Рішення № 88079053, 26.02.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 року справа № 580/3625/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кульчицького С.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Мауріної Я.Ю.,

представника позивача Руденко Ю.В. - за ордером,

представника відповідача Корнієнко О.В. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження, у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправними і скасування актів Форми Н-5*, НТ*, зобов`язання винити певні дії та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати акт Форми Н-5* від 07.11.2019 розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем 14.08.2018, та акт Форми НТ* від 08.11.2019 № 44 про нещасний випадок невиробничого характеру;

- зобов`язати відповідача скласти акт розслідування нещасного випадку Форми Н-5*, що стався з позивачем 14.08.2018, у період проходження служби, зазначивши, що цей випадок пов`язаний з виконанням службових обов`язків;

- зобов`язати відповідача за наслідками нещасного випадку, що стався з позиваем 14.08.2018, скласти акт про нещасний випадок виробничого характеру, що стався у період проходження служби і пов`язаний з виконанням службових обов`язків за Формою Н-1*;

- стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування моральної шкоди у сумі 250 000 грн 00 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що за наслідками повторного розслідування нещасного випадку, відповідачем складено акт розслідування нещасного випадку від 07.11.2019 Форми Н-5* та акт від 08.11.2019 Форми НТ* про нещасний випадок невиробничого характеру. Дані акти, на думку позивача, є необґрунтованим, та таким, що суперечить дійсним обставинам, оскільки нещасний випадок з позивачем трапився в період проходження служби та під час виконання ним службових обов`язків.

Ухвалою суду від 25.11.2019 відкрито провадження у справі за даним позовом та призначено підготовче засідання.

У прохальній частині позовної заяви позивачем заявлено клопотання про призначення судово психологічної експертизи, на вирішення якої поставити наступні питання:

- Чи нанесена ОСОБА_1 моральна шкода з психологічної точки зору у зв`язку з неналежним виконанням Головного управління Національної поліції в Черкаській області рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29.03.2019 у справі № 580/268/19?

- Який можливий розмір грошового відшкодування за завдану моральну шкоду із урахуванням психологічних коефіцієнтів?

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 29.01.2020 відмовлено у задоволенні вказаного клопотання про призначення судово психологічної експертизи.

18.12.2019 відповідачем до суду подано відзив на адміністративний позов, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог вказує, що отримані позивачем тілесні ушкодження спричинені недотриманням позивачем вимог Закону України «Про Національну поліцію», Закону України "Про охорону праці". На думку відповідача, нещасний випадок стався з позивачем у період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків, внаслідок порушення потерпілим службової дисципліни, відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України від 27.12.2002 № 1346.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, позов просила задовольнити повністю з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала повністю.

Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

На виконання ухвали слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07.08.2018, згідно з наказом Головного управління Національної поліції в Черкаській області № 2117 від 13.08.2018, працівники слідчого управління Головного управління Національної поліції в Черкаській області, у тому числі ОСОБА_1 , здійснили виїзд за адресою АДРЕСА_1 з метою проведення обшуку житла чи іншого володіння.

