зв'язку з чим просив зупинити провадження у справі.

20.02.2020р. позивачем подано доповнення до клопотання про призначення експертизи (вх. № 9209/20).

Представник позивача в підготовчому засіданні 03.03.2020р. підтримав подане клопотання про призначення експертизи та зупинення провадження у справі.

Представник відповідача в підготовчому засіданні заперечив щодо клопотання позивача про призначення судової експертизи.

Розглянувши подане Товариством з обмеженою відповідальністю «Агат-Комплекс» клопотання (вх.№3423/19 від 10.12.2019р.), суд зазначає таке.

Предметом спору у даній справі №914/2282/19 є вимога про визнання договору купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна способом продажу на аукціоні №3257 від 18.04.2019р., укладеного між позивачем та відповідачем - недійсним.

Предметом договору відповідно до п.1.1. договору є «Нежитлове приміщення першого та третього поверхів, під індексами 8, 9, 9а, XX, XXІ, XXII, 13, 14 загальною площею 85,3 кв.м, що розташоване за адресою м.Львів, площа Ринок, буд. 40 (сорок), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1463071146101».

В пункті 1.1. договору також вказано, що нежитлове приміщення є частиною пам'ятки архітектури національного значення (охоронний №326/370 згідно з Постановою РМ УРСР №970 від 24.08.1963р.) та наявний лист Міністерства культури України від 28.12.2018р. №1248/10-2/61-18 щодо погодження відчуження способом продажу на аукціоні.

Згідно з пунктом 1.2. договору, характеристика об'єкта продажу наводиться у технічному паспорті, виданому Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» станом на 18.09.2017р., інвентаризаційна справа №862».

Однак, як стверджує позивач, нежитлові приміщення, що є предметом оспорюваного договору, фактично знаходяться в окремому триповерховому будинку у дворі.

Проаналізувавши ряд документів, що стосуються спірного об'єкту, зазначаючи при цьому, що правочин був вчинений позивачем під впливом помилки, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агат-Комплекс" стверджує, що з цих документів не вбачається, що окремо стояча триповерхова будівля у внутрішньому дворі основного будинку на площі Ринок, 40 у місті Львові є пам'яткою архітектури національного значення.

Зокрема твердження позивача грунтуються на такому:

- в Обласному комунальному підприємстві Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» відсутня інвентаризаційна справа по будинку № 40 на площі Ринок у м.Львові;

- в паспорті об'єкта культурної спадщини від 05.04.2019 р., акті технічного стану від 04.04.2019р., обліковій картці від 05.04.2019р., описі культурних цінностей від 05.04.2019р., складеними ЛКП «Археологічно-архітектурною службою м.Львова» відсутні будь-які відомості та документи щодо спірної трьохповерхової споруди у дворі;

- в Державному архіві Львівської області (спецфонд) в кресленнях (планах) внутрішнього двору будинку за 1935-1936 роки є тільки окремо розташована одноповерхова офіцина (тобто, флігель);

- в ухвалі Львівської міської ради № 1994 від 18.05.2017 «Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності м.Львова, які підлягають приватизації способом продажу на аукціоні» у п.10 вказано: «Нежитлове приміщення 1-го та 3-го поверхів загальною площею 88,6 кв.м на пл.Ринок,40», без вказівки, що це окремо стоячий новітній будинок у дворі;

- у технічному паспорті, виданому Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 18.09.2017р., вказано лише площі і плани приміщень;

- у списку пам'ятників архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави, затвердженому постановою РМ УРСР № 970 від 24.08.1963 р. по Львівській області у п.37 вказано: «жилий будинок № 40 площа Ринок, XVII ст.». Про жодні його окремі нежитлові будівлі, приміщення, складові частини, комплекси, прибудови, надбудови, офіцини, т.п. там не йдеться.

Крім того, як зазначає позивач, відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстрація права комунальної власності на нежитлове приміщення першого та третього поверху під індексами 8, 9, 9а під індексами XX, XXІ, XXII, 13, 14 загальною площею 85,3 кв. м на пл. Ринок. 40 за територіальною громадою міста Львова в особі Львівської міської ради відбулась 11.01.2018р., на підставі рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 8 від 05.01.2018р., тобто без належних правовстановлюючих документів.

