Рішення № 88095854, 21.02.2020, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/1896/19

Провадження № 2/487/162/20

РІШЕННЯ

Іменем України

21.02.2020 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м.Миколаєва у складі:

головуючого судді Карташевої Т.А.,

за участю секретаря Бурятинської В.І.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Андрощука В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства "Укрхімтрансаміак" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Державного підприємства «Укрхімтрансаміак» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що наказом №61-к від 03.12.2007 року ОСОБА_2 було призначено на посаду архіваріуса виробничо-технічного відділу Миколаївського управління магістрального аміакопроводу Українського державного підприємства «Укрхімтрансаміак».

Згідно з наказами Міністерства економічного зв`язку і торгівлі України №599 від 20.04.2017, Міністерства юстиції України №368/5 від 05.03.2012 та ДП «Укрхімтрансаміак» №152 від 06.07.2017 Миколаївське управління магістрального аміакопроводу Українського державного підприємства «Укрхімтрансаміак» було перейменовано у Миколаївське управління магістрального аміакопроводу Державного підприємства «Укрхімтрансаміак».

Позивач має повну вищу освіту за спеціальністю суднові енергетичні установки та устаткування та кваліфікацію інженера-механіка.

Наказом №176 від 11.04.2018 позивачу було доручено разом з основною роботою архіваріуса суміщувати посаду інженера 1 категорії виробничо-технічної служби до заповнення зазначеної вакантної посади, встановлено доплату за виконання обов`язків на суміщуваній посаді. На вакантну посаду інженера позивачку переведено не було, натомість на цю посаду було переведено ОСОБА_3 з 22.05.2018, який не мав відповідної кваліфікації та досвіду. При цьому позивач фактично продовжувала виконувати обов`язки інженера 1 категорії ВТС і під час перебування на цій посаді ОСОБА_3 . В липні 2018р. на посаду інженера ВТС була знову призначена інша особа – ОСОБА_4 , яка має кваліфікацію бухгалтера та диплом молодшого спеціаліста.

27.09.2018р. позивач звернулась до керівництва МУМА ДП «Укрхімтансаміак» з заявою про переведення її на посаду інженера, але 22.10.2018 їй було повідомлено про відсутність в управлінні вакантних посад інженера 1 категорії та роз`яснені кваліфікаційні вимоги до даної посади. Наказом №158-к від 02.11.2018 ОСОБА_4 , яка не відповідає займаній посаді, було переведено на посаду інженера 1 категорії кошторисно-договірного відділу управління, яка позивачці не була запропонована. В період з 02.11.2018 по 21.11.2018 посада інженера 1 категорії ВТС була знову вакантна, але позивачу запропонована не була. З 21.11.2018 на посаду інженера 1 категорії виробничо-технічної служби було переведено оператора диспетчерської служби управління Наумова А.А., який не мав відповідної кваліфікації і досвіду, і фактично продовжував виконувати обов`язки оператора диспетчерської служби. 04.12.2018р. позивач повторно надіслала відповідачу заяву від 22.11.2018 про переведення на посаду інженера 1 категорії ВТС, проте відповідь не була надана.

29.08.2018 року позивачу повідомили про наказ начальника МУМА ДП «Укрхімтрансаміак» №432 від 20.08.2018 «Про зміну істотних умов праці», відповідно до якого робоче місце позивача з 01.11.2018 було визначено ЦПУ м. Южне за адресою: Одеська область, м. Южне, вул. Заводська, 3-А, корпус 217, запропоновано переведення на роботу на тій же посаді в іншу місцевість з наданням згоди до 30.10.2018 року. Одночасно було зазначено, що у випадку відмови від переведення і продовження роботи в нових умовах, трудовий договір з позивачем буде припинений 01.11.2018р. на підставі п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Позивач згоду на переведення не надавав.

Наказом МУМА ДП «Укрхімтрансаміак» №596 від 31.10.2018р. було скасовано наказ МУМА ДП «Укрхімтрансаміак» №432 від 20.08.2018 «Про зміну істотних умов праці» у зв`язку із скасуванням наказу №431 від 20.08.2018 “Про створення архіву для зберігання проектно-технічної документації з експлуатації аміакопроводу».

