Рішення № 88065610, 24.02.2020, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/2482/18

Провадження № 2/369/2084/20

РІШЕННЯ

Іменем України

24.02.2020 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі

головуючої судді Ковальчук Л.М.,

при секретарі Заїка О.В.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Наконечної А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Кредобанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» про захист прав споживачів банківських послуг, визнання поширеної інформації такою, що не відповідає дійсності, зобов`язання спростування наданої інформації, зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів ПАТ «Кредобанк», ТзОВ «Українське бюро кредитних історій» про захист прав споживачів банківських послуг, визнання поширеної інформації такою, що не відповідає дійсності, зобов`язання спростування наданої інформації, зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 29 грудня 2014 року між ним та ПАТ «Кредобанк» відповідно до анкети від 29.12.2014 року та заяви-договору № 2625001580430/980 було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 у валюті гривні. Обслуговування вказаного рахунку відповідно до заяви відбувалося на умовах тарифного плану «Базовий».

06.01.2015 року та 12 січня 2015 року на зазначений рахунок у касі банку ОСОБА_1 були внесені кошти у сумі 30 000 грн. (по 15 000 грн. двома платежами), що підтверджується квитанціями № 101580 та № 792754. Вказані грошові кошти були використані частково ОСОБА_1 на власні потреби, після чого він карткою не користувався, а термін її дії закінчився у грудні 2015 року.

Позивач зазначив, що будь-яких договорів чи додаткових угод до діючих договорів стосовно отримання споживчих кредитів чи кредитних коштів у будь якому вигляді з банком він не підписував.

15 січня 2018 року у зв`язку з необхідністю отримання власної кредитної історії на сайті, ОСОБА_1 звернувся із запитом до ТзОВ «Українське бюро кредитних історій» щодо отримання інформації про свою кредитну історію, на що він отримав звіт у якому було зазначено, що він ніби то є боржником за кредитом на інші споживчі цілі перед ПАТ «Кредобанк» у розмірі 179,45 грн. та має прострочену заборгованість у розмірі 8 грн. 49 коп..

Після отримання вказаного звіту 16 січня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до відділення банку ПАТ «Кредобанк» з метою з`ясування обставин щодо надання банком до ТзОВ «Українське бюро кредитних історій» недостовірної інформації про нього, однак відповіді він не отримав. Його усна вимога негайно спростувати вказану інформацію не була розглянута та залишена без відповіді.

Позивач посилався на те, що поширена ТзОВ «Українське бюро кредитних історій» інформація про те, що він має прострочену заборгованість перед ПАТ «Кредобанк», не відповідає дійсності, порушує його немайнові права, зокрема завдає суттєвої шкоди його діловій репутації, у зв`язку з тим, що його представлено боржником, який прострочив зобов`язання.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 270, 297, 299 ЦК України, позивач ОСОБА_1 просив визнати поширену ПАТ «Кредобанк» та ТзОВ «Українське бюро кредитних історій» інформацію такою, що не відповідає дійсності, порушує його немайнові права, зокрема, ділову репутацію; зобов`язати ПАТ «Кредобанк» спростувати надану ТзОВ «Українське бюро кредитних історій» інформацію стосовно нього у письмовому вигляді та принести вибачення за її розповсюдження; зобов`язати ТзОВ «Українське бюро кредитних історій» видалити з власного інтернет ресурсу під назвою https://ubki.ua поширену ним неправдиву інформацію стосовно ОСОБА_1 ; зобов`язати ПАТ «Кредобанк» відшкодувати моральну шкоду у розмірі 10 000 грн..

У судовому засіданні позивач позов підтримав та просив його задовольнити.

У судовому засіданні представники відповідачів ПАТ «Кредобанк» та ТзОВ «Українське бюро кредитних історій» позов не визнали та заперечували проти його задоволення.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 29 грудня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Кредобанк» відповідно до анкети від 29.12.2014 року та заяви-договору № 2625001580430/980 було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 у валюті гривні. Обслуговування вказаного рахунку відповідно до заяви відбувалося на умовах тарифного плану «Базовий».

Згідно умов даної Анкети для надання комплексних банківських послуг фізичним особам у ПАТ «Кредобанк» передбачено, що клієнт надав банку доступ до своєї кредитної історії, збір, зберігання, використання та поширення через Бюро кредитних історій інформації щодо себе (в тому числі інформації, яка міститься в державних реєстрах та інших базах публічного користування) в порядку, визначеному Законом України «Про організацію формування та обігу кредитних історій».

