Рішення № 88106897, 04.03.2020, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" березня 2020 р. Cправа № 902/1054/19

Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Кузьменко В.В.

Представники сторін

позивача Зінченко А.А., ордер серії ВН №124172 від 15.01.2020;

відповідача Горобець Д.Г., довіреність № б/н від 21.01.2020;

присутній Максаєв Ю.В., згідно паспарта.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "Альтернативні енергосистеми та технології захисту навколишнього природного середовища" (пр-т Космонавтів 30-А, оф. 721, м. Вінниця, 21021)

до:Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕУ ЕНЕРГО" (пр-т Космонавтів 30А, оф. 703, м. Вінниця, 21021)

про стягнення пені в сумі 153697,88 грн.

В С Т А Н О В И В :

16.12.2019 до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "Альтернативні енергосистеми та технології захисту навколишнього природного середовища" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕУ ЕНЕРГО" про стягнення пені в сумі 153697,88 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором оренди газозбірної системи №2 від 01.10.2015.

Ухвалою від 17.12.2019 відкрито провадження у справі №902/1054/19 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 15.01.2020р.

Ухвалою від 15.01.2020 відкладено підготовче засідання на 04.02.2020, з підстав викладених у відповідній ухвалі.

31.01.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує.

04.02.2020 до суду від представника відповідача надійшла заява про відкладення підготовчого засідання на іншу дату, в зв`язку з наявністю поважних причин неможливості прибуття до суду представника відповідача.

До суду 04.02.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Драйв" надійшла заява про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні Відповідача.

В судовому засіданні 04.02.2020, суд розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Драйв" про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, відмовив у її задоволенні та відклав підготовче засідання на 17.02.2020, з підстав викладених у відповідній ухвалі.

В судовому засіданні 17.02.2020 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.03.2020 (Протокольні Ухвали).

На визначену судом дату з`явились представники сторін.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити їх.

Представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 04.03.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

01.10.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-німецьке підприємство «Альтернативні енергосистеми та технології захисту навколишнього природного середовища» (надалі позивач, в договорі Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЕУ ЕНЕРГО» (надалі відповідач, в договорі Орендар) був укладений договір № 2 оренди газозбірної системи, відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове оплатне користування Систему по збору та утилізації біогазу на полігоні побутових відходів біля с. Стадниця у Вінницькому районі відповідно до Технічного паспорту, яка є об`єктом власності Орендодавця (надалі - Обладнання).

Орендар використовує орендоване за цим Договором Обладнання виключно на полігоні ТПВ с. Стадниця, Вінницького району, Вінницької області з метою збору Біогазу та з метою дегазації Полігону. Орендар забезпечує використання орендованого Обладнання відповідно до умов цього Договору (п. 2.1. та п. 2.2. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору Орендодавець передає Орендарю Обладнання на полігоні побутових відходів с. Стадниця, Вінницького району, Вінницької області (надалі Полігон) в повному комплекті та у непошкодженому вигляді придатному для подальшого використання. Орендар (його належний представник) зобов`язаний у присутності Орендодавця пересвідчитися у комплектності та цілісності Обладнання, яке йому передається, і після цього підписати Акт прийому-передачі Обладнання.

Підписання Орендарем Акту прийому- передачі Обладнання засвідчує факт передачі Орендодавцем Обладнання в повному комплекті та у непошкодженому вигляді. Акт прийому-передачі Обладнання є документом, якій свідчить про початок оренди Обладнання Орендарем та про готовність Обладнання до використання за призначенням (п. 3.2. та п. 3.3. Договору).

Початок перебігу строку оренди Обладнання (надалі Строк оренди), за який нараховується орендна плата, відраховується з моменту передачі Обладнання Орендарю в Оренду. Строк оренди Обладнання за цим договором припиняється з дати визначеної п. 15.1. Договору (п.4.1. та 4.2. Договору).

Робота по введенню Обладнання в експлуатацію, а також по демонтажу забезпечуються Орендодавцем (п. 5.1. Договору).

Орендар повинен повернути Обладнання протягом 5 (п`яти) днів Орендодавцю, в разі розірвання Договору або припинення його дії за будь-якої обставини, передбаченої законом чи Договором. Орендар повинен повернути Обладнання технічно справним в такому ж стані, як отримав в оренду, з врахуванням нормативного зносу. Поверненим Обладнання вважається з моменту підписання Акту повернення Обладнання Орендодавцю. Представник, що підписує Акт повинен мати при собі документ, що підтверджує його повноваження на підписання Акту огляду технічного стану Обладнання та Акту повернення Обладнання Орендодавцю. Підтвердженням факту повернення орендованого майна Орендодавцю є відповідним чином складений та підписаний Акт повернення Обладнання. До підписання сторонами такого Акту Обладнання вважається таким, що знаходиться в користуванні Орендаря та не повернуто Орендодавцю. (п. 6.1 - 6.3. та п. 6.7. Договору).

