Постанова № 8809267, 23.03.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.2010 № 4/442

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Кондес Л.О.

суддів: Нєсвєтову Н.М.

при секретарі:

За участю представників:

Від прокуратури: не зявився;

Від позивача: Вороніна Л.М. (дов. №1037/15/14-10 від 02.03.2010);

Від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Вороніна Л.М. (дов. №280 від 13.05.2009);

2. не зявився;

Від відповідачів: 1.не зявився;

2. Аляскіна О.С. (дов. №042/1/7-10180 від 14.12.2009);

Від третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

на рішення Господарського суду м.Києва від 10.11.2009

у справі № 4/442 ( .....)

за позовом Київська транспортна прокуратурав інтересах держави в особі Міністерства транспорту та звязку України

до Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об"єкти нерухомого майна"

Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

третя особа позивача 1. Державний заклад „Дорожня клінічна лікарня №2 ст.Київ” ДТГО „Південно Західна залізниця”

2. Фонд державного майна України

третя особа відповідача Державне територіально-галузеве об"єднання "Південно-Західна залізниця"

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.11.2009 у справі №4/442 позовні вимоги задоволено: визнано за державою Україна в особі Міністерства транспорту та звязку України право власності на обєкти нерухомого майна, що розташовані за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 9, і обліковується на балансі Державного закладу „Дорожня клінічна лікарня № 2 ст. Київ ДТГО „Південно-Західна залізниця”, а саме: 1) поліклініка, загальною площею 4474,4 кв.м (інв. № „10310001, літ. „А”); 2) центр здоровя жінки, загальною площею 462,4 кв.м (інв. № 10310006, літ. „Б”); 3) терапевтичний корпус, загальною площею 11110,5 кв.м (інв. № 10310020, літ. „В”); 4) патологоанатомічний корпус, загальною площею 299,3 кв.м (інв. № 10310103, літ. „Т”); 5) ТП-3314, загальною площею 27,1 кв.м (інв. № 10310022, літ. „Д”); 6) стерилізаційна, загальною площею 15 кв.м (інв. № 10330002, літ. „Е”); 7) киснева станція, загальною площею 127,1 (інв. № 10310028, літ. „Жи”); 8) ТП-5150, загальною площею 65 кв.м (інв. № 10310005, літ. „3”); 9) тепловий пункт, загальною площею 41 кв.м (інв. № 103310111, літ. „И”); 10) харчоблок, загальною площею 398,8 кв.м (інв. Мі 10310008, літ. „К”); 11) господарчий корпус, загальною площею 241,6 кв.м (інв. № 10310004, літ. „Л”); 12) господарчий корпус, загальною площею 76,9 кв.м (інв №10310004, літ. „М”); 13) хірургічний корпус, загальною площею 4265,5 кв.м.(інв. №10331000, літ. „Н”); 14) будинок охорони, загальною площею 25,9 кв. (інв. № 10310017, літ. „0”); 15) гараж, загальною площею 186,3 кв.м (інв. № 30003, літ. „П”); 16) гараж, загальною площею 100,5 кв.м (інв. № 1033000 літ. „Р”); 17) гараж, загальною площею 59,2 кв.м (інв. №10330003, літ. „С”). Зобовязано Комунальне підприємство „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна” здійснити державну реєстрацію права державної власності за державою Україна в особі Міністерства транспорту та звязку України на наступні обєкти нерухомого майна, що розташовані за адресою: м. Київ, просп. Повітрофлотський, 9,: 1) поліклініка, загальною площею 4474,4 кв.м (інв.. №10310001, літ. „А”); 2) центр здоровя жінки, загальною площею 462,4 кв.м. (інв. № 10310006, літ. „Б”); 3) терапевтичний корпус, загальною площею 1111 кв.м (інв. № 10310020, літ. „В”); 4) патологоанатомічний корпус, загальною площею 299,3 кв.м (інв. № 10310103, літ. „Т”); 5) ТП-3314, загальною площею 27,1 кв.м (інв. № 10310022, літ. „Д”); 6) стерилізаційна, загальною площею 15 кв.м (інв. № 10330002, літ. „Е”); 7) киснева станція, загальною площею 127,1 (інв. № 10310028, літ. „Ж”); 8) ТП-5150, загальною площею 65 кв.м (інв. № 10310005, літ. „3”); 9) тепловий пункт, загальною площею 41 кв.м (інв. № 103310111, літ. „И”); 10) харчоблок, загальною площею 398,8 кв.м (інв. № 10310008, літ. „К”); 11) господарчий корпус, загальною площею 241,6 кв.м (інв. № 10310004, літ. „Л”); 12) господарчий корпус, загальною площею 76,9 кв.м (інв. № 10310004, літ. „М”); 13) хірургічний корпус, загальною площею 4265,5 кв.м (інв. № 10331000, літ. „Н”); 14) будинок охорони, загальною площею 25,9 кв.м (інв. № 10310017, літ. „Ом”); 15) гараж, загальною площею 186,3 кв.м (інв. № 10330003, літ. „ГГ”); 16) гараж, загальною площею 100,5 кв.м (інв. № 10330003, літ. „Т”); 17) гараж, загальною площею 59,2 кв.м (інв. № 10330003, літ. „С”), що перебувають в повному господарському віданні Державного закладу „Дорожня клінічна лікарня № 2 ст. Київ” ДТГО „Південно-Західна залізниця”.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, Головне управління комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м.Києва від 10.11.2009 у справі №4/442 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права.