Також згідно умов Анкети для надання комплексних банківських послуг фізичним особам дана Анкета та Заява-договір в сукупності становлять договір банківського рахунку, який укладений на умовах, викладених в Анкеті, Заяві-договорі та Правилах надання комплексних банківських послуг фізичним особам у ПАТ «Кредобанк» та згідно якого: банк відкрив клієнту поточний рахунок № НОМЕР_1 (у валюті гривня) на строк до 29.12.2015 року; банк виготовив банківську платіжну картку Visa Electron (БПК), яка є власністю банку, оформляє їх/її на ім`я Клієнта, БПК не підлягає передачі іншим особам; банк забезпечує дистанційний доступ Системи «КредоДайрект» на строк до 29.12.2015 року; правовідносини щодо відкриття та обслуговування рахунку, надання доступу до Системи «КредоДайрект», продовжується на рік, якщо жодна із сторін до закінчення строку, на який відкрито рахунок, не подала письмових заперечень проти такого продовження або інших випадках, визначених Правилами.

29.12.2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Кредобанк» було укладено договір № 10391477 про надання послуг в системі «КредоДайрект».

Як вбачається з матеріалів справи згідно квитанцій за № 101580 від 06.01.2015 року та № 792754 від 12 січня 2015 року ОСОБА_1 на рахунок № НОМЕР_1 були внесені грошові коти в загальному розмірі 30 000 грн..

15 січня 2018 року у зв`язку з необхідністю отримання власної кредитної історії ОСОБА_1 звернувся із запитом до ТзОВ «Українське бюро кредитних історій» щодо отримання інформації про свою кредитну історію.

15 січня 2018 року ОСОБА_1 отримав Кредитну історію (інформацію за договором № 461607), в якій було зазначено, що поточна заборгованість ОСОБА_1 становить 179,45 грн., поточна прострочена заборгованість становить 8,49 грн..

Згідно положень ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Статтею 32 Конституції України передбачено судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно з вимогами ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Вважається, що негативна інформація, поширена про особу, є недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Статтями 297, 299 ЦК України передбачено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі та на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі і своєї ділової репутації.

Згідно роз`яснень п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації, поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту. Разом з тим, Пленум Верховного Суду України в п. 4 постанови «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 року №1, роз`яснив, що під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснено, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Відповідно до ч. 5 п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Пунктом 19 вказаної постанови визначено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Звертаючись до суду з позовом, позивач ОСОБА_1 посилався на те, що поширена відповідачем ТзОВ «Українське бюро кредитних історій» інформація про те, що він має прострочену заборгованість перед ПАТ «Кредобанк» не відповідає дійсності, порушує його немайнові права, зокрема завдає суттєвої шкоди його діловій репутації у зв`язку з тим, що його представлено боржником, який прострочив зобов`язання.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, представником відповідача ПАТ «Кредобанк» до суду було надано відзив на позовну заяву та додаткові пояснення по справі, в яких представник відповідача заперечував щодо заявлених позовних вимог, з посиланням на те, що підписанням Договору № 10391477 від 29.12.2014 року про надання послуг у системі «КредоДайрект» (система онлайн інтернет-банкінгу) ОСОБА_1 разом з іншими обов`язками письмово підтвердив, що операції, пов`язані з обслуговуванням та функціонуванням системи «КредоДайрект» - здійснюються у порядку, передбаченому Правилами надання комплексних банківських послуг фізичним особам у ПАТ «Кредобанк», та факт ознайомлення Правилами надання комплексних банківських послуг фізичним особам у ПАТ «Кредобанк» та діючими тарифами банку. Позивач до укладення (підписання) Заяви-Договору № 2625001580430, опитувальника клієнта фізичної особи, Договору № 10391477 – ознайомився з Тарифами ПАТ «Кредобанк» та Правилами надання комплексних банківських послуг фізичним особам у ПАТ «Кредобанк».

Представник відповідача ПАТ «Кредобанк» зазначав, що позивач ОСОБА_1 14.01.2015 року, маючи залишок балансу БПК (№ НОМЕР_2 ) +1 НОМЕР_3 , здійснив операцію в торговому POS-Терміналі 37449012WIPYMALON IMPERIE\0000000002246, яка фактично (з урахуванням конвертації валюти та комісії ПАТ «Кредобанк», - склала суму 1 899,81 UAH.

Внаслідок даної операції було перевищено платіжний ліміт БПК на 171.34 UAH. Таким чином 171,34 UAH (сума операції, на яку перевищено розмір платіжного ліміту БПК) почала обліковуватися на картковому рахунку та вважатися кредитуванням Рахунку (Технічний овердрафт). Станом на 30.01.2014 року заборгованість позивача становила 170,96 UAH.

