Ухвала суду № 88105425, 03.03.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

03.03.2020 Справа № 914/127/20

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянувши матеріали

за позовом ОСОБА_1

до відповідача Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк"

про стягнення збитків

за участю представників:

від позивача Посікіра Р.Р.

від відповідача Вертас М.М.

ВСТАНОВИВ

В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до відповідача Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" про стягнення збитків.

У прохальній частині позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача на його користь збитки у розмірі різниці між вартістю об`єкту нерухомого майна - нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_1 (за реєстраційним номером 92749346101), визначеної станом на 25.03.2016 року та заборгованістю позивача перед відповідачем за Кредитними договорами, яка станом на 25.03.2016 року становила 4798180,72 гривень.

У прохальній частині позовної заяви позивачем заявлено також клопотання про призначення оціночно-будівельної експертизи для визначення вартості об`єкту нерухомого майна.

Ухвалою суду від 20.01.2020р. прийнято справу до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 11.02.2020 р.

10.02.2020р. на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ 6845/20), заява про передачу справи за підсудністю (вх.№ 6888/20) та заява про застосування строків позовної давності (вх.№ 6890/19).

В підготовчому засіданні 11.02.2020р. оголошено перерву до 03.03.2020р.

24.02.2020р. на адресу суду від представника відповідача надійшли заперечення на клопотання позивача про призначення у справі оціночно-будівельної експертизи (вх.№ 9432/20).

Представник позивача в підготовче засідання 03.03.2020р. з`явився, надав пояснення з приводу заявлених вимог. Щодо заяви про передачу справи за підсудністю не заперечив.

Представник відповідача в підготовче засідання 03.03.2020р. з`явився, підтримав заяву про передачу справи за встановленою підсудністю.

Як вбачається із змісту позовної заяви, в обгрунтування підсудності спору Господарському суду Львівської області позивач посилається на постанову Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 760/6693/17-ц, у якій зазначено, що у спорі про відшкодування перевищення 90 % вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог Верховний Суд дійшов до висновку, що спір між сторонами виник у зв`язку з невиконанням позивачем умов договору іпотеки, об`єктом якого є нерухоме майно, а тому спір повинен розглядатися за місцезнаходженням такого нерухомого майна.

Представник відповідача у заяві про передачу справи за підсудністю до господарського суду міста Києва зазначає, що у даній справі зазначені вище висновки Верховного Суду щодо розгляду справи за місцезнаходженням нерухомого майна не можуть бути застосовані, оскільки правовідносини між сторонами не пов`язані з відшкодуванням перевищення 90% вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог та невиконанням відповідачем умов договору іпотеки № 296091-ІД1 від 03.03.2014, адже позивачем заявлено зовсім іншу вимогу - про стягнення з відповідача збитків, тобто застосування до відповідача заходів відповідальності, передбачених положеннями статті 22 ЦК України (особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування), оскільки порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, є основною підставою для їх відшкодування.

Відповідач просить до даного позову застосувати загальні правила підсудності та передати справу №914/127/20 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» про стягнення збитків на розгляд до Господарського суду міста Києва за місцезнаходженням відповідача.

Розглянувши заяву відповідача (вх.№ 6888/20 від 10.02.2020р.) про передачу справи за підсудністю, суд визнав достатність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.03.2016 р. (індексний номер 28932870) приватний нотаріус Юрченко Василь Васильович зареєстрував право власності на предмет іпотеки - нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 на нового власника, а саме за Публічним акціонерним товариством «ПроКредит Банк», що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстром прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна від 06.04.2016 року, а саме: номер запису про право власності 13867229 від 25.03.2016р., підстава виникнення права власності: договір іпотеки №296091-ІДІ, серія та номер: 885, виданий 03.03.2014р., видавник: ПН Львівського міського нотаріального округу Магировська О.В. Позивач проти такого способу виконання зобов`язання не заперечив, рішення про реєстрацію права власності не оскаржував.

Як зазначає позивач, відповідач оцінив предмет іпотеки в сумі 3099500,00 (три мільйони дев`яносто дев`ять тисяч п`ятсот гривень) на підставі звіту про оцінку майна, складеного ТзОВ «Українська оціночна компанія» за № ПКБ-38-16 від 31.03.2016 року.

Вважаючи, що банком занижено дійсну ринкову вартість предмета іпотеки на момент набуття нерухомості у власність, в листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" про стягнення коштів у сумі 3114568,15 грн., що перевищує 90% вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.04.2019 року у справі №910/15177/18, яке набрало законної сили, було відмовлено в задоволені позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк".

Як зазначає позивач, відмовляючи в задоволенні позову у справі №910/15177/18, суд обгрунтував зокрема тим, що відповідач - АТ "ПроКредит Банк" набув право власності на предмет іпотеки без визначення вартості предмета іпотеки на час його набуття у власність, що є порушенням вимог закону та договору.

У статті 37 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Як зазначено у рішенні Господарського суду міста Києва від 22.04.2019 року у справі №910/15177/18, яке набрало законної сили, іпотекодержателем було порушено норму ст.37 Закону України "Про іпотеку" та умови договору, які визначають порядок набуття предмета іпотеки у власність іпотекодержателем, що унеможливлює застосування сторонами приписів ч. 3 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" щодо відшкодування перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя. Відповідач набув право власності на предмет іпотеки без визначення вартості предмета іпотеки на час його набуття у власність, що є порушенням вимог закону та договору. Тому позивач не може просити задовольнити його позовні вимоги на підставі ст.37 Закону, оскільки, набуття відповідачем у власність нерухомого майна відбулось з порушенням умов договору та Закону України «Про іпотеку»: оформлення права власності без визначення вартості майна згідно ст. 37 Закону України "Про іпотеку" (або неправомірно визначеної вартості). Саме на цих обставинах, на протиправності дій відповідача під час проведення оцінки наполягає позивач, та доводить іншу вартість предмета іпотеки станом на дату набуття права власності відповідачем. Ст.37 Закону України «Про іпотеку» застосовується сторонами в разі її дотримання, та в разі дотримання умов договору (договірне набуття у власність) щодо проведення оцінки тощо, оскільки вказана норма може бути застосована лише за наслідками правомірних дій учасників правовідносин, та дотримання послідовності дій: оцінка, набуття у власність, повернення перевищення 90% вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою. Наслідком неправомірних дій сторони (на чому наполягає позивач) є згідно чинного законодавства стягнення збитків.

На думку позивача, вартість нежитлових приміщень за адресою м.Львів, проїзд Крива Липа, буд. 9, які відповідач набув у власність на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.03.2016р. (індексний номер 28932870), є значно вищою від суми заборгованості за кредитними договорами, а тому відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу збитки в розмірі різниці між вартістю набутого майна та розміром боргу за Кредитними договорами.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача збитки у розмірі різниці між вартістю об`єкту нерухомого майна - нежитлових приміщень за адресою: місто Львів, проїзд Крива Липа, будинок 9 (за реєстраційним номером 92749346101), визначеної станом на 25.03.2016р., та заборгованістю позивача перед відповідачем за кредитними договорами, яка станом на 25.03.2016р. становила 4798180,72 грн.

Відповідно до ч.3 ст.30 Господарського процесуального кодексу України, спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

У постанові Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 760/6693/17-ц, на яку покликається позивач як на підставу підсудності справи Господарському суду Львівської області, зазначено, що правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною умов договору, об`єктом якого є нерухоме майно, вимог іпотекодержателя.

З вищенаведених обставин та рішень судів вбачається, що даний спір не є спором про відшкодування перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, не пов`язаний з правом особи на нерухоме майно чи невиконанням стороною умов договору, об`єктом якого є нерухоме майно, а відтак враховуючи положення статті 30 Господарського процесуального кодексу України не може розглядатись за місцезнаходженням нерухомого майна.

Даний спір стосується неправомірності дій відповідача який, на думку позивача, набув право власності на предмет іпотеки без визначення вартості предмета іпотеки на час його набуття у власність, що є порушенням вимог закону та договору. Наслідком неправомірних дій сторони, згідно чинного законодавства, є стягнення збитків.

Таким чином, оскільки в силу положень ст. 30 Господарського процесуального кодексу України відсутні підстави для розгляду справи за правилами виключної підсудності, а також підстави підсудності справи за вибором позивача, передбачені статтею 29 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що даний спір підлягає розгляду за загальними правилами підсудності за місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Суд дослідивши матеріали справи та відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановив, що юридична адреса Акціонерного товариства «ПроКредит Банк»: 03115, м.Київ, ПРОСПЕКТ ПЕРЕМОГИ, будинок 107-А.

Враховуючи, що місцезнаходженням відповідача є місто Київ, а відтак дана справа не підсудна Господарському суду Львівської області.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

З огляду на викладене, справа №914/127/20 підлягає направленню за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва за місцезнаходженням відповідача у справі.

Частиною 3 статті 31 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 27, 31, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В

Справу № 914/127/20 передати за встановленою підсудністю до Господарського суду міста Києва (01030, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, 44-В).

Ухвала господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу господарського суду може бути оскаржено відповідно до розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Петрашко М.М.