Рішення № 88088259, 05.03.2020, Онуфріївський районний суд Кіровоградської області

справа № 399/396/19

провадження № 2/399/201/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2020 року Онуфріївський районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Шуліка О.О., за участю: секретаря – Бобрик І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел.. Онуфріївка цивільну справу за позовом юридичної особи Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач АТ "Перший український міжнародний банк", в особі представника Фацул М.В., звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору в сумі 128000 грн. та стягнути судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921 грн.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що між ПАТ "Банк ренесанс Капітал", правонаступником якого з 19.07.2016 року являється позивач АТ "ПУМБ" та відповідачем ОСОБА_1 19.02.2014 року укладено кредитний договір №GP-6046323 в сумі 84138,90 грн. Відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 23.07.2019 року становить 128000 грн., яка складається: 32691,39 грн. - заборгованість за кредитом, 8200,85 грн. - заборгованість за процентами, 43247,49 грн. - заборгованість за комісією, 43860,27 грн. - штрафні санкції.

Ухвалою від 20.12.2019 року відкрито провадження у справі.

10.01.2020 року відповідачем подано відзив.

Свій відзив мотивує тим, що між відповідачем по справі ОСОБА_1 та АТ «Банк Ренесанс Капітал», було укладено пропозицію укласти договори (оферта) № GP - 6046323 від 19.02.2014 року. Згідно вказаного договору сума кредиту становила не 84138,90 грн. як зазначено позивачем у своїй позовній заяві, а згідно договору 40040 грн. з яких було одразу ж стягнуто 5040 грн в оплату договору страхування і лише 35000 грн. на загальні споживчі цілі. Крім того, позивачем не надано до суду жодних доказів, що правонаступником усіх прав та обов`язків АТ «Банк Ренесанс Капітал» є Публічне Акціонерне Товариство «Перший Український Міжнародний Банк», тобто не підтверджено, що ПАТ «ПУМБ» у даному випадку є належним позивачем та має право майнової вимоги. Вважаю, що позивач не є правонаступником АТ «Банк Ренесанс Капітал», оскільки у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1004722274 про дані зміни чітко не зазначено. ПАТ «ПУМБ» у позовній заяві зазначає, що направляв письмову вимогу (повідомлення) на адресу відповідача, яка була зазначена в анкеті на отримання кредиту, однак ОСОБА_1 ніяких претензій (вимог) щодо предмету спору не отримував. Крім того, вищезазначена письмова вимога ПАТ «ПУМБ» та список згрупованих поштових відправлень сформованих банком не можуть бути визнані доказами надіслання відповідної письмової вимоги, оскільки, боржник вважається належним чином повідомлений про вимогу щодо усунення порушень за кредитним договором в тому разі, коли банком не лише відправлено на адресу такого боржника листа про усунення порушень за кредитним договором, а й доведено факт його вручення адресатові під розписку. Відомості про отримання відповідачем (боржником) ОСОБА_1 вказаного повідомлення (письмової вимоги) надані не були до суду позивачем під час подачі позову ПАТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. У зв`язку з тим, що на адресу відповідача ОСОБА_1 не було надіслано жодних листів про перехід боргу до нового кредитора, вимог про усунення порушень стосовно зобов`язання пред`явлено не було, у зв`язку із чим відповідач був позбавлений можливості бути вчасно проінформований про наявність заборгованості та можливості або оспорити вимоги ПАТ «ПУМБ», або виконати їх, так як після припинення існування АТ «Банк Ренесанс Капітал» ОСОБА_1 не були відомі реквізити банківських рахунків. 12.07.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. було вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» як правонаступника АТ «Банк Ренесанс Капітал» по кредитному договору № GP - 6046323 від 19.02.2014 року, заборгованості у розмірі 66431,34 грн., а всього підлягало стягненню коштів в сумі 67031,34 гривні. На підставі вказаного виконавчого напису нотаріуса приватним виконавцем виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьовою Т.В. було відкрито виконавче провадження та 16.01.2018 року винесено постанову про звернення стягнення на доходи в тому числі заробітну плату та направлено вказану постанову для виконання за місцем роботи відповідача ОСОБА_1 до філії ТОВ «Верес» та стягнуто кошти із заробітної плати. При цьому про відкриття виконавчого провадження, а отже існування виконавчого напису нотаріуса, ОСОБА_1 дізнався із бухгалтерії підприємства де працював в лютому 2018 року. Оглянувши виконавчий напис, із змісту тексту ОСОБА_1 стало відомо, що ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» є правонаступником АТ «Банк Ренесанс Капітал» хоча позивачем не надано жодних доказів, що правонаступником усіх прав та обов`язків АТ «Банк Ренесанс Капітал» є Публічне Акціонерне Товариство «Перший Український Міжнародний Банк», тобто не підтверджено, що ПАТ «ПУМБ» має право майнової вимоги. Заочним рішенням Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 26.06.2018 року в справі № 