Ухвала суду № 88100566, 03.03.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/3298/20

Провадження №: 1-кс/755/1135/20

"03" березня 2020 р.

м. Київ

слідча суддя Дніпровського районного суду м. Києва Бірса О.В., за участю секретаря судових засідань Цімох М.М. та сторін кримінального провадження: прокурора Боярського П.В., захисника Трилевича О.О., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві Осовика А.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100040001582 від 27.02.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, установила:

слідчий слідчого відділу Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві Осовик А.В. за погодженням з прокурором Київської місцевої прокуратури № 4 Боярським П.В. звернулися до слідчого судді цього місцевого суду із зазначеним клопотанням відносно підозрюваного, враховуючи наявність у провадженні обставин, передбачених ст.ст. 177, 178, п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України.

Клопотання умотивовано тим, що досудовим розслідуванням у даному кримінальному провадженні встановлено, що 26.02.2020 року, приблизно о 20 годині 47 хвилин, ОСОБА_1 перебуваючи за адресою м. Київ, вул. Гашека 8-А, помітив приміщення, де свою діяльність здійснює ТОВ «Нова Пошта», а саме відділення № 130. В цей час у нього виник корисливий умисел на вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я потерпілого, обравши об`єктом свого злочинного посягання грошові кошти, які знаходяться в приміщенні ТОВ «Нова Пошта».

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення розбійного нападу ОСОБА_1 , керуючись у своїх діях корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, використовуючи заздалегідь заготовлені предмети для вчинення даного злочину, а саме медичну маску та предмет схожий на пістолет, при цьому одягнувши на себе камуфльований одяг, забіг до приміщення ТОВ «Нова Пошта».

Продовжуючи реалізовувати свої злочинні дії ОСОБА_1 , тримаючи предмет схожий на пістолет в лівій руці, підійшов до стійки, за якою знаходився касир даного відділення ОСОБА_2 , під погрозою застосування останньому, висловив вимогу щодо надання йому грошових коштів, що знаходяться у даному приміщенні.

В свою чергу, ОСОБА_2 сприйнявши погрозу ОСОБА_1 як реальну, усвідомлюючи небезпеку відносно свого життя та правдивість висловлених погроз, підійшов до касового апарату, дістав з нього грошові кошти в сумі 22500 грн., та поклав їх до поліетиленового пакету з візерунками, який ОСОБА_1 поклав на клієнтську стійку.

Після чого, ОСОБА_1 забрав вищевказаний поліетиленовий пакет із клієнтської стійки та разом з викраденим майном з місця вчинення злочину зник, розпорядившись грошовими коштами на власний розсуд, чим спричинив матеріальної шкоди ТОВ «Нова Пошта» на суму 22500 грн. та потерпілому ОСОБА_2 .

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаним з погрозою застосування насильства (розбій), тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні матерыалами, а саме: протоколом допиту потерпілого ОСОБА_2 ; протоколом огляду місця події від 26.02.2020 за адресою: м. Київ, бул. Я.Гашека, 8-а; протоколом огляду місця події від 01.03.2020 ( у ході якого вилучено предмет схожий на пістолет); протоколом огляду відеозапису від 02.03.2020; протоколами допитів свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ; іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Згідно з положенням ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України, за яке законом передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк до 7 років, а також ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

На підставі викладеного, беручи до уваги наявність ризиків, які передбачені ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний ОСОБА_1 може: будучи обізнаним з покаранням за вчинений ним злочин - переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки ним вчинено тяжкий злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 7 років (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України); незаконно впливати на свідків та потерпілого у даному кримінальному провадженні з метою примушування їх до зміни своїх показів, що може негативно вплинути на результати досудового розслідування, його повноту та подальший судовий розгляд (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України); може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме не з`являтися за викликами до слідчого чи прокурора з метою затягування часу проведення досудового розслідування, що в свою чергу може повпливати на строки проведення останнього, а також, уникнення кримінальної відповідальності за інкримінований злочин (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України), оскільки ОСОБА_1 не має стійких соціальних зв`язків у суспільстві та постійного місця проживання у місті Києві, може виїхати з території міста Києва та переховуватись від органу досудового розслідування; вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки намагається задовольнити свої життєві потреби злочинним шляхом, а також вже притягувався до кримінальної відповідальності за умисний злочин проти власності та був засуджений до реальної міри покарання (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Крім того, необхідно зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від органу досудового розслідування, незаконний вплив на потерпілого, свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення, доводять ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Тому, враховуючи перелічені ризики, заявник вважає, що саме такий запобіжний захід, що пов`язаний з ізоляцією від суспільства, без визначення підозрюваному застави, оскільки останній вчинив даний злочин із погрозою застосування насильства до потерпілого, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

У судовому засіданні прокурор заявлене клопотання підтримав у повному обсязі, просив задовольнити з підстав вказаних у його мотивувальній частині, зокрема враховуючи наявність у даному провадженні обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявності достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для їх запобігання, враховуючи особу підозрюваного та його соціальний статус.

Сторона захисту повністю заперечувала проти задоволення даного клопотання, посилаючись на необґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого йому діяння, оскільки у матеріалах справи немає жодного доказу протилежного.

Підозрюваний у судовому засіданні також показав, що 01.03.2020 близько 06 год. ранку у ресторані Макдональдс в м. Одеса його було затримано працівниками поліції за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, та направлено до м. Києва, де його доставили до Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві десь о 15 год. Був у відділі поліції три доби, йому роз`яснювалось право мати захисника, тому він усно просив залучити адвоката, однак з письмовою вимогою про те не звертався. Тим самим, як зазначає ОСОБА_1 , було порушено його право на свободу, протоколу затримання він не бачив. Пояснив, що він дійсно заходив на «Нову пошту», оскільки постійно відправляє посилки своїм у знайомим, які перебувають у місцях позбавлення волі. Того разу зайшов на відділення, щоб знайти знайомого, але так як його там не було, він вийшов і пішов на зупинку. Після цього, якась особа скоїла розбійний напад на це відділення, до якого він не причетний. ОСОБА_1 підтвердив, що з приводу даних обставин він надавав пояснення, зі змістом яких дійсно був ознайомлений під підпис. ОСОБА_1 також зазначив, що у нього відсутній паспорт, оскільки не встиг його зробити, в тому числі через те, що він перебував у розшуку.

Захисник у судовому засіданні також усно заявив, що ОСОБА_1 незаконно утримувався під вартою три доби, тому докази здобуті у кримінальному провадженні протягом цього часу не можна брати до уваги, бо вони отримані внаслідок порушення процесуальних норм.

За таких обставин, слідча суддя заслухавши доводи сторін кримінального провадження, вивчивши надані ними матеріали та проаналізувавши в системному зв`язку усі наявні на час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, відомості, які мають пряме та опосередковане значення при вирішення питання застосування заходу забезпечення кримінального провадження, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, приходить до наступного.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).

Зокрема, згідно ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Заходами забезпечення кримінального провадження є: 9) запобіжні заходи (ч. 2 ст. 131 КПК України).

При цьому, відповідно до ст. 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

До клопотання слідчого, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.

У цьому випадку, вимоги ч.ч. 1, 2, 5, 6 ст. 132 КПК України, заявником дотримано, а тому слідча суддя вважає за можливе перейти до питання оцінки обставин вказаних стороною обвинувачення, як передумови, яка слугує для застосування такого типу заходу забезпечення кримінального провадження з урахуванням наступного.

Згідно норм ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, визначені п.1-п.3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризують особу підозрюваного та визначені у п. 1- п. 12 частини 1 вказаної статті.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч. 1 ст. 177 КПК України).

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Як убачається з матеріалів клопотання, у цьому випадку, необхідність його застосування слідчий, прокурор обґрунтовують тим, що підозрюваний об`єктивно підозрюється, у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, у зв`язку з чим останній будучи обізнаним з мірою покарання за вчинене діяння може здійснити дії, передбачені ст. 177 КПК України.

Разом з тим, в ході судового розгляду встановлено, що органами досудового розслідування підозрюваний підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України за обставин викладених у підозрі, що зазначені у клопотанні.

За вказаним фактом, відомості по матеріалах 27.02.2020 було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато розслідування провадження, у ході якого 03.03.2020 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчинені злочину, та подано до слідчого судді дане клопотання про обрання запобіжного заходу, аналізуючи яке на дотримання положень КПК України слідча суддя враховує таке.

На час розгляду порушеного у клопотанні питання про підозрюваного встановлено такі відомості: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Харків, українець, громадянин України, із середньою освітою, офіційно непрацюючий (неофіційно працює оператором кол-центру в м. Харків), неодружений, дітей або інших осіб на утриманні не має, зареєстрований у Чернігівській області (точну адресу підозрюваний не знає, оскільки ніколи там не був), проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 у місті Києві проживає у хостелі по АДРЕСА_2 , на час відпустки (останні два тижні); раніше судимий: 25.12.2015 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 186, на підставі ст. 71 КК України до 5 років позбавлення волі, відбув покарання 18.10.2019.

Підозрюваний, на час вирішення питання про застосування до нього запобіжного заходу за своїм віком і станом здоров`я не має специфічних особливостей стану здоров`я, має типові соціальні зв`язки для особи його віку та статусу, прийнятну репутацію.

А тому слідча суддя, аналізуючи питання наявності обставин визначених ст. 132, ст. 177, п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України, приходить до наступних висновків у цій справі.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

При цьому, на цій стадії провадження слідчий суддя не вправі перевіряти докази з точки зору їх належності та допустимості, а лише встановлює наскільки їх сукупність є достатньою вважати про ймовірну причетність особи до вчинення кримінального правопорушення.

За таких умов, слідча суддя дослідивши зміст клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред`явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв`язку вважає, що наявні у провадженні докази, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші) свідчать про обґрунтованість підозри підозрюваного, оскільки надані докази об`єктивно зв`язують її з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дане правопорушення.

При цьому, з приводу доводів сторони захисту про необґрунтованість підозри, слідча суддя вважає необхідним також зазначити, що у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007 Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Крім того слід зауважити, що статтею 29 Конституції України гарантовано, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз`яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правничою допомогою захисника. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання. Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого.