14.08.2018 близько 09 год. 30 хв. позивач разом з колегами і понятими прибули до будинку за вказаною вище адресою. Поряд з домоволодінням знаходились ОСОБА_2 зі своїм чоловіком ОСОБА_3 , які є власниками будинку. Підійшовши до них, працівники поліції пред`явили посвідчення та повідомили мету прибуття. Після чого було розпочато слідчу дію: ОСОБА_4 зачитував ухвалу, а ОСОБА_5 проводив відеофіксацію. Протягом всього часу зачитування ухвали ОСОБА_2 поводила себе агресивно. Спочатку вона наголошувала, що заперечує проти проведення обшуку, намагалась увійти в свій будинок, але їй в цьому перешкодив позивач, пред`явивши службове посвідчення. Після чого ОСОБА_2 почала провокувати конфлікт, нецензурно висловлювалась, погрожувала поліцейським фізичною розправою. У ході даного конфлікту ОСОБА_4 зазначив, що обшук є безперервною дією та всі його учасники повинні слідкувати за його проведенням. Після чого ОСОБА_2 було запропоновано заспокоїтися та повідомлено, що обшук обов`язково відбудеться, а за перешкоджання слідчим діям, її може бути притягнуто до відповідальності. Слідчий ОСОБА_6 продовжив зачитувати ухвалу. Громадянка ОСОБА_2 знову намагалась залишити місце проведення слідчої дії, штовхатись, провокувати бійку, кричати, нецензурно виражатись. Після чого ОСОБА_2 почала тікати, за нею побіг позивач, щоб зупинити та повернути її назад. Наздогнавши ОСОБА_2 , капітан поліції ОСОБА_6 в черговий раз повідомив, що обшук є безперервною дією та залишати місце слідчої дії заборонено, на що ОСОБА_2 не зважала та продовжувала штовхатись. Ухилившись від ОСОБА_1 , побігла в іншому напрямку, позивач знову побіг за нею та зупинив. Після того, як ОСОБА_2 все ж таки вийшла з двору, наздогнати її пішов слідчий ОСОБА_8 , який затримав жінку біля паркану сусіднього будинку та перегородив їй шлях. У цей час до них підійшов позивач та запросив ОСОБА_2 повернутись до місця проведення слідчої дії, після чого жінка рукою вдарила позивача в ліву частину голови, в наслідок чого він відійшов назад, та вона знову підійшла до нього й рукою нанесла удар у груди. ОСОБА_1 намагався застосувати фізичну силу до ОСОБА_2 - взяти її за руки, щоб таким чином уникнути тілесних ушкоджень, але жінка, викручуючись, ліктями наносила удари по голові працівнику поліції та нігтями подряпала його обличчя, після чого заспокоїлась. Зрозумівши, що жінка заспокоїлась, ОСОБА_1 її відпустив. У цей час до них підійшли всі учасники слідчої дії. Через деякий час ОСОБА_2 почала голосно розмовляти та намагалась вирвати документи у ОСОБА_4 . Щоб запобігти перериванню слідчої дії позивач закрив собою ОСОБА_4 , який продовжував зачитував ухвалу. Але ОСОБА_2 схопила ОСОБА_1 за футболку, почала відтягувати його, штовхнула ОСОБА_4 , а потім знову заспокоїлась. Невдовзі ситуація повторилась: ОСОБА_2 знову почала заважати ОСОБА_4 зачитувати ухвалу, позивач знову закрив собою слідчого, в результаті чого ОСОБА_2 рукою вдарила капітана поліції по правій кісті і знову заспокоїлась.

У подальшому, слідчу дію було завершено в присутності всіх учасників без перешкоджань.

Вказані обставини відтворені в оскаржуваних актах (а.с.12-20).

Після закінчення слідчої дії позивач повідомив свого безпосереднього керівника - підполковника поліції ОСОБА_9 про отримання тілесних ушкоджень, застосування фізичної сили та склав рапорт про подію до Жашківського відділення поліції Уманського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області.

14.08.2018 позивач звернувся до ФАП с. Зелений Ріг Жашківського району, де при огляді було встановлено забій-грудної клітки, припухлість великого пальця, подряпини лівої щоки та підборіддя.

14.08.2018 о 20 год. 55 хв. ОСОБА_1 звернувся до травматологічного пункту КЗ «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» ЧМР, де його оглянуто та встановлено діагноз: забій, часткове пошкодження капсульно-зв`язкового апарату 1-го п`ястного фалангового суглоба правої кисті (1-2 ступеня); забій м`яких тканин обличчя, скроневої ділянки зліва; садна обличчя (інфіковані).

15.08.2018 позивач звернувся до ДУ «ТМО МВС України по Черкаській області», де встановлено діагноз: повторна ЗЧМТ (14.08.2018 - струс головного мозку; 02.06.2017), цефалічний, гіпертензивно-лікворний (клінічно), легкий вегето-вестибулярний синдром. Забій, часткове пошкодження капсульно-зв`язкового апарата І пальця правої кисті; забій м`яких тканин обличчя, садни обличчя, правого плеча.

На лікарняному перебував з 15.08.2018 до 23.08.2018, до праці - 24.08.2018.

28.08.2018 позивач звернувся до КЗ «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради».

19.10.2018 позивач звернувся з рапортом до начальника ГУНП в Черкаській області щодо проведення розслідування нещасного випадку, який трапився з ним 14.08.2018.

02.11.2018 наказом ГУНП в Черкаській області № 2795 створено комісію з розслідування нещасного випадку.

21.12.2018 відповідачем складено акт форм Н-5* спеціального розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався в 14.08.2018 близько 09 год. 30 хв. на подвір`ї домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , з одним потерпілим, у тому числі без загиблих, відповідно до якого комісія з розслідування визнає, що нещасний випадок, який стався з ОСОБА_1 відбувся в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків, внаслідок порушення потерпілим службової дисципліни, відповідно до п. 3.11 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 №1346.

21.12.2018 складено акт форм НТ* №90 про нещасний випадок невиробничого характеру, відповідно до якого комісія з розслідування визнає, що нещасний випадок, який відбувся 14.08.2018 з ОСОБА_1 стався в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків, внаслідок порушення потерпілим службової дисципліни, відповідно до п. 3.11 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 №1346.

Не погоджуючись з висновками комісії, викладеними у актах за формою Н-5*, НТ* №90, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 29.03.2019 у справі № 580/268/19 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано акт форми Н-5* від 21.12.2018 розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 14.08.2018 та акт форми НТ* від 21.12.2018 № 90 про нещасний випадок невиробничого характеру; зобов`язано Головне управління Національної поліції в Черкаській області провести повторне розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 14.08.2018 та прийняти рішення у відповідності до вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах та підрозділах системи МВС України від 27.12.2002 №1346, з врахуванням правової оцінки, наданої судом у вказаному рішенні.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.07.2019 рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29.03.2019 у справі № 580/268/19 залишено без змін.

У подальшому на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29.03.2019 у справі № 580/268/19 посадовими особами Головного управління Національної поліції в Черкаській області у період з 08.10.2019 по 07.11.2019 проведено повторне розслідування нещасного випадку, результати якого оформлені актом розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) від 07.11.2019 за формою Н-5* та актом про нещасний випадок невиробничого характеру № 44 за формою НТ*, затвердженим начальником Головного управління Національної поліції в Черкаській області 08.11.2019.

Згідно з вказаними актами, за результатами повторного розслідування нещасного випадку, який стався 14.08.2018 встановлено, що нещасний випадок, який трапився з капітаном поліції ОСОБА_1 стався в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків, внаслідок порушення потерпілим службової дисципліни, відповідно до п. 3.11. Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 № 1346 (зі змінами та доповненнями від 16.02.2006 № 677).

Відповідно до актів про розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) від 07.11.2019 за формою Н-5*та про нещасний випадок невиробничого характеру № 33, затвердженого начальником Головного управління Національної поліції в Черкаській області 08.11.2019, капітан поліції ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 45 Закону України «Про Національну поліцію», ст. 14 Закону України «Про охорону праці», недбало віднісся до забезпечення особистої безпеки та здоров`я, а саме - невміло оцінив обстановку, неефективно діяв у типовій екстремальній ситуації, що мало прояв у не професійних діях, не застосуванні відносно правопорушника заходів примусу.

Під час розслідування вказаного нещасного випадку, з метою підтвердження/спростування звернення ОСОБА_1 за медичною допомогою 14.08.2018 до КЗ «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» ЧМР, комісією з повторного розслідування Головного управління Національної поліції в Черкаській області було направлено запит від 08.11.2018 № 2287/31/01-2018. Від КЗ «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» ЧМР відповідачем отримано відповідь від 30.11.2018 № 3127, в якій зазначено, що 28.08.2018 ОСОБА_1 по само зверненню поступив в кардіологічне відділення зі скаргами на головний біль, нудоту, серцебиття, запаморочення, де встановили діагноз: гіпертонічна хвороба ІІ ступеню, криз, пройшов лікування, виписаний з поліпшенням 07.09.2018. Інформація про звернення ОСОБА_1 за медичною допомогою 14.08.2018 до КЗ «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» ЧМР відсутня.