Позивач вказує, що 18.12.2018 року на її адресу надійшло попередження від 12.12.2018 про скорочення чисельності та штату працівників МУМА ДП «Укрхімтрансаміак» та про наступне звільнення позивача з посади архіваріуса виробничо-технічної служби на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, яке відбудеться 12.02.2019 року. Одночасно з попередженням було повідомлено про відсутність вакантних посад в ДП «Укрхімтрансаміак» станом на 12.12.2018, які б могли бути запропоновані позивачу. Протягом двохмісячного строку з моменту повідомлення про звільнення позивачу не пропонувались посади, які були вакантними у МУМА ДП «Укрхімтрансаміак» та інших відокремлених підрозділах ДП «Укрхімтрансаміак», які б підходили позивачу за фахом, досвідом та кваліфікацією.

Зазначене попередження не було вручено позивачу відповідно до ст. 49-2 КЗпП у день його складання 12.12.2018р., а направлено поштою.

На момент складання попередження про звільнення позивача з посади архіваріуса ВТС МУМА ДП «Укрхімтрансаміак» від 12.12.2018 на підприємстві була наявна вакантна посада оператора диспетчерської служби ВТС МУМА ДП «Укрхімтрансаміак», яка підходила позивачу за фахом та кваліфікацією, відповідала її досвіду роботи. 18.12.2018р. на посаду оператора диспетчерської служби ВТС МУМА ДП «Укрхімтрансаміак» було прийнято ОСОБА_5 . Згідно посилань відповідача, станом на 12.12.2018 відповідна посада вже не була вакантною, оскільки ОСОБА_5 вже успішно пройшла співбесіду щодо зайняття зазначеної посади та відповідні узгодження, надала необхідні документи, отримала направлення на обов`язковий попередній медичний огляд.

Наказом МУМА ДП «Укрхімтрансаміак» №18-к від 11.02.2019 ОСОБА_2 було звільнено з посади архіваріуса виробничо-технічної служби МУМА ДП «Укрхімтрансаміак» з 12.02.2019 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників.

Позивач вважає, що в МУМА ДП «Укрхімтрансаміак» фактично ніяких змін в організації виробництва та праці, які б супроводжувались скороченням чисельності або штату працівників, не відбулось, оскільки архів ВТС МУМА ДП «Укрхімтрансаміак» як структурний підрозділ служби ВТС не реорганізований та не ліквідований, а продовжує існувати на підприємстві з тими самими завданнями та функціями, що передбачені положенням про архів МУМА ДП «Укрхімтрансаміак».

Керівництвом МУМА ДП «Укрхімтрансаміак» наказ №686 «Про скорочення чисельності та штату працівників» був виданий 12.02.2018, фактично в той же день, коли було складено попередження про наступне звільнення ОСОБА_2 з посади архіваріуса ВТС МУМА ДП «Укрхімтрансаміак», тобто, відповідно до ст. 49-4 КЗпП (протягом місяця до попередження позивачки про звільнення її з посади архіваріуса ВТС МУМА ДП «Укрхімтрансаміак») відповідач не надавав наказ про скорочення чисельності та штату працівників для ознайомлення профспілці, такий наказ профспілкою у встановлені законом строки погоджений не був, що свідчить про недотримання відповідачем процедури звільнення позивача з роботи.

Також позивач вказує, що вона входила до складу Первинної профспілкової організації МУМА ДП «Укрхімтрансаміак» та була його членом до 28.01.2019 року включно.

28.01.2019 відбулося засідання профспілкової організації підпрємства без відома позивачки, на якому прийнято рішення про надання згоди на звільнення позивачки з посади архіваріуса ВТС. З протоколом засідання профспілки від 28.01.2019 №23 позивачку не ознайомлювали, тому вона звернулась до голови ППО МУМА ДП «Укрхімтрансаміак» з заявою про скасування рішення профспілки, однак позивачу так і не було повідомолено про результати розгляду заяви.

З 11.02.2019 року на підприємстві почала діяти Первинна профспілкова організація працівників МУМА ДП «Укрхімтрансаміак», членом якої була позивачка. Відповідно до протоколу №1 засідання ППО працівників МУМА ДП «Укрхімтрансаміак» 11.02.2019 начальника МУМА ДП «Укрхімтрансаміак» ОСОБА_6 О ОСОБА_7 було повідомлено про створення профспілки та про обрання членів ППО працівників МУМА ДП «Укрхімтрансаміак». Керівництво МУМА ДП «Укрхімтрансаміак» не зверталось до ППО працівників МУМА ДП «Укрхімтрансаміак», не отримувало від профспілки, членом якої була позивач, згоди на звільнення останньої.

Крім того, як вказує позивач, наказ про звільнення позивачки з посади архіваріуса ВТС був складений 11.02.2018, з порушенням встановленого ст. 49-2 КЗпП строку, коли позивачці в цей день ще повинні були пропонувати наявні на підприємстві вакантні посади.

На думку позивача, були відсутні законні підстави для її звільнення, а відповідач не врахував, що позивач пропрацювала на посаді архіваріуса 11 років, має звання «Ветеран управління» МУМА ДП «Укрхімтрансаміак», фактично виконувала обов`язки інженера 1 категорії одночасно із виконанням своєї основної роботи на посаді архіваріуса, після чого на посаду інженера 1 категорії призначали інших осіб без відповідної кваліфікації і досвіду роботи. Вважає, що звільнення відбулося з особистих мотивів, оскільки позивачкою неодноразово були виявлені порушення з боку керівництва МУМА ДП «Укрхімтрансаміак», внаслідок чого між позивачем та начальником МУМА ДП «Укрхімтрансаміак» ОСОБА_8 склалися неприязні відносини.

Позивач просила скасуати наказ Миколаївського управління магістрального аміакопроводу Державного підприємства «Укрхімтрансаміак» від 11.02.2019 року №18-к про звільнення ОСОБА_2 з посади архіваріуса виробничо-технічного відділу Миколаївського управління магістрального аміакопроводу державного підприємства «Укрхімтрансаміак» та поновити ОСОБА_2 на посаді архіваріуса виробничо-технічного відділу Миколаївського управління магістрального аміакопроводу державного підприємства «Укрхімтрансаміак»; стягнути з державного підприємства «Укрхімтрансаміак» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу; судові витрати покласти на відповідача.

В заяві від 16.09.2019р. позивач також просила стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 58801,47 грн. станом на 16.09.2019р., надавши його розрахунок, та 4100 грн. витрат на правову допомогу.

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_9 та Маляренко Д ОСОБА_7 С. підтримали позовні вимоги, надали пояснення, аналогічні змісту позовоної заяви, просили її задовольнити.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що доводи позивача стосовно неправомірності його непереведення на посаду інженера 1 категорії виробничо-технічної служби під час перебування в трудових відносинах з МУМА ДП «Укрхімтрансаміак» не стосуються предмету позову та не повинні враховуватися судом при розгляді справи.

Звільнення позивача відбулося на підставі наказу МУМА ДП «Укрхімтрансаміак» від 12.12.2018 №686 «Про скорочення чисельності та штату працівників». При виданні зазначеного наказу начальник МУМА ДП «Укрхімтрансаміак» діяв в межах наданих йому повноважень, визначених Положенням про МУМА ДП «Укрхімтрансаміак». Наказом ДП «Укрхімтрансаміак» від 12.12.2018 №238 погоджено структуру МУМА ДП «Укрхімтрансаміак» та зміни №3 до штатного розпису керівників, спеціалістів та службовців МУМА ДП «Укрхімтрансаміак». У зв`язку з необхідністю оптимізації штатної структури МУМА ДП «Укрхімтрансаміак», спрямованої на підвищення роботи персоналу і вдосконалення окремих трудових функцій, та з метою скорочення адміністративних витрат було прийнято рішення про скорочення чисельності та штату працівників, в тому числі посади архіваріуса.

Позивач була повідомлена про майбутнє звільнення з 12.02.2019 за два місяці, тобто 12.12.2018, однак, ознайомившись з повідомленням, відмовилась засвідчити даний факт власним підписом, про що був складений акт. В письмовом повідомлені позивача про звільнення було зазначено, що на момент повідомолення про майбутнє звільнення відсутні вакантні посади за відповідною професією чи спеціальністю позивача, які могли бути йому запропоновані. Позивачу до 12.02.2019 пропонувались інші наявні вакантні посади, однак позивач не надав згоди на зайняття будь-якої з них, відмовивишись засвідчити підписом фкт надання йому пропозицій іншої роботи.

