Рішення № 88079630, 03.03.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2020 року Чернігів Справа № 745/746/16-а

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Непочатих В.О.,

при секретарі Лазаренко В.Г.,

за участю позивача ОСОБА_1 , розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання рішення неправомірним та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить: визнати неправомірним рішення відповідача від 04.11.2016 щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років; зобов`язати відповідача призначити пенсію за вислугу років, у зв`язку з наявністю спеціального педагогічного стажу з 01.11.2016.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що в період з 01.09.1990 по 25.05.1991, з 01.09.1991 по 25.05.1992, з 01.09.1999 пo 16.01.2000, з 01.09.2000 по 31.05.2001, з 01.09.2001 по 31.05.2002, з 01.09.2002 пo 31.05.2003, з 01.09.2003 по 31.05.2004, з 01.09.2004, по 11.01.2005 він працював на посадах викладача історії за сумісництвом та мав відповідні години перенавантаження. Позивач вважає, що має достатній стаж для призначення йому пенсії за вислугу років, на підставі пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а рішення відповідача від 04.11.2016 щодо відмови у призначенні йому пенсії просить визнати протиправним.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позову та зазначив, що спеціальний стаж роботи визначається лише за основним місцем роботи, у відповідності до записів у трудовій книжці. Час роботи за сумісництвом до такого стажу не зараховується. Отже, зважаючи на те, що загальний стаж роботи, який можна зарахувати до стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, на посаді працівників освіти становить 24 роки 8 місяців 14 днів, підстав для призначення позивачу пенсії за вислугу років у Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області не було.

Процесуальні дії у справі: ухвалою суду від 13.02.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, замінено відповідача - Сосницьке об`єднане управління Пенсійного фонду України, на належного відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.

Вислухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 01.11.2016 звернувся із заявою до Сосницького об`єднаного управління Пенсійного фонду України щодо призначення пенсії за вислугою років, відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що підтверджується копією протоколу від 07.11.2016 № 455 (а.с. 128).

Розпорядженням від 04.11.2016 № 455 позивачу було відмовлено в призначення пенсії за вислугу років, оскільки робота на посаді викладача історії за сумісництвом не входить до загального стажу, а стаж позивача, що дає право на призначення пенсії за вислугу років на посаді працівника освіти становить 24 роки 8 місяців 14 днів (а.с. 129, 130).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-XII (в редакції, що діяла до внесення змін Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII) встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, незалежно від віку при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII) були внесені зміни у вказану статтю та встановлено вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - для працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення (пункт «е» статті 55 Закону № 1788) та підвищено вимоги до спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, в даному випадку для позивача, станом з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років.

04.06.2019 Конституційним Судом України було ухвалено рішення № 2-р/2019, яким визнано неконституційними положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII.

Конституційний Суд України, ухвалюючи вищезазначене рішення № 2-р/2019, вказав, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об`єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов`язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.

Вказані норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 2-р/2019, тобто з 04.06.2019.

Отже, починаючи з 05.06.2019 положення пункту «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ діють в первісній редакції, чинній до внесення змін Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII.

Таким чином, станом на день розгляду справи пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти незалежно від віку при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

До Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 віднесено загальноосвітні навчальні заклади, військові загальноосвітні навчальні заклади, музичні і художні школи на посадах: учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачі філіями, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з копії трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач працював з 15.08.1980 по 09.11.1980 викладачем праці, з 01.12.1982 по 19.08.988 керівником НВП, з 01.09.1992 по 31.08.1999 та з 13.01.2005 по 31.10.2016 викладачем історії та правознавства середньої школи (а.с. 8-11).

Згідно копій протоколу Сосницького об`єднаного управління Пенсійного фонду України від 07.11.2016 № 455 та розпорядження від 04.11.2016 № 455 до стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років на посаді працівника освіти позивачу було зараховано 24 роки 8 місяців 14 днів (а.с. 129, 130).

Разом з тим, відповідно виписок з наказів по відділу народної освіти Сосницького райвиконкому Чернігівської області та по відділу освіти Сосницької райдержадміністрації Чернігівської області ОСОБА_1 у період з 01.09.1990 по 25.05.1991, з 01.09.1991 по 25.05.1992, з 01.09.1999 пo 16.01.2000, з 01.09.2000 по 31.05.2001, з 01.09.2001 по 31.05.2002, з 01.09.2002 пo 31.05.2003, з 01.09.2003 по 31.05.2004, з 01.09.2004, по 11.01.2005 працював на посадах викладача історії за сумісництвом (а.с. 12-17).

Суду звертає увагу, що сумісництвом є виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації.

Тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу. Оплата праці сумісників провадиться за фактично виконану роботу (пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій»).

За приписами пункту 4 Порядку виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 № 78, працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи займалися викладацькою роботою у навчальних закладах обсягом не менше ніж 180 годин на навчальний рік, до стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років зараховуються місяці, протягом яких проводилася викладацька робота. Працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи працювали за сумісництвом на посадах науково-педагогічних або педагогічних працівників з обсягом роботи не менше ніж на 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати), до стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років зараховується період роботи на цих посадах.

Виходячи з аналізу викладених норм, зарахування роботи на посаді викладача (у тому числі й у позашкільному закладі освіти) до спеціального педагогічного стажу не ставиться в залежність від того, було це основним місцем роботи особи чи за сумісництвом, за умови, якщо викладацька робота за сумісництвом займає не менше ніж 180 годин на навчальний рік, а також якщо працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи працювали за сумісництвом на посадах науково-педагогічних або педагогічних працівників з обсягом роботи не менше ніж на 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати).

Аналогічна правова позиція щодо зарахування стажу роботи за сумісництвом на посадах науково-педагогічних або педагогічних працівників до пільгового стажу осіб у розумінні пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 30.01.2019 у справі № 876/5312/17 (провадження № 11-860апп18).

Таким чином, суд приходить до висновку, що робота за сумісництвом на посадах науково-педагогічних або педагогічних працівників має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», якщо викладацька робота за сумісництвом займає не менше ніж 180 годин на навчальний рік, а також якщо працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи працювали за сумісництвом на посадах науково-педагогічних або педагогічних працівників з обсягом роботи не менше ніж на 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати)

Так, відповідно до довідки відділу освіти Сосницької районної державної адміністрації від 01.10.2016 № 15-12/468 вчитель історії, ОСОБА_1 в загальноосвітніх закладах Сосницького району: у 1990-1991 навчальному році у Змітнівській неповній середній школі вичитав 229 годин; у 1991-1992 навчальному році у Змітнівській неповній середній школі вичитав 328 годин; у 1999-2000 навчальному році у Волинківській ЗОШ І-ІІІ ст. вичитав 222 години; у 2000-2001 навчальному році у Лавській ЗОШ І-ІІ ст. вичитав 241 годину; у 2001-2002 навчальному році у Лавській ЗОШ І-ІІ ст. вичитав 258 годин; у 2002-2003 навчальному році у Лавській ЗОШ-ІІ ст. вичитав 238 годин; у 2003-2004 навчальному році у Лавській ЗОШ І-ІІ ст. вичитав 217 годин; у 2004 році (вересень-грудень) у Лавській ЗОШ І-ІІ ст. вичитав 105 годин (а.с. 18).

Отже, період роботи позивача за сумісництвом на посаді вчителя з 01.09.1990 по 25.05.1991, з 01.09.1991 по 25.05.1992, з 01.09.1999 пo 16.01.2000, з 01.09.2000 по 31.05.2001, з 01.09.2001 по 31.05.2002, з 01.09.2002 пo 31.05.2003, з 01.09.2003 по 31.05.2004, має бути зарахований до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

У відповідності до абзацу другого пункту 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Як слідує з копії трудової книжки серії НОМЕР_1 та копії військового квитка позивача серії НОМЕР_2 (8-11, 118-121) 18.08.1980 позивач був призначений на посаду вчителя праці та креслення, а 09.11.1980 звільнений із займаної посади, у зв`язку з призовом в Радянську Армію. З 02.11.1980 по 05.11.1982 позивач проходив службу в Збройних Силах СССР.

Отже, період перебування позивача на строковій військовій службі з 02.11.1980 по 05.11.1982 повинен бути зарахований до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки на момент його призову він працював на посаді вчителя праці та креслення.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина друга статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

Оскільки рішення відповідача щодо відмови у призначенні пенсії позивачу за вислугу років було винесено у формі розпорядження від 04.11.2016 № 455, належним способом захисту прав позивача є визнання протиправним та скасування розпорядження Сосницького об`єднаного управління Пенсійного фонду України про відмову в призначенні пенсії від 04.11.2016 № 455 та зобов`язання відповідача призначити та виплатити пенсію ОСОБА_1 за вислугу років на підставі пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з 01.11.2016.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити повністю.

Щодо клопотання позивача про звернення рішення суду до негайного виконання, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Тобто, негайне виконання в межах сум платежу за один місяць застосовується у разі стягнення грошових сум з відповідача.

Оскільки належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача призначити та виплатити позивачу пенсію за вислугу років на підставі пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а не стягнення грошових сум, негайне виконання рішення не застосовується.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 551,21 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П`ятницька, буд. 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940) про визнання рішення неправомірним та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Сосницького об`єднаного управління Пенсійного фонду України про відмову в призначенні пенсії від 04.11.2016 № 455.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити та виплатити пенсію ОСОБА_1 за вислугу років на підставі пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з 01.11.2016.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 551,21 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10.03.2020.

Суддя В.О. Непочатих