Рішення № 88077481, 10.03.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 березня 2020 року Справа № 280/182/20 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області (вул. Сєдова, буд. 12, м. Запоріжжя, 69000, код ЄДРПОУ 41320207)

про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язати вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжя від 03 квітня 2017 року № 0809/21027/21027.1/42 щодо припинення виплати позивачу щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину заробітку (вид виплати 410, КЕКВ 2730.03) та зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області поновити нарахування та виплату позивачу щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину заробітку (вид виплати 410, КЕКВ 2730.03) та виплатити заборгованість по ній з 01 лютого 2017 року. Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати страхових виплат у межах суми стягнення за один місяць.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що має трудове каліцтво в результаті нещасного випадку на виробництві. Медико-соціальною експертизою було встановлено втрату працездатності 50 % безстроково. У зв`язку з тимчасовою окупацією міста Донецька, у 2014 році змушений був переїхати до міста Запоріжжя. Також позивач був взятий на облік Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжя та продовжив отримувати соціальні виплат. З 01.02.2017 року нарахування та виплата страхових виплат позивачу була припинена, у зв`язку із не підтвердженням факту проживання у місті Запоріжжя. 21.05.2019р. позивачем було отримано нову довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеною особою. З цією довідкою позивач звернувся до відповідача щодо поновлення виплат, проте отримав постанову Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжя від 03 квітня 2017 року №0809/21027/21027.1/42 про припинення щомісячної страхової виплати з 01.02.2017 року за заявою потерпілого від 03.04.2017 року. Позива вказує, що в оскаржуваній постанові відповідача віл 03 квітня 2017 року зазначено, шо причиною припинення виплат є заява потерпілого від 03.04.2017 року. При цьому така заява мною не подавалася. Виплату за постановою від 03 квітня 2017 року припинено з 01 лютого 2017 року, тобто заднім числом. Вважає, що оскаржувана постанов є протиправною та має бути скасована судом.

Ухвалою суду від 14.01.2020 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) у судовому засіданні 12.02.2020. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

04.02.2020 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№5380), в якому просить відмовити позивачу у задоволені позовних вимог та зазначає, що під час проведення звірки щодо дії довідок про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, який було проведено Відділенням ВД ФСНВ у м. Запоріжжі та управлінням праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району, було встановлено, що позивач у справі - ОСОБА_1 вибув до іншого району. При цьому, у Відділення ВД ФСНВ у м. Запоріжжі відсутні відомості щодо місця вибуття ОСОБА_1 Відділенням ВД ФСНВ у м. Запоріжжі було призупинено нарахування страхових виплат ОСОБА_1 з 01.02.2017 до з`ясування, про що позивача у справі було повідомлено листом від 02.02.2017 № 130/в. ОСОБА_1 03.04.2017 звернувся до Відділення ВД ФСНВ у м. Запоріжжі з заявою про припинення страхових виплат з 01.02.2017 у зв`язку з від`їздом та видачу йому постанови про припинення страхових виплат, копія якої додається. Згідно відмітки на вказаній заяві, позивач у справі отримав примірник постанови про припинення страхових виплат. З огляду на викладене, вважає, що твердження позивача про неподання такої заяви до Відділення ВД ФСНВ у м. Запоріжжі є таким, що не відповідає дійсності. Вважає, що оскільки, суми страхових виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в робочих органах виконавчої дирекції Фонду, в яких зберігались справи про страхові виплати до початку антитерористичної операції, та тимчасової окупації українських територій, в даному випадку у Управлінні в Донецькій області, то вимога про стягнення таких сум може бути заявлена до Управління в Донецькій області. При цьому, у Управління у Запорізькій області відсутні відомості щодо незвернення позивача з аналогічною вимогою та /або з позовом до будь-якого робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування, та відсутня можливість отримати такі відомості. Крім того, представником відповідача зазначено, що позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 Кодексу адміністративного судочинства України ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно ч. 7 ст. 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".

З огляду на вищевикладені норми Закону, суд вважає, що строк на звернення до суду з адміністративним позовом на позивача не розповсюджується.

При цьому суд зазначає, що ухвалою суду від 14.01.2020 вирішено питання щодо пропущеного строку позивача на звернення з адміністративним позовом.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у межах строку, встановленого ст. 258 КАС України.

Суд, розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 .

У відповідності з довідкою від 01.12.2014 та від 21.05.2019 № 2327-5000128993 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, позивач є внутрішньо переміщеною особою з тимчасово окупованої території України м. Донецьк до м. Запоріжжя, фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки Міністерства охорони здоров`я України про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії 10 АА № 240671 ОСОБА_1 встановлено 50 % втрати працездатності.

Згідно з довідкою серії МСЕ № 439926 ОСОБА_1 має третю групу інвалідності.

Позивач є особою, що отримує страхові виплати, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на час подання позовної заяви перебуває на обліку в Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області.

В матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 від 03 квітня 2017 року, якою він просить припинити йому страхові виплати з 01 лютого 2017 року.

Постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 0809/21027/21027.1/42 від 03 квітня 2017 року припинено щомісячні страхові виплати ОСОБА_1 з 01 лютого 2017 року. Причина припинення: заява потерпілого.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач отримавши нову довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеною особою звернувся до відповідача щодо поновлення виплати, проте отримав постанову Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 0809/21027/21027.1/42 від 03 квітня 2017 року про припинення щомісячної страхової виплати з 01.02.2017.

