Рішення № 88059071, 02.03.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 березня 2020 року 15 год. 40 хв.Справа № 808/1522/15 СН/280/50/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., за участю секретаря судового засідання Серебрянникової О.А. та сторін

від позивача: Суслов М.С.,

від відповідача 1: Коротич Р.О.,

від відповідача 2: Колісник О.С.

розглянувши у вікритому судовому засіданні за правилами загального позовного првадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до відповідача 1: Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (69035, пр-кт Соборний, 168, м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ 26316700)

до відповідача 2: Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області (69107, м. Запоріжжя, пр-кт Соборний, 168, код ЄДРПОУ 38025409)

про визнання відмови неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області, в якому просить:

- визнати неправомірною відмову Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області та Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області в нарахуванні та виплаті суми інфляції на виплачену із затримкою суму незаконно утриманого податку з доходів фізичної особи в розмірі 6 025,79 грн.;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області нарахувати та виплатити суму інфляції за період з 11.06.2004 по 17.11.2014 на виплачену з затримкою суму незаконно утриманого податку в розмірі 6 025,79 грн;

- зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області нарахувати та виплатити суму інфляції за період з 11.06.2004 по 17.11.2014 на виплачену з затримкою суму незаконно утриманого податку в розмірі 6 025,79 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.05.2015 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2015 апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.07.2019 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27.05.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2015 у справі № 808/1522/15 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, Управління Державної казначейської служби України у місті Запоріжжі Запорізької області про визнання відмови неправомірною та зобов`язання вчинити – скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвалою суду від 06.09.2019 справа прийнята до провадження суддею Сацьким Р.В. та призначено судове засідання на 30.09.2019 о/об 14 год. 15 хв. з викликом (повідомленням) сторін.

30.09.2019 від представника відповідача 1 через канцелярію суду (вх. №40374) надійшов відзив на позов. Відповідач 1 проти задоволення позову заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні. В обґрунтування заперечень зазначає, що вимога позивача щодо зобов`язання кожного із відповідачів нарахувати та виплатити позивачу «суму інфляції» за період з 11 червня 2004 року по 17 листопада 2014 року та за період з 11 березня 2013 року по 17 листопада 2014 року є протиправною, оскільки нормативне визначення поняття «інфляція» в чинному законодавстві України відсутнє. Відповідно і порядку визначення суми інфляції не існує. Позивачем не надано жодних доказів па підтвердження джерел, з яких отримано зведену таблицю індексів інфляції, на підстав яких даних і наскільки точно відображено показники в таблиці. Також пунктом 3 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 суми одноразових виплат індексації не підлягають до об`єкту індексації не входить. Також, вимога щодо упущеної вигоди, то на думку відповідача вона позивачем не доведена. Окрім того, ані позов, ані заява про зміну підстав для звернення до суду з адміністративним позовом не містять жодного нормативного обґрунтування, яке передбачало б здійснення розрахунку збитків (упущеної вигоди) виходячи з офіційного курсу долара США, встановленого Національним банком України, що свідчило б про можливий розмір передбачуваного доходу (прибутку) у спірний період та надавало змогу його обгрунтувати. Щодо вимоги про нарахування та виплати позивачу сум інфляції за період з 11 червня 2004 року по 17 листопада 2014 року на виплачену із затримкою суму податку у розмірі 6025,79 грн відповідач 1 зазначає, що територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, діяло в межах положень діючого законодавства, не має правових підстав та можливості для проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 суми інфляції за період з 11 червня 2004 року по 17 листопада 2014 року на виплачену із затримкою суму податку у розмірі 6025,79 грн. З наведених підстав просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

04.10.2019 від представника відповідача 2 через канцелярію суду (вх. №41289) надійшов відзив на позов, в якому відповідач 2 проти задоволення позову заперечував у повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначив, що органи Казначейства не приймають самостійного рішення щодо повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов`язкових платежів), а здійснюють повернення тільки на підставі висновків, наданих органами державної фіскальної служби, або за рішенням суду. Також від ОСОБА_1 18.11.2014 до відповідача 2 надійшла заява про нарахування та виплату суми інфляції за період 11.06.2004 по 17.11.2014, за який кошти знецінились в результаті інфляції. Листом від 24.11.2014 № 02-13/125-3770 відповідач 2 відмовило з тих самих підстав та повідомило, що органи Казначейства не наділені повноваженнями щодо самостійного нарахування та виплат сум інфляції. Відповідач 2 також зазначає, що нормативного визначення поняття «інфляція» в чинному законодавстві України не існує. Відповідно і порядку визначення суми інфляції відсутнє. Пунктом 3 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 суми одноразових виплат індексації не підлягають до об`єкту індексації не входить. З наведених підстав просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 30.09.2019 зупинено провадження по справі для примирення сторін до 26.12.2019 до 10 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 26.12.2019 продовжено процесуальний строк зупинення провадження для примирення сторін до 02.03.2020 до 14 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 02.03.2020 поновлено провадження по справі та призначено підготовче засідання на 02.03.2020 на 14 год. 00 хв.

Усною ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, після наданих сторонами клопотань про закриття підготовчого провадження, судом закрито підготовче провадження та призначено судове засідання на 02.03.2020 о/об год. 00 хв.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Суд, розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 28.11.2013 у справі №808/8496/13-а задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, Управління Державної казначейської служби України у місті Запоріжжі Запорізької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Визнано неправомірними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області щодо утримання податку з доходів фізичних осіб з вихідної допомоги судді у відставці ОСОБА_1 , присуджено до стягнення з місцевого бюджету Орджонікідзевського району міста Запоріжжя на користь позивача утриманий податок з доходів фізичних осіб із суми вихідної допомоги при виході у відставку у розмірі 6025,79 грн.

На виконання вказаного судового рішення, платіжним дорученням від 17.11.2014 № 1195 позивачу перераховано кошти в розмірі 6025, 79 грн.

В подальшому, ОСОБА_1 звернувся до Управління Державної казначейської служби України у місті Запоріжжі Запорізької області із заявою від 18.11.2014 про нарахування та виплату суми інфляції за період з 11.06.2004 по 17.11.2014. Проте, листом від 24.11.2014 № 02-13/125-3770 позивачу відмовлено в задоволенні його заяви.

Разом з тим, позивач звернувся із заявою до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області про здійснення йому виплати суми інфляції на недоотриману частку вихідної допомоги, яку було відраховано у вигляді податку на доходи фізичних осіб.

Листом від 26.12.2014 № 08-02/3171 Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Запорізькій області повідомлено позивача про відсутність правових підстав для виплати йому суми інфляції на недоотриману частку вихідної допомоги судді, оскільки така допомога мала одноразовий характер.

Не погоджуючись із вказаними діями органів державної влади, позивачем подано вказаний позов до суду.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.05.2015 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2015 апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.07.2019 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27.05.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2015 у справі № 808/1522/15 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, Управління Державної казначейської служби України у місті Запоріжжі Запорізької області про визнання відмови неправомірною та зобов`язання вчинити – скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення по справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При вирішенні даної справи суд керується положеннями Цивільного кодексу України, Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Постанову Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Порядок проведення індексації грошових доходів населення», Закону України «Про валюту і валютні операції».

Суд зазначає, що спеціальним законом у сфері оподаткування фізичних осіб, на момент виникнення спірних правовідносин, був Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Відповідно до пп. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації): сума державної матеріальної та соціальної допомоги у вигляді адресних виплат коштів та надання соціальних послуг відповідно до закону, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій (включаючи допомогу по вагітності та пологах), винагород та страхових виплат, які отримуються платником податку відповідно з бюджетів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування згідно із законом.

Конституційний Суд України у своєму рішенні № 4-рп/2007 від 18.06.2007 (справа про гарантії незалежності суддів) зокрема зазначив: «Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8-рп/99, від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004, від 1 грудня 2004 року №20-рп/2004)».

А тому, виходячи з наведеного, з врахуванням правової позиції Конституційного Суду України, дає підстави дійти висновку, що вихідна допомога судді, в разі виходу його у відставку є видом соціальної допомоги в розумінні Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», тому не підлягає оподаткуванню і є одноразовою виплатою.

Згідно абзацу 2 статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ (далі – Закон №1282), індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону № 1282 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях па території України і які не мають разового характеру: пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення), суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника.

Пунктом 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі – Порядок №1078) передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер; грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі; допомога по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробниптві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей.

Пунктом 3 вищезазначеного Порядку передбачено, що до об`єктів індексації, визначених у пункті 2, не відносяться, зокрема: доходи громадян від здачі в оренду майна, від акцій та інших цінних паперів, ведення селянського (фермерського) і особистого підсобного господарства, підприємницької діяльності, яка є для громадян джерелом грошових доходів від власності; виплати, які обчислюються із середньої заробітної плати; одноразова виплата допомоги по безробіттю для організації безробітним підприємницької діяльності; допомога у зв`язку з вагітністю та пологами, допомога при народженні дитини, допомога на поховання; цільова разова матеріальна допомога, одноразова допомога гіри виході на пенсію, суми соціальних пільг, компенсації (крім виплат, визначених пунктом 2 цього Порядку), винагорода за підсумками роботи за рік тощо; соціальні виплати, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму (тимчасова державна допомога дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме; мінімальний розмір допомоги по безробіттю; державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю; державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державна соціальна допомога на догляд; тимчасова державна соціальна допомога непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату; щомісячна грошова допомога малозабезпеченій особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю 1 чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу погребує постійного стороннього догляду, на догляд за нею; компенсаційна виплата, що призначається непрацюючим фізичним особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги (крім осіб, що обслуговуються соціальними службами); державна соціальна допомога малозабезпеченим сім`ям, допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, допомога на дітей одиноким матерям.