Скаржник в апеляційній скарзі наголошує на тому, що Господарським судом м.Києва не винесено жодної ухвали щодо суті заявленого клопотання відповідача про припинення провадження у справі на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України, так само, на думку відповідача, воно було залишено без уваги і у самому рішенні.

Крім того, відповідач посилається на те, що при винесенні оскаржуваного рішення було залишено поза увагою відсутність у нього правомочності та компетенції щодо визнання прав державної власності.

Державне територіальне галузеве обєднання „Південно Західна залізниця” повністю заперечує проти доводів апеляційної скарги, та просить оскаржуване рішення залишити без змін.

Фонд державного майна України повністю заперечує проти доводів апеляційної скарги, та просить оскаржуване рішення залишити без змін.

Позивач заперечує проти апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Державним закладом „Дорожня клінічна лікарня №2 ст.Київ” ДТГО „Південно Західна залізниця” також були подані пояснення, в яких він заперечує проти апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Ухвалою від 22.12.2009 розгляд апеляційної скарги було призначено на 02.02.2010.

Розпорядженням Першого заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2010 №01-23/2/7 було змінено склад судової колегії на: головуючий суддя Кондес Л.О., судді Авдеєв П.В., Нєсвєтова Н.М.

Ухвалою від 02.02.2010 розгляд справи було відкладено на 02.03.2010, в звязку з неявкою представників позивача, відповідача та третіх осіб.

В подальшому, ухвалою від 02.03.2010 розгляд справи було відкладено на 23.03.2010, в звязку з неявкою представників від прокуратури, відповідача 1 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.

Представники позивача, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - 1 та відповідача - 2 в судове засідання 23.03.2010 зявилися, позивач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - 1 пояснили свої заперечення щодо апеляційної скаги, просять залишити її без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 10.11.2009 без змін, представник відповідача - 2 підтримала доводи апеляційної скарги, просить її задовольнити.

Представники від прокуратури, відповідача - 1, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - 2 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів в судове засідання не зявилися, про причини неявки суд не повідомили.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 із змінами та доповненнями станом на 19.12.2008р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, по розгляду апеляційної скарги, явка представників сторін у засіданні суду апеляційної інстанції не визнана обовязковою, судова колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення Господарського суду м.Києва за наявними у справі матеріалами без представників від прокуратури, відповідача - 1, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - 2 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.

Розглянувши в судових засіданнях апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, судова колегія встановила наступне:

Київський транспортний прокурор звернувся з позовом до Господарського суду м.Києва в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та звязку України про визнання права власності на обєкти нерухомого майна, що розташовані за адресою: проспект Повітрофлотський, 9, м. Київ і обліковуються на балансі Державного закладу „Дорожня клінічна лікарня № 2 ст. Київ” ДТГО „Південно-Західна залізниця” відповідно до переліку.

Позивач Міністерство транспорту та звязку України підтримує позовні вимоги прокурора та просить їх задовольнити в повному обсязі та визнати право власності за Державою в особі Міністерства транспорту та звязку України на обєкти нерухомого майна, що розташовані за адресою: проспект Повітрофлотський, 9, м. Київ і обліковуються на балансі Державного закладу „Дорожня клінічна лікарня № 2 ст. Київ” ДТГО „Південно-Західна залізниця”.

Відповідачі позовні вимоги не визнають та вважають їх необгрунтованими.

Фонд державного майна України у відзиві на позовну заяву зазначив, що з відомостей про нерухоме державне майно (обєкти розташовані за адресою: проспект Повітрофлотський, 9, м. Київ), вбачається, що обєкти належать до сфери управління Міністерства транспорту та звязку України. Балансоутримувачем даних обєктів є „Державна клінічна лікарня № 2 ст. Київ” ДТГО „Південно-Західна залізниця”, тому просить прийняти рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Державне територіально-галузеве обєднання „Південно-Західна залізниця” вважає, що позовні вимоги щодо визнання права власності на обєкти нерухомого майна за адресою: проспект Повітрофлотський, 9, м. Київ відповідають вимогам чинного законодавства і мають бути задоволені в повному обсязі.