399/301/18 вказаний виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню. Дане рішення суду набрало законної сили з 26.07.2018 року. Доказів того, що заочне рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 26.06.2018 року оскаржувалось чи скасовано позивачем не додано. А отже на підставі вказаного слідує висновок, що стягнення коштів із заробітної плати ОСОБА_1 є безпідставним та порушує права особи і норми чинного законодавства. Не погоджується з сумами заборгованості яку вказує позивач у позові, а саме заборгованість відповідача станом на 23.07.2019 року у розмірі 128000 грн., з яких: 32691,39 грн - заборгованість за кредитом, 8200,85 грн. - заборгованість процентами, 43247,49 грн. - заборгованість за комісією, 43860,27 грн. - штрафні санкції. Верховний Суд України у своїй постанові від 06 вересня 2017 року у справі №6-2071цс16 зазначив, що послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними. Аналогічну позицію викладено і у постанові Верховного Суду України №6-1746цс16 від 16 листопада 2016 року. Разом з тим, щодо вимоги про стягнення штрафних санкцій хочу зазначити, що вона є необґрунтованою, а сума штрафних санкцій - завищена та, відповідно до ст. 258 ЦК України прошу суд застосувати строк позовної давності. Як вбачається з графіку платежів, доданого до пропозиції укласти договори (оферти), кредитне зобов`язання складається зі щомісячних платежів, тобто з окремих зобов`язань, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку. Тому, відповідно до зазначеної постанови Верховного Суду, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Заборгованість відповідача за кредитним договором № GP - 6046323 від 19.02.2014 року. повинна була б рахуватися за період часу з 19.08.2017 року по 19.02.2018 року, оскільки за період з 19.06.2015 року по 19.07.2017 року сплили строки позовної давності. Тому, станом на 23.07.2019 року заборгованість складала б 16090,68 грн. з яких заборгованості за тілом кредиту – 14600,11 грн. та процентів за користування кредитом – 1440,57 грн., а ніяк не 128000 грн. У постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі №6-2071цс16 зазначено, що послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними. З цього слідує, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача заборгованості за комісією взагалі є незаконною, тому і в цій частині позовних вимог прошу суд відмовити. Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 43860,27 грн, то вона є необґрунтованою. Позивачем не надано жодного розрахунку з нарахування указаної неустойки. Крім того, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Відтак, стягнути неустойку можна лише у межах спеціальної позовної давності. Оскільки з дати останнього нарахування щомісячного платежу до моменту подачі позовної заяви минуло більше, ніж один рік, вважаю за необхідне застосувати строк позовної давності до вимоги про стягнення неустойки. Вказана письмова вимога ПАТ «ПУМБ» не може бути доказом та не може переривати перебіг позовної давності, оскільки перевірити достовірність цього документу (вимоги) є неможливим, так як відомості про отримання відповідачем (боржником) вказаного повідомлення надані не були ні під час вчинення виконавчого напису нотаріусом, який визнаний таким, що не підлягає виконанню, ні під час подачі позову ПАТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, так як боржник вважається належним чином повідомлений про вимогу щодо усунення порушень за кредитним договором в тому разі, коли банком не лише відправлено на адресу такого боржника лист про усунення порушень за кредитним договором, а й доведено факт його вручення адресатові під розписку.

Ухвалою від 17.01.2020 року позов залишено без руху.

В судове засідання позивач свого представника не направив, хоча про час та місце розгляд справи був належним чином повідомлений, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, але завчасно надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі позовні вимоги не визнає, прохав суд відмовити у їх задоволенні з підстав викладених в відзиві на позовну заяву.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши в судовому засіданні докази надані сторонами на обґрунтування позовних вимог та заперечень, визначившись з нормою права, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню зі слідуючих підстав.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи:

Відповідно до частини першої статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Згідно з положеннями статті 107 ЦК України, якою закріплено порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення, після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу). Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом. Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.

Відповідно до положень статті 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Моментом переходу прав до правонаступника юридичної особи вважається дата внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців в порядку, передбаченому статтею 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань», тобто запису про припинення юридичної особи.

