Рішення № 88059294, 05.03.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/366/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу за позовною заявою Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про визнання протиправною та скасування постанови від 22.01.2020 ВП №60943267 про стягнення виконавчого збору, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Донцової О.В. про відкриття виконавчого провадження від 03.01.2020 ВП №60943267 в частині стягнення виконавчого збору з Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області у розмірі 18892 грн.;

- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Донцової О.В. від 22.01.2020 ВП №60943267 про стягнення виконавчого збору з Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області у розмірі 18892 грн.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.02.2020 дану позовну заяву в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови від 03.01.2020 ВП №60943267 в частині стягнення виконавчого збору з Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області у розмірі 18892 грн. повернуто позивачеві разом з усіма доданими до неї документами. В частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови від 22.01.2020 ВП №60943267 про стягнення виконавчого збору, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. Судове засідання призначено для розгляду справи по суті на 05.03.2020 (а.с.40-41).

В судове засідання, призначене на 05.03.2020, сторони не з`явилися, подавши до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності (а.с.83-84).

Враховуючи викладене, а також з урахуванням приписів ч.3 ст.194, ч.3 ст.268 КАС України, суд визнав за можливе продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду по справі №340/166/19 за позовом ОСОБА_1 було фактично виконано ГУНП до відкриття виконавчого провадження (до 03.01.2020), адже ГУНП виконало всі дії для призначення службового розслідування (видано наказ ГУНП в Кіровоградській області від 21.12.2019 №2231 ДСК “Про призначення проведення службового розслідування” за заявою ОСОБА_1 ) до початку виконавчого провадження, а саме службове розслідування відповідно до ст. 16 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України “Про дисциплінарний статут Національної поліції України” проводиться протягом 60 днів. Також, зазначав, що відповідно до ст.16 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником. При цьому, посилався на те, що для виконання рішення суду в частині проведення службового розслідування, з метою повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, з урахуванням вимог вказаної статті, ГУНП в Кіровоградській області потребувався значний час для вчинення дій пов`язаних з проведенням службового розслідування (збір документів та пояснень), що в свою чергу ускладнювало швидке виконання рішення суду. Зазначав, що службове розслідування було завершено 31.01.2020, на що вказує затверджений висновок за результатами службового розслідування. Крім того, посилався на те, що державний виконавець не вчинив будь-яких дій, які б свідчили про реалізацію заходів примусового виконання рішення, передбачених ст.10 Закону України “Про виконавче провадження”. До того ж, постановами державного виконавця від 16.01.2019 та 31.01.2019 було відкладено проведення виконавчих дій. Жодні дії з примусового виконання рішення державним виконавцем не розпочинались, так як проведення виконавчих дій було відкладено до 07.02.2020, а службове розслідування було завершено 31.01.2020 про що позивачем було повідомлено державного виконавця листом від 03.02.2020 № 49/17-2020. Більш того, зазначав, що рішення суду на підставі якого виданий виконавчий лист № 340/166/19 від 27.12.2019 може бути виконано лиже боржником, державний виконавець взагалі не в змозі без участі боржника в примусовому порядку виконати дане рішення, а отже й відсутні підстави для стягнення виконавчого збору. Також, позивач посилався на п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження” від 26.12.2003 №14 в якому роз`яснено, що відповідно до статей 45, 46 Закону № 606-ХІУ витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

Згідно наданого до суду відзиву на позов (а.с.43-46), відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зважаючи на правомірність оскаржуваної постанови. Посилався на те, що винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору є обов`язком державного виконавця, передбаченим чинним Законом України "Про виконавче провадження". Також, посилався на те, що встановлений ч.5 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" перелік випадків, коди виконавчий збір не стягується, є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. Враховуючи викладене, на переконання відповідача, системний аналіз норм, висвітлений позивачем, щодо того, що умовами стягнення виконавчого збору є лише фактичне виконання рішення та вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень є виключно довільним тлумаченням норм права, яке не знаходить свого підтвердження у чинному законодавстві. Також, зазначав, що рішення суду до відкриття виконавчого провадження виконано не було. Посилався на те, що відкладення проведення виконавчих дій, за мотивованими постановами державного виконавця, на стягнення виконавчого збору жодним чином не вплинуло, оскільки 10 денний строк на самостійне виконання рішення, в який боржник не зміг його виконати, впливає на застосування чи не застосування штрафів, порядок накладення яких визначений ст.ст.63, 75 Закону України "Про виконавче провадження", адже виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією що застосовується за невиконання рішення суду. Це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. У зв`язку з чим, відповідач вважає, що постанова державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору від 22.01.2020 ВП №60943267 винесена старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м.Дніпро) у межах наданих йому повноважень, відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", та у спосіб і порядок визначений ним.

Дослідивши докази і письмові пояснення учасників справи, викладені у заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що 31.07.2019 Кіровоградським окружним адміністративним судом прийнято рішення по справі №340/166/19 (провадження №2-ап/340/20/19), яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про визнання неправомірною відмови та зобов`язання вчинити дії відмовлено (а.с.77-79).