Аналізуючи вищевикладене суд зазначає, що оскільки вихідна допомога судді є разовою виплатою, питання можливості нарахування інфляційних втрат на податок утриманий із виплати разового характеру індексації не підлягає.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Таким чином, упущеною вигодою вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Тобто втрачена вигода розглядається як гарантований, безумовний і реальний доход.

Із змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить нарахувати та виплатити йому суму інфляції, в зв`язку з знеціненням коштів, що на думку суду не є збитками у розумінні статті 22 Цивільного кодексу України.

Крім того, нормативне визначення поняття «інфляція» в чинному законодавстві України відсутнє, відповідно і порядку визначення суми інфляції не існує.

Згідно зі статтею 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

При цьому, згідно частини 4 статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана неправомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Аналізуючи вищенаведені норми, необхідною умовою для відшкодування потерпілій особі матеріальної шкоди є наявність протиправної дії (бездіяльності) суб`єкта правопорушення, шкідливого наслідку (втрати які особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі або витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Обов`язковим елементом складу правопорушення є наявність причинного зв`язку між протиправними діями (бездіяльністю).

Суд зауважує, що незважаючи на те, що неодержаний прибуток - це результат, який не наступив, вимоги про відшкодування збитків у вигляді втраченої вигоди теж повинні бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами на підкріплення реальної можливості отримання потерпілою стороною відповідних доходів.

Позивачем не надано жодних доказів та розрахунку щодо підтвердження упущеної вигоди.

Згідно статті 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Частинами 1, 2 статті 5 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21 червня 2018 року № 2473-VI11 передбачено, що гривня є єдиним законним платіжним засобом в Україні з урахуванням особливостей, встановлених частиною другою цієї статті, і приймається без обмежень па всій території України для проведення розрахунків.

З аналізу статті 5 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21 червня 2018 року № 2473-V111 вбачається, що всі розрахунки на території України проводяться виключно у гривні, окрім виключень встановлених частиною вищезазначеної статті.

Проте, суд вважає такі розрахунки є теоретичними, не підтвердженими відповідними документами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який міг би і повинен був отримати позивач, якби не дії відповідачів. Позивачем не наведено жодної правової норми, яка б передбачала здійснення розрахунку упущеної вигоди на підставі наданої таблиці індексів інфляції (Україна) та офіційного курсу долара США, встановленого Національним банком України, без врахування жодного документу, який би свідчив про можливий розмір передбачуваного доходу (прибутку) у спірний період та надавав змогу обґрунтувати його. Більш того, достовірність вказаної в таблиці інформації викликає у суду значні сумніви, оскільки позивачем не надано жодних доказів на підтвердження джерел, з яких отримано зазначений документ, на підстав яких даних і наскільки точно відображено показники в таблиці.

Вищезазначене свідчить про безпідставність використання ОСОБА_1 іноземної валюти у якості розрахункової величини для підрахунку завданих позивачу збитків (упущеної вигоди), оскільки згідно чинного законодавства України національною валютою України є гривня, яка використовується для здійснення розрахунків на всій території України.

Щодо нарахування та виплати інфляції на суму із затримкою суму податку суд зазначає.

Позивач надає зведену таблицю індексів інфляції за період з 2000 по 2014 рік, однак суд зазначає що дана таблиця не є допустимим та належним доказом у розумінні статей 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України та не може бути прийнята судом до уваги про розгляді справи № 808/1522/15 з огляду на наступне.

Розрахунки позивача на підставі зведеної таблиці індексів за період з 2000 по 2014 рік є теоретичними, не підтвердженими відповідними документами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який міг би і повинен був отримати позивач, якби не дії відповідачів.

Ураховуючи викладене, суд вважає, що відмовляючи позивачу в нарахуванні та виплаті суми інфляції на виплачену із затримкою суми незаконно утриманого податку з доходів фізичної особи в розмірі 6 025,79 грн, відповідачі діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

Згідно з ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З наведених вище підстав, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог, а відтак, про відсутність правових підстав для їх задоволення.

Враховуючи те, що у задоволенні позову відмовлено повністю, суд не вирішував питання про розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволені позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (69035, пр-кт Соборний, 168, м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ 26316700) до Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області (69107, м. Запоріжжя, пр-кт Соборний, 168, код ЄДРПОУ 38025409) про визнання відмови неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі виготовлено та підписано суддею 06.03.2020.

Суддя Сацький Р.В.