Отже, відповідно до цивільного законодавства при реорганізації (злитті) юридичних осіб перехід прав і обов`язків до новоутвореної юридичної особи відбувається на підставі передавального акта, в якому про це має бути зазначено, а правонаступництво вважається здійсненим з моменту виключення юридичної особи попередника з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно копії статуту ПАТ «ПУМБ» від 7.12.2018 року останній є правонаступником всіх прав та зобов`язань ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» в результаті реорганізації АТ «Банк Ренесанс капітал» шляхом приєднання до банку згідно рішення загальних зборів акціонерів банку (протокол № 68 від 14 березня 2015 року) та згідно рішення єдиного акціонера АТ Банк Ренесанс Капітал».

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, 19.07.2016р. ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» припинилося шляхом приєднання до ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк».

Виходячи з наведеного, суд визнає доведеним належними і допустимими доказами факт правонаступництва позивача у правовідносинах, що виникли кредитних зобов`язаннях між Банком і ОСОБА_1 ..

З матеріалів справи вбачається, що 19/02/2014 року ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» і ОСОБА_1 підписали пропозицію укласти договір (оферта) № GP - 6046323, згідно якого банк надає останній кошти у розмірі 40040 грн., з яких: 35000 грн. - на загальні споживчі цілі, 5040 грн.. - в оплату договору страхування.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписав пропозиція укласти договір (оферта) разом з умовами надання кредиту фізичним особам складає між нею і Банком договір, про що свідчить підпис відповідача у пропозиції та на умовах кредитування.

ПАТ Банк «Ренесанс Капітал» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором 23.05.2017 року банк направив письмову вимогу (повідомлення) ОСОБА_1 за адресою його місця проживання з проханням погасити наявну заборгованість.

Згідно довідки про стан та історію заборгованості ОСОБА_1 заборгованість за договором (оферта) №GP - 6046323 за станом на 23.07.2019 року становить 128000 грн., яка складається: 32691,39 грн. - заборгованість за кредитом, 8200,85 грн. - заборгованість за процентами, 43247,49 грн. - заборгованість за комісією, 43860,27 грн. - штрафні санкції.

12.07.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. було вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» як правонаступника АТ «Банк Ренесанс Капітал» по кредитному договору № GP - 6046323 від 19.02.2014 року, заборгованості у розмірі 66431,34 грн.

Заочним рішенням Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 26.06.2018 року в справі № 399/301/18 вказаний виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Відповідно до ст.630 ЦК України договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам статті 7 цього Кодексу.

Згідно ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 підписав Пропозицію укласти договір (оферта) , графік платежів,), Загальні умови договорів кредитування, відкриття та ведення рахунків, отже слід виходити з того, що сторони - Банк і ОСОБА_1 , у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до положень абз.3 ч.4 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів», у редакції, що діяла на 19.02.2014 року кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Статтею 55 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» визначено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до п.3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління НБУ від 10.05.2007 року за № 168, який діяв на момент спірних правовідносин: «Банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь за дії, які банк здійснює на власна користь (ведення справи, договори, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо)».

У кредитному договорі, що укладений 19/02/2014 року між ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» і ОСОБА_1 , встановлений обов`язок позичальника сплачувати щомісячну плату за обслуговування кредитного ліміту, проте не зазначено, які саме послуги за вказану плату надаються позичальнику.

Оскільки недійсність умови кредитного договору, якою встановлена плата за обслуговування кредиту (комісія) без визначення її змісту, прямо передбачена законом (абз.3 ч.4 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів»), то вимога Банку про стягнення комісії ґрунтується на нікчемній умові договору (ч.2 ст.215 ЦК України), у зв`язку з чим не може бути задоволена.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.09.2019 року при розгляді справи № 553/4163/15-ц.

За приписами ст.12, ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як вбачається з позовної заяви Банком заявлена вимога про стягнення 43860,27 грн. штрафних санкцій, при цьому у позові зроблено посилання на ст.549 ЦК України і п.6.2 Розділу 2 Загальних умов кредитування, відкриття та ведення рахунків.

Статтею 549 ЦК України визначено зміст поняття неустойки (штраф і пеня).

У пункті 6.2 Загальних умов … встановлена відповідальність позичальника за прострочення сплати кредиту, процентів, комісії у виді штрафу у розмірі 10% за кожен випадок прострочення.

Абзацом третім п.8.3 Загальних умов … встановлена відповідальність позичальника у виді сплати 20% річних від суми простроченої заборгованості в порядку ст.625 ЦК України.