Державний заклад „Дорожня клінічна лікарня № 2 ст. Київ” ДТГО „Південно-Західна залізниця” просить задовольнити позовні в повному обсязі.

Судова колегія повністю підтримує позицію суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з наступних підстав:

Державне територіально - галузеве обєднання „Південно- західна залізниця” це створене на державній власності відповідно до ст.ст.1,4 Закону України „Про залізничний транспорт” статутне територіально - галузеве обєднання, що належить до сфери управління Міністерства транспорту та звязку України - центрального органу виконавчої влади держави, яке виступає як орган управління майном про що зазначено в Статуті.

Згідно положень Статуту (п.п.4.1,4.3) джерелами формування майна залізниці є майно, в т.ч. нерухоме, передане залізниці. Майно залізниці складається з необоротних та оборотних активів, а також цінностей, вартість яких відображається в самостійному балансі залізниці. До складу залізниці згідно статуту входять дирекції залізничних перевезень, галузеві служби інші відособлені структурні підрозділи.

Згідно з інвентаризаційними картками основних засобів та технічними паспортами, серед інших обєктів на балансі структурного підрозділу Південно-Західної залізниці - Державного закладу „Дорожня клінічна лікарня № 2 ст. Київ” ДТГО „Південно-Західна залізниця”:

1) поліклініка, загальною площею 4474,4 кв.м (інв. № „10310001, літ. „А”); 2) центр здоровя жінки, загальною площею 462,4 кв.м (інв. № 10310006, літ. „Б”);

3) терапевтичний корпус, загальною площею 11110,5 кв.м (інв. № 10310020, літ. „В”);

4) патологоанатомічний корпус, загальною площею 299,3 кв.м (інв. № 10310103, літ. „Т”);

5) ТП-3314, загальною площею 27,1 кв.м (інв. № 10310022, літ. „Д”);

6) стерилізаційна, загальною площею 15 кв.м (інв. № 10330002, літ. „Е”);

7) киснева станція, загальною площею 127,1 (інв. № 10310028, літ. „Жи”);

8) ТП-5150, загальною площею 65 кв.м (інв. № 10310005, літ. „3”);

9) тепловий пункт, загальною площею 41 кв.м (інв. № 103310111, літ. „И”); 10) харчоблок, загальною площею 398,8 кв.м (інв. Мі 10310008, літ. „К”); 11) господарчий корпус, загальною площею 241,6 кв.м (інв. № 10310004, літ. „Л”);

12) господарчий корпус, загальною площею 76,9 кв.м (інв №10310004, літ. „М”);

13) хірургічний корпус, загальною площею 4265,5 кв.м.(інв. №10331000, літ. „Н”);

14) будинок охорони, загальною площею 25,9 кв. (інв. № 10310017, літ. „0”); 15) гараж, загальною площею 186,3 кв.м (інв. № 30003, літ. „П”);

16) гараж, загальною площею 100,5 кв.м (інв. № 1033000 літ. „Р”);

17) гараж, загальною площею 59,2 кв.м (інв. №10330003, літ. „С”).

Як вбачається з матеріалів справи, Державний заклад „Дорожня клінічна лікарня № 2 ст. Київ” за власний рахунок утримує зазначені будівлі, самостійно здійснює їх обслуговування та ремонт.

Згідно з вказаними інвентарними картками та даними бухгалтерського обліку спірні обєкти було введено в експлуатацію у 1970-2000 р.р., проте докази введення обєктів в експлуатацію було втрачено.

Право власності на заявлені обєкти підтверджуються наступними документами: Актом державної комісії про прийом в експлуатацію поліклініки на 1200 відвідувань від 31 грудня 1970 року; Актом державної комісії про прийом в експлуатацію терапевтичного корпусу на 300 ліжок від 30 вересня 1988 року; матеріалами Київського міського БТІ про інвентаризацію комплексу будівель за адресою: проспект Повітрофлотський, 9; листом ФДМ України та довідкою з Єдиного реєстру обєктів держава власності про нерухоме майно, видана Фондом державного майна України і 02.04.2007 року, з відомостями про нерухоме майно лікарні (код ЄДРПС 26386770) за станом на 01.01.2007 p.; рішенням Київської міської Ради від 22.04.1999 р. № 212/313 про оформлення права постійного користування земельною ділянкою для експлуатації та обслуговування будівель лікарні на проспекті Повітрофлотському, 9 у м.Києві; Державним актом на право постійного користування землею для експлуатації та обслуговування будівель лікарні на проспекті Повітрофлотському, 9; довідкою сектору архівів Управління Південно-Західної залізниці 20.06.2007 року №23; листом Центрального Державного Архіву вищих органів влади та управління України від 08.08.2007 року № 07-139; Статутом Дорожньої клінічної лікарні № 2 ст. Київ Південно-Західної залізниці; Статутом Державного закладу „Дорожня клінічна лікарня № 2 ст. Київ ДТГО „Південно-Західна залізниця”та іншими матеріалами справи.