При звільненні позивача не поставало питання про переважне право на залишення на роботі, оскільки посада архіваріуса в МУМА ДП «Укрхімтрансаміак» була єдиною.

При звільненні позивача також було дотримано вимоги ст. 43 КЗпП та отримано згоду профспілки. Доводи позивача про те, що її не викликали на засідання профспілки, не відповідають дійсності. Державна реєстрація Первинної профспілкової організації працівників МУМА ДП «Укрхімтрансаміак», членом якої за твердженням позивача вона є з 11.02.2019, проведена 15.03.3019 року.

В судовому засіданні представник відповідача Андрощук В.В. заперечував проти задоволення позову, надавши пояснення, аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши сторони, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК).

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з пунктом 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених в п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України).

Згідно зі ст. 43 КЗпП розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Згідно з п.2 ст. 43 КЗпП України, у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Відповідно до частин першої, третьої статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

У висновку, викладеному в постанові Верховного суду України від 01.04.2015 року у справі №6-40цс15, зазначено, що оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Пленум Верховного Суду України в п. 19 Постанови від 06 листопада 1992р. за №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснив, що при розгляді трудових спорів, пов`язаних зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Згідно з ч. 3 статті 64 Господарського кодексу України, підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. При цьому чинним законодавством не встановлено вимог щодо необхідності техніко-економічного обґрунтування рішення про скорочення штату, а зміна організації виробництва і праці є безумовним правом підприємства, яким він може скористатись в будь-який час.

Судом встановлено, що відповідно до наказу директора Миколаївського управління магістрального аміакопроводу Українського державного підприємства «Укрхімтрансаміак» №61-к від 03.12.2007р. по особовому складу ОСОБА_2 прийнято архіваріусом виробничо-технічного відділу з 03.12.2007р., з іспитовим терміном 1 місяць, з окладом згідно штатного розкладу 760 грн. на місяць.

Згідно з наказом в.о. директора ДП «Укрхімтрансаміак» від 06.07.2017 №152 Миколаївське управління магістрального аміакопроводу Українського державного підприємства «Укрхімтрансаміак» перейменоване у Миколаївське управління магістрального аміакопроводу Державного підприємства «Укрхімтрансаміак», скорочено МУМА ДП «Укрхімтрансаміак».

Наказом начальника МУМА ДП «Укрхімтрансаміак» від 12 грудня 2018 року №686 у зв`язку з необхідністю оптимізації штатної структури МУМА ДП «Укрхімтрансаміак», спрямованої на підвищення ефективності роботи персоналу і вдосконалення окремих трудових функцій, та з метою скорочення адміністративних витрат, скорочено з 12 лютого 2019 року, серед інших, зазначених в наказі посад, штатну посаду архіваріуса виробничо-технічної служби.

Наказом в.о. директора ДП «Укрхімтрансаміак» від 12.12.2018р. №238 погоджено структуру Миколаївського управління магістрального аміакопроводу ДП «Укрхімтрансаміак»; погоджено Зміни №3 до штатного розпису керівників, спеціалістів та службовців Миколаївського управління магістрального аміакопроводу ДП «Укрхімтрансаміак», погодженого наказом від 28 вересня 2018р. №152.

Відповідно до Змін №3 до штатного розпису керівників, спеціалістів та службовців МУМА ДП «Укрхімтрансаміак», погодженого наказом ДП «Укрхімтрансаміак» від 28.09.2018р. №152 (додаток 2 до наказу ДП «Укрхімтрансаміак» від 12.12.2018 №238), виведено з штатного розпису посаду архіваріуса виробничо-технічної служби.

Про майбутнє звільнення позивач була попередження не пізніше ніж за два місяці, відповідно до ст. 49-2 КЗпП.

Так, 12.12.2018р. було складено Попередження про скорочення штату працівників архіваріусу виробничо-технічної служби МУМА ДП «Укхімтрансаміак» ОСОБА_10 Д., в якому позивачку попереджали про наступне звільнення з посади архіваріуса виробничо-технічної служби на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, яке відбудеться 12 лютого 2019 року.

У вказаному попередженні позивачку також повідомляли про те, що на даний момент в ДП «Укрхімтрансаміак» відсутні вакантні посади, які б могли бути запропоновані їй для подальшого працевлаштування.

Станом на 12.12.2018р. попередження позивачкою особисто не було отримано, відповідно до Акту фіксації відмови від отримання під підпис письмового попередження про скорочення штату працівників від 12.12.2018, архіваріус ОСОБА_2 , ознайомившись зі змістом попередження, відмовилась від отримання під підпис попередження від 12.12.2018 про скорочення штату працівників у присутності ОСОБА_11 і ОСОБА_3 в кабінеті ст. інспектора з кадрів ОСОБА_12

14.12.2018р. вказане попередження було направлено відповідачем на адресу позивачки засобами поштового зв`язку, та вручено позивачу особисто 18.12.2018р.

14.01.2019 року на адресу голови профспілкового комітету Миколаївського управління магістрального аміакопроводу ДП «Укрхімтрансаміак» Григор`єва С.С. направлено подання за №61, в якому пропонувалось, у зв`язку з скороченням з 12.02.2019 чисельності та штату працівників Миколаївського управління магістрального аміакопроводу ДП «Укрхімтрансаміак» на підставі наказу від 12.12.2018 №686, а також у зв`язку з неможливістю переведення на іншу роботу, дати згоду на розірвання трудового договору з підстав, передбачених п. 1 ст. 40 КЗпП України з архіваріусом виробничо-технічної служби Адащик Н.Д.

Позивач двічі запрошувалась на засідання профкому 25.01.2019, 28.01.2019, про що свідчать її підписи про отримання повідомлень, проте на засідання профспілкового комітету для розгляду вищевказаного подання не з`явилась.

28.01.2019р. на засіданні профспілкового комітету була надана згода на розірвання трудового договору з архіваріусом виробничо-технічної служби ОСОБА_2 .

Відповідно до листа ДП «Укрхімтансаміак» від 05.02.2019 №162, адресованого начальнику МУМА ДП «Укрхімтрансаміак» ОСОБА_13 О., станом на 12.12.2018, 22.01.2019 та 04.02.2019 на головному підприємстві ДП «Укрхімтансаміак» вакантні посади були відсутні.

22.01.2019р. ОСОБА_2 були запропоновані посади в Миколаївському управлінні магістрального аміакопроводу ДП «Укрхімтрансаміак» та в Придніпровському управлінні магістрального аміакопроводу ДП «Укрхімтрансаміак», проте згідно з Актом від 22.01.2019р. ОСОБА_2 , ознайомившись з письмовим пропозиціями іншої роботи та отримавши один примірник письмових пропозицій, відмовилась від засвідчення факту ознайомлення з письмовими пропозиціями іншої роботи та отримання одного примірника власним підписом.

Відповідно до листа ДП "Укрхімтрансаміак» №198 від 11.02.2019 станом на 11.02.2019р. на головному підприємстві ДП «Укрхімтрансаміак» немає вакантних посад.

В листі від 11.02.2019р. позивачці повторно пропонувались вакантні посади в МУМА ДП «Укрхімтрансаміак» та в Придніпровському управлінні магістрального аміакопроводу ДП «Укрхімтрансаміак».

12.02.2019р. був складений Акт, відповідно до якого 12.02.2019р. ОСОБА_2 відмовилась від ознайомлення з пропозиціями іншої роботи з урахуванням наявних станом на 12.02.2019 року вакансій.

Наказом Миколаївського управління магістрального аміакопроводу Державного підприємства «Урхімтрансаміак» від 11 лютого 2019 року №18-к ОСОБА_2 звільнено з посади архіваріуса виробничо-технічної служби з 12.02.2019 року у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників (п. 1 ст. 40 КЗпП України), наказ №686 від 12.12.2018р., попередження про скорочення штату працівників від 12.12.2018р., згода профспілкового комітету на розірвання трудового договору (протокол від 28.01.2019р. №23).

12.02.2019р. був складений Акт, в якому зафіксовано, що ОСОБА_2 відмовилась від ознайомлення з наказом про звільнення, отримання трудової книжки та копії наказу про звільнення.