У самому позові відсутній розрахунок, з якого можна було б встановити порядок і підстави нарахування неустойки: що вона включає (штраф за п.6.2 чи 20% за п.8.3), за який період і на яку суму прострочення нарахована, тощо. Довідка про стан та історію заборгованості також не містить зазначених відомостей.

За таких обставин вимога про стягнення штрафних санкцій не є доведеною належними, достовірними і достатніми доказами, отже вона не підлягає задоволенню.

Відповідач направлено до суду заяву щодо застосування строків позовної давності щодо пені, але у відповідності правової позиції Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 року № 522/1029/18 відмова у задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови у задоволенні позову, тому суд не зазначає в даному рішенні висновку щодо спливу позовної давності щодо пені.

Відповідач подав заяву про застосування строку позовної давності. Вирішуючи дану заяву суд виходить з наступного.

Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Нормами цивільного законодавства встановлено загальну та спеціальну позовну давність: загальна позовна давність у три роки (ст. 257 ЦК), спеціальна позовна давність, в тому числі щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), тривалістю один рік.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Згідно ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давностідо основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майнотощо)

За змістом ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності може мати наслідком відмову у позові, а згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову особою, право якої порушене.

Пред`явлення потерпілим, чиє право порушене, позову в межах позовної давності створює для нього можливість незалежно від волі правопорушника отримати судовий захист своїх прав чи інтересів. Натомість пред`явлення позову за межами позовної давності - це законне право правопорушника уникнути переслідування або примусового притягнення судом до відповідальності після закінчення певного періоду часу після скоєння правопорушення.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Згідно з п. 5.2.3. відповідач зобов`язався повертати кредит та вносити плату за ним щомісячно, за графіком платежів.

Отже у даній справі перебіг позовної давності починається щодо кожного місячного платежу окремо, починаючи з наступного дня після настання строку платежу у якому такий платіж не здійснено.

Як встановлено судом, відповідач здійснив останній платіж 7.05.2015 року.

Проте позов про стягнення простроченої заборгованості пред`явлено позивачем до суду 9.08.2019 року.

Таки чином, до прострочених платежів (частини кредиту та нарахованих процентів за користування ним), які виникли з 7.06.2015 року по 9.06.2016 року загальна трирічна позовна давність спливла, а тому, з урахуванням заяви відповідача про застосування позовної давності, в задоволенні частини вимог про стягнення кредиту та процентів, які виникли у вказаний період, належить відмовити.

Отже задоволенню підлягають лише вимоги позивача про стягнення несплаченої частини кредиту і процентів за період з 9.06.2016 року по 19.02.2019 року (періодичні платежі), тобто вимоги які виникли в межах строку кредитування та в межах загального строку давності, а саме:

(РОЗРАХУНОК)тіло кредиту - 24915 грн. 31 коп. (див. Розрахунок заборгованості станом на 25.07.2019 року до кредитного договору ) 637,05+651,49+650,15+656,76+670,75+670,25+683,94+683,69+690,42+716,11+704,75+717,69+719,25+731,86+734,04+ 741,52+753,63+756,76+768,53+772,30+780,17+798,01+796,26+807,15+812,60+823,12+829,27+837,72+847,68+854,90+864,47+872,42+880,60= 24915,31); проценти – 4224,17 грн. (див. розрахунок - заборгованості станом на 25.07.2019 року до кредитного договору): 238,88+240,23+233,62+219,61+220,92+206,79+206,82+200,09+182,69+185,77+172,83+171,73+158,67+156,49+149,54+137,21+131,57+124,00+116,32+109,10+100,80+92,83+84,86+77,05+68,67+60,44+52,15+43,78+35,84+26,75+18,12+9,99+1,55= 4224,17 грн.

Беручи до уваги часткове задоволення позовних вимог, керуючись ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме 437,32 грн (29139,48 грн розмір задоволених вимог х 1921 грн :128000 = 437,32 грн).

Керуючись статтями 5, 10, 13, 19, 76, 77, 81, 133, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, ст. ст.526, 611, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (юридична адреса: 02002, м. Київ, вул. Р. Окіпної, буд. 8Б) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 29139 грн. 48 коп. з яких:

- 24915 грн. 31 коп. - заборгованість за кредитом;

- 4224,17 грн. - заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» сплачений судовий збір у розмірі 437,32 гривень.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду через Онуфріївський районний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 10.03.2020 року.

Суддя: Шуліка О.О.