Крім того, жодна фізична чи юридична особа не заявила про порушення своїх прав чи охоронюваних законом інтересів до Державного закладу „Дорожня клінічна лікарня № 2 ст. Київ” ДТГО „Південно-Західна залізниця”, щодо здійснення нею права володіння чи користування даними обєктами нерухомого майна.

07.08.2008 позивач звертався з листом до відповідача, в якому просив розглянути питання оформлення права власності на спірне майно.

Листом від 29.08.2008 відповідач - 2 відмовив Державному закладу „Дорожня клінічна лікарня №2 ст.Київ” ДТГО „Південно Західна залізниця” в оформленні права власності з видачею свідоцтва про право власності на спірні обєкти, у звязку з тим, що наданий лікарнею пакет документів не містить усіх перелічених в Положенні про порядок оформлення права власності на обєкти нерухомого майна, затвердженого розпряженням Київської міської державної адміністрації від 31.08.2001 №1820, зареєстрованого в Київському міському управлінні юстиції від 31.08.2001 №62/364, документів, зокрема, щодо відведення земельної ділянки під будівництво та дозвіл на їх будівництво, актів приймання обєктів нерухомості в експлуатацію в установленому порядку.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.

Згідно зі ст. ст. 2, 318 ЦК України держава визнана одним із субєктів права власності в Україні.

Власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності, відповідно до ст. 392 ЦК України.

Згідно ч.1ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У відповідності до ст.326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими субєктами.

Держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо субєктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління (ч.5ст.22 ГК України).

Стаття 4 Закону України „Про управління обєктами державної власності” визначає, що субєктами управління обєктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; Фонд державного майна України; міністерства та інші органи виконавчої влади; органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські обєднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації; юридичні та фізичні особи, які виконують функції з управління корпоративними правами держави; Національна академія наук України, галузеві академії наук.

Відповідно до п.п.12 п. 4 Положення про Міністерство транспорту та звязку України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2006р. №789, Міністерство транспорту та звязку України здійснює відповідно до законодавства функції з управління обєктами державної власності, що належать до сфери його управління.

Відповідно до ст. ст. 4-6 Конституції (Основного Закону) УРСР від 11.06.1937р., ст. ст. 10, 11 Конституції (Основного Закону) УРСР від 20.04.1978р. соціалістична власність в УРСР мала форму державної або форму кооперативно-колгоспної власності. Тобто, згідно з нормами Конституції (Основного Закону) УРСР від 11.06.1937р., Конституції (Основного Закону) УРСР від 20.04.1978р., ст. 90 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963р.) спірне нерухоме майно відносилося до обєктів права державної власності. З проголошенням незалежності України їх правовий статус не змінився, що, зокрема, підтверджується постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991р. №311 „Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)”, згідно з якою майно державних підприємств відноситься до об'єктів права загальнодержавної власності.

Відповідно до ст.136 ГК України, право господарського відання є речовим правом субєкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно зі ст. 139 Господарського кодексу України майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності субєктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих субєктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів. Основними фондами виробничого і невиробничого призначення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів.

Отже, здійснюючи право господарського відання, субєкт господарювання володіє користується в розпоряджається майном на свій розсуд і здійснює відносно нього дії, які не суперечать закону та цілям діяльності.

Згідно зі ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст.. 328 ЦК України).

Відповідно до ст. 41 Конституції України власність в Україні може існувати у формі приватної, державної або комунальної.

Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також в разі втрати ним документа, яких засвідчує його право власності.

Відповідно до ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державної реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідними органами, який зобовязаний надавати інформацію про реєстрацією та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відмова у державній реєстрації права нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.

Пунктом 1.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5 (далі - Положення ) передбачено, що останнє визначає порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні та спрямоване на забезпечення визнання та захисту цих прав.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 01.07.2004 (далі - Закон) речові права на нерухоме майно, що находяться на Території України, фізичних та юридичних осіб, держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб міжнародних організацій, іноземних держав підлягають обовязковій реєстрації.

Згідно з ч.8 ст.3 Закону реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень проводиться місцевим органом державної реєстрації прав того реєстраційного (кадастрового) округу, в якому розміщена нерухомість або більша за площею її частина.

Згідно п.1.3-1.4 Положення про реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації. Реєстрація прав власності на нерухоме майно-це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у звязку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням обєктів нерухомого майна на підставі правовстановлюючих документів.

У відповідності до ст.19 Закону підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, у т.ч. інші акти органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до п.3.5 Положення реєстрації підлягають виключно заявлені права за умови їх відповідності чинному законодавству України і предявленим право встановлювальним документом, разом з тим, реєстратору забороняється самостійне тлумачення прав власності на майно.

Оформлення права власності на обєкти нерухомого майна проводиться з видачею свідоцтва про право власності (п.6.1 Положення).

Пунктом.2.1 Положення передбачено обовязкову реєстрацію права власності на підставі правовстановлюючих документів, зокрема одним з яких є свідоцтво на право власності на обєкти нерухомого майна, видані органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями, а також рішення суду про визнання права власності.

Жодного доказу про належність обєктів, на які просить визнати право власності Міністерство транспорту та звязку України, до комунальної власності ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду надано не було.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги щодо визнання права власності на нерухоме майно та зобовязання БТІ зареєструвати майно за позивачем є обґрунтованими, відповідають матеріалам справи та фактичним обставинам.

Судова колегія критично відноситься до посилань скаржника на те, що Господарським судом м.Києва не винесено жодної ухвали щодо суті заявленого клопотання відповідача про припинення провадження у справі на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України, оскільки, у відповідності до ст. 86 ГПК України, якщо господарський спір не вирішується по суті, господарський суд виносить ухвалу, у якій має міститись: найменування господарського суду, номер справи і дату винесення ухвали, найменування сторін, ціну позову, вимог позивача, прізвища судді, представників сторін, прокурора, інших осіб, які брали участь у засіданні: стислий виклад суті спору або змісту питання, з якого виноситься ухвала; мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство; висновок з розглянутого питання; вказівку на дії, що їх повинні вчинити сторони, інші підприємства, організації, державні та інші органи та їх посадові особі у строки, визначені господарським судом.

Ухвала суду виноситься лише у випадках, установлених відповідними нормами ГПК. У всіх інших випадках учинення судом певних процесуальних дій ухвала окремим процесуальним документом не виноситься, а про вчинені судом процесуальні дії, розглянуті клопотання, тощо, суд зазначає у прийнятому за результатами розгляду справи рішенні чи ухвалі. Така позиція міститься також і у листі Вищого господарського суду, від 13.02.2002, №01-8/155 „Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін і доповнень до деяких інформаційних листів”, з якого, крім того, вбачається, що відповідно до статті 86 ГПК ухвала виноситься господарським судом, якщо спір не вирішується по суті, тому приписи частин третьої і четвертої статті 85 ГПК не можуть застосовуватись до ухвал господарського суду.

Крім того, відповідач посилається на те, що при винесенні оскаржуваного рішення було залишено поза увагою відсутність у відповідача (Головного управління комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) правомочності та компетенції щодо визнання права державної власності, однак, відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у звязку з наявністю щодо цього права сумнів або претензій з боку третіх осіб.

Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майно, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин. В даному випадку відповідач не визнав право власності на спірне нерухоме майно.

Головне управління комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) правомірно було залучено до участі у справі в якості відповідача, оскільки, відповідно до підпункту 28 п. 7 Положення про Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) затвердженого рішенням Київської міської ради від 10 липня 2003 року № 584/744, відповідач здійснює оформлення права власності на обєкти нерухомого майна (нежилі будинки, споруди, приміщення) з видачею свідоцтв про право власності.

Судом встановлено, що зазначене нерухоме майно є державним, знаходиться в господарському віданні, правомірному, добросовісному володінні Залізниці та перебуває на балансі Лікарні, що підтверджується довідками про балансову належність обєктів нерухомого майна та інвентарними картками обліку основних засобів Лікарні, оскільки цей факт ніким не оспорений в судовому порядку.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м.Києва від 10.11.2009 у справі №4/442 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення Господарського суду м.Києва від 10.11.2009 у справі №4/442 залишити без змін, а апеляційну скаргу Головного управління комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради без задоволення.

2.Матеріали справи № 4/442 повернути до Господарського суду м.Києва.

Головуючий суддя

СуддіНєсвєтова Н.М.