Орендодавець нараховує орендну плату Орендарю за весь строк оренди. Розмір орендної плати за місяць складає суму еквівалентну 6560 (шість тисяч п`ятсот шістдесят) Євро 00 євроцентів, в перерахунку на грошову одиницю України - гривню, по курсу, встановленому НБУ на останній день розрахункового місяця без ПДВ, крім того ПДВ 20% 1312 (одна тисяча триста дванадцять) Євро 00 євроцентів, разом з ПДВ суму еквіваленту 7872 (сім тисяч вісімсот сімдесят два) Євро 00 євроцентів (надалі - Орендна плата). Після проведення оптимізації чи розбудови Обладнання Орендодавцем, розмір орендної плати збільшується, що оформлюється додатковою угодою (п. 7.1 та п. 7.2. Договору).

Відповідно до п. 7.3. Договору Орендну плату за кожен місяць Орендар сплачує Орендодавцю в безготівковій формі не пізніше 5 (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим. Датою оплати вважається день фактичного надходження коштів на розрахунковий рахунок Орендодавця. У випадку недотримання вимог, передбачених даним пунктом, платіж вважається простроченим.

Кошти, що надходять в якості Орендної плати, зараховуються в такому порядку: в першу чергу - кошти зараховуються в рахунок сплати Орендної плати за поточний розрахунковий місяць; в другу чергу - після повної сплати Орендної плати за поточний місяць, кошти зараховуються в рахунок сплати за інші місяці за які існує заборгованість. Орендодавець до 5-го числа кожного місяця, наступного за тим, в якому були надані послуги оренди, направляє Орендарю поштою чи кур`єром оригінал Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) в двох примірниках. Орендар зобов`язаний повернути Орендодавцю один належним чином оформлений та підписаний примірник (оригінал) Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) до 10-го числа місяця, наступного за тим, в якому були надані послуги оренди. У випадку неповернення (не-своєчасного повернення) підписаного Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) і відсутності письмової мотивованої відмови Орендаря від підписання цього Акту, такий Акт вважається визнаним Орендарем, а послуга вважається прийнятою в повному обсязі (на вказану в Акті суму) (п. 7.4.2., п. 7.5. та п. 7.6. Договору).

Відповідно до п. 9.1.1. Договору за кожен день прострочки внесення орендних платежів згідно строків оплати, визначених цим Договором, Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несвоєчасно сплаченої грошової суми.

Сторони домовилися регулювати відносини, які витікають із укладення цього Договору нормами Цивільного та Господарського кодексів України. На відносини сторін цього Договору не розповсюджується дія Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (п. 14.2. Договору).

Термін дії даного Договору починає свій перебіг з дата його укладення і припиняє свою дію з 01.10.2025 р. (п. 15.1. Договору).

На виконання умов договору 01.10.2015 сторонами був складений Акт №1 прийому-передачі до Договору №2 оренди газозбірної системи від 01.10.2015, згідно якого позивач передав, а відповідач прийняв в тимчасове платне користування Обладнання.

За твердженнями позивача, свої зобов`язання за договором останній виконував належним чином, щомісячно надавав відповідачу Акти надання послуг в яких зазначена сума орендної плати за попередній місяць. Відповідач взяті на себе зобов`язання за договором, щодо сплати орендних платежів здійснював з порушенням строків визначених договором.

З огляду на викладене позивач був змушений звернутись до суду з вимогою про стягнення 153697,88 грн пені за не належне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що фактичне надання обладнання в оренду посвідчується щомісячно складеними актами надання послуг. Саме обопільно підписаний акт створює у відповідача зобов`язання щодо оплати послуг з оренди обладнання. Однак в порушення норм ГПК України позивачем не надано доказів направлення таких актів в строк, передбачений п. 7.10 Договору оренди. За таких умов відсутні підстави вважати, що відповідач прострочив оплату за договором, а отже відсутнє право на неустойку. Крім того, відповідач у відзиві зазначив, що розрахунок пені наданий позивачем здійснено з порушенням норм ч. 5 ст. 254 ЦК України, а тому є невірним і задоволенню не підлягає.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права ч.1 ст. 761 Цивільного кодексу України.

Наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму ст. 765 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено та не оспорюється сторонами, що за актом прийому-передачі від 01.10.2015 орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування згідно з Договором №2 оренди газозбірної системи від 01.10.2015 Систему по збору та утилізації біогазу на полігоні побутових відходів біля с. Стадниця у Вінницькому районі відповідно до Технічного паспорту, яка є об`єктом власності Орендодавця

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

При цьому, між сторонами відсутній спір щодо орендної плати (сплачених її розмірів) та як вбачається з розрахунків позовних вимог, долучених позивачем до позовної заяви, у відповідача відсутня заборгованість зі сплати орендної плати за Договором №2 оренди газозбірної системи від 01.10.2015 за період з 05.11.2018 по 05.11.2019.