Статтею 211 КПК України регламентовано, строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду не може перевищувати сімдесяти двох годин з моменту затримання, який визначається згідно з вимогами статті 209 цього Кодексу. Затримана без ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше шістдесяти годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до суду для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу.

Згідно ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

У світлі представлених сторонами кримінального провадження матеріалів при розгляді заявленого слідчим клопотання, з урахуванням вищенаведеного, слідча суддя у судовому засіданні встановила, що доводи сторони захисту про незаконність утримання ОСОБА_1 під вартою не ґрунтуються на матеріалах провадження, останні не містять будь-яких доказів чи посилань, в тому числі протоколу затримання, які указували б на незаконні затримання ОСОБА_1 та його подальше утримання під вартою, ніяких клопотань чи скарг з даного приводу до часу розгляду цього клопотання про застосування запобіжного заходу ОСОБА_1 не заявлялось, що у сукупності свідчить про відсутність об`єктивних підстав для обґрунтованої підозри порушення вимог законодавства у відношенні ОСОБА_1 з боку працівників органів поліції.

Також, слідча суддя сприймає як переконливі та такі, що заслуговують на увагу, доводи сторони обвинувачення в частині аргументації ризиків передбачених ст. 177 КПК України, у цьому провадженні, адже враховуючи позицію ЄСПЛ в частині того, що наявність певного ризику/ризиків, зокрема ризику втечі, має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови), Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії)) вважає, у даному конкретному випадку, обґрунтованими, оскільки вони належним чином умотивовані слідчим, прокурором та підтверджуються наявними матеріалами, зокрема вони є дійсними не тільки, однак у тому числі в світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Поряд з цим, слідча суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінивши в сукупності всі обставини, у тому числі визначені п.п. 1-12 ч. 1 ст. 178 КПК України, уважає, що вони у своїй сукупності, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я; міцність соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, у тому числі відсутність в нього родини й утриманців; репутацію підозрюваного як учасника суспільних відносин; наявність судимості (раніше судимий за злочин проти власності); майновий стан; розмір майнової шкоди, вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини, а також ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, що його створює підозрюваний, вказують на те, що обставини передбачені п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України є дійсними, в цей період, що, у світлі норм кримінального процесуального законодавства України, свідчить про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Дані визначені п.п. 1-3 ч. 3 ст. 132 КПК України є дійсними так, як було встановлено наявність передумов регламентованих п. 3 ч. 1 ст. 194 того ж Кодексу, а тому слідча суддя приходить до висновку про неможливість запобігання наявним ризикам шляхом застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу, у цей період.

Таке обмеження права ОСОБА_1 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя, дослідивши надані сторонами докази у порядку ст. 94 КПК України, з огляду на встановленість факту наявності у провадженні обставин визначених п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України, вважає, що клопотання заявника підлягає задоволенню, як обґрунтоване.

Також слідча суддя, дотримуючись вимог ст. 183 КПК України, вважає за необхідне, з урахуванням фактичних обставин даного кримінального правопорушення та участі підозрюваного у ньому, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, встановлених під час розгляду даного питання, а також практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, визначити підозрюваному заставу у розмірі, який, на переконання суду, не є завідомо непомірним для нього, у світлі представлених слідчій судді матеріалів провадження, та буде достатнім для забезпечення виконання ним процесуальних обов`язків, з урахуванням вимог ст. 182 вказаного Кодексу, а саме - 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 126 120 гривень 00 копійок, та покладенням відповідно обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Враховуючи вище викладене та керуючись вимогами ст.ст. 1-29, 131, 132, 176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 309, 310, 369-372, 376 КПК України, слідча суддя постановила:

клопотання - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, у межах шістдесяти діб, а саме до 04.04.2020.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 126 120 гривень 00 копійок у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок ТУДСАУ у місті Києві (одержувач - ТУДСАУ у місті Києві, код ЄДРПОУ - 26268059, банк одержувач - Державна казначейська служба України м. Київ, МФО - 820172, розрахунковий рахунок - № р/р № UA128201720355259002001012089; призначення платежу: застава за ... ( П.І.Б., дата народження особи за яку вноситься застава), згідно ухвали ... (назва суду).. від ( дата ухвали)... по справі №...., внесені ( П.І.Б. особи, що вносить заставу).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі суду, протягом строку її дії.

У разі внесення застави зобов`язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибувати до слідчого за першою вимогою у рамках цього кримінального провадження та, у відповідності до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти наступні обов`язки:

? прибувати до слідчого із встановленою періодичністю;

? не відлучатися із населеного пункту - м. Харків без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;

? повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, залежно від стадії кримінального провадження;

? утриматися від спілкування з потерпілою та свідками, окрім, як під час процесуальних (слідчих) дій;

? здати при наявності на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Визначити 2 місячний термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.

З моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави, підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Будь-які твердження чи заяви підозрюваного, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона підозрюється, або у будь-якому іншому правопорушенні.

Ухвала слідчого судді, щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 08:00 год. 06.03.2020.

Слідча суддя О. Бірса