Приймаючи до уваги, що у період з 18.12.2018 року по 08.01.2019 року у МУМА ДП «Укрхімтрансаміак» були наявні вакантні посади, на які були прийняті нові працівники, зокрема оператор диспетчерської служби виробничо-технічної служби, однак, незважаючи на те, що позивачка за освітнім рівнем та досвідом роботи мала право претендувати на посаду оператора диспетчерської служби виробничо-технічної служби у порядку визначеному законом, відповідач не включив цю посаду до переліку вакансій, наявних станом на 12.12.2018 року, та не запропонував позивачці. Таким чином, роботодавцем порушена процедури звільнення, визначена ч.3 ст. 49-2 КЗпП України.

Доводи представника відповідача про те, що посада оператор диспетчерської служби виробничо-технічної служби не пропонувалась позивачці у зв`язку з тим, що не була вакантною станом на 12.12.2018р., оскільки інший працівник, який влаштовує керівництво, був запрошений на роботу, суд вважає безпідставними з огляду на наступне.

Так, представник відповідача в судовому засіданні посилався на те, що підприємство є об`єктом з режимом підвищеної небезпеки, а тому доручати таку роботу позивачці, яка не мала досвіду роботи, неможливо.

Проте, з копії диплому спеціаліста на ім`я позивачки вбачається, що вона має вищу освіту за спеціальністю «Суднові енергетичні установки та устаткування» та здобула кваліфікацію інженера-механіка. Позивач працювала в МУМА ДП «Укрхімтрансаміак» з 2007 року, має звання «Ветеран управління» МУМА ДП «Укрхімтрансаміак», разом з основною роботою суміщувала посаду інженера 1 категорії виробничо-технічної служби управління. Тоді як ОСОБА_5 , прийнята вперше на підприємство – МУМА ДП «Укрхімтрансаміак» на посаду оператора диспетчерської служби, як пояснював в судовому засіданні представник відповідача.

При цьому в посадовій інструкції оператора диспетчерської служби виробничо-технічної служби МУМА ДП «Укрхімтрансаміак» відсутня така вимога як досвід, або стаж роботи. Так, на посаду оператора диспетчерської служби призначається особа, яка має вищу освіту відповідного напряму (бакалавр, спеціаліст чи магістр), професійно-технічну освіту або повну загальну середню освіту без вимог до стажу роботи.

Крім того, вакантною є наявна у штатному розписі установи, організації, підприємства посада, на яку не укладений трудовий договір.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Так, відповідно до заяви ОСОБА_5 від 11.12.2018р., остання просила прийняти її на посаду оператора диспетчерської служби у виробничу-технічну службу з 18.12.2018р.

Наказом №180к від 17.12.2018 ОСОБА_5 прийнято на роботу з 18.12.2018 оператором диспетчерської служби виробничо-технічної служби МУМА ДП «Укрхімтрансаміак». Саме наказ про прийняття на роботу є належним доказом укладення трудового договору.

Станом на 12.12.2018р. трудовий договір з ОСОБА_5 не був укладений, а тому посада оператора диспетчерської служби виробничо-технічно служби була вакантною, проте позивачці в момент попередження про наступне вивільнення ця посада запропонована не була, а тому наявні підстави вважати, що звільнення ОСОБА_2 відбулось з порушенням ст. 49-2 КЗпП України, і вона підлягає поновленню на попередній роботі.

Інших порушень з боку відповідача під час процедури звільнення ОСОБА_2 судом не встановлено. Так, позивач в позові посилалася на те, що фактично ніяких змін в організації виробництва та праці, які б супроводжувалися скороченням чисельності або штату працівників, не відбулось, проте, це спростовується переліком штатних одиниць, які скорочуються, змінами до штатного розпису, наявними в матеріалах справи.

Також позивач посилалася на те, що підприємство не дотрималось порядку проведення зміни в організації виробництва і праці, оскільки не подало первинній профспілковій організації інформацію щодо причин наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, терміни проведення звільнень, а також не проведено необхідних консультацій з профспілковим органом. Однак вказані доводи стосуються правовідносин, які випливають із колективних трудових спорів між підприємством та профспілковим органом і не мають відношення до особистих трудових прав позивачки.