Таким чином, враховуючи відсутність відомостей щодо дати спорудження будівлі, що є предметом спірного договору, акту введення в експлуатацію, правовстановлюючих документів, позивач просить суд призначити комплексну судову будівельно-технічну експертизу із залученням фахівців з питань архітектури та охорони культурної спадщини, на вирішення якої поставити наступні питання:

1) До якого виду робіт (нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт, тощо) належать фактично виконані будівельні роботи на об'єкті?;

2) Коли збудований чи надбудований нежитловий будинок у внутрішньому дворі житлового будинку №40 на площі Ринок у місті Львові?;

3) Чи належить дана будівля до категорії об'єктів пам'ятки архітектури національного значення та чи є дана будівля предметом охорони об'єкта культурної спадщини?

Відповідно до пункту 8 частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд вирішує питання про призначення експертизи.

Згідно з частиною 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Отже, підставою для призначення судової експертизи є необхідність з'ясування обставин, що мають значення для справи, для такого з`ясування необхідні спеціальні знання, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Згідно з статтею 100 Господарського процесуального кодексу України, про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

В постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» зазначено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Розглянувши подане клопотання, враховуючи, що відповідно до наявних в справі матеріалів неможливо встановити вік будівлі, в якій розміщені придбані позивачем приміщення, з метою всебічного та об'єктивного вирішення даного спору, задля з`ясування фактичних обставин, що мають значення для справи та входять до предмету доказування, суд дійшов висновку про наявність підстав для призначення у справі судової експертизи.

Разом з тим, суд звертає увагу, що у зв'язку з призначенням судової будівельно-технічної експертизи, залучення фахівців з питань архітектури та охорони культурної спадщини є недоцільним, оскільки це може вплинути на об'єктивність висновків експерта під час проведення експертизи. Водночас щодо запропонованих позивачем питань для експерта, то відповідно до ч.4 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про судову експертизу», судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених цим Законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ.

Зважаючи на викладене, суд вважає за необхідне доручити проведення експертизи Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках призначення судом експертизи.

Пунктом 6 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини першої статті 228 цього Кодексу - на час проведення експертизи.

Керуючись статтями 99, 100, 228, 229, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ

1. Клопотання про призначення експертизи задовольнити.

2. Призначити у справі №914/2282/19 судову експертизу, проведення якої доручити Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз (79024, місто Львів, вулиця Липинського, 54).

3. На час проведення експертизи зупинити провадження у справі.

4. Судовому експерту надати висновки щодо таких питань:

1) Який вид будівництва (нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт тощо) у якому розміщені нежитлові приміщення першого та третього поверхів під індексами 8, 9, 9а, XX, XXI, XXII, 13, 14 загальною площею 85,3 кв.м, що розташоване за адресою: м.Львів, площа Ринок, буд. 40 (сорок), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1463071146101 ?

2) Чи можливо встановити період часу (роки) будівництва у якому розміщені нежитлові приміщення першого та третього поверхів під індексами 8, 9, 9а, XX, XXI, XXII, 13, 14 загальною площею 85,3 кв.м, що розташоване за адресою: м. Львів, площа Ринок, буд. 40 (сорок), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1463071146101 ? Якщо можливо, тоді коли (у які роки)?

5. Попередити експертів Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз про кримінальну відповідальність, передбачену статтями 384, 385 Кримінального кодексу України, за дачу завідомо неправдивого висновку або відмову (без поважних причин) від виконання покладених обов'язків.

6. Матеріали справи №914/2282/19 надіслати у Львівський науково- дослідний інститут судових експертиз (79024, місто Львів, вулиця Липинського, 54).

7. Судову експертизу провести за рахунок позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агат-Комплекс".

8. Після проведення судової експертизи матеріали справи №914/2282/19 повернути на адресу суду.

9. Зобов'язати позивача та відповідача на вимогу судових експертів неухильно і у визначені строки надавати необхідні матеріали для проведення експертизи у даній справі.

Ухвала господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу господарського суду може бути оскаржено відповідно до розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 10.03.2020р.

Суддя Петрашко М.М.