Рішення № 8808366, 01.04.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.04.2010 Справа № 16/49-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТехноНіколь-Центр" м.Київ

до: приватного малого підприємства "Сігма" м.Нова Каховка Херсонської області

про стягнення 39940 грн. 42 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Карпотенко О.С. - представник

від відповідача - Сушков А.А. - директор

          Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 33298грн. 51коп. вартості товару, отриманого відповідачем за видатковими накладними № Ф-00000003 від 11.12.2007року, № Ф-00000009 від 12.12.2007року та № Ф-00000021 від 13.12.2007року. Крім того, він просить стягнути з відповідача 3486грн. 76коп. пені, 965грн. 66коп. інфляційних втрат, 2189грн. 49коп. 3% річних, посилаючись на несвоєчасні розрахунки відповідача за отриманий ним товар.

          Відповідач визнає позовні вимоги частково в сумі 33301грн. 75коп. основного боргу, в решті просить відмовити.

          Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представників сторін, суд –          

                                        в с т а н о в и в:

          Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами на підставі була укладена угода без дотримання письмової форми щодо поставки будівельного матеріалу, що підтверджено наступними доказами. Відповідач отримав у позивача через свого представника Чернецького В.В. за довіреністю серії ЯОР № 445457 від 11.12.2007року товар за видатковими накладними № Ф-00000003 від 11.12.2007року, №Ф-00000009 від 12.12.2007року та № Ф-00000021 від 13.12.2007року на загальну суму 54565грн. 35коп.

Відповідно до правил ст. 525,526 ЦК України одностороння відмова від зобов"язання не допускається. Зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до вимог договору, вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо строк виконання зобов"язання не встановлений або визначений моментом пред"явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов"язок у семиденний строк від дня пред"явлення вимоги, якщо обов"язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства

          Фактично оплату вартості отриманої продукції відповідач здійснив частково, борг відповідача становить 33298грн. 51коп. Відповідач пояснив, що сплату він здійснив за своєю ініціативою, без отримання вимоги з боку позивача.

          Позивач стверджує, що ним на адресу відповідача була направлена вимога від 24.11.2008року № 30 про здійснення оплати заборгованості за отриманий товар. Однак, доказів направлення такої вимоги він не надав.

До матеріалів справи надана відповідь відповідача листом № 55 від 25.11.2008року, що заборгованість в сумі 33298грн. 51коп. буде сплачена до 31.12.2008року.

Оглядом листа відповідача від 25.11.08 суд дійшов до висновку, що його неможливо однозначно вважати, що він складений на вимогу позивача щодо сплати вартості отриманого товару у розумінні ст.530 ЦК України.

          В засіданні позивачем надано суду копію вимоги від 19.02.2010року № 15 про здійснення оплати заборгованості за отриманий товар, яка була отримана головним бухгалтером відповідача Чухала Н.М. 23.02.2010року за вх. № 1.

Із огляду на цей лист суд дійшов до висновку, що у відповідача виникли від дня отримання листа, тобто, 23.02.10, зобов"язання протягом семи днів добровільно сплатити вартість товару. Після сплину зазначеного терміну, тобто, з 02.03.10 у позивача було порушено право на отримання грошових коштів.

Позивач звернувся до суду про стягнення заборгованості та нарахувань 02.03.10

Згідно зі ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності зі ст.ст. 202, 205 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

В силу ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Поняття зобов’язання та підстави його виникнення встановлені ст.509 ЦК України, згідно якої зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Аналіз фактичних обставин справи в сукупності з наведеними нормами права свідчить про те, що між сторонами виникли господарські відносини, що породили взаємні зобов’язання, а саме: зобов’язання позивача з передачі відповідачу обумовленого товару, та зобов’язання відповідача оплатити отриманий від позивача товар.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню положення діючого законодавства щодо взаємовідносин купівлі-продажу. Так, у відповідності зі ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Аналіз вищевикладених обставин справи свідчить про те, що відповідач виконав свої зобов’язання з оплати вартості отриманого товару частково. Доказів оплати товару суду не надано. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 33298 грн. 51коп. основного боргу.

Крім того, відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути 965 грн.66 коп. суми інфляційних втрат та 2189 грн.49 коп. суми нарахованих 3 % річних.

Із огляду на встановлені факти суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у цій частині, оскільки на день звернення до суду закінчився перебіг терміну для добровільного виконання грошового зобов'язання відповідачем. Суд роз'яснює, що у майбутньому до перерахування відповідачем суми заборгованості у позивача виникне право провести нарахування за ст.625 ЦК України, починаючи з 03.03.10

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення пені суд виходить із наступного.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

При цьому статтею 547 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Зазначена стаття має імперативний характер і сторони не можуть відступити від нього, оскільки виконання зобов'язання відповідно до ст. 548 ч.1 ЦК України забезпечується якщо це встановлено договором або законом.

Матеріали справи свідчать про те, сторони письмового договору, яким би встановлювалася відповідальність щодо забезпечення виконання зобов’язання у виді сплати пені не укладали і розміру пені, який підлягає стягненню за порушення зобов'язання, не встановлювали.

Крім того, відповідно до статті 1 Закону України №543/96-ВР від 22.11.1996року "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", який є спеціальним законом щодо стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Такої згоди щодо розміру пені між сторонами не існує.

До того ж статтею 3 зазначеного Закону ( в редакції Закону від 10.01.2002року) встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

З урахуванням вимог статей 1, 3 зазначеного Закону, розмір пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, встановлюється за згодою сторін і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки.

Таким чином, сторонами не визначено у встановленому законом порядку відповідальності у виді нарахування пені, тому відсутні підстави забезпечення зобов'язання шляхом її стягнення.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України відносяться на сторони пропорційно від суми задоволених позовних вимог.

В засіданні за згодою представників сторін оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

          Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково на суму 33298 грн.51 коп. В решті позовних вимог відмовити.

          2. Стягнути з приватного малого підприємства "Сігма" м.Нова Каховка Херсонської області пр. Перемоги 31/36 код 14130491 (інші реквізити суду невідомі) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТехноНіколь-Центр" м.Київ вул. Професора Підвисоцького/Драгомирова буд. 10/10 кім. 60-61 п/р 26000301014268 ВАТ КРД "ВТБ" МФО 321767 код 32046030 - 33298грн. 51коп. основного боргу, 332 грн.98 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.М. Немченко

                                                                                Рішення оформлено відповідно до

                                                                                ст. 84 ГПК України 07.04.2010року.