Позивач зазначала, що відповідачем не отримано згоду на її звільнення від Первинної профспілкової організації працівників МУМА ДП "Укрхімтрансаміак", членом якої вона була на момент звільнення. Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач двічі запрошувалась на засідання Первинної профспілкової організації МУМА ДП "Укрхімтрансаміа", членом якої вона була станом на 28.01.2019, де і було надано згоду на розірвання трудового договору з ОСОБА_2

28.01.2019 року позивач подала заяву про виключення її з членів ППО МУМА ДП "Укрхімтраснаміак". Відповідно до Протоколу №1 від 11.02.2019 засідання ППО працівників МУМА ДП "Укрхімтрансаміак" було стоврено ППО працівників МУМА ДП "Укрхімтрансаміак", яка на період процедури звільнення позивача не була легалізована відповідно до ст. 16 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

Підлягають відхиленню і доводи представника позивача, що згода на розірвання трудового договору підписана неуповноваженою особою, які спростовуються протоколом №35 засідання профспілкового комітету ППО МУМА ДП "Укрхімтрансаміак" від 03.07.2017р, протоколом звітно-виборної конференції ППО МУМА "Укрхімтрансаміак" від 23.02.2018, відповідно до яих ОСОБА_14 доручено виконувати обов`язки голови профспілки ППО МУМА ДП "Укрхімтрансаміак", а 23.02.2018р. обрано головою профспілки ППО МУМА ДП "Укрхімтрансаміак".

Статтею 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законних підстав або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним судом України в постанові від 25.05.2016 року у справі №6-511цс16, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу, оскільки Законом не передбачено будь-яких підстав для його зменшення.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 із змінами (далі - Порядок №100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

В пункті 6 постанови "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24.12.1999 року № 13 Пленум Верховного Суду України зазначив, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством-на число календарних днів за цей період.

Відповідно до довідки від 27.08.2019 року №1162 середній заробіток позивачки складає 14400,38 грн. Середньоденний заробіток позивачки становить 400,01 грн. (14400,38/36).

Кількість робочих днів з 13.02.2019р. до дня ухвалення цього рішення становить 256.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу складає – 102 402 грн. 56 грн. (256 х 400,01 грн.), і ця сума підлягає стягненню на користь позивача без утримання податків й інших обов`язкових платежів.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 року за № 13-рп/2000, від 30.09.2009 року за № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 року за №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за замістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

За приписами статей 133, 137 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою такої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду договір №2/08-2018 від 31.08.2018р. про надання професійної правничої допомоги, ордер про надання правової допомоги від 11.03.2019 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія МК №001246, дублікати квитанцій від 09.01.2019, 10.03.2019 про оплату послуг адвоката за договором №2/08-2018 в загальній сумі 4100 грн.

Таким чином, на користь позивача з відповідача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в сумі 4100 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач звільнена від сплати судового збору в частині позовних вимог про скасування наказу про звільнення і поновлення на роботі на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», тому відповідно до вимог ст. 141 ЦПК з відповідача на користь держави стягується судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог: за подання позовної заяви немайнового характеру 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 768 грн. 40 коп., за подання позовної заяви майнового характеру – 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру, що становить 1024,03 грн., а всього1792 грн. 43 коп.

Відповідно до п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76, 89, 133, 137, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 430 ЦПК України, ст.ст. 21, 40, 43, 49-2, 235 КЗпП України,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Державного підприємства "Укрхімтрансаміак" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.

Скасувати наказ Миколаївського управління магістрального аміакопроводу державного підприємства "Укрхімтрансаміак" від 11.02.2019 року №18-к про звільнення ОСОБА_2 з посади архіваріуса виробничо-технічної служби Миколаївського управління магістрального аміакопроводу державного підприємства "Укрхімтрансаміак".

Поновити ОСОБА_2 на посаді архіваріуса виробничо-технічної служби Миколаївського управління магістрального аміакопроводу державного підприємства "Укрхімтрансаміак" з 13.02.2019 року.

Стягнути з Державного підприємства "Укрхімтрансаміак" на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 102 402 грн. 56 коп. без урахування (утримання) податків і зборів.

Стягнути з Державного підприємства "Укрхімтрансаміак" на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4100 грн.

Стягнути з Державного підприємства "Укрхімтрансаміак" в дохід держави судовій збір в сумі 1792,43 грн.

Рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку в розмірі місячного заробітку за час вимушеного прогулу допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 02.03.2020р.

Позивач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: Державне підприємство "Укрхімтрансаміак", адреса місцезнаходження: м.Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 15, код ЄДРПОУ: 31517060.

Суддя Т.А. Карташева