Ухвала суду № 88058457, 05.03.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

05 березня 2020 року Справа №804/4188/17

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі клопотання Головного управління ДФС в Дніпропетровській області про поновлення строку звернення до суду у справі за позовною заявою Головного управління ДФС в Дніпропетровській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (відповідач-1), Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (відповідач-2) про визнання протиправними та скасування постанов, -

в с т а н о в и в:

04 липня 2017 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДФС в Дніпропетровській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області Осельського Є.С. про відкриття виконавчого провадження від 06.03.2017р. ВП №53527296;

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області Осельського Є.С. про відкриття виконавчого провадження від 06.03.2017р. ВП №53527612.

У вказаній позовній заяві Головного управління ДФС в Дніпропетровській області заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду, яке мотивоване тим, що копії спірних постанов про відкриття виконавчих проваджень ВП №53527296 та ВП №53527612 отримані ГУ ДФС у Дніпропетровській області 10.03.2017р., після чого останнім у встановлений законом 10-денний строк, а саме: 21.03.2017 року подано на ім`я начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області в порядку приписів ст.74 Закону України від 02.06.2016р. №1404-VIII «Про виконавче провадження» скаргу за №95/04-3610-06-07 на ці постанови з проханням про їх скасування та приведення виконавчих дій у цих виконавчих провадженнях у відповідність до вимог Закону України від 02.06.2016р. №1404-VIII «Про виконавче провадження», однак, органом виконавчої служби не було надано відповіді на вищевказану скаргу позивача. Не отримавши відповіді на подану скаргу, ГУ ДФС у Дніпропетровській області звернулося до суду з цим позовом. При цьому строк звернення до суду пропущено саме через бездіяльність відповідача щодо надання відповіді на вищевказану скаргу позивача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2017 року було відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанов.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2017 року у справі № 804/4188/17 залишено без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2017 р. у справі № 804/4188/17 – без змін.

Постановою Верховного Суду від 27 листопада 2019 року касаційну скаргу Головного управління ДФС в Дніпропетровській області задоволено, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року скасовано, а справу направлено до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

28.01.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду повернуто адміністративну справу №804/4188/17 за позовом Головного управління ДФС в Дніпропетровській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанов.

Розпорядженням щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справ №43д від 28.01.2020р. керівника апарату Дніпропетровського окружного адміністративного суду Чуфарової Н.А. у зв`язку із тимчасовою втратою працездатності судді Дєєва М.В., відповідно до підпункту 2.3.51. пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням зборів суддів Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.11.2018 року №1 було призначено повторний автоматизований розподіл справи №804/4188/17 за допомогою автоматизованої системи документообігу.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями адміністративну справу №804/4188/17 розподілено судді Туровій О.М.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року позовна заява Головного управління ДФС в Дніпропетровській області залишена без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків шляхом подання до суду: оригіналу позовної заяви та копій всіх доданих до неї документів, а також оригіналу документа про сплату судового збору та доказів надіслання копії позовної заяви та всіх доданих до неї документів відповідачу.

На виконання вимог вказаної ухвали суду 17.02.2019 року позивачем були усунуті означені недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року вищевказану позовну заяву Головного управління ДФС в Дніпропетровській області прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №804/4188/17 за цією позовною заявою, а також залучено до участі у цій справі Головне територіальне управління юстиції у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 34984907, місцезнаходження: пр. Дмитра Яворницького, 21-а, м. Дніпро, 49024) у якості другого відповідача та призначено цю справу до розгляду у судовому засіданні на 04 березня 2020 року об 11:00год. у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Також вказаною ухвалою суду у відповідача-2 витребувано завірені належним чином копії матеріалів виконавчих проваджень №53527296 та №53527612.

На виконання вимог ухвали суду від 24 лютого 2020 року відповідачем-2 на електронну адресу суду 04 березня 2020 року надано копії матеріалів виконавчих проваджень №53527296 та №53527612.

Представник позивача в судове засідання 04.03.2020р. не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, причини не прибуття в судове засідання суду не повідомив.

Відповідачі про час, дату та місце розгляду справи також були повідомлені належним чином, проте представники відповідачів у судове засідання 04.03.2020р. не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, правом надання письмового відзиву на позовну заяву не скористалися.

Зважаючи на приписи ч.9 ст.205, ч.4 ст.287 КАС України, суд розглянув дану справу, в тому числі і клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду, в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, оскільки відсутня потреба заслуховувати свідків та експертів.

Дослідивши матеріали справи та клопотання про поновлення строку звернення до суду, проаналізувавши зміст норм процесуального права, що регулюють це питання, суд доходить висновку про його задоволення, з огляду на таке.

Так, приписами ч.1, абз.1 ч.2, ч.3 ст.99 КАС України (в редакції чинній на час звернення позивача до суду з цим позовом) встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.181 КАС України (в редакції чинній на час звернення позивача до суду з цим позовом) позовну заяву у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Аналогічні приписи містяться в ч.1, абз.1 ч.2, ч.3 ст.122, п.1 ч.2 ст.287 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи).

Судом встановлено, що копії спірних постанов про відкриття виконавчих проваджень ВП №53527296 та ВП №53527612 отримані ГУ ДФС у Дніпропетровській області 10.03.2017р., що підтверджується відомостями реєстраційних штампів вхідної кореспонденції цього органу, проставлених на супровідних листах Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, якими позивачу надсилалися копії цих постанов.

