Рішення № 8807589, 02.04.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.10 Справа № 13/272

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська ДіВіДі Компанія", м. Київ

до приватного підприємця ОСОБА_1, м. Старобільськ Луганської області

про стягнення 750200 грн. 00 коп.

С у д д і Зюбанова Н.М. /головуючий/

Фонова О.С.

Косенко Т.В.

за участю представника позивача Корчевного А.В., дов. від 01.09.09 № 67;

відповідач не прибув;

Суть спору: про стягнення з відповідача компенсації за порушення майнових авторських прав у розмірі 750200 грн. 00 коп., стягнення штрафу до Державного бюджету України у відповідності до п. 3 ст. 52 Закону України "Про авторське право та суміжні права" від 23.12.93 № 3792-ХІІ /далі Закон України № 3792-ХІІ/ у розмірі 10% суми, присудженої судом на користь позивача, зобовязання його опублікувати за власний рахунок в газеті “Наша газета” судове рішення по даній справі.

Відповідач у відзиві на позовну заяву за листом, який здано в судовому засіданні 18.03.10, факт порушення авторських майнових прав позивача не заперечує, посилається на ч. 2 ст. 52 Закону України № 3792-ХІІ, якою передбачено зобовязання суду визначати розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та/або/ наміри відповідача.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Рябцевої О.В. для розгляду даної справи призначено колегію у складі Зюбанової Н.М. /головуючий/, суддів Москаленко М.О. та Косенко Т.В.

Розпорядженням від 09.02.10 у складі зазначеної колегії проведено заміну та виключено суддю Москаленко М.О., введено до складу суддю Фонову О.С.

Як вбачається з матеріалів справи, Старобільським районним судом Луганської області був надісланий пакунок з DVD дисками в кількості 24 шт., як речові докази по кримінальній справі, які було вилучено у відповідача 11.12.08.

Тому в судовому засіданні 09.02.10 в присутності представника позивача даний пакунок було відкрито. З наявних у пакеті дисків судом залучено до матеріалів справи у якості доказів диски з кінотворами, а саме: "30 днів і ночей" , "Безстрашний", "Вакансія на жертву", "Вовки-перевертні", "Джуно", "Диявол и Деніїл Вебстер", "Карамболь", "Лавка чудес", "Кохання-зітхання", "Майкл Клейтон", "Міст с Террабітію", "Моє велике грецьке весілля", "Нові пригоди Попелюшки", "Нульовий кілометр", "Пограбування на Бейкер-Стріт", "Острів скарбів: Битва за острів ", "Птеродактиль", "Розмальована вуаль", "Раптор", "Секс за ради виживання", "Стрілець", "Танцюй до упаду", "Лещата", "Успіху, Чак", "Ультрафіолет", "Хостел 2".

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд дійшов до наступного.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, в обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ТОВ "Українська ДіВіДі Компанія" є юридичною особою, якій на підставі ліцензійних договорів правоволодільцями передані виключні авторські права на відтворення та розповсюдження аудіовізуальних творів на території України.

У відповідності до постанови Старобільського районного суду Луганської області від 31.0309 про припинення кримінальної справи з підстав акту амністії за обвинуваченням ОСОБА_1. у скоєнні ним у грудні 2008 року злочину, передбаченого ст. 176 КК України, судом встановлено протиправність дій відповідача у даній господарській справі по розповсюдженню фонограм, відеограм музичних та аудіовізуальних творів на компакт-дисках для лазерних систем зчитування.

Крім того, йдеться про порушення ст. ст. З, 8, 10 Закону України "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних" від 23.03.00, оскільки на немаркованих контрольними марками компакт-дисках формату DVD знаходились аудіовізуальні твори, розповсюдження яких здійснювалось шляхом продажу. Серед аудіовізуальних творів, які знайшли своє відображення на компакт-дисках формату DVD, мали місце твори, виключні авторські права на які на території України належать позивачу - ТОВ "Українська ДіВіДі Компанія".

Позивач зазначає, що права на відповідні аудіовізуальні твори, були передані на території України правоволодільцями позивачу шляхом укладення відповідних договорів про передачу авторських прав, а також стверджує, що відповідачем були порушені майнові авторські права ТОВ "Українська ДіВіДі Компанія", оскільки відповідно до ст. 15 Закону України № 3792-ХІІ до майнових прав автора чи іншої особи, яка має авторське право, належать: виключне право на використання твору, включаючи і право на розповсюдження, а також за п. 2 ст. 426 ЦК України - використання об'єкта права інтелектуальної власності іншої особи здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим кодексом та іншим законом. Таким правомірним використанням відповідно до ст. З Закону України "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних" від 23.03.00 є розповсюдження на території України примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм та баз даних, а також їх прокат, які дозволяються лише за умови їх маркування контрольними марками. Контрольна марка відповідно до ст. 2 вказаного Закону - є спеціальний знак, що засвідчує дотримання авторських і (або) суміжних прав і надає право на розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних.

Щодо ціни позову, то позивач визначив її у розмірі 750200 грн. 00 коп., виходячи з того, що розмір компенсації за порушення майнових авторських прав компанії за матеріалами справи складає 20 мінімальних заробітних плат /605 грн. 00 коп./ - 12100 грн., а відносно 62 порушень /кількості дисків з відповідним твором/ сума компенсації складає 750200 грн. 00 коп. Застосування саме такого розміру компенсації позивач обґрунтовує тим, що надання дозволів (ліцензій) на використання аудіовізуальних творів виробникам та розповсюджувачам аудіовізуальних творів є єдиним видом діяльності позивача, і порушення авторських прав відповідачем унеможливлює ведення підприємницької діяльності.

Застосування мінімального розміру компенсації, на думку позивача, є неможливим, оскільки дії з порушення авторських прав позивача відбувалися умисно, з корисливою метою.

Відповідач проти позову фактично не заперечив, послався на ч. 2 ст. 52 Закону України № 3792-ХІІ, якою визначено зобовязання суду визначати розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та наміри відповідача.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Так, правове регулювання правовідносин сторін здійснюється Цивільним кодексом України, Законом України № 3792-ХІІ.

Відповідно до ч. 3 ст. 426 ЦК України використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

За частиною 1 ст. 1107 ЦК України розпорядження майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі таких договорів: ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності; ліцензійний договір; договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності; договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності; інший договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

Як передбачено ч. 1 ст. 1113 ЦК України, за договором про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності одна сторона (особа, що має виключні майнові права) передає другій стороні частково або у повному складі ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах.

Відповідно до частини 1 ст. 11 Закону України № 3792-ХІІ первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору.

До майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору; виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами /ч. 1 ст. 15 Закону України № 3792-ХІІ/. Статтею 31 Закону № 3792-ХІІ передбачено, що автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі, як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

Згідно з частинами 1 - 3 ст. 440 ЦК України та частиною 1 ст. 15 Закону № 3792-ХІІ авторське право до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать виключне право на використання твору; виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. А згідно з частиною 3 цієї статті виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти будь-яке використання твору іншими особами.

За приписами ст. 443 ЦК України використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди.

Відповідно до ст. 441 ЦК України використанням твору є, зокрема, його розповсюдження. При цьому згідно з наведеним у статті 1 Закону № 3792-ХІІ визначенням терміну "розповсюдження об'єктів авторського права і (або) суміжних прав" - будь-яка дія, за допомогою якої об'єкти авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо чи опосередковано пропонуються публіці, в тому числі доведення цих об'єктів до відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до цих об'єктів з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором.

При розгляді справи судом встановлено, що 11.12.08 відповідачем у справі допущено розповсюдження немаркованих примірників компакт-дисків формату DVD з зафіксованими на них аудіовізуальними творами шляхом продажу в кіоску, що знаходиться у приміщені магазину "Чайна країна", що підтверджується матеріалами даної справи, висновком експерта від 21.02.09 № 1345/14-10 за результатами дослідження обєктів інтелектуальної власності у сфері авторського права та суміжних прав по кримінальній справі, оскільки за висновками вказано, що 685 DVD дисків та 111 CD дисків для лазерних систем зчитування, які вилучено 11.12.08 у магазині "Чайна країна", розташованому на кв. Ватутіна м. Старобільська, де здійснює підприємницьку діяльність приватний підприємець ОСОБА_1 містять обєкти інтелектуальної власності аудіовізуальні твори та фонограми. Дані диски містять ознаки контрафактності.