Виходячи зі змісту отриманої відповіді від КЗ «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» ЧМР , комісія з повторного розслідування встановила:

- розбіжності між діагнозами, встановленими в один день 28.08.2018 у КЗ «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» ЧМР (гіпертонічна хвороба ІІ ступеня, криз) та КЗ «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» ЧМР (частковий розрив капсульно-зв`язкового апарату з відривом кісткового фрагмента І п`ясно-фалангового суглобу правої кисті), а також спростовано звернення ОСОБА_1 до травматологічного пункту КЗ «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» ЧМР 14.08.2018;

- працівники поліції при проведенні слідчих дій, не відреагували на протиправні дії ОСОБА_2 , чим не забезпечили припинення з боку ОСОБА_2 правопорушення та не застосували до неї заходів примусу, передбачених ст. ст. 18, 44 Закону України «Про національну поліцію», ст. ст. 1, 7 Дисциплінарного статуту ОВС, 5 розділу ІІ «Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші дії», затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 № 1377.

Також у зазначених вище актах зауважено, що комісією з повторного розслідування до матеріалів справи комісією з розслідування долучено Висновок службового розслідування за фактом отримання тілесних ушкоджень слідчим відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції капітаном поліції ОСОБА_1 від 03.10.2018, де у висновку за результатами перевірки, у п. 3 вказано: «за вчинені дисциплінарні проступки, що виразились в порушенні вимог ст. ст. 18, 44 Закону України «Про Національну поліцію», ст. ст. 1, 7 Дисциплінарного статуту ОВС, 5 розділу ІІ «Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші дії», затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 № 1377, відповідно до ст. 14 Дисциплінарного статуту ОВС України, відносно слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції капітана поліції ОСОБА_1 , обмежитись усним попередженням».

Враховуючи обставини попереднього розслідування нещасного випадку та обставини встановлені повторним розслідуванням, комісія визнала, що нещасний випадок, який стався з позивачем, спричинений порушенням останнім службової дисципліни, а тому є таким, що стався в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків.

На спростування обставин, викладених в акті форми Н-5* щодо відсутності інформації про звернення ОСОБА_1 за медичної допомогою 14.04.2018 до КЗ «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» ЧМР, позивачем додатком до позовної заяви надано відповідь на адвокатський запит від 18.02.2019 № 517 (а.с. 27).

Не погоджуючись з такими актами відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров`я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні врегульовані Законом України "Про охорону праці" від 14.10.1992 № 2694-ХІІ (далі - Закон № 2694).

Статтею 1 Закону № 2694 визначено поняття охорони праці - як систему правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров`я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

За приписами ст. 22 Закону № 2694, встановлено, що роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об`єднаннями профспілок.

Підзаконним нормативно-правовим актом, що регулює порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України - є "Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України", затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.12.2002 №1346 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.01.2003 за № 83/7404 (далі - Порядок №1346), який розроблено з метою врегулювання питань, пов`язаних з розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України.

У відповідності до п. 2.1 Порядку №1346, розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров`я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі.

Пунктом 2.2 зазначеного Порядку №1346 визначено, що за результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* (додаток 1) і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов`язків.

Відповідно до п. 3.8 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС від 27.12.2002 № 1346 (далі по тексту - Порядок № 1346) комісія з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) зобов`язана протягом трьох діб після утворення комісії: обстежити місце події, опитати свідків і осіб, причетних до неї, і одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо; визначити відповідність умов служби (праці, навчання) вимогам нормативно-правових актів про охорону праці; з`ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку (у тому числі поранення), визначити осіб, які припустилися порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам; визначити, чи трапився нещасний випадок (у тому числі поранення) у період проходження служби при виконанні службових обов`язків (не пов`язаний з виконанням службових обов`язків); скласти акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* (додаток 4) у трьох примірниках, а також акт за формою Н-1* (НТ*) у п`яти примірниках і передати їх на затвердження керівнику підрозділу, який призначив комісію.

За змістом п. 3.9 Порядку № 1346 комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків", якщо він трапився в період проходження служби під час: припинення або запобігання злочинам або правопорушенням; вчинення дій із забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод; охорони і забезпечення громадського порядку; несення постової чи патрульної служби; виявлення і розкриття злочинів, розшуку осіб, що їх учинили.