В матеріалах справи також наявний лист Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 02.02.2017 №130/в, у якому зазначено: «…Листом Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району повідомлено, що факт Вашого проживання за місцем реєстрації не підтверджено. Згідно із плі. 2 п.12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо перемішеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою КМУ від 08.06.2016 року №365… нарахування щомісячних страхових виплат Вам буде призупинено з 01.02.2017 року до з`ясування. Відповідно до п. 15 Порядку, щомісячні страхові виплати Вам буде поновлено за рішенням комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, прийнятим на підставі подання структурного підрозділу з питань соціального захист) населення, що внесене разом з актом обстеження матеріально-побутових умов сім`Ї…»

Спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача стосовно припинення виплати соціальних виплат позивачеві 01 лютого 2017 року з підстав, які не передбачені ст. 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Суд зазначає, що у положеннях ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 1105-XIV від 23.09.1999 (далі - Закон № 1105-XIV).

Пунктом третім розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1105-XIV встановлено, що особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 3 Закону №1105-XIV визначені принципи, на яких здійснюється соціальне страхування, зокрема законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав (пп. 1, 3 ч. 1 ст. 3).

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону № 1105-XIV страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Отже, страхові виплати позивачу могли бути припинені лише за умов, визначених ч. 1 ст. 46 Закону № 1105-XIV.

Відмова особи від конституційних прав, до яких належить право на соціальний захист, є недійсною.

Крім того, пунктом третім розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1105-XIV встановлено, що особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Наведене визначення поняття внутрішньо переміщеної особи має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства). З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка: перебуває на території України на законних підставах; має право на постійне проживання в Україні; була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживан Згідно ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа:

1) подала заяву про відмову від довідки;

2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину;

3) повернулася до покинутого місця постійного проживання;

4) виїхала на постійне місце проживання за кордон;

5) подала завідомо недостовірні відомості.

У разі отримання інформації з Єдиної інформаційної бази даних про взяття на облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, про закінчення строку дії довідки про взяття на облік, її скасування або про відмову у продовженні строку дії такої довідки робочий орган виконавчої дирекції Фонду за фактичним місцем проживання (перебування) особи, яка тимчасово переміщена, припиняє нарахування і фінансування страхових виплат та страхових витрат на медичну і соціальну допомогу (абз. 3 п. 2 постанови правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 11.12.2014 № 20 Про затвердження Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції).

Згідно п. 7-1 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509, у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб. Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці. Уповноважений орган на підставі прийнятого рішення невідкладно вносить до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб запис про скасування дії довідки.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 "Про деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" встановлено, щокомісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворені районними, районними у мм. Києві і Севастополі державними адміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад, приймають рішення про відновлення або про відмову у відновленні соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, довідки яких недійсні на дату набрання чинності цією постановою, відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого цією постановою, за умови отримання внутрішньо переміщеною особою нової довідки відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 Про облік внутрішньо переміщених осіб.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, страхові виплати позивачу не виплачуються з 01.02.2017 у зв`язку з не підтвердженням перебування за місцем фактичного проживання.

Відповідно до п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 соціальні виплати припиняються у разі:

1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати;

2) встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї;

3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат;

4) скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб;

5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Тобто, припинення виплати позивачу страхових виплат у зв`язку з не підтвердженням перебування за місцем фактичного проживання, суперечить принципам, які закріплені в Конституції України.

Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Таким чином, закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати право громадянина на одержання призначеної йому страхової виплати незалежно від того, де проживає особа, якій призначена соціальна виплата.

Тобто, зміна особою місця проживання не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на отримання соціального захисту, а саме, отримання соціальних виплат.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що в діях відповідача містяться ознаки дискримінації відносно позивача, як внутрішньо переміщеної особи, та відсутність єдиного підходу до виплати страхових сум громадянам України згідно діючого законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки під час розгляду справи судом встановлена протиправність дій відповідача щодо припинення виплати страхових сум позивачу, суд вважає за необхідне, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, вийти за межі позовних вимог та ухвалити рішення про визнання таких дій протиправними.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з вимогами статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи є підстави допустити негайне виконання рішення.

Нормами статті 371 КАС України передбачено, що негайно виконуються рішення, зокрема, про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, рішення суду підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності дій щодо припинення виплати щомісячних страхових внесків позивачу в розумінні зазначеної норми Закону.

Отже, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Ухвалою суду від 14.01.2020 позивачу відстрочено сплату судового збору по справі.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання фізичною особою - підприємцем до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімум для працездатних осіб.

Розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб 1921,00 грн.

Таким чином, зважаючи на те, що позивачу відстрочено сплату судового збору, суд приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судового збору у розмірі 768,40 грн. на користь Державного бюджету України, як того вимагає ч.2 ст. 4 Закон України «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст. 139, 244-250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області (вул. Сєдова, буд. 12, м. Запоріжжя, 69000, код ЄДРПОУ 41320207) про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язати вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області щодо припинення виплати щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 з 01 лютого 2017 року.

Визнання протиправною та скасувати постанову Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 0809/21027/21027.1/42 від 03 квітня 2017 року про припинення щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 з 01 лютого 2017 року.

Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області поновити нарахування та виплату щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 з 01 лютого 2017 року та виплатити заборгованість за період починаючи з 01 лютого 2017 року.

Допустити негайне виконання рішення суду про присудження виплати страхових виплат ОСОБА_1 - у межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області (вул. Сєдова, буд. 12, м. Запоріжжя, 69000, код ЄДРПОУ 41320207) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено в повному обсязі та підписано 10.03.2020.

Суддя А.В. Сіпака