В подальшому, сума заборгованості була збільшена на 8,49 UAH (до рівня 179,45 UAH) - рахунок нарахування процентів за користування Технічним овердрафтом.

Представник також вказував на те, що на момент звернення з позовом до ПАТ «Кредобанк» ОСОБА_1 мав прострочену заборгованість перед відповідачем ПАТ «Кредобанк» у розмірі 179,45 грн., що відповідно і стало підставою для відповідного повідомлення ТзОВ «Українське бюро кредитних історій».

Главою 3 Правил надання комплексних банківських послуг фізичним особам у ПАТ «Кредобанк» (в редакції 2-1-07.052, чинній на момент виникнення правовідносин та вчинення правочинів між позивачем та відповідачем), з якими ознайомився позивач ОСОБА_1 , крім іншого, визначено порядок використання банківських платіжних карток, здійснення операцій з БПК, а саме: п. 1.5 Ознайомлення Клієнтів із змістом Правил користування банківськими платіжними картками банку здійснюється шляхом розміщення тексту Правил користування банківськими платіжними картками Банку на офіційній Інтернет — сторінці Банку www.kredobank. ІНФОРМАЦІЯ_1 ua та у приміщеннях Банку в доступному для Клієнтів місці.

п. 1.8 Усі витрати, пов`язані із використанням, основної та/або додаткових БПК покладаються на Клієнта.

п. 2.1 Банк здійснює розрахункове обслуговування Клієнта (Держателя БПК) в порядку, встановленому чинним законодавством, цими Правилами, Договором та згідно стандартів відповідної платіжної системи.

п. 2.2. Клієнт (Держатель БПК) має право, за допомогою БПК, отримувати готівкові кошти в касах Банку, Банкоматах, застосовувати БПК для розрахунків за товари (послуги) у торгово-сервісних підприємствах, які обслуговують БПК відповідних Платіжних систем та здійснювати інші операції відповідно до можливостей БПК, в порядку, встановленому чинним, законодавством України.

п. 2.3 Клієнт (Держатель БПК) доручає Банку, для здійснення розрахунків з Платіжною системою по операціях з БПК Клієнта (Держателя БПК), здійснювати купівлю-продаж іноземної валюти за рахунок належних йому коштів по встановленому на день здійснення курсу. Сума понесених при цьому витрат Банку відшкодовується Клієнтом (Держателем БПК) шляхом договірного списання з його Рахунку.

п. 2.5 Розрахунки по БПК здійснюються в межах встановленого Банком ліміту витрат.

п. 2.6 У випадку здійснення Клієнтом (Держателем БПК) операції, внаслідок якої було перевищено ліміт витрат, дія БПК, яка видана відповідно до умов цих Правил та Договору, блокується, а сума, яка перевищує розмір ліміту витрат, обліковується на Рахунку і вважається кредитуванням Рахунку (Технічний овердрафт).

п. 2.7 За користування Технічним овердрафтом Клієнт (Держатель БПК) сплачує Банку винагороду в розмірі, визначеному Тарифами Банку.

п. 2.8 Клієнт (Держатель БПК) зобов`язаний повернути Банку заборгованість (суму Технічного овердрафту та процентів за користування ним) протягом 50 (п`ятдесяти) днів з дня виникнення заборгованості. У випадку неповернення суми заборгованості в строки, передбачені цим пунктом, Банк вправі вимагати повернення заборгованості, в тому числі й шляхом звернення до суду.

п. 2.9 Банк щомісячно, до 5 (п`ятого) числа наступного за звітним місяцем, складає Виписку про стан ліміту витрат по Рахунку, який Клієнт (Держатель БПК) може отримати в Банку. Неотримання виписки не звільняє Клієнта (Держателя БПК) від виконання зобов`язань за Договором.

п. 3.1 Клієнт (Держатель БПК) зобов`язується здійснювати оплату за надані послуги по Договору в розмірах і строки, визначені Тарифами Банку.

п. 3.3. Перед проведенням операції з використанням БПК Клієнт зобов`язаний ознайомитися з діючими Тарифами Банку, які встановлюють оплату за цю операцію. Проведення Клієнтом операції означає, що він ознайомився з діючими Тарифами Банку.