Пунктом 3.10 Порядку № 1346 визначено, що комісія з розслідування також визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків", якщо він стався в період проходження служби внаслідок безпосереднього впливу правопорушника (злочинця) на працівника (учинення опору, захват заручником, напад на працівника, який перебуває не при виконанні службових обов`язків, з метою помсти за законні дії з припинення правопорушення, затримання або викриття правопорушника в період служби тощо).

З наведених положень Порядку № 1346 вбачається, що у разі настання нещасного випадку внаслідок чинення злочинцем опору працівникові поліції, нападу на працівника, який перебуває при виконанні службових обов`язків, нещасний випадок вважається таким, що трапився в період проходження служби при виконанні службових обов`язків.

На підтвердження обставин щодо перебігу подій 14.08.2018, коли стався нещасний випадок з позивачем, останнім було надано суду вирок Маньківського районного суду Черкаської області від 24.12.2019 у справі № 693/231/19, який набрав законної сили 24.01.2020.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд також бере до уваги, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 29.03.2019 у справі № 580/268/19 встановлено, що нещасний випадок, який стався 14.08.2018 з позивачем є таким, що відбувся в період проходження служби та під час виконання ОСОБА_1 службових обов`язків.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29.03.2019 у справі № 580/268/19 набрало законної сили 26.07.2019

Отже, в силу ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.

Преюдиційне значення мають не правові висновки суду, а обставини (факти), встановлені судом в іншій справі. Правові висновки суду і встановлені ним обставини не є тотожними поняттями. Висновки судів щодо прав та обов`язків сторін не є преюдиціальними для інших судів при розгляді ними справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Дії відповідача щодо повторної відмови позивачу у визнанні того, що нещасний випадок, який стався 14.08.2018 є таким, що відбувся в період проходження служби та під час виконання ОСОБА_1 службових обов`язків, свідчать про недбале ставлення відповідача як роботодавця до вирішення такого важливого питання, як належне розслідування фактів нещасних випадків, що трапляються з поліцейськими під час виконання ними своїх службових обов`язків та під час здійснення заходів з охорони громадського порядку.

Враховуючи викладене вище, суд вважає необґрунтованими висновки комісії з розслідування нещасних випадків Головного управління Національної поліції в Черкаській області, викладені в акті розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) від 07.11.2019 за формою Н-5* та актом про нещасний випадок невиробничого характеру № 44 за формою НТ*, затвердженим начальником Головного управління Національної поліції в Черкаській області 08.11.2019.

З урахуванням наведеного, а також системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування актів Форми Н-5* від 07.11.2019 розслідування нещасного випадку та Форми НТ* від 08.11.2019 № 44 про нещасний випадок невиробничого характеру, є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо позовної вимоги зобов`язати відповідача скласти акт розслідування нещасного випадку Форми Н-5*, що стався 14.08.2018 з капітаном поліції ОСОБА_1 , у період проходження служби, зазначивши, що цей випадок пов`язаний з виконанням службових обов`язків, зобов`язати Головне управління Національної поліції в Черкаській області за наслідками нещасного випадку, який стався 14.08.2018 з капітаном поліції ОСОБА_1 , скласти акт про нещасний випадок виробничого характеру, що стався у період проходження служби і пов`язаний з виконанням службових обов`язків за Формою Н-1*, суд зазначає про таке.

Завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Разом з тим, враховуючи положення статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, захист прав у сфері публічно-правових відносин можливий у спосіб зобов`язання відповідача прийняти певне рішення чи зобов`язання вчинити певні дії.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Зважаючи на те, що судом встановлено неправомірність оскаржуваних актів Форми Н-5* від 07.11.2019 розслідування нещасного випадку та Форми НТ* від 08.11.2019 № 44 про нещасний випадок невиробничого характеру, суд висновує про необхідність зобов`язати Головне управління Національної поліції в Черкаській області скласти акт розслідування нещасного випадку Форми Н-5*, що стався 14.08.2018 з капітаном поліції ОСОБА_1 , у період проходження служби, зазначивши, що цей випадок пов`язаний з виконанням службових обов`язків, зобов`язати Головне управління Національної поліції в Черкаській області за наслідками нещасного випадку, який стався 14.08.2018 з капітаном поліції ОСОБА_1 , скласти акт про нещасний випадок виробничого характеру, що стався у період проходження служби і пов`язаний з виконанням службових обов`язків за Формою Н-1*, що є належним способом захисту та поновлення порушеного права позивача.