Водночас, з огляду на те, що відповідачем було прострочено сплату щомісячних платежів (місячний розмірів орендної плати), позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 7.3 Договору Орендну плату за кожен місяць Орендар сплачує Орендодавцю в безготівковій формі не пізніше 5 (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим. Датою оплати вважається день фактичного надходження коштів на розрахунковий рахунок Орендодавця. У випадку недотримання вимог, передбачених даним пунктом, платіж вважається простроченим.

Таким чином, відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 5-го числа наступного місяця.

Разом з тим, відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначено, що фактичне надання обладнання в оренду посвідчується щомісячно складеними актами надання послуг. Однак позивачем не надано доказів направлення таких актів в строк, передбачений п. 7.10 Договору оренди. За таких умов відсутні підстави вважати, що відповідач прострочив оплату за договором, а отже відсутнє право на неустойку.

Суд не погоджується з даним твердженням відповідача, оскільки як вбачається з матеріалів справи всі акти надання послуг містять дату підписання та підписи відповідача, крім того в матеріалах справи відсутні письмові мотивовані відмови відповідача від підписань цих актів передбачені п. 7.6 Договору, а тому відповідно до цього ж пункту договору Акти визнані відповідачем, а послуга прийнята в повному обсязі (на вказану в Акті суму).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 9.1.1. Договору за кожен день прострочки внесення орендних платежів згідно строків оплати, визначених цим Договором, Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несвоєчасно сплаченої грошової суми.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 153697,88 грн. за прострочення сплати орендної плати за період оренди з листопад 2018 року по жовтень 2019 року.

Водночас, як зазначено відповідачем у відзиві на позовну заяву розрахунок пені наданий позивачем здійснено з порушенням норм ч. 5 ст. 254 ЦК України, а тому є невірним і задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Враховуючи викладені обставини та норми закону, суд здійснив власний розрахунок пені за прострочення сплати відповідачем орендної плати (в межах заявленого позивачем періоду нарахування), та дійшов висновку, що заявлена позивачем сума пені в розмірі 153697,88 грн підлягає задоволенню, оскільки здійснений судом розрахунок пені є більшим (розрахунок наявний в матеріалах справи) ніж заявлений позивачем до стягнення розмір пені.

При цьому, судом здійснено перерахунок пені з урахуванням місячних розмірів орендної плати, виникнення дат прострочення, сум грошових коштів, сплачених відповідачем (орендна плата), що вбачається з долучених позивачем до позовної заяви копій банківських виписок з рахунку позивача та призначення платежу, вказаного відповідачем при здійсненні оплат.

Отже, позовні вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 153697,88 грн. підлягають задоволенню в межах заявлених вимог відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України.

Водночас, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд приймає рішення про зменшення розміру пені на 20%, з власної ініціативи, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принципи верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Відповідно до ч.1 ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 р. № 15-рп/2004 зазначено, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Згідно з п.6 ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу (ч.3 ст.15 ЦК України).

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із ч. 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Такими чином вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Приймаючи рішення про зменшення розміру пені суд взяв до уваги наступні обставини, а саме відсутній заборгованості по орендній платі, за заявлений позивачем період, на день подачі позовної заяви до суду та незначний термін прострочення відповідачем заборгованості.

Також, враховано самий правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Крім того судом взято до уваги відсутність в діях відповідача умисних дій (заздалегідь передбачуваних).

З огляду на викладені обставини в сукупності суд, користуючись правом, наданим йому ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, зменшує розмір заявленої до стягнення неустойки на 20% з заявлених 153697,88 грн. - пені до 122958,30 грн..

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню судом частково.

В частині зменшення судом неустойки витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в розмірі не враховуючи зменшення неустойки.

З огляду на це, витрати по сплаті судового збору покладаються судом на відповідача в повному обсязі, відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 2, 3, 7, 13, 46, 73, 74, 76-80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕУ ЕНЕРГО" (пр-т Космонавтів 30А, оф. 703, м. Вінниця, 21021, код ЄДРПОУ 39114300) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "Альтернативні енергосистеми та технології захисту навколишнього природного середовища" (пр-т Космонавтів 30-А, оф. 721, м. Вінниця, 21021, код ЄДРПОУ 31415061) 122958,30 грн. – пені та 2305,47 грн. – витрат пов`язаних із сплатою судового збору.

3. У частині стягнення 30739,58 грн. – пені відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст.ст. 256, 257 ГПК України та п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено 11 березня 2020 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (пр-т Космонавтів 30-А, оф. 721, м. Вінниця, 21021)

3 - відповідачу (пр-т Космонавтів 30А, оф. 703, м. Вінниця, 21021)