21.03.2017 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на ім`я начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області в порядку приписів ст.74 Закону України від 02.06.2016р. №1404-VIII «Про виконавче провадження» подана скарга за №95/04-3610-06-07 на постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Осельського Є.С. від 06.03.2017р. про відкриття виконавчих проваджень ВП №53527296 та ВП №53527612 з проханням про їх скасування та приведення виконавчих дій у цих виконавчих провадженнях у відповідність до вимог Закону України від 02.06.2016р. №1404-VIII «Про виконавче провадження», яка обґрунтована відсутністю в ухвалах суду від 05.09.2016р. у справі №201/11811/16-к (ВП №53527612) та від 15.11.2016р. у справі №201/14034/16-к (ВП №53527296) конкретної юридичної особи - боржника у розумінні ст.15 Закону України від 02.06.2016р. №1404-VIII «Про виконавче провадження»; відсутністю виданих судом виконавчих листів щодо кожного із стягувачів, на користь чи в інтересах яких видані вказані ухвали суду; відсутністю у слідчих СУ ФР ГУ ДФС фізичної можливості здійснити будь-які дії з виконання ухвал суду у зв`язку із передачею до Генеральної прокуратури України кримінального провадження №32016040000000037.

Так, відповідно до ч.3 ст.74 Закону України від 02.06.2016р. №1404-VIII «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч.5 ст.74 Закону України від 02.06.2016р. №1404-VIII «Про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено та відповідачами не спростовано, що позивачем у встановлені ч.5 ст.74 Закону України від 02.06.2016р. №1404-VIII «Про виконавче провадження» строки подану скаргу на ім`я начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, на винесені останнім спірні постанови про відкриття виконавчих проваджень, проте, органом виконавчої служби не було надано жодної відповіді на вищевказану скаргу позивача. Матеріали виконавчих проваджень також не містять інформації про надання відповіді на це звернення.

Не отримавши відповіді на подану скаргу, 03.07.2017р.ГУ ДФС у Дніпропетровській області звернулося до суду з цим позовом.

Таким чином, причиною пропуску строку звернення до суду у даному випадку стала бездіяльність органу державної виконавчої служби щодо ненадання відповіді на подану в порядку приписів ст.74 Закону України від 02.06.2016р. №1404-VIII «Про виконавче провадження» скаргу позивача на спірні постанови про відкриття виконавчих проваджень, подану в порядку досудового врегулювання спору.

Згідно зі ст.100 КАС України (в редакції чинній на час звернення позивача до суду з цим позовом) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

При цьому ч.1 ст.121 КАС України (в редакції чинній на час розгляду справи) визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Питання про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, №22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ "Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Відповідно, чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

З урахуванням положень ст. ст. 122, 123 КАС України обов`язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.

Оцінюючи обставини, що перешкоджали реалізації процесуального права на звернення до суду, на які позивач посилається як на поважні, суд виходить з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів і з того, чи мав позивач за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду (чи відсутні були вагомі перешкоди, труднощі для реалізації цього права).

Рішенням Європейського Суду з прав людини по справі «Іліан проти Туреччини» встановлено, що правило встановлення обмежень до суду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Верховний Суд у постанові від 23.10.2018р. у справі №569/16060/17 роз`яснив, що у визначенні моменту і виникнення права на позов мають значення дві обставини: об`єктивна - наявність факту порушеного права, суб`єктивна - особа дізналася або повинна була дізнатись про факт порушення права. З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу строку звернення до адміністративного суду може бути пов`язаний із різними юридичними фактами та їх оцінкою. При цьому, слід врахувати, що пропуск цього строку не є безумовною підставою для залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки за наявності поважних причин його пропуску такий строк може бути поновлено судом за заявою особи, яка його подала.

Також суд касаційної інстанції роз`яснив, що обов`язковою умовою для залишення адміністративного позову без розгляду є не лише встановлення факту пропуску строку звернення до суду, а й відсутність підстав вважати, що такий строк пропущений з поважних причин.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що законодавцем чітко визначено, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця встановлено десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Дійсно, у справі, що розглядається, встановлений КАС України строк позовної давності щодо оскарження спірних постанов про відкриття виконавчих проваджень сплив 21.03.2017р., з урахуванням того, що про спірні постанови позивач дізнався 10.03.2017р.

Разом з цим, суд приймає до уваги, що фактично позивач скористався правом на досудове врегулювання цього спору шляхом подання у визначені законом строки передбаченої ст.74 Закону України від 02.06.2016р. №1404-VIII «Про виконавче провадження» скарги на ім`я начальника відділу виконавчої служби, сподіваючись на вирішення спірних питань без звернення до суду, проте, відповідачем не було надано жодної відповіді на цю скаргу, що і викликало подальше звернення до суду.

З урахуванням зазначеного вище, суд вважає, що пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом зумовлений поважними причинами.

Зважаючи на наведене, суд доходить висновку, що причини пропуску строку звернення до суду з позовом є поважними, а, отже, такий строк підлягає поновленню.

Керуючись ст. ст. 121-123, 243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

у х в а л и в:

Клопотання Головного управління ДФС в Дніпропетровській області про поновлення строку звернення до суду – задовольнити.

Поновити Головному управлінню ДФС в Дніпропетровській області строк звернення до суду із позовною заявою у справі №804/4188/17 за позовною заявою Головного управління ДФС в Дніпропетровській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (відповідач-1), Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (відповідач-2) про визнання протиправними та скасування постанов.

Ухвала набирає законної сили в порядку приписів статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та окремому оскарженню від рішення суду не підлягає. Відповідно до ч.3 ст.293 КАС України заперечення на таку ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали виготовлено 05 березня 2020 року.

Суддя О.М. Турова