Рішення № 88095683, 28.01.2020, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/6067/19

Провадження № 2/487/412/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

28 січня 2020 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва в складі головуючого судді Сухаревич З.М., за участю секретаря судового засідання Дорош В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

09 серпня 2019 р. до Заводського районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , в якій Банк просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором б/н від 18.09.2008 у розмірі 11212,68 грн. станом на 17.04.2019 та судові витрати у розмірі 1921,00 грн., посилаючись на невиконання нею умов договору, що призвело до виникнення заборгованості.

Ухвалою суду від 10.09.2019 року вказану справу прийнято до провадження суддею Сухаревич З.М. в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, в позовній заяві зазначив про розгляд справи без його участі, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином, причину неявки суду не повідомила, відзив до суду не надала.

У відповідності до положень ст. 280-281 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення по справі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного:

Судом встановлено, що 18.09.2008 ПАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого в свою чергу є АТ КБ "ПриватБанк" підписано з ОСОБА_1 заяву, згідно з умовами якої остання отримала кредит у розмірі 3000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку.

До кредитного договору банк додав Умови та Правил надання банківських послуг, Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду».

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором станом на 17.04.2019 становить 11212,68 грн. і складається з: 2303,42 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 2235,88 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту, 4751,35 грн. – пеня за прострочене зобов`язання; 1150,00 грн. – заборгованість за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; штраф (фіксована частина) - 250 грн., штраф (процентна складова) – 522,03 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення §1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК публічним є договір, в якому одна сторона — підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Стаття 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, зазначає, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Заява від 18.09.2008, яка знаходиться в матеріалах справи, містить відомості про встановлений кредитний ліміт 250 грн., відсоткову ставку.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку та Довідку про умови кредитування, як невід`ємні частини спірного договору.

Однак, суд вважає, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг і Тарифи ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи та не містить підпису відповідача, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 18.09.2008 року шляхом підписання заяви. Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Також, Велика Палата Верховного Суду в постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року (Справа № 342/180/17) зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Одночасно, відповідачем 18.09.2008 підписана Довідка про умови кредитування з використанням кредитних «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», яка містить умови щодо встановлення відсоткової ставки – 3,0% в місяць, пені за несвоєчасне погашення заборгованості – пеня=пеня1+пеня2, де пеня 1=базова процентна ставка по договору/30 – нараховується за кожен день прострочки, пеня 2= 1% від заборгованості, але не менше 10 грн. в місяць, нараховується 1 раз в місяць, при наявності прострочки по кредиту або процентам 5 і більше днів при виникненні прострочки на суму більше 50 грн.; штраф при порушенні строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань передбачених договором, більш ніж на 120 днів – 250 грн.+5% від суми позову.

Отже наявні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Відповідачем всупереч положенням ст.81 ЦПК України, не було надано суду жодних доказів на підтвердження належного виконання ним своїх кредитних зобов`язань.

Відтак, вимога Банку про стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованою.

Водночас, виходячи зі змісту положень ст.549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення(Правова позиція, висловлена Верховним Судом України у постанові від 11 жовтня 2017 року по справі №6-1374цс17)

Отже, стягнення одночасно пені і штрафу, нарахованих за порушення строків сплати по кредиту, не відповідає вимогам закону та є подвійним стягненням.

Так, умовами заяви від 18.09.2008, складовою якої також є Довідка про умови кредитування, передбачено подвійну відповідальність позичальника за одне й те саме порушення - порушення строків сплати суми кредиту та процентів, та нараховано два види пені і два штрафи, при цьому останній нараховано, в тому числі, й на суму пені. Тому суд не може задовольнити вимоги про стягнення одночасно і пені і штрафу за одне й теж порушення зобов`язання у виді порушення строків повернення кредитних коштів.

Щодо вимог про стягнення штрафу (процентна складова), яка нарахована на тіло кредиту та на суму пені, суд приходить до висновку про часткове стягнення штрафу, який складається з фіксованої частини в розмірі 250 грн. та процентної складової, що підлягає зменшенню до 5% від суми заборгованості, яка стягується судом.

На підставі викладеного, суд вважає, що позивачем доведена заборгованість відповідача станом на 17.04.2019 в загальній сумі 5016,27 грн., яка складається з наступного:

заборгованість за тілом кредиту – 2303,42 грн.,

заборгованість за простроченим тілом кредиту – 2235,88 грн.,

штраф в сумі 250 грн. (фіксована частина)

штрафу в сумі 226,97 грн. (5% від суми заборгованості).

Дана заборгованість підлягає стягненню з відповідача відповідно до положень статей 526, 549, 550, 611, 1054 ЦК України.

Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, пропорційно до задоволених позовних вимог, що становить 859,41 грн.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 282, 352, 354-355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором від 18.09.2008 станом на 17.04.2019 в загальній сумі 5016,27 грн., яка складається з наступного:

заборгованість за тілом кредиту – 2303,42 грн.,

заборгованість за простроченим тілом кредиту – 2235,88 грн.,

штраф в сумі 250 грн. (фіксована частина)

штрафу в сумі 226,97 грн. (5% від суми заборгованості).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 859,41 грн.

В решті позовних вимог – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем безпосередньо або через Заводський районний суд м. Миколаєва до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, апеляційної скарги, якщо їх не буде подано, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне заочне рішення складено 28.01.2020.

Суддя: З.М. Сухаревич