Рішення № 88093225, 10.03.2020, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/3172/19

провадження №2/489/305/20

Заочне рішення

Іменем України

10 березня 2020 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.,

секретаря судового засідання Долгорученко Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи – служба у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, орган опіки та піклування Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини,

встановив:

У червні 2019 року позивач звернулася до суду з позовом в якому просить визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з нею як матір`ю.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що з 27.07.2002 по 16.05.2012 вони з відповідачем перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано заочним рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 27.05.2012. В шлюбі у них народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після розлучення залишилась проживати з нею. В свою чергу відповідач донці не допомагає та ухиляється від виконання свої батьківських обов`язків. В зв`язку з небажанням матеріально утримувати дитину, з 2013 року відкрито виконавче провадження №35951453 про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 07.11.2012 і до досягнення дитиною повноліття. Враховуючи, що на даний час дитина постійно проживає з позивачем, яка створює належні умови для виховання та розвитку дитини, у звичній для неї обстановці, вважає, що проживання дитини разом з нею буде більш доцільним та найбільш відповідатиме інтересам дитини, сприятиме її нормальному, гармонійному розвитку.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 09.07.2019 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 20.11.2019 до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено орган опіки та піклування Виконавчого комітету Миколаївської міської ради та зобов`язано останній надати до суду висновок щодо місця проживання дитини.

Ухвалою суду від 13.12.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті.

У судове засідання, призначене на 02.03.2020 10:20 годину, про яке сторони повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи, сторони не з`явилися.

Представник позивача надала до суду письмову в якій просила розгляд справи провести за її відсутності та задовольнити позовні вимоги.

Відповідач відзиву на позов не надав, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, в порядку, визначеному частинами п`ятою та восьмою статті 128 ЦПК України.

Представник органу опіки та піклування Виконавчого комітету Миколаївської міської ради у судове засідання не з`явився надав до суду письмову заяву, в якій просить справу розглянути за відсутності представника третьої особи.

Представник служби у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради у судове засідання не з`явився, причин своєї неявки не повідомив, правом на подання пояснень на позов не скористався.

За таких обставин, з урахуванням положень статті 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши наявні в ній докази, дійшов наступного.

Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Загальними засадами диспозитивності цивільного судочинства, встановленими статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групі доказів).

Із змісту позовної заяви вбачається та встановлено судом, що з 27.07.2002 сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано заочним рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 16.05.2012.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилась донька ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим міським відділом реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції, актовий запис №3026.

Згідно довідки об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Будівельник» №28 від 06.05.2019 дитина зареєстрована з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки Миколаївської обласної клінічної лікарні Миколаївської обласної ради №65/05-к від 18.05.2019 позивач працює в Миколаївській обласній клінічній лікарні акушеркою центру планування сім`ї з 11.08.2011 року.

Згідно із довідкою Миколаївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 52 Малолітня ОСОБА_3 навчається у вказаному навчальному закладі з першого класу. Мати приділяла належну увагу вихованню доньки, регулярно відвідувала батьківські збори, надавала посильну допомогу класному керівнику та завжди цікавиться справа ОСОБА_4 . Але, батько зовсім не допомагає донці, жодного разу не приходив до школи, не спілкувався з класним керівником відносно справ дитини.

Відповідно до листа Обласного будинку художньої творчості Миколаївської обласної ради №96 від 17.05.2019 ОСОБА_3 відвідує заняття «Зразкового художнього колективу» художнього колективу «Адреналін» за заявою матері з 2012 року за розкладом: понеділок, середа, п`ятниця з 16:00 до 18:00 години.

Згідно психолого-педадогічної характеристики Обласного будинку художньої творчості мати бере активну участь у життєдіяльності вказаного будинку творчості, постійно підтримує зв`язок з керівником гуртка, дитина забезпечена всім необхідним для занять в гуртку.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на примусовому виконанні в Інгульському ВДВС міста Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області перебуває виконавчий лист №2/1412/5374, виданий 10.12.2012 Заводським районним судом міста Миколаєва, про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 07.11.2012 і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно розрахунку заборгованості по аліментам Інгульського ВДВС міста Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області заборгованість відповідача за вищевказаним виконавчим листом станом на 01.04.2019 становить 69079,60 грн.

Як слідує із висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визначення місця проживання дитини орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання дитини з матір`ю.

З висновку вбачається, що службою у справах дітей встановлено, що відносини між дитиною та матір`ю є довірливими, мати є важливою особистістю у житті дитини, в ході бесіди дитина виразила бажання проживати з матір`ю. Також встановлено, що мати забезпечена житлом, на обліку в наркологічному диспансері не перебуває, має дохід та здатна забезпечити потреби дитини. В свою чергу батько проживає за адресою: АДРЕСА_2 , де створені належні умови для проживання дитини, є окрема кімната, яка об лаштована відповідно до потреб дитини. Підстав які б перешкоджали проживанню дитини з батьком чи матір`ю фахівцями не виявлено. Під час засідання комісії батько повідомив, що ніколи не заперечував проти проживання дитини з матір`ю та спору щодо зазначеного питання між батьками не було.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.01.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно із статтею 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства» наголошує, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей, однак предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Із системного тлумачення статей 3, 9 та 18 Конвенції про права дитини, частин другої та третьої статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», слідує, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини.

Відповідно до статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (стаття 155 СК України).

Отже, батьки дитини не тільки мають право на виховання дитини та й обов`язок виховувати дитину у атмосфері поваги до її прав, її людської гідності, в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї родини , сім`ї, свого народу та Батьківщини .

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07.12.2006). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16.07.2015).

Поведінка батьків, їх авторитет відіграє суттєву роль у вихованні дитини, адже дитина не має самостійного досвіду соціальної поведінки, а тому успадковує досвід і поведінку авторитетних для неї батьків.

З матеріалів справи вбачається, що як в батька, так і в матері створено належні матеріально-побутові умови для перебування дитини, підстав які б перешкоджали проживанню дитини з батьком чи матір`ю, фахівцями не виявлено, проте, сама дитина виявила бажання проживати з матір`ю, а батько проти цього не заперечує.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується із висновком органу опіки і піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради, а також враховуючи інтереси дитини для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя, повного та всебічного розвитку, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

На підставі статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 768,40 грн., сплачений позивачем під час звернення з даним позовом до суду.

Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітньої дитини задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Ленінський районний суд міста Миколаєва протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

позивач – ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце реєстрації та фактичного проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач – ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ;

третя особа – служба у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Погранична, 9;

третя особа – орган опіки та піклування Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20.

Повний текст судового рішення складено 10.03.2020.

Суддя І.В.Коваленко