У відповідності до ст. 1 Закону України № 3792-ХІІ, яка визначає терміни, контрафактний примірник твору, фонограми, відеограми примірник твору, фонограми чи відеограми, відтворений, опублікований і /або/ розповсюджений з порушенням авторського права і /або/ суміжних прав, у тому числі примірники захищених в Україні творів, фонограм і відеограм, що ввозяться на митну територію України без згоди автора чи іншого субєкта авторського права і /або/ суміжних прав, зокрема з країн, в яких ці твори, фонограми і відеограми ніколи не охоронялися або перестали охоронятися.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що, дійсно, відповідачем допущено продаж /розповсюдження/ контрафактних примірників дисків з фільмами які залучено до матеріалів справи, а саме: "30 днів і ночей" , "Безстрашний", "Вакансія на жертву", "Вовки-перевертні", "Джуно", "Диявол и Деніїл Вебстер", "Карамболь", "Лавка чудес", "Кохання-зітхання", "Майкл Клейтон", "Міст с Террабітію", "Моє велике грецьке весілля", "Нові пригоди Попелюшки", "Нульовий кілометр", "Пограбування на Бейкер-Стріт", "Острів скарбів: Битва за острів ", "Птеродактиль", "Розмальована вуаль", "Раптор", "Секс за ради виживання", "Стрілець", "Танцюй до упаду", "Лещата", "Успіху Чак", "Ультрафіолет", "Хостел 2", "Грай, як Бекхем", "Мистецтво війни".

За загальним правилом відповідно до ч. І ст. 17 Закону України № 3792-ХІІ авторами аудіовізуального твору є: режисер-постановник; автор сценарію і (або) текстів, діалогів; автор спеціально створеного для аудіовізуального твору музичного твору з текстом або без нього; художник-постановник; оператор-постановник.

Відповідно до ч. І, ч. 2 ст. 32 Закону України № 3792-ХІІ автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених статтями 21-25 цього Закону. Передача права на використання твору іншим особам може здійснюватися на основі авторського договору про передачу виключного права на використання твору або на основі авторського договору про передачу невиключного права на використання твору.

Дослідженням одержаних від Державної служби кінематографії Міністерства культури і туризму України авторських договорів судом встановлено послідовне одержання позивачем виключних майнових авторських прав на розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, починаючи від першого власника (автора) відносно творів: "30 днів і ночей" , "Безстрашний", "Вовки-перевертні", "Карамболь", "Лавка чудес", "Кохання-зітхання", "Майкл Клейтон", "Міст с Террабітію", "Нульовий кілометр", "Пограбування на Бейкер-Стріт", "Секс за ради виживання", "Лещата", "Ультрафіолет", "Грай, як Бекхем".

Щодо строків користування вказаними виключними правами, то у відповідності до наявних у справі державних посвідчень на право розповсюдження і демонстрування фільмів /прокатних посвідчень/, які видані Державною службою кінематографії України з метою регулювання розповсюдження і демонстрування на території України всіх видів вітчизняних та іноземних фільмів, підтверджується право позивача розповсюджувати і демонструвати на території України зазначені вище 14 фільмів станом на час порушень авторського права та слухання справи.

Доказів майнових авторських прав на розповсюдження аудіовізуальних творів "Моє велике грецьке весілля", "Нові пригоди Попелюшки", "Острів скарбів: Битва за острів ", "Птеродактиль", "Раптор", "Стрілець", "Танцюй до упаду" позивачем не надано, у т.ч. відносно творів "Вакансія на жертву", "Джуно", "Диявол и Деніїл Вебстер", "Мистецтво війни", "Успіху Чак", "Хостел 2", "Розмальована вуаль" за відсутності перекладу наявних у справі угод українською мовою.

Відповідно до пункту "а" частини 1 статті 50 Закону про авторське право використання твору без дозволу уповноваженої особи та без сплати винагороди є порушенням авторського права. За порушення авторського права частиною 2 статті 52 цього Закону встановлена можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді або сплати завданих збитків (матеріальної шкоди), або стягнення доходу, отриманого внаслідок порушення, або виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

А тому захисту від порушення майнових авторських прав підлягають виключні майнові права позивача на розповсюдження наступних аудіовізуальних творів "ЗО днів і ночей" , "Безстрашний", "Вовки-перевертні", "Карамболь", "Лавка чудес", "Кохання-зітхання", "Майкл Клейтон", "Міст с Террабітію", "Нульовий кілометр", "Пограбування на Бейкер-Стріт", "Секс за ради виживання", "Лещата", "Ультрафіолет", "Грай, як Бекхем".

Отже, стягнення компенсації є одним з видів відповідальності за порушення авторського права, який застосовується як альтернативний захід у випадку неможливості обчислення завданих правопорушенням збитків та отриманого порушником доходу.

Право вибору способу захисту свого порушеного права надається субєкту авторського права. Позивач заявив до стягнення компенсацію у розмірі 20 мінімальних заробітних плат за кожне порушення, з розрахунку мінімальної заробітної плати 605 грн. 00 коп., встановленої Законом України "Про Державний бюджет України на 2009 рік". /605,00 х 20 х 62 = 750200,00.

У розрахунку суми компенсації позивач наполягає на застосуванні кількості 62 випадків використання обєкта авторського права з порушенням, а саме кількості дисків з відповідним твором, тому сума компенсації складає 750200 грн. 00 коп.

Але господарський суд не погоджується із зазначеним застосуванням позивачем кількості дисків у розмірі 62 одиниць та виходить з кількості 14 творів, оскільки обєктом захисту авторського права за Законом України № 3792-ХІІ та матеріалами справи є виключне право на використання т в о р у .

Заявлена позивачем сума компенсації не обґрунтовується орієнтовним розміром понесених збитків або розміром неправомірно отриманого відповідачем доходу. А тому, враховуючи визнання відповідачем неправомірності власних дій, положення ч. 2 ст. 52 Закону України № 3792-ХІІ, якою визначено зобовязання суду визначати розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та /або/ наміри відповідача, суд вирішив визначити розмір компенсації у розмірі 10 мінімальних заробітних плат за кожне порушення, сума якої становить 84700 грн. 00 коп., з розрахунку (605 х 10) х 14), яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

Судові витрати стягуються з відповідача на користь державного бюджету України пропорційно розміру задоволених вимог у відповідності до ст. 49 ГПК України, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому законом порядку.

У задоволенні решти компенсації слід відмовити.

За правилами статті 52 Закону України № 3792-ХІІ субєкти авторського права вправі вимагати публікації в засобах масової інформації даних про допущені порушення авторського права і (або) суміжних прав та судові рішення щодо цих порушень. Згідно частини 3 цієї статті постановлення рішення про накладення на порушника штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої на користь позивача, є правом суду. Штраф передається до Державного бюджету і не включається до позовних вимог. Вимоги про стягненню штрафу задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про здійсненню публікації у засобах масової інформації відомостей про допущені порушення авторського права, то суд зобовязує приватного підприємця ОСОБА_1. опублікувати у газеті "Наша газета" судове рішення по даній справі.

На підставі викладеного, статті 52 Закону України № 3792-ХІІ, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 :

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська ДіВіДі Компанія", м. Київ, вул. Соломянська, 14а, ідентифікаційний код 31085970 84700 грн. 00 коп. компенсації, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили;

- в доход Державного бюджету України на п/рахунок 31118095700006, МФО 804013, ОКПО 24046582, одержувач УДК у м. Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, банк ГУДКУ в Луганській області, код бюджетної класифікації 22090200 - державне мито в сумі 847 грн. 00 коп. держмита; на п/рахунок 31211259700006, банк ГУДКУ в Луганській області, одержувач УДК у м. Луганську, МФО 804013, ОКПО 24046582, код бюджетної класифікації 22050000, символ звітності банку 259 витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 26 грн. 64 коп., видати наказ Старобільській МДПІ у Луганській області після набрання рішенням законної сили.

3. Зобовязати приватного підприємця ОСОБА_1, м. Старобільськ Луганської області опублікувати у газеті "Наша газета" судове рішення по даній справі.

4. У задоволенні решти позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Дата підписання рішення 06.04.10.

Головуючий суддя Н.М.Зюбанова

Суддя О.С.Фонова

Суддя Т.В.Косенко

Помічник судді Г.А.Кравцова