Рішення № 88057965, 25.02.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

25 лютого 2020 р. Справа № 120/3150/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мультян Марини Бондівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Бабія М.С.

представника позивачів та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_1

представника відповідача: Літвіна С.М.

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_3 в інтересах малолітнього ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_5

до: Міністерства оборони України, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Вінницького обласного військового комісаріату

про: визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_3 , ОСОБА_3 в інтересах малолітнього ОСОБА_4 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що листом Вінницького обласного військового комісаріату № 12/1176 від 08.05.2019 року повідомлено, що у виплаті одноразової грошової допомоги було відмовлено згідно з протоколом комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних, з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум у разі загибелі (смерті) каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби № 28 від 01.03.2019 року. Згідно даного витягу позивачам відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги із тих підстав, що станом на день смерті ОСОБА_6 не був військовослужбовцем.

Вважаючи, таку відмову протиправною, позивачі звернулися до суду з даним позовом.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 02.10.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд адміністративної справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Крім того, даною ухвалою встановлено відповідачу 15-денний строк з дня отримання ухвали для подання відзиву на позовну заяву в порядку статті 162 КАС України.

На виконання вимог ухвали суду, 21.10.2019 року представником відповідача надано відзив на позовну заява, згідно якої останній заперечує проти задоволення позовних вимог. В обгрунтування своєї позиції зазначає, що відповідно до пунктів 1 та 2 частини 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби) під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби; смерті військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби), що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби.

Оскільки, ОСОБА_6 не являвся військовослужбовцем в розумінні Законів України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та "Про військовий обов`язок і військову службу", підстав для виплати одноразової грошової допомоги позивачам немає.

Протокольною ухвалою від 04.11.2019 року із занесенням до протоколу судового засідання задоволено клопотання представника відповідача та залишено позовну заяву без руху до 18.11.2019 року.

На виконання вимог протокольної ухвали суду від 04.11.2019 року, представником позивачів надано докази сплати судового збору, відтак розгляд справи було продовжено.

Ухвалою суду від 18.11.2019 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Вінницький обласний військовий комісаріат та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_5 .

Ухвалою суду від 03.12.2019 року продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 (тридцять) днів.

16.12.2019 року до Вінницького окружного адміністративного суду ОСОБА_5 подано адміністративний позов до Міністерства оборони України, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Вінницького обласного військового комісаріату про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

10.01.2020 року ОСОБА_5 подано заяву про вступ у справу в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору. Дана заява обґрунтована тим, що остання вважає, що у зв`язку із смертю сина має право на отримання одноразової грошової допомоги. Так зазначає, що зверталася до Міністерства оборони України із заявою, в якій просила про призначення одноразової грошової допомоги, однак, відповідач відмовив у призначенні такої виплати, з підстав визначених пунктом 1 частини 2 статті 16 Закону України "Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції, що діяла на момент смерті ОСОБА_6 ).

Ухвалою суду від 10.01.2020 року заяву ОСОБА_5 задоволено та залучено її до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

Ухвалою суду від 10.01.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судому засіданні представник позивача та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував щодо заявленого позову та просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини викладені у відзив на позов.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Згідно довідки Чечельницького районного військового комісаріата Вінницької області № 60 від 29.07.2019 року прапорщик ОСОБА_6 проходив службу в Збройних Силах України за контрактом з 14.02.2017 року по 14.08.2017 року, із 26.01.2018 року по 19.08.2018 року; приймав участь у бойових діях з 09.03.2017 року по 12.04.2017 року, з 28.06.2017 року по 14.08.2017 року, 26.01.2018 року по 18.04.2018 року.

Згідно довідки в/ч А1994 № 1709 від 07.08.2018 року прапорщик ОСОБА_6 безпосередньо брав участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в період із 08.03.2017 року по 12.04.2017 року, із 27.04.2017 року по 18.06.2017 року, з 28.06.2017 року по 14.08.2017 року, з 26.01.2018 року по 18.04.2018 року.

Наказом командира військової частини А1994 від 19.08.2018 року № 238 прапорщика ОСОБА_6 виключено зі списків частини 19.08.2018 року.

Згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , виданого 23.08.2018 року виконавчим комітетом Чечельницької селищної ради Чечельницького району Вінницької області, ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як вбачається з лікарського свідоцтва про хворобу № 96, виданого 14.08.2018 року Госпітальної військово-лікарської комісії в/ч А1446 - захворювання ОСОБА_6 , так, пов`язане із проходженням військової служби.

