Рішення № 88075730, 04.03.2020, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/7026/19

Провадження № 2/206/319/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2020 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська

у складі:

головуючий суддя Маштак К.С.

за участю:

секретаря судового засідання Гергіль Ю.І.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини,

І. Стислий виклад позиції позивача, її представника, заперечення відповідача та його представника.

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідач є чоловіком позивача, з яким вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з 01.06.2018. Від спільного життя мають малолітню доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якої є відповідач. Спільне життя у сторін не склалося, останні не проживають та не ведуть спільне господарство з липня 2018 року. Матеріальної допомоги на утримання дитини відповідач не надає. Позивач не працює, так як доглядає за дитиною до досягнення дитиною віку 3-х років, тому також потребує матеріальної допомоги від відповідача. Фактично позивач та дитина перебуває на утриманні батьків-пенсіонерів позивача. Відповідач є працездатною особою, на обліку в медичних закладах не перебуває, інвалідності не має, тому може працювати та утримувати дитину та дружину. В зв`язку із вищевикладеним позивач просила стягнути з ОСОБА_4 на її користь аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_5 в розмірі ј частини від всіх видів його заробітної плати та інших доходів щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до повноліття дитини та аліменти на утримання позивача в розмірі прожиткового мінімуму для працездатної особи до досягнення дитиною віку 3-х років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 1-2).

Не погоджуючись із викладеними в позові обставинами відповідач подав відзив на позовну заяву, згідно якого вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного. Після припинення шлюбних стосунків між сторонами, по причині залишення позивачем разом з дитиною їх останнього місця проживання у батьків відповідача, кошти, які залишились у сторін після весілля та які їм були подаровані на весіллі в розмірі 30000 грн. відповідач в повному обсязі передав дружині для утримання дитини. Сторонами також було отримано державну допомогу в розмірі 10320 грн. та позивач отримує 860 грн. такої допомоги щомісячно протягом наступних трьох років, такі кошти витрачались та витрачаються на потереби дитини. Окрім цього, з боку сім`ї відповідача та відповідача особисто надавалась посильна допомога позивачу в натуральній формі (дитяча коляска, ліжко, памперси, іграшки, дитяче харчування та одяг для дитини). Наприкінці листопаду 2019 року між сторонами відбулася розмова (смс-переписка) про необхідність вирішення питання щодо утримання доньки та сплати аліментів на її утримання. На що відповідачем було запропоновано вирішити це питання мирно та укласти договір про сплату аліментів на утримання дитини у нотаріуса. Відповідач в добровільному порядку запропонував укласти договір про сплату аліментів та визначити їх розмір в твердій грошовій формі 1500 грн., що є посильним для відповідача, адже наразі він є студентом та фактично перебуває на утриманні батьків, на що позивач відмовилася та зазначила, що дане питання буде вирішуватися тільки через суд. Усвідомлюючи свій обов`язок щодо утримання своєї малолітньої доньки, яка проживає разом з матір`ю - позивачем, відповідачем було сплачено аліменти на утримання дитини за грудень, січень та лютий місяці 2020 року в загальному розмірі 3000 грн., не чекаючи ухвалення судом рішення про стягнення аліментів. В 2019 році відповідач вступив до Університету інформаційних технологій та менеджменту в Польщі, де навчається на першому курсі денного відділення інженерського навчання. Строк закінчення навчання 31.03.2023 року. На даний час, відповідачем не отримується заробітна плата (дохід), натомість відповідач отримує допомогу від батьків. Після успішної здачі сесії в учбовому закладі, де він проходить навчання, відповідач може розраховувати на стипендію в розмірі 500 злотих, що еквівалентно 3300 гривень за курсом злотого до гривні. Відповідач на період навчання перебуває на повному утриманні своїх батьків та не має у власності будь-якого нерухомого та рухомого майна, статків, щоб вказувало на його здатність утримувати позивача. Відповідач вважає за доцільним призначення аліментів у твердій грошовій формі в розмірі 1500 гривень щомісячно до зміни матеріального стану відповідача, при цьому відповідач не заперечує щодо задоволення вимог позивача в частині стягнення з нього на утримання дитини аліментів у частині всіх видів його заробітної плати та інших видів доходів щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до повноліття дитини. В частині стягнення аліментів на утримання дружини, слід відмовити в повному обсязі з огляду на те, що на даний час відповідач є студентом та перебуває на період навчання на повному утриманні своїх батьків, у нього відсутні статки та майно, а також враховуючи ті істотні обставини, що крім відповідача на утриманні та піклуванні його батьків є член сім`ї, який є інвалідом 1 групи та багатодітна сім`я його старшої сестри, в зв`язку із чим відповідач та його родина не спроможні утримувати та надавати позивачу матеріальну допомогу за відсутністю такої матеріальної можливості (а.с. 19-24).

Не погоджуючись із викладеними у відзиві обставинами позивач подала до суду відповідь на відзив, згідно яких позивач вважає, що подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини. Заперечення відповідача не можуть бути прийняті до уваги через те, що спільні кошти у розмірі 10000 грн. позивач витратила на утримання дитини та кошти у розмірі 860 грн., які вона отримує від держави, вона витрачає на утримання дитини, а не на своє утримання. На момент вступу відповідача до навчального закладу йому було достовірно відомо про те, що він має на утриманні малолітню дитину, а також дружину, яка потребує матеріальної допомоги, але замість того, щоб працевлаштуватися та утримувати дитину та дружину, відповідач знаходить кошти для того, щоб поїхати на навчання за кордон. При цьому він посилається на те, що матеріальну допомогу йому надають його батьки, що не відповідає дійсності та спростовується доданими до відзиву документами. Надавати допомогу на утримання позивача повинен відповідач, а не члени його сім`ї, а тому доводи щодо мінімальної заробітної плати батька відповідача та утримання батьком великої сім`ї не має значення для розгляду справи, а тому позивач вважає, що її позовні вимоги є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню (а.с. 60-61).

Не погоджуючись із викладеними у відповіді на відзив обставинами представником відповідача було подано заперечення згідно яких відповідач зазначає, що в період нетривалого спільного проживання та шлюбу, відповідач навчався, був на утриманні батьків, а тому продовження навчання та отримання спеціальної освіти є підтвердженням тих обставин, які були до шлюбу сторін та той факт, що у відповідача відсутній самостійний дохід, який дозволив би йому утримувати дружину. Враховуючи наведені у відзиві обставини, відповідач не має можливості утримувати дружину, тому в цій частині відповідач просив відмовити (а.с. 55-59).

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Представник позивача позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, позов вважає обґрунтованим, а доводи відповідача щодо відсутності підстав для стягнення аліментів на утримання дружини не обґрунтованими, оскільки відповідач повинен забезпечувати дружину до досягнення дитиною трьох років, а те що він навчається та фактично перебуває на утриманні свого батька суд не повинен приймати до уваги.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, в частині стягнення аліментів на утримання дитини не заперечувала, а в задоволенні позовних вимог в частині стягнення аліментів на утриманні дружини просила відмовити.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

23.12.2019 на адресу суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини(а.с. 1-2).

21.01.2020 відкрито провадження у справі, призначено розгляд по суті на 20.02.2020 (а.с. 13).

19.02.2020 до канцелярії Самарського районного суду м. Дніпропетровська надійшов відзив ОСОБА_4 на позовну заяву про стягнення аліментів (а.с. 19-24).

20.02.2020 судом було задоволено клопотання представника відповідача про виклик свідків, задоволено клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, визначено терміни для подання відповіді на відзив та заперечень та відкладено розгляд справи на 04.03.2020 (а.с. 52-53).

02.03.2020 до канцелярії суду від представника відповідача надійшли заперечення відповідача в порядку ст. 180 ЦПК України (а.с. 55-59).

04.03.2020 до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с. 60-61).

04.03.2020 судом заслухано вступне слово позивача, її представника, представника відповідача, допитано свідків, досліджено письмові докази, що містяться в матеріалах справи та оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду (а.с. 65-69).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

01.06.2018 між сторонами був зареєстрований шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 01.06.2018 Амур-Нижньодніпровським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 234 (а.с. 3).

ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася донька - ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 22.08.2018 Самарським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 177 (а.с.4).

Згідно копії довідки № KIS/112/2020 від 04.02.2020, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в 2019/2020 навчальному році є студентом факультету колегії прикладної математики, напрям навчання Інформатики, форма навчання: Денна, спеціальність: Програмування, студент повинен завершити навчання до 31 березня 2023 року. Крім цього, даною довідкою підтверджується, що у зимовому семестрі 2019/2020 студент не отримував жодної стипендії у навчальному закладі (а.с. 26).

Відповідно до копії довідки від 25.10.2019 призовник ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у 2019 року вступив до Університету інформаційних технологій та менеджменту в Жешуві (Польща) і зараз навчається на 1 курсі денного відділення інженерського навчання. Строк закінчення навчального закладу 31.03.2023 (а.с. 27).

Згідно копії довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 528, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 (а.с. 28).

Згідно довідки про відсутність індивідуальних відомостей від 14.02.2020, відомості про страховий стаж, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення) та інші дані в Реєстрі застрахованих осіб про ОСОБА_4 відсутні. (а.с. 41).

13.02.2020 ОСОБА_4 було перераховано грошові кошти в сумі 3000 грн., які є аліментами за грудень 2019 року, січень та лютий 2020 року на ім`я ОСОБА_1 , що підтверджується копіями фіскального та службового чеків (а.с. 43).

Окрім цього, відповідачем придбалися різні товари для дитини (підгузники, молочна суміш, одяг), що підтверджується копіями квитанцій та накладних (а.с. 44-47).

Згідно копії відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків/джерела виплачених доходів та утримання податків від 17.02.2020 № 0140, ОСОБА_4 за період з 1 кварталу по 3 квартал 2019 року отримав доходи: 01.2019 - 3900 грн.; 02.2019 - 3900 грн.; 03.2019 - 79 грн. (а.с. 48).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показав суду, що є батьком відповідача та що на момент народження дитини позивач та відповідач були студентами та перебували на забезпеченні у батьків. Відповідач наразі навчається в Польщі та в майбутньому має отримувати стипендію, відповідач ніде не підробляє. Позивач розуміла коли виходила заміж, що відповідач є студентом. В них не має можливості утримувати позивача. Заощадження, за які відповідач навчається в Польщі, це гроші з продажу їх автомобіля.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показала суду, що їх сім`я постійно допомагає позивачу в утриманні дитини, вони залишили їй 30000 грн., які сторонам подарували на весілля, свідок та його родина неодноразово зустрічалися з позивачем та надавали речі. Відповідач наразі навчається, щоб в майбутньому забезпечувати дитину.

ІV. Докази, відхилені судом та мотиви їх відхилення.

Суд відхиляє докази, долучені до відзиву, а саме: копію довідки № ЄС-00000001 від 20.01.2020, копію довідки № 1020 від 17.02.2020, копію пенсійного посвідчення, копію довідки МСЕ- ДНА-01 № 661472 , копію свідоцтва про народження ОСОБА_4 , копію свідоцтва про укладення шлюбу, копію свідоцтва про шлюб, копію посвідчення № НОМЕР_4 , копії свідоцтв про народження, копію довідки № 341 від 27.08.2019, копія відомостей про ОСОБА_12 (а.с. 29-40, 42, 49), оскільки ці докази не доводять/спростовують обставини для стягнення з відповідача аліментів на утримання позивача (дружини), так як відповідно до ч. 2 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитинидо досягнення дитиною трьох років, а тому матеріальне становище батьків, бабусі, сестри та племінників не мають відношення до утримання дружини відповідача, оскільки такий обов`язок, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу, лежить саме на відповідачеві.

V. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Зазначені вище спірні правовідносини регулюються Сімейним кодексом України.

Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Отже, закон покладає на батьків обов`язок щодо надання утримання своїм неповнолітнім дітям, тобто дітям, які не досягли 18 років. Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, причому, обов`язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.

У відповідності до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 15.0.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у п. 17 підкреслено, що за відсутності домовленості той із батьків, з ким проживає дитина, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. При цьому аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька або в твердій грошовій сумі і виплачуються щомісячно.

Згідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Прожитковий мінімум для дитини відповідного віку визначається кожного року відповідно до Закону України «Про державний бюджет України».

Згідно із ст. 18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.

У відповідності до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Дослідивши обставини справи, діючи з метою гуманності та справедливості, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення аліментів на утримання дитини відповідають вимогам чинного законодавства та враховуючи визнання відповідачем позовних вимог в цій частині, позовні вимоги щодо стягнення аліментів на дитину підлягають задоволенню з огляду на приписи ст. 182 СК України та обов`язку відповідача забезпечувати потреби дитини.

З приводу позовних вимог щодо стягнення з відповідача аліментів на утримання позивача в розмірі прожиткового мінімуму для працездатної особи до досягнення дитиною віку 3-х років слід зазначити наступне.

Між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу утримання дружини чоловіком, який є батьком дитини, до досягнення останньою трьох років, які регулюються спеціальними нормами права, що містяться в главі 9 СК України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 ст. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Частинами 2, 4 ст. 84 СК України передбачено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Аналіз даної норми свідчить, що таке право у дружини виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) вагітність або проживання з нею дитини, яка не досягла трьох років або шести років, якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку; 2) походження дитини від чоловіка (кровне споріднення) або наявність між ними іншого юридично значущого зв`язку (усиновлення, факт біологічного походження); 3) здатність чоловіка надавати матеріальну допомогу. Для виникнення у дружини права на аліменти від її чоловіка потрібна сукупність вказаних вище фактів.

Отже, за змістом вказаної норм права, розмір утримання не пов`язаний з розміром доходу дружини, а залежить від можливості чоловіка надавати матеріальну допомогу.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій в постанові від 12.11.2018 року у справі № 202/712/17

Виходячи з аналізу наведених норм закону та встановлених судом обставин - відсутності у відповідача можливості сплачувати аліменти на утримання позивача, що було встановлено та підтверджено письмовими доказами та показами свідків, суд вважає, що остання не набула права на утримання від відповідача, який є батьком дитини, до досягнення дитиною трьох років.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в своїй ухвалі від 13.04.2018 по справі № 635/4465/17.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Так, згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Виходячи із змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частини 1, 2 ст. 77 ЦПК України встановлює, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Стаття 80 ЦПК України презюмує, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд враховує аргументи відповідача, наведені ним у відзиві на позов щодо відсутності у нього фінансової можливості надавати матеріальну допомогу позивачу, оскільки наразі він є студентом та фактично перебуває на утриманні своїх батьків, а його стипендії вистачить лише на утримання дитини, а тому він не має змоги надавати матеріальну допомогу на утримання дружини, яка здійснює догляд за його дитиною. Доказів про розмір доходів, які отримує відповідач, позивач суду не надала та навпроти матеріали справи містять докази про відсутність таких доходів у відповідача, а тому позовна вимога щодо стягнення аліментів на утримання дружини не підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, рішення ЄСПЛ в справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, рішення ЄСПЛ у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010).

Отже, враховуючи встановлені судом обставини справи, вищевикладені норми матеріального та процесуального права, вислухавши доводи та пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача, заслухавши покази свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, а саме в частині стягнення аліментів на утримання дитини.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір», то у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 768,40 грн.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах оплати платежу за один місяць.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 75, 84, 180-184, 191 СК України, ст.ст. 1-4, 10, 12, 13, 76-89, 95, 141, 258, 259, 264, 265, п. 15, п.п. 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Стягнення здійснювати з 23.12.2019 і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 768,40 грн. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції, що відповідає приписам пункту 15, підпункту 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 06.03.2020.

Головуючий суддя: К.С. Маштак