Постанова № 8809325, 30.03.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2010                                                                                           № 14/545

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ропій Л.М.

суддів:           Кондратової І.Д.

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Граб Ю.І.- пред. за дов. № б/н від 10.03.2010 р.;

від відповідача - Мозковий О.П.- пред. за дов. № 120/1-10ЮР від 25.12.2009 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Компанія "Райз"

на рішення Господарського суду м.Києва від 22.01.2010

у справі № 14/545 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Оптіма-Лізинг"

до                                                   ЗАТ "Компанія "Райз"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 30352,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-лізинг" до Закритого акціонерного товариства Компанія "Райз" про стягнення 4125,68 грн. основного боргу, 2143,05 грн. плати за перепробіг, 417,51 грн. інфляційних нарахувань, 94,63 грн. відсотків річних, 493,73 грн. пені, 14531,67 грн. збитків, а всього-21806,27 грн.

До прийняття рішення по даній справі позивач у відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 4125,68 грн. основного боргу, 2143.05 грн. плати за перепробіг, 4068,74 грн. інфляційних нарахувань, 609,25 грн. відсотків річних, 4873,97 грн. пені, 14531,67 грн. збитків, а всього - 30352,36 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2010 р. у справі № 14/545 позов задоволено повністю, стягнуто з позивача на користь відповідача 4125,68 грн. основного боргу, 2143.05 грн. плати за перепробіг, 4068,74 грн. інфляційних нарахувань, 609,25 грн. відсотків річних, 4873,97 грн. пені, 14531,67 грн. збитків, 303,52 грн. витрат по оплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2010 р. у справі № 14/545 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при вирішенні даного спору висновки суду першої інстанції не відповідають в повній мірі обставинам справи, а також були зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення. Зокрема, апелянт вказує на те, що судом першої інстанції не було враховано, що сума заборгованості в розмірі 4125,68 грн. не відповідає дійсності, оскільки з жовтня 2008 року позивач відмовився здійснювати стандартне технічне обслуговування транспортних засобів, відповідач був позбавлений можливості використовувати транспортні засоби, внаслідок чого йому були завдані збитки в розмірі 875625,60 грн. Відповідач відзначає, що внаслідок невиконання позивачем умов договору, у нього у відповідності до п. 4.1 угоди та ст.ст. 548, 594 ЦК України виникло право притримання коштів. Крім того, відповідач не погоджується з розміром збитків в сумі 14531,67 грн. та вважає, що в даному випадку відсутні докази інформування відповідача про відмову від договору, що в свою чергу позбавило можливості відповідача повернути предмет лізингу добровільно до вчинення виконавчого напису.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2010 р. апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства Компанія "Райз" було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 30.03.2010 р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/1 від 10.03.2010 р. "Про зміну складу колегії суддів", в зв’язку з поверненням з відпустки судді Попікової О.В було внесено зміни до складу суду та доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у справі № 14/545 колегії суддів у постійному складі: Ропій Л.М. - головуючий суддя, суддів Кондратова І.Д., Попікова О.В.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 22.01.2010 р. у справі № 14/545 як таке, що прийняте з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптіма-лізинг" (лізингодавець) та Закритим акціонерним товариством Компанія "Райз" (як правонаступником – Дочірнього підприємства "Райз-Агротехніка") (лізингоодержувач) виникли внаслідок укладеної угоди фінансового лізингу № 20051075 від 16.08.2005 р. (надалі – договір лізингу), відповідно до якої лізингодавець надає у виключне користування лізингоодержувачу, на визначений цією угодою строк, транспортний засіб, що набувається лізингодавцем у власність за погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника транспортного засобу, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів згідно додатку 1.

Причиною виникнення спору є питання щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за лізинговою угодою, плати за перепробіг, пені, 3 % річних, інфляційних втрат, а також понесених позивачем збитків, пов'язаних з невиконанням відповідачем умов договору лізингу.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором фінансового лізингу.

Відносини, що виникають у зв’язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються Законом України "Про фінансовий лізинг".

Згідно статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Колегією суддів встановлено, що перелік майна, кількість, ціна та вартість майна, що передається в лізинг, наведено в додатках № 1, 2 до договору.

Відповідно до розділу 8 та додатку № 1 й додаткової угоди № 2 до зазначеного договору, сторони узгодили розмір лізингових платежів, порядок їх коригування в залежності від зміни курсу гривні до долару США, а також порядок розрахунків.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно частини 2 статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Частиною 1 статті 16 цього ж Закону передбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Згідно п. 8.1 договору лізингу лізингоодержувач сплачує лізингодавцеві: перший лізинговий платіж як це визначено в додатку 1, протягом трьох робочих днів після підписання угоди; щомісячні лізингові та будь-які інші платежі, належні за цією лізинговою угодою, мають бути сплаченими протягом трьох робочих днів із дня виставлення відповідних рахунків згідно з графіком здійснення платежу (додаток 1).

Місцевий господарський суд встановив, що в порушення умов договору відповідач не виконав своїх зобов’язань щодо своєчасного внесення лізингових платежів згідно рахунків № СФ-17191 від 19.12.2008 р. та № СФ-15299 від 26.11.2008 р., що призвело до виникнення заборгованості в сумі 4125,68 грн.

Колегія суддів встановила, що суд першої інстанції правомірно визначив основну суму боргу відповідача у розмірі 4125,68 грн., а доводи відповідача про те, що сума боргу в розмірі 4125,68 грн. відсутня, оскільки позивач не здійснював стандартне технічне обслуговування транспортних засобів, колегією суддів відхиляється як безпідставні та не обґрунтовані, оскільки пунктом 3 частини 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Частиною 2 статті 16 цього ж Закону встановлено, що лізингові платежі включають: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до п. 8.1 договору лізингу сторони визначили, що склад лізингових платежів обумовлюється згідно Законів України "Про фінансовий лізинг", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість" та включає : а) відшкодування вартості об’єкту лізингу, б) суму комісії нарахованої на вартість об’єкта фінансового лізингу; в) сервісні послуги.

В додатку № 1 до договору лізингу сторони передбачили розмір лізингових платежів, а згідно п. 8.2 погодили, що лізингоодержувач сплачує лізингові платежі згідно з виставленими йому рахунками в українській гривні і які змінюються та розраховуються протягом цієї лізингової угоди пропорційно зміні офіційного курсу НБУ до іноземної валюти, визначеної в додатку 1, на дату виставлення такого рахунку, що відповідає вимогам частини 2 статті 632 Цивільного кодексу України, згідно якої зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Таким чином колегія суддів відзначає, що згідно умов договору сторони погодили та встановили розмір лізингових платежів, які підлягають сплаті лізингоодержувачем, в тому числі погодили, що до складу розміру лізингових платежів входить вартість сервісних послуг.

Умовами договору не передбачено, що сторони зобов’язані підписувати акти приймання-передачі виконаних сервісних робіт, тощо, а також не встановлено, що лізингоодержувач звільняється від сплати лізингових платежів, в разі невиконання лізингодавцем умов договору щодо здійснення стандартного технічного обслуговування транспортного засобу. Колегією суддів враховано, що відповідачем не доведено належними засобами доказування факт відмови позивача від договору щодо здійснення сервісного обслуговування транспортних засобів, оскільки службові записки є внутрішніми документами відповідача, підписані лише представниками відповідача та не підтверджують в розумінні ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України заперечення відповідача щодо факту невиконання позивачем умов договору лізингу. Не можуть бути прийняті колегією суддів також доводи відповідача щодо наявності у нього збитків в розмірі 875625,60 грн., в зв’язку з нездійсненням позивачем технічного обслуговування транспортних засобів, оскільки ці вимоги не є предметом спору по даній справі, в свою чергу, відповідач, за наявності правових підстав не позбавлений права звернутись з окремим позовом щодо стягнення з позивача збитків.

Також позивач просив стягнути з відповідача 2143,05 грн. плати за перепробіг.

Згідно п. 3.6 договору лізингу сторони погодили, що у разі перевищення максимального загального пробігу, зазначеного у додатку 2, лізингоодержувач здійснює на вимогу лізингодавця платіж за надмірний пробіг, який вираховується за зазначеною у додатку 2 ставкою.

Колегією суддів встановлено, що максимальний загальний пробіг для автомобіля VW Passat сторони встановили в додатку № 1 (а.с. 47, т. 1), а максимальний загальний пробіг для автомобіля ВАЗ – в додатковій угоді № 2 (а.с. 52), зокрема, максимальний загальний пробіг для автомобіля VW Passat станом на 05.03.2009 р. становить 197083 км, а для автомобіля ВАЗ 165001 км.

Колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про доведення того факту, що пробіг 2 повернутих з лізингу автомобілів (VW Passat Highline держ. номер АА5318АТ, ВАЗ 21099 держ. номер АА8130АІ) перевищує максимально допустимий пробіг, про що складені акти про повернення транспортних засобів № 3 від 05.03.2009 р. та № 4 від 04.02.2009 р., в яких сторони зафіксували показники лічильників пробігу кожного транспортного засобу, що повертався.

В свою чергу, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги п. 4 додатку № 1, відповідно до якого встановлено, що розмір плати за перевищення максимального допустимого пробігу складає 0,05 гривень за кожний кілометр, починаючи з 220001-го кілометру пробігу. Тобто, плата за перевищення максимального допустимого пробігу для автомобіля VW Passat нараховується починаючи з 220001-го кілометру пробігу. Як вбачається зі змісту акту про повернення транспортних засобів № 3 від 05.03.2009 р. пробіг автомобіля VW Passat на дату повернення становить 214308 км, а отже відсутні підстави для нарахування плати за перепробіг в розумінні п. 4 додатку № 1.

Відповідно п. 2 додаткової угоди № 2 сторони погодили, що розмір плати за перевищення максимального допустимого пробігу складає 0,05 гривень за кожний кілометр, починаючи з 220001-го кілометру пробігу. Згідно акту про повернення транспортних засобів № 4 від 04.02.2009 р. пробіг автомобіля ВАЗ 21099 на дату повернення становить 190637 км, що на 25636 перевищує максимально допустимий, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності позовних в частині стягнення 1281,80 грн. плати за перевищення максимального допустимого пробігу для автомобіля ВАЗ 21099, а рішення в частині стягнення 861,25 грн. плати за перевищення максимального допустимого пробігу для автомобіля VW Passat підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові в цій частині, як таке, що прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що факт несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов’язання встановлений судом та по суті відповідачем неоспорений, місцевий господарський суду дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань в розмірі 4068,74 грн. та 3 % річних в розмірі 609,25 грн. згідно правильного та обґрунтованого розрахунку позивача за заявлений позивачем період прострочення, оскільки позовні вимоги в цій частині відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, а також ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Штрафні санкції, відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, визначені як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Позивачем, у відповідності до пункту 8.3 договору та на підставі положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", яким передбачено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, та на підставі вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, якою передбачено нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, нараховано пеню в сумі 4873,97 грн. за прострочення виконання зобов’язання щодо оплати лізингових платежів згідно рахунків № СФ-15299 від 26.11.2008 р., № СФ-16317 від 01.12.2008 р., № СФ-16307 від 01.12.2008 р., № СФ-17201 від 19.12.2008 р., № СФ-17191 від 19.12.2008 р., № СФ-17192 від 19.12.2008 р., № СФ-01608 від 27.02.2009 р., № СФ-01599 від 27.02.2009р., № СФ-01596 від 27.02.2009р.

Враховуючи, що лізингоодержувач не виконав належним чином свій обов'язок по сплаті лізингових платежів згідно вищевказаних виставлених позивачем рахунків, факт прострочення виконання грошового зобов’язання доведений матеріалами справи, колегія відзначає, що господарський суд першої інстанції, правильно стягнув з відповідача пеню в сумі 4873,97 грн.

Також позивач просив стягнути збитки в розмірі 14531,67 грн., які він поніс у зв’язку з вчиненням нотаріусом виконавчого напису № 385 від 23.02.2009 р. про повернення від ЗАТ Компанії "Райз" на користь ТОВ "Оптіма-лізинг" транспортних засобів, що були передані за договором лізингу.

Місцевий господарський суд визнав позовні вимоги в цій частині обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню з огляду на те, що позивачем доведено наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, як необхідної умови для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Колегія суддів вважає, що даний висновок суду першої інстанції є передчасним та таким, що прийнятий з порушенням норм матеріального права.

Зокрема, у відповідності до ст. 31 Закону України "Про нотаріат" оплата послуг приватного нотаріуса вчиняється за домовленістю між нотаріусом та учасниками нотаріального провадження; за визначенням правовідносин така домовленість є цивільно-правовим правочином і не є публічним договором.

Згідно з п. 12 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зареєстрованої Міністерства юстиції України 03.03.2004 р. за N 283/8882, нотаріальні дії вчиняються після їхньої оплати, а також у передбачених законом випадках після сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за вчинення нотаріусом виконавчого напису на договорі фінансового лізингу № 20051075 сплачено 14531,67 грн. згідно виставленого приватним нотаріусом рахунком-фактурою № 53 від 23.02.2009 р.

Зі змісту постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.02.2009 року вбачається, що 23.02.2009 року приватним нотаріусом було вчинено на договорі фінансового лізингу виконавчий напис № 385 щодо повернення предмету лізингу. В матеріалах справи відсутня копія виконавчого напису (ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2010 р. було зобов’язано надати суду належним чином завірену копію напису, проте позивач вимоги ухвали суду не виконав, про поважні причини невиконання вимог ухвали суду не зазначив).

Згідно п. 287 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р., виконавчий напис має містити: дату (рік, місяць, число) вчинення, нотаріальну контору (нотаріальний округ), прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчиняє виконавчий напис; найменування та адресу стягувача; найменування та адресу боржника, дату й місце його народження, місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків у банках, кредитних установах (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, у тому числі пеня, штраф, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; зазначення статті Закону України "Про нотаріат" та пункту Переліку документів, на підставі яких вчинено виконавчий напис; номер, під яким виконавчий напис зареєстровано в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій; підпис нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, печатку. Аналогічні норми містить стаття 89 Закону України "Про нотаріат".

Отже, в розумінні статті 89 Закону України "Про нотаріат" та п. 287 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5 витрати, понесені позивачем при вчиненні виконавчого напису повинні стягуватись на підставі виконавчого напису у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", оскільки згідно статті 90 Закону України "Про нотаріат" стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження"

Таким чином, розмір плати, що підлягає стягненню з боржника має бути визначений у виконавчому написі, а право на стягнення з боржника оплати послуг приватного нотаріуса, пов’язаних з вчиненням виконавчого напису, повинне бути реалізоване в процесуальних формах та у спосіб, встановлений Законом України "Про виконавче провадження". Правові підставі для стягнення зазначених коштів як збитків в розумінні статті 623 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України відсутні.

Таким чином, приймаючи до уваги викладене та встановлені під час здійснення судового провадження обставини справи, на підставі оцінених судами першої та апеляційної інстанції наявних у матеріалах справи доказів за приписами статей 42–43 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає, що рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача 4125,68 грн. основного боргу, 1281,80 грн. плати за перепробіг, 4068,74 грн. інфляційних нарахувань, 609,25 грн. 3 % річних та пені в сумі 4873,97 грн. є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування в цій частині не вбачається. В свою чергу, рішення в частині стягнення збитків в розмірі 14531,67 грн. 861,25 грн. плати за перевищення максимального допустимого пробігу для автомобіля VW Passat підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові, як таке, що прийнято при неправильному застосуванні вищенаведених норм матеріального права, а також неповному з'ясуванню обставин, що мають значення для справи.

У відповідності до вимог пункту 10 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у постанові має бути зазначений новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Судові витрати, пов’язані з розглядом справи в господарському суді першої та апеляційної інстанціях, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 47, 49, 99, 101, п. 2 ч. 1 ст. 103, ч. 1 ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -           

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства Компанія "Райз" задовольнити частково.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2010 р. у справі № 14/545 в частині стягнення з Закритого акціонерного товариства Компанія "Райз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-лізинг" збитків в розмірі 14531,67 грн., 861,25 грн. плати за перевищення максимального допустимого пробігу, 153,93 грн. державного мита, 119,69 грн. витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу - скасувати.

3.          В цій частині прийняти нове рішення, яким в позові щодо стягнення з Закритого акціонерного товариства Компанія "Райз" збитків в розмірі 14531,67 грн. та 861,25 грн. плати за перевищення максимального допустимого пробігу відмовити.

4.          В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва у справі № 14/545 від 22.01.2010 р. залишити без змін.

5.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-лізинг" (03680, м. Київ, проспект Академіка Глушкова, 1 код 21710384) на користь Закритого акціонерного товариства Компанія "Райз" (02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, 15, код 20064284) 76,96 державного мита з апеляційної скарги.

6.          На підставі даної постанови повернути Закритому акціонерному товариству Компанія "Райз" (02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, 15, код 20064284) з Державного бюджету України 152,48 грн. зайво сплаченого державного мита за розгляд апеляційної скарги згідно платіжного дорученням № 985 від 25.01.2010 року (оригінал якого залишити в матеріалах справи).

7.          Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання зазначеної постанови суду.

8.          Матеріали справи № 14/545 повернути Господарському суду міста Києва.

9.          Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          Кондратова І.Д.

06.04.10 (відправлено)