Рішення № 88079135, 10.03.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2020 року Чернігів Справа № 620/184/20

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Баргаміної Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ічнянської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Ічнянської міської ради про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка виразилась у неприйнятті рішення на клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування на умовах оренди для городництва орієнтовною площею 0,1100 га із земель комунальної власності на території Ічнянської міської ради в с. Бакаївка Ічнянського району; зобов`язання відповідача прийняти рішення на клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування на умовах оренди для городництва орієнтовною площею 0,1100 га із земель комунальної власності на території Ічнянської міської ради в с. Бакаївка Ічнянського району.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що на її клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою було отримано лист за підписом міського голови про неможливість надання дозволу на розробку проекту землеустрою з причини надання такого дозволу іншій особі. Вказує, що виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішується, зокрема, питання регулювання земельних відносин. Вважає протиправною бездіяльність Ічнянської міської ради, оскільки клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою в порядку, визначеному Земельним кодексом України, не розглянуто.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що на момент розгляду даної справи Ічнянською міською радою було винесено на чергову сесію, яка відбулася 24.01.2020 проект рішення про надання дозволу на розроблення проекту щодо відведення земельної ділянки у користування (на умовах оренди) площею 0,1100 ОСОБА_1 , але вказаний проект не набрав необхідної кількості голосів депутатів, а тому бездіяльність посадових осіб міської ради відсутня.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 звернулась до Ічнянської міської ради з заявою про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування на умовах оренди для городництва орієнтовною площею 0,1100 га із земель комунальної власності на території Ічнянської міської ради Ічнянського району Чернігівської області в с. Бакаївка, на яку листом від 16.12.2019 № 03-07/3180 остання повідомила позивача, що не може надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки рішенням Ічнянської міської ради № 1867-VII від 26.06.2019 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в користування (на умовах оренди) площею 0,1100 га гр. ОСОБА_2 » вже наданий дозвіл на розроблення документації із землеустрою (а.с. 5).

В подальшому, 24.01.2020 на пленарному засіданні сорок четвертої сесії сьомого скликання Ічнянської міської ради проект рішення про надання дозволу на розроблення проекту щодо відведення земельної ділянки в користування (на умовах оренди) площею 0,1100 га ОСОБА_3 не був підтриманий депутатами міської ради, що підтверджується додатком до протоколу сесії від 24.01.2020 (а.с. 16-17).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

В силу частини першої статті 36 Земельного кодексу України громадянам або їх об`єднанням із земель державної або комунальної власності можуть надаватися в оренду земельні ділянки для городництва.

Згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частин першої та третьої статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Частиною другою статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина третя статті 123 Земельного кодексу України).

Згідно частини одинадцятої статті 123 Земельного кодексу України рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у користування (оренду) громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у користування (оренду) зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у користування, за результатами розгляду яких визначені в статті 123 Земельного кодексу України органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування (оренду).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 24.09.2018 у справі № 814/1239/16.

Окрім того, слід зазначити, що надання чи відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не тягне за собою юридичних наслідків для позивача, а є лише певним етапом у процесі передачі земельної ділянки у користування, реалізація якого може бути здійснена лише після затвердження розробленої документації із землеустрою.

Проект відведення земельної ділянки не визначений законом як підстава набуття права на земельну ділянку і не є правовстановлюючим документом.

Згідно статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно з вимогами частини другої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки надається відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування. При цьому, чинним законодавством передбачено, що рішення про надання дозволу або відмову у наданні такого дозволу орган місцевого самоврядування приймає виключно на пленарних засіданнях відповідної ради.

При цьому, суд зазначає, що обставин, які б робили неможливим прийняття відповідного рішення по суті щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою відповідачем не зазначені, з наявних в матеріалах справи доказів також не вбачаються.

Суд зазначає, що у судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Тобто, дискреційним повноваженням є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Тому, вирішуючи питання про правомірність бездіяльності відповідача щодо неприйняття рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування на умовах оренди, необхідно виходити з меж повноважень органів місцевого самоврядування в сфері розпорядження землями комунальної власності, визначених законом.

За таких обставин, неприйняття рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу за відповідним зверненням позивача, є протиправною бездіяльністю.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач всупереч вимогам Земельного кодексу України не розглянув по суті заяву позивача про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування на умовах оренди та не прийняв з цього приводу жодного рішення, тобто вийшов за межі своїх повноважень, оскільки право відступати від положень Земельного кодексу України та інших правових норм щодо строків розгляду та обов`язку прийняття рішення по суті органам місцевого самоврядування не надано.

Суд зазначає, що не набрання необхідної кількості голосів не створює факту прийняття такого акту, як рішення ради.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неприйняття рішення за заявою позивача про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування на умовах оренди для городництва орієнтовною площею 0,1100 га із земель комунальної власності на території Ічнянської міської ради в с. Бакаївка Ічнянського району; зобов`язання відповідача прийняти рішення за заявою позивача про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування на умовах оренди для городництва орієнтовною площею 0,1100 га із земель комунальної власності на території Ічнянської міської ради в с. Бакаївка Ічнянського району.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю.

Щодо прохання позивача зобов`язати відповідача надати звіт про виконання судового рішення, суд звертає увагу на наступне.

Частиною першою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Тобто, здійснення судового контролю за виконанням судового рішення можливе виключно за ініціативою суду. Вказаною статтею не передбачено процесуальної можливості розгляду питання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі за ініціативою сторони по справі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частин четвертої та п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, відноситься до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Витрати на правову допомогу відшкодовуються лише в тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася в справі тими особами, які одержали за це плату, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам.

Згідно частини четвертої статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Позивачем для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано суду витяг з договору-доручення про надання правничої допомоги від 01.10.2019, розрахунок витрат на правничу допомогу до договору від 01.10.2019 в розмір 5000,00 грн., квитанція до прибуткового касового ордеру № б/н від 20.12.2019 (а.с. 21-23).

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні довіреність або ордер на підтвердження повноважень Приходько С.О. як представника позивача та докази, що вказана особа є адвокатом.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що договір-доручення про надання правничої допомоги від 01.10.2019, згідно якого клієнт уповноважує адвоката бути його законним представником та представляти його інтереси у «Чернігівському окружному суді» у справі за позовом до Ічнянської міської ради про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, не містить чіткого предмету позову та не може бути доказом понесених позивачем витрат на правничу допомогу у даній справі, враховуючи що лише листом від 16.12.2019 Ічнянська міська рада повідомила позивача, що не може надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, тобто договір-доручення про надання правничої допомоги укладено раніше виникнення у позивача підстав звернення до суду.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що надані суду документи не є належними доказами в розумінні статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України щодо понесених позивачем витрат на правничу допомогу в межах даного адміністративного спору.

Таким чином, витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн. не є підтвердженими належними документами, а тому стягненню з відповідача не підлягають.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Ічнянської міської ради на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений нею при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Керуючись статтями 9, 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Ічнянської міської ради (площа Шевченка, 1, м. Ічня, Чернігівська область, 16703, код ЄДРПОУ 04061748) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Ічнянської міської ради щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування на умовах оренди для городництва орієнтовною площею 0,1100 га із земель комунальної власності на території Ічнянської міської ради в с. Бакаївка Ічнянського району.

Зобов`язати Ічнянську міську раду прийняти рішення за заявою ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування на умовах оренди для городництва орієнтовною площею 0,1100 га із земель комунальної власності на території Ічнянської міської ради в с. Бакаївка Ічнянського району.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Ічнянської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10.03.2020.

Суддя Н.М. Баргаміна