Із витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Центрального регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 365 від 28.11.2018 року вбачається, що захворювання та причина смерті ОСОБА_6 , так, пов`язана із захистом Батьківщини.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 02.08.1964 року ОСОБА_5 є матір`ю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_3 є дружиною ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 01.08.1992 року.

Також, відповідно до свідоцтва про народження серії 1-АМ НОМЕР_4 ОСОБА_6 є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 15.01.2019 року звернулися до Військового комісара Вінницького обласного військового комісаріату із заявами про виплату одноразової грошової допомоги, у зв`язку з смертю ОСОБА_6 .

Розглянувши подані документи, комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, дійшла висновку "про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги матері, дружині та сину померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом батьківщини, прапорщика ОСОБА_6 (Вінницький ОВК), оскільки на день смерті він не був військовослужбовцем.

Відповідно до свідоцтва про смерть 1-АМ НОМЕР_5 від 23.08.2018 смерть настала 23.08.2018, а згідно наказу командира військової частини А1994 від 19.08.2018 № 238 прапорщика ОСОБА_6 виключено зі списків частини 19.08.2018, тобто до дня смерті, отже на час смерті він не був військовослужбовцем.

Стаття 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у редакції, чинній на час смерті військовослужбовця, передбачала виплату одноразової грошової допомоги у разі смерті військовослужбовців, а не осіб, звільнених зі служби.

Виплата одноразової грошової допомоги членам сімей померлих осіб, звільнених з військової служби, смерть яких настала протягом року після звільнення зі служби, запроваджена Законом України від 06 вересня 2018 року № 2522-У1ІІ "Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення соціального захисту військовослужбовців”, який набрав чинності з 13.10.2018.

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, тому виплата одноразової грошової допомоги членам сімей померлих осіб, звільнених з військової служби, смерть яких настала протягом року після звільнення з військової служби, здійснюється у випадках, що настали з 13.10.2018."

Вважаючи таку відмову необґрунтованою та протиправною, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач та третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору звернулися з позовами до суду.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Статтею 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" визначено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пунктів 1 та 2 частини 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції чинній на час смерті ОСОБА_6 ) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби) під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби; смерті військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби), що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби.

Приписами частини 1 статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.

Частиною 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст) визначає Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 (далі - Порядок № 975).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, якщо смерть настала: 1) під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби; 2) у період проходження військовослужбовцем військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби.

Виходячи із змісту зазначених правових приписів, одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується зокрема членам сім`ї військовослужбовця у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.

Отже, допомога виплачується не тільки у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби чи в період її проходження, а й у разі смерті, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби не залежно від часу звільнення з військової служби.

Визначальним є той факт, що військовослужбовець під час або у зв`язку з виконанням ним обов`язків військової служби захворів, внаслідок чого помер. Допомога у такому випадку призначається незалежно від того, чи була особа військовослужбовцем на час смерті. Факт наявності статусу військовослужбовця на час смерті має значення лише у випадку загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби чи в період її проходження.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 року по справі №761/18099/15-а.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечувалося відповідачем, захворювання ОСОБА_6 пов`язане із проходженням військової служби (лікарське свідоцтво про хворобу № 96, виданого 14.08.2018 Госпітальної військово-лікарської комісії в/ч А1446).

Із витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Центрального регіону по встановленню причинного звязку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 365 від 28.11.2018 року вбачається, що захворювання та причина смерті ОСОБА_6 , так, пов`язана із захистом Батьківщини.

Отже, захворювання, яке стало причиною смерті, безпосередньо пов`язане з виконанням ОСОБА_6 обов`язків військової служби та захисту Батьківщини.

У свою чергу відповідач зазначає, що виплата одноразової допомоги може бути проведена тільки за умови, якщо померла особа мала статус "військовослужбовець". Вважає, що оскільки ОСОБА_6 був особою, звільненою з військової служби, виключеним зі списків особового складу частини 19.08.2018, а помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , це унеможливлює здійснення виплати одноразової грошової допомоги членам його сім`ї.

Однак, суд відмічає, що право на отримання одноразової грошової допомоги членами сім`ї військовослужбовця не залежить від наявності у ОСОБА_6 на момент смерті статусу військовослужбовця, а безпосередньо пов`язане з наявністю медико-правового зв`язку між смертю особи та захворюванням, отриманим під час виконанням ним обов`язків військової служби. У даному випадку матеріалами справи підтверджується, що смерть ОСОБА_6 безпосередньо пов`язана з захворюванням, отриманим під час виконанням ним обов