Відтак, позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо позовної вимоги стягнути на користь позивача відшкодування моральної шкоди в сумі 250 000 грн суд зазначає таке.

Згідно з ч.5 ст.21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Тому, позовна вимога про відшкодування шкоди в адміністративному судочинстві є похідною позовною вимогою від публічного спору. А, отже, суд має з`ясувати безпосередній причинний зв`язок факту завдання моральної шкоди від дій, рішень чи бездіяльності суб`єктом владних повноважень, які заявлені (об`єднані) предметом у відповідному спорі.

З урахуванням суб`єктного складу спірних правовідносин, до застосування також підлягають положення загального законодавства про моральну шкоду, а саме: стаття 56 Конституції України, ст.ст. 23, 1167, 1173 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Шкода - це будь-яке знецінення блага, що охороняється правом, тому її поділяють на майнову і немайнову. Моральна шкода - втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди належать: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За правилами ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Отже, підлягають з`ясуванню такі питання: чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, чи наявний причинно-наслідковий зв`язок між діями та завданою шкодою, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позивач не надав належних доказів щодо характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав, тяжкості вимушених змін у його життєвих і професійних стосунках, моральних переживаннях, стану здоров`я тощо.

Тому, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди в сумі 250 000 грн є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відтак, з урахуванням зазначеного, з огляду на підстави та предмет спору, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, суд дійшов до висновку, що позов слід задовольнити частково.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Суд бере до уваги, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання даного позову, а тому судовий збір у цій справі належить компенсувати за рахунок бюджету України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Щодо витрат на правничу допомогу в сумі 7 000 грн 00 коп., зазначених у позовній заяві, суд зазначає таке.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Відповідно до ст.16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Порядок і умови надання правової допомоги, права й обов`язки адвокатів та інших фахівців у галузі права, які беруть участь в адміністративному процесі і надають правову допомогу, визначаються положеннями КАС України та іншими законами.

Частинами 1-5 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того суд зазначає, що положеннями ч. 6 та ч. 7 КАС України, відповідно до яких, визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У відзиві від 18.12.2019 відповідач зазначив, що на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем та його представником не надано жодного документа про надання правничої допомоги (а.с. 53).

Однак, 05.02.2020 представником позивача до суду подано заяву про приєднання до матеріалів справи таких документів: квитанцію до прибуткового касового ордеру від 04.02.2020 на суму 7 000 грн 00 коп, копію договору про надання правової допомоги від 28.08.2018, копію додатку до договору від 28.08.2018 про надання правової допомоги, акт виконаних робіт від 04.02.2020 (а.с. 115-119).

Судом при вирішенні питання щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу у заявленій позивачем сумі враховано складність справи та виконані адвокатом роботи (надані послуги), час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціну позову та значення справи для позивача, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що співмірним розміром судових витрат на професійну правову допомогу, які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача у даній справі є 3 500 грн 00 коп.

Керуючись ст.ст. 2 ,6, 9, 14, 19, 76, 77, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (18036, м. Черкаси, вул. Смілянська, 57, ідентифікаційний код 40108667) про визнання протиправними і скасування актів Форми Н-5*, НТ*, зобов`язання вчинити певні дії тя стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправними і акт Форми Н-5* від 07.11.2019 розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем 14.08.2018, та акт Форми НТ* від 08.11.2019 № 44 про нещасний випадок невиробничого характеру.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Черкаській області провести нове розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 14.08.2018 та скласти акт розслідування нещасного випадку Форми Н-5*, що стався з ОСОБА_1 14.08.2018, у період проходження служби, зазначивши, що цей випадок пов`язаний з виконанням ОСОБА_1 службових обов`язків.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Черкаській області за наслідками розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 14.08.2018, скласти акт про нещасний випадок виробничого характеру, що стався у період проходження служби і пов`язаний з виконанням ОСОБА_1 службових обов`язків за Формою Н-1*.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Черкаській області на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 500 (три тисячі п`ятсот) грн 00 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 10.03.2020.

Суддя С.О. Кульчицький