п. 3.4. При здійсненні операції у валюті, яка відрізняється від валюти рахунку Клієнта, відбувається конвертація валюти. Для рахунків, відкритих у національній валюті України, при здійсненні операції за кордоном:

- при операціях у Доларах США, Євро або Польському злотому блокуються кошти, в розмірі операції, що конвертована у валюту рахунку Клієнта за курсом Банку для продажу іноземної валюти на день здійснення операції;

- при операціях в інших валютах блокуються кошти в розмірі суми операції, що конвертована у валюту рахунку Клієнта за курсом Платіжної системи на день здійснення операції;

- списуються кошти в розмірі суми операції, що конвертована у валюту розрахунків з платіжною системою за курсом Платіжної Системи на день представлення операції до оплати, з подальшою конвертацією суми розрахунків у валюту рахунку Клієнта за курсом банку для продажу іноземної валюти на день представлення Платіжною Системою операції до оплати.

п. 3.4.3. Платіжна система представляє Банку трансакції до оплати у валюті розрахунків з платіжною системою (MasterCard - Євро, Visa-Долар США).

п. 3.4.4 Всі блокування та списання коштів відбуваються з врахуванням відповідних комісій у розмірах, визначених Тарифами Банку.

п. 4.1 Клієнт (Держатель БПК) несе відповідальність за всі операції по БПК.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту.

Згідно вимог ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Представник відповідача ТзОВ «Українське бюро кредитних історій» на підтвердження своїх заперечень на позовну заяву подав відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог з посиланням на те, що бюро має право за участю користувача здійснювати звірення інформації, яка була надана цим користувачем для формування кредитної історії, та вносити до неї зміни на умовах і в порядку, передбачених цим Законом та Договором. Представник відповідача ТзОВ «Українське бюро кредитних історій» зазначав у відзиві про те, що бюро не має на те правових підстав для вилучення інформації, оскільки збергіає інформацію протягом десятирічного терміну з моменту припинення кредитного договору і тільки зі спливом цього терміну.

Відповідно до ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії» суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного ст.10 Конвенції.

У відповідності до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вислухавши пояснення учасників процесу та дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , виходячи з того, що відповідачами ПАТ «Кредобанк» та ТзОВ «Українське бюро кредитних історій» не було порушено немайнові права позивача, а саме зокрема, його ділову репутацію.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, даних у п. 15 постанови № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Згідно Постанови Пленуму ВСУ у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи № 1 від 27.02.2009 року зазначено, що під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб – підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

З огляду на викладене, слід зазначити, що позивачем ОСОБА_1 суду не надано доказів і не доведено, що викладена інформація порушила особисті немайнові права позивача, та яку шкоду було завдано відповідним особистим немайновим благам.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд, оцінюючи в сукупності зібрані в справі докази, дійшов висновку, що позивачем відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України не надано належних і допустимих доказів і не доведено перед судом переконливості тих доказів, на які посилався позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог до відповідачів про захист прав споживачів банківських послуг, визнання поширеної інформації такою, що не відповідає дійсності, зобов`язання спростування наданої інформації, і тому у задоволенні позову слід відмовити.

Як наслідок, суд вважає, що відсутні підстави для зобов`язання відповідача ТзОВ «Українське бюро кредитних історій» видалити з власного інтернет ресурсу під назвою https://ubki.ua поширену ним неправдиву інформацію стосовно ОСОБА_1 ..

Ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

З огляду на ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При вирішенні даного спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають - наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Позивач не довів факту заподіяння моральної шкоди, втрат немайнового характеру, не довів суду, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) відповідача вони заподіяні. У зв`язку з тим, що суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про спростування неправдивих відомостей та не доведеністю позовних вимог, суд відмовляє в позові про відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Кредобанк», ТзОВ «Українське бюро кредитних історій» про захист прав споживачів банківських послуг, визнання поширеної інформації такою, що не відповідає дійсності, зобов`язання спростування наданої інформації, зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди.

Керуючись Європейською Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року ст. 15, 16, 22, 23, 201, 277, 526, 614, 623, 629, 1167 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 81, 89, 141, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Кредобанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» про захист прав споживачів банківських послуг, визнання поширеної інформації такою, що не відповідає дійсності, зобов`язання спростування наданої інформації, зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди відмовити.

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Інформація про відповідача Публічне акціонерне товариство «Кредобанк», Код ЄДРПОУ 09807862, адреса місцезнаходження: м. Львів, вул. Сахарова, 78.

Інформація про відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій», Код ЄДРПОУ 33546706, адреса місцезнаходження: м. Київ вул. Грушевського, буд. 1-Д.

Повне рішення складено 06 березня 2020 року.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Л.М. Ковальчук