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.11.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 липня 2019 скасовано та ухвалено нове рішення. Адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Національної поліції України в Кіровоградській області щодо призначення та проведення службового розслідування з метою встановлення причинного зв`язку захворювання ОСОБА_1 з виконання службових обов`язків; зобов`язано Головне управління Національної поліції України в Кіровоградській області призначити та провести службове розслідування за заявою ОСОБА_1 (а.с.80-82).

27.12.2019 Кіровоградським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по даній справі (а.с.75).

02.01.2020 представник ОСОБА_1 звернувся до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень із заявою про примусове виконання вищезазначеного виконавчого листа №340/166/19, виданого Кіровоградським окружним адміністративним судом 27.12.2019 (а.с.49).

03.01.2020 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східно міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №60943267 (а.с.51).

У даній постанові державним виконавцем зазначено про необхідність виконання рішення суду боржником протягом 10 робочих днів. Крім того, головним державним виконавцем постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі18892 грн.

11.01.2020 до відділу примусового виконання рішень надійшов лист від Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області (далі - ГУНП в Кіровоградській області), в якому зазначено, що наказом ГУНП в Кіровоградській області від 21.12.2019 №2231 ДСК "Про призначення проведення службового розслідування", який зареєстрований до Журналу обліків наказів, в Головному управлінні створено дисциплінарну комісію з проведення службового розслідування щодо встановлення причинного зв`язку захворювання ОСОБА_1 з виконанням службових обов`язків. Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС №230 від 12.03.2013, визначено, що службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності за мотивованим рапортом (доповідною запискою) виконавця або голови комісії визначений строк може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. В даному листі ГУНП в Кіровоградській області просить відкласти проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні №60943267, відкритого на підставі постанови від 03.01.2020 (а.с.53).

16.01.2020 державним виконавцем винесено постанову про відкладення проведення виконавчих дій на строк до 30.01.2020 (а.с.58).

22.01.2020 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Донцовою О.В. прийнято постанову у ВП №60943267 про стягнення виконавчого збору з Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області у розмірі 18892 грн. (а.с.60).

29.01.2020 до відповідача надійшов лист від ГУНП в Кіровоградській області про відкладення проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні №60943267 (а.с.61). В даному листі позивачем повідомлено, що 20.01.2020 член комісії з проведення службового розслідування за заявою ОСОБА_1 полковник поліції ОСОБА_2 звернувся до начальника ГУНП в Кіровоградській області з вмотивованим рапортом про продовження строків проведення службового розслідування. Крім того, необхідність продовження строків вмотивована перебуванням одного із членів дисциплінарної комісії у щорічній оплачуваній відпустці.

У зв`язку з чим, державним виконавцем 31.01.2020 відкладено проведення виконавчих дій на строк 5 робочих днів, тобто до 07.02.2020 (а.с.65-66).

03.02.2020 до відповідача надійшов лист від ГУНП в Кіровоградській області, в якому останнім повідомлено, що відповідно до наказу ГУНП в Кіровоградській області від 21.12.2019 №2231 ДСК “Про призначення проведення службового розслідування” Головним управлінням створено дисциплінарну комісію з проведення службового розслідування щодо встановлення причинного зв`язку захворювання ОСОБА_1 з виконанням службових обов`язків. В даному листі ГУНП в Кіровоградській області стверджує, що рішення суду в частині призначення службового розслідування виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.01.2020 ВП№ 60943267 (а.с.67).

До зазначеного листа, на виконання рішення суду, позивачем додано копію висновку проведення службового розслідування на 4 арк. від 31.01.2020 та листа від 03.02.2020 адресованого стягувачу ОСОБА_1 , яким повідомлено останнього про наслідки проведення службового розслідування за заявою від 24.10.2018 №Л-2192, щодо встановлення причинного зв`язку захворювання з виконанням службових обов`язків (а.с.68-71).

У зв`язку з наведеним, державним виконавцем встановлено фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом №340/166/19, виданого Кіровоградським окружним адміністративним судом 27.12.2019, та керуючись п.9 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження", державним виконавцем 10.02.2020 завершено виконавче провадження, а постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, виділено в окреме виконавче провадження, яка виконується в порядку визначеному Законом (а.с.73-74).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статей 14, 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частинами 2 та 4 статті 372 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі за текстом – Закон №1404-VІІІ).

Згідно ст.1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п.1 ч.1 ст.3 Закону №1404-VІІІ).

Статтею 5 Закону №1404-VІІІ встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

За приписами ч.1 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

У частині 1 статті 27 Закону №1404-VIII визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Згідно з частиною 3 статті 27 Закону №1404-VIII за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Відповідно до частини 4 статті 27 №1404-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Системний аналіз наведених норм дає підстави суду дійти висновку про наявність у державного виконавця обов`язку щодо зазначення останнім у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону, а також обов`язку щодо винесення, одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, постанови про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Частиною 5 статті 27 Закону №1404-VIII визначено випадки, у яких виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини 7 статті 27 Закону №1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Частиною 9 статті 27 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Частиною 4 статті 19 Закону №1404-VIII передбачено, що сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником.

Наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа передбачені у статті 40 Закону №1404-VIII.

Відповідно до частини 3 цієї статті у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 року за №1302/29432, передбачено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.

Судом встановлено, що станом на 03.01.2020 у матеріалах виконавчого провадження були відсутні будь-які докази того, що виконавчий лист №340/166/19, виданий Кіровоградським окружним адміністративним судом 27.12.2019, був виконаний боржником до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

У зв`язку з цим державний виконавець 03.01.2020 року виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №60943267 та стягнення виконавчого збору з Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області у розмірі 18892 грн., а також 22.01.2020 виніс спірну постанову про стягнення виконавчого збору з Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області у розмірі 18892 грн.

При цьому, суд зазначає, що аналіз статей 26, 27 Закону №1404-VIII свідчить, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання розпочинається з прийняттям постанови про відкриття виконавчого провадження, у якій, з-поміж іншого, державний виконавець зобов`язаний зазначити суму виконавчого збору, яка підлягає стягненню.

У Законі України "Про виконавче провадження" передбачені випадки, коли виконавчий збір не стягується (частина 5 статті 27), а також умову, за якої виконавчий збір не підлягає стягненню (якщо відсутні визначені законом підстави для звільнення від його сплати).

В останньому випадку йдеться про частину 9 статті 27 Закону №1404-VIII, за якою виконавчий збір не стягується, якщо рішення виконано до того, як відкрито виконавче провадження (відтак розпочато примусове виконання рішення).

Доказів того, що станом на час відкриття державним виконавцем виконавчого провадження №60943267 (03.01.2020) позивачем було виконано у повному обсязі вимоги виконавчого листа №340/166/19, виданого Кіровоградським окружним адміністративним судом 27.12.2019, суду не надано. Фактично повне виконання рішення суду здійснено 31.01.2020, а не до відкриття виконавчого провадження, як вказує позивач.

До того ж, суд зазначає, що виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду. Виконавчий збір є платою за вчинення дій, пов`язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру. Навіть, наявність об`єктивних перешкод, що призвели до неможливості виконання рішення суду у добровільному порядку, не можуть розцінюватися як підстави для звільнення від сплати виконавчого збору.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15 листопада 2018 року у справі №820/5807/16, від 19 квітня 2018 року у справі №825/739/17.

Посилання позивача на немайновий характер судового рішення, як обставину, що виключає вчинення державним виконавцем заходів з примусового виконання виконавчого документу на неможливість виконання рішення суду без участі боржника, та відповідно безпідставність стягнення виконавчого збору, відхиляються судом, адже згідно висновку, викладеному у постановах Верховного Суду від 22.02.2018 року по справі №816/823/17, від 07.03.2018 по справі № 750/7624/17, частина 3 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" прямо передбачає обов`язок боржника сплати суми виконавчого збору при примусовому виконанні рішення немайнового характеру, тобто незалежно від провадження державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення.

До того ж, суд зазначає, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження.

Стягнення виконавчого збору є не правом державного виконавця, а є обов`язком при відкритті виконавчого провадження. При цьому суд враховує, що на момент відкриття виконавчого провадження виконавець не володіє будь-якою інформацією від боржника щодо виконання судового рішення, оскільки вчинення будь-яких дій до відкриття виконавчого провадження Законом №1404-VIII не передбачено.

Посилання позивача на правові висновки Верховного Суду України, зазначені у позовній заяві, суд відхиляє, оскільки предметом оскарження у вказаних справах були постанови про стягнення виконавчого збору, винесені під час дії попередньої редакції Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV.

Натомість правова позиція щодо застосування статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII, викладена в постановах Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 420/1373/19, від 20.11.2019 року у справі №480/1558/19.

Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність у старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Донцової О.В. підстав для прийняття постанови від 22.01.2020 ВП №60943267 про стягнення виконавчого збору з Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області у розмірі 18892 грн.

Отже, доводи позивача про протиправність оскаржуваної постанови є необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

В той же час, жодних порушень відповідачем вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, зокрема, Конституції України, Закону України “Про виконавче провадження”, під час прийняття оскаржуваної постанови, позивачем не наведено, та судом не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, дійшов висновку, що оскаржувану постанову прийнято відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, є правомірною, не порушує прав, свобод та інтересів позивача, а тому відсутні підстави для визнання її протиправною та скасування. Що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Зважаючи на вимоги ст.139 КАС України, а також з урахуванням ухвалення рішення в інтересах відповідача, сума сплаченого позивачем судового збору відшкодуванню не підлягає. Про наявність інших судових витрат сторонами не повідомлено.

Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 287, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області (25006, м.Кропивницький, вул. Віктора Чміленка, 41, код ЄДРПОУ 40108709) до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (25006, м.Кропивницький, вул. Дворцова, 6/7, код ЄДРПОУ: 43314918) про визнання протиправними та скасування постанов – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.287, 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина