Рішення № 8807845, 30.03.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.10                                                                                           Справа№ 11/24

Суддя Сало І.А.

При секретарі судового засідання Боржієвській Л.А.          

по справі за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗОК», м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропроект», м.Миколаїв Львівської області

про стягнення 18004,29грн.

В судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Нога О.В.-предст.згідно доручення №

від відповідача: не з»явився

Сторонам, які беруть участь у справі, роз’яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІЗОК»звернулося до господарського суду Львівської області із позовом про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропроект»18004,29грн боргу.

Позивач позовні вимоги підтримав частково та наполягає на їх задоволенні.

В судове засідання представник відповідача не з’явився, хоча у встановленому ст.64 ГПК України порядку був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідно до статті 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності відповідача, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Від здійснення технічного запису судового процесу сторона відмовилась.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне:

29 серпня 2007року між сторонами було укладено Договір № 08/29 про виготовлення та встановлення секційних воріт виміром (ширина 2770*3250мм) у кількості 1шт.

Вартість робіт відповідно до п.2.1 договору складає 17496,00грн. в т. ПДВ 2916,00грн.

При цьому, ціна в договорі є остаточною і зміні не підлягає (п.2.2 договору).

Пунктом 3.1 договору визначено строки виконання робіт:

- початок - у трьохденний термін після поступлення авансу на розрахунковий рахунок виконавця.

- закінчення – протягом двадцяти п»яти робочих днів від дня початку виконання робіт.

За виконані роботи відповідач зобов»язався розрахуватися наступним чином:

- 70% вд суми договору переоплата, в термін до 2-ох банківських днів з дня підписання цього договору;

- решту 30% протягом 2-ох банківський днів з дня завершення робіт на об»єкті замовника, з оформленням відповідних документів (податкова накладна, акт приймання-передачі виконаних робіт).

Відповідно Акту № ОУ-0000213 здачі-приймання робіт від 31.10.2007року ТзОВ «ІЗОК» виконало повністю умови договору, а саме: виготовило секційні ворота вартістю 17496,00грн.

Відповідачем на виконання умов договору було внесено передоплату в розмірі 9748,00грн. (8748,00грн.-07.09.2007року та 1000,00грн.-23.06.2008року.

Оскільки на момент подання позову повна вартість виконаних робіт відповідачем не оплачена, то позивач звернувся до суду із позовом про примусове стягнення заборгованої суми, що складає 9748,00рн.

Крім основного боргу позивачем нараховано пеню в розмірі 3596,88грн. та інфляційні в розмірі 6659,41грн.

Таким чином, загальна сума позову складає 18004,29грн.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підтвердженими матеріалами справи та такими що підлягають до задоволення повністю, з огляду на наступне:

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

29 серпня 2007року сторони уклали договір підряду відповідно до якого позивач (виконавець згідно договору) на замовлення відповідача зобов»язався виготовити і встановити на об»єкті замовника секційні ворота вартістю 17496,00грн.

Відповідно до Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000213 від 31.10.2007року позивач здав, а відповідач прийняв виконану роботу. Акт підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов»язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов»язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Абзац 1 ч.1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.202 ГК України, ст.599 ЦК України зобов'язання, зокрема, припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідач свої обов'язки щодо оплати не виконав чим порушив свої обов'язки за Договором.

Відповідно до ст. 199 ГК України виконання господарських зобов»язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Згідно із ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошових зобов’язань не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов’язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням.

Стаття 180 ч.7 ГКУ зазначає, що закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Згідно п. 7.3 договору при невиконанні прийнятих на себе зобов»язань по оплаті замовник оплачує виконавцю пеню в розмірі 0,2% від вартості робіт за кожен день протермінування, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується неустойка (пеня).

Стаття 546 ЦК України у п.1 зазначає, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням завдатком.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. При цьому, у п.3 зазначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

В розумінні статті 20 ГК України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Одним із переліку, якими можуть бути захищенні права та інтереси даний суб'єктів є відшкодування збитків.

Стаття 224 ГК України встановлює, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Крім цього, позивач просить суд врахувати понесені ним інфляційні втрати, розмір яких складає 6659,41грн.

Пункт 2 статті 625 ЦК України визначає наслідки прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. По-перше, Емітент (Відповідач) повинен сплатити на вимогу кредитора (Позивача) суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Відповідно до статті 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Загальними умовами виконання господарських зобов'язань є виконання їх належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем при наданому йому праві та можливостях не представлено суду доказів відсутності заборгованості, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню повністю.

Судові витрати покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 116 ГПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропроект», пл.Ринок, 2, м.Миколаїв Львівської області (код ЄДРПОУ 31487548) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗОК», вул. Антоновича, 31 м.Львів (код ЄДРПОУ 13821603) 7248,00рн. основного боргу, 3596,88грн. пені, 6659,41грн. інфляційних, 180,04грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя