Рішення № 88063905, 05.03.2020, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/10661/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

05 березня 2020 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Едера П. Т.

секретаря с/з Репети К. М.

з участю: представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання таким, що втратив право на користування житловим приміщенням,-

у с т а н о в и в:

27 грудня 2019 року позивач ОСОБА_2 звернулась до Шевченківського районного суду м. Львова з позовом до ОСОБА_3 про визнання таким, що втратив право на користування житловим приміщенням.

Стислий виклад позицій сторін.

Обґрунтування позивача.

Позивач в позові зазначила, що їй на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру серії НОМЕР_1 від 10.12.2008 та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 22.12.2008, реєстраційний № 25883354.

Дана квартира складається з чотирьох житлових кімнат, кухні та комунальних вигод. Житлова площа квартири становить 45,30 кв. м. Загальна площа квартири становить 73,20 кв. м.

Згідно довідки № 2 з місця проживання про склад сім`ї і прописки, виданої ЛКП «Рясне-402» у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровано шестеро осіб: позивач ОСОБА_2 (співвласник), її діти – ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (співвласники), ОСОБА_6 , батько позивача ОСОБА_7 , та колишній чоловік позивача ОСОБА_3 .

Фактично у квартирі проживає позивач та її троє дітей.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 31.03.2015 шлюб між позивачем ОСОБА_2 та її чоловіком ОСОБА_3 розірвано.

З серпня 2014 року відповідач не проживає у вказвній квартирі, проте є зареєстрованим.

Згідно довідки Туринської сільської ради Жовківського району Львівської області № 747 від 05.04.2019 відповідач проживає, але не зареєстрований у АДРЕСА_2 .

Згідно позовної скарги від 29.10.2019, поданої відповідачем Судовому Вікарію Сокальсько-Жовківської Єпархії УГКЦ про отримання церковного розлучення вбачається, що відповідач проживає у АДРЕСА_3 .

Дані обставини вказують на те, що відповідач близько шести років у квартирі АДРЕСА_1 не проживає, не надає жодної матеріальної допомоги по її утриманню, не оплачує комунальні послуги, частина з яких нараховується від кількості зареєстрованих осіб.

Факт не проживання відповідача ОСОБА_3 з серпня 2014 року у квартирі АДРЕСА_1 підтверджується актами, складеними комісією ЛКП «Рясне-402» від 02.06.2015, 20.11.2017, 06.03.2018, 06.05.2018 та 08.11.2018 в присутності сусідів позивача: ОСОБА_8 , що проживає у квартирі АДРЕСА_4 та ОСОБА_9 , що проживає у квартирі АДРЕСА_5 .

На підставі викладеного, позивач ОСОБА_2 просить суд ухвалити рішення, яким визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право на користування квартирою АДРЕСА_1 .

Обґрунтування заперечень відповідача.

Відповідачем ОСОБА_3 відзив на позовну заяву у встановлений судом строк та порядок подано не було.

Процесуальні дії у справі.

02 січня 2020 року ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова провадження у даній справі відкрито та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 11 лютого 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

05 березня 2020 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова постановлено проводити заочний розгляд справи.

Фактичні обставини встановлені судом, зміст спірних правовідносин, оцінка доказів та висновки суду.

У судовому засіданні представник позивача – адвокат Ільків Г. М. позовні вимоги підтримала у повному обсязі, покликаючись на підстави та мотиви, викладені в позовній заяві. Просить позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився повторно, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується відповідним оголошенням про його виклик, яке розміщено на офіційному веб-сайті судової влади України, заяви про розгляд справи у його відсутності не подав, причин неявки не повідомив, а тому оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без його участі, позивач не заперечувала проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог статтей 280-283 ЦПК України вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, повно та всебічно дослідивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні відносини між сторонами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав та мотивів.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Відповідно до положень, викладених у ст. ст. 13, 81 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У ст. 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.

Так, судом встановлено та підтверджено належними та допустимими доказами наступне.

Згідно свідоцтва про право власності на квартиру серії НОМЕР_1 від 10.12.2008 та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 22.12.2008, реєстраційний № 25883354 позивачу ОСОБА_2 та членам її сім`ї ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1 . Загальна площа квартири становить 73,20 кв. м. (а. с. 8, 9).

Згідно довідки форми № 2 з місця проживання про склад сім`ї і прописки № 2364, виданої ЛКП «Рясне-402» у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: позивач ОСОБА_2 (співвласник), діти позивача – ОСОБА_4 (співвласник), ОСОБА_5 (співвласник), ОСОБА_6 , батько позивача ОСОБА_7 та чоловік позивача ОСОБА_3 (а. с. 11).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 31.03.2015 шлюб між позивачем ОСОБА_2 та її чоловіком ОСОБА_3 розірвано (а. с. 10).

Згідно довідки Туринської сільської ради Жовківського району Львівської області № 747 від 05.04.2019 відповідач ОСОБА_3 проживає, але не зареєстрований у АДРЕСА_2 (а. с. 12).

Згідно актів, складених комісією ЛКП «Рясне-402» від 02.06.2015, 20.11.2017, 06.03.2018, 06.05.2018 та 08.11.2018 в присутності сусідів позивача: ОСОБА_8 , що проживає у квартирі АДРЕСА_4 та ОСОБА_9 , що проживає у квартирі АДРЕСА_5 , відповідач ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1 не проживає (а. с. 14-18).

Судом встановлено, що станом на час розгляду справи, відповідач не знявся з реєстрації, а тому у разі будь-яких обмежень у здійснені права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користування власністю.

Законодавство, що застосоване судом при розгляді спірних правовідносин:

Статтею 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ст. ст. 316, 319, 321 ЦК України закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь яких порушень його прав хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 391 ЦК України власник вправі вимагати усунення перешкод, пов`язаних з володінням, користуванням та розпорядженням своїм майном.

Відповідно до ст. 150 ЖК України та ст. 383 ЦК України громадяни, які мають у приватній власності будинок, квартиру користуються ним для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатись цією власністю на свій розсуд.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» відомості про зняття з реєстрації вносяться до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Відповідно до ст. 7 вищевказаного Закону, зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Виходячи з того, що вказаний Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов`язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов`язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог п.1 ч. 2 ст. 141 ЦПК судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Позивач ОСОБА_2 понесла судові витрати в розмірі 768 гривень, 40 копійок оплати судового збору за подання позовної заяви, проте просить суд судові витрати з відповідача не стягувати (а. с. 2, 5).

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ст. ст. 3, 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст. 150 ЖК України, ст. 316, 317, 319, 321, 383, 391 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76, 81, 141, 258-259, 263-265, 273, 280-283, 289, 352, 354 ЦПК України,-

у х в а л и в:

позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право на користування квартирою АДРЕСА_1 .

Судові витрати покласти на відповідача.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН - НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН – НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя П. Т. Едер