Рішення № 8807839, 04.03.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.10                                                                                           Справа№ 22/196

за позовом Акціонерного комерційного інноваційного банку „УкрСиббанк”, м.Харків

до відповідача Відкритого акціонерного товариства „Надія”,смт.Немирів Львівської області

про стягнення 822153,73 грн.

та за зустрічною позовною заявою Відкритого акціонерного товариства „Надія”,смт.Немирів Львівської області

до Акціонерного комерційного інноваційного банку „УкрСиббанк”, м.Харків

про визнання кредитного договору недійсним

                                                                                Суддя М.Желік

Представники:

від позивача: Купіль Р.Р. ( довіреність б/н від 04.01.10р.

від відповідача: не з’явився

Суть спору:

Розглядається справав за позовом Акціонерного комерційного інноваційного банку „УкрСиббанк”, м.Харків до Відкритого акціонерного товариства „Надія”,смт.Немирів Львівської області про стягнення 822153,73 грн. та за зустрічною позовною заявою Відкритого акціонерного товариства „Надія”,смт.Немирів Львівської області до Акціонерного комерційного інноваційного банку „УкрСиббанк”, м.Харків про визнання кредитного договору недійсним

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені документи достатніми для прийняття заяви до розгляду і ухвалою від 04.08.2010р. призначив розгляд справи на 15.09.2009р. В порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 01.10.2009р., 20.10.2009р., 03.12.2009р., 17.12.2009р.12.01.201.р., 02.02.2010р., 16.02.2010р. В судовому засіданні 16.02.2010 р. оголошено перерву до 04.03.2010р.

Представник позивача по первісному позову до прийняття рішення у справі подав заяву про уточнення позовних ( вих.№ 26-4/2168 від 06.10.2009р.), а саме просить стягнути з відповідача 770414,61 грн. несплаченої частини кредиту, 38357,38 грн. заборгованості по простроченим процентам за користування кредитом за період з 29.12.2007р. по 21.07.2009р., 5878,63 грн. –пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за період з 06.11.2007р. по 21.07.2009р., 2503,11 грн. –грн. за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 11.12.2007р. по 21.07.2009р., шраф за порушення зобов’язань в розмірі 5000,00 грн. Всудовому засіданні позов підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, а зустрічний позов заперечив з підстав викладених у запереченні (вих.№30-41/43 від 06.01.2010р.). Просить первісний позов задовольнити повністю, в зустрічному позові відмовити.

Відповідач в судове засідання не з’явився, своїм процесуальним правом, що передбачене ст.22 ГПК України не скористався, про причини неявки суду не повідомив, незважаючи на те, що про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву не надав. 20.10.2009р. подав клопотання про призначення експертизи, яке судом відхилене за необґрунтованістю. 16.12.2009р. подав зустрічну позовну заяву, яка судом прийнята до розгляду.

Відповідно до ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності представника відповідача та відзиву на позовну заяву, за наявними у справі. матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті.

Справа розглядається з врахуванням уточнених позовних вимог.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення виготовлений та підписаний 12.03.2010р.

Представнику позивача роз’яснено його права та обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.

05 вересня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк»(надалі позивач, кредитор) та Відкритим акціонерним товариством «Надія» (надалі відповідач, позичальник) був укладений кредитний договір № 11206989000, відповідно до умов якого банк зобов’язався надати позичальнику кредит в сумі 120238,00 швейцарських франків строком до 05.09.2018 р. із сплатою 10,99% річних, шляхом зарахування банком коштів на поточний рахунок відповідача для подальшого використання за цільовим призначенням –розвиток бізнесу, а позичальник зобов’язався повернути суму кредиту та сплатити проценти, комісію, штрафи та інші грошові платежі згідно умов договору (п.п.1.2.2; 1.3.1; 1.4; 1.5; 4.1).

Згідно п.1.2.2 кредитного договору повернення кредиту повинно здійснюватися позичальником у відповідності до графіка погашення кредиту (додаток №2 до кредитного договору), який є невід»ємною частиною договору –не пізніше 05 числа кожного місяця.

Пунктом 1.3 кредитного договору встановлений порядок нарахування та сплати процентів, які нараховуються щомісяця, в останній робочий день поточного місяця, методом «факт/360»відповідно до вимог нормативно-правових актів НБУ та чинного законодавства України. Період нарахування процентів згідно умов цього договору починається з дня фактичного надання кредитних коштів, якщо умовами п.п.1.3.2, 1.3.3, 9.2 договору не передбачено іншу дату початку нарахування процентів, а в наступному –з першого календарного дня поточного місяця, і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Позичальник зобов’язується сплачувати проценти у строк –з 01 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані банком такі проценти.

У зв’язку з тим, що відповідач порушив графік погашення кредиту у нього перед позивачем виникла заборгованість, яка станом на 21.07.2009р. становить 770414,61 грн. по поверненню кредиту та 38357,38 грн. за несплачені проценти за користування кредитом за період з 29.12.2009р. по 21.07.2009р.

Пунктами 7.1 кредитного договору передбачено, що за порушення відповідачем термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів за кредитом та/або комісій, він сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу. Згідно поданого розрахунку до стягнення підлягає 5878,63 грн. –пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 2503,11 грн. –пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом.

Відповідно до ч.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Згідно п.7.6 кредитного договору відповідач зобов’язаний сплатити позивачу неустойку за порушення своїх зобов’язань ( в т.ч. за порушення термінів виконання зобов’язань) в розмірі 5000,00 грн.

11.03.2009р. позивачем на адресу відповідача була направлена вимога № 22-011/1222 про дострокове повернення кредиту та процентів в строк протягом 31 календарного дня з моменту отримання даної вимоги, яка останнім залишена без відповіді та задоволення.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору ( ст.1054 ЦК України). Кредитний договір укладається в письмовій формі (ст.1055 ЦК України).

Відповідно до ст.1048 ЦК України, позичкодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору або вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.2 ст.345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі; у кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачу та погашення, види забезпечення зобов’язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов’язки, прав і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту; відповідно до ч.3 ст.346 ГК України кредити видаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах; надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, доказів оплати кредиту та процентів за його користування у строки та розміри, передбачені п.п.1.2, 1.3 кредитного договору, додатку № 2 до договору, у відповідності до ст.ст. 43, 33 ГПК України, відповідачем суду не подано. Факт одержання кредиту відповідачем по первісному позову не заперечується та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

В свою чергу, відповідач подавши зустрічний позов, оспорив укладений кредитний договір №11206089000 від 05.09.2007р. з мотивів невідповідності договору вимогам ч.2 ст.198 ГК України, відповідно до якої грошові зобов’язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов’язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб’єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов’язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Заперечуючи позовні вимоги відповідач по зустрічному позову у своїх поясненнях та у запереченні вих.№ 30-41/43 від 06.01.2010р. посилається на те, що згідно п.1 ч.2 ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями на підставі банківської ліцензії.

Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993р. №15-93 Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом; генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання; індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Відповідно до п.2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затверджених постановою Правління НБУ від 17.07.2001 р. № 275, за умови отримання письмового дозволу Національного банку, банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями по залученню та розміщенню іноземної валюти на валютному ринку України. Відповідно до п.5.3 зазначеного положення письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19.02.93 р. № 15-93.

15 червня 2000 р. Національним банком України видано АКІБ «УкрСиббанк»банківську ліцензію № 75 із додатком на право здійснювати банківські операції, що передбачені ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», в тому числі щодо залучення та розміщення іноземної валюти від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, шляхом надання кредитів, та письмовий дозвіл № 75-1 від 24.12.2001р. із додатком, дозвіл № 75-2 від 19.11.2002р. із додатком, на право здійснювати операції з валютними цінностями.

Відповідно до ч.3 ст.14 ГК України ліцензія –це документ державного зрік, який          засвідчує право суб’єкта господарювання на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності за умови виконання ліцензійних умов. Відносини, пов’язані з ліцензуванням певних видів господарської діяльності регулюються законом. Статтею 19 Закону України „Про банки і банківську діяльність” визначено, що банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії, яка надається Національним банком України.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що банк правомірно надав кредит позивачу по зустрічному позову в іноземній валюті та встановив плату за користування кредитом у відсотках до суми з огляду на наявність у банку ліцензії та дозволів Національного банку України, на право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті, отриманої від Національного банку України на здійснення валютних операцій, а тому вираження в іноземній валюті грошового зобов’язання за кредитним договором відповідає вимогам чинного законодавства.

Суд відмовляє в задоволенні заяви позивача по первісному позову в забезпеченні позову, оскільки ним не подано належних та допустимих доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду в майбутньому. Позивачем не наведено обставин, які б обґрунтовували припущення, що майно чи грошові кошти, які є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 629 ЦК України договір обов’язковий для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що первісний позов слід задовольнити повністю, а в зустрічному позові відмовити.

В порядку ст.49 ГПК України судові витрати по розгляду спору покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 43, 49, 75, 82, 84, 85,1 15-117 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Первісний позов задоволити повністю.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Надія»(львівська область, Яворівський район , смт.Немирів, вул.Равська,2, ЄДРПОУ 25224108, р/р 26006142871800 в АКІБ «УкрСиббанк», МФО 351005) на користь АКІБ «УкрСиббанк»(61050 м.Харків,пр.Московський, 60 , МФО 351005, код ЄДРПОУ 09807750 на рахунок погашення заборгованості ВАТ фірма «Надія»по кредитному договору №11206989000) 822153,73 грн. заборгованості, 8221,53 державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В задоволенні зустрічного позову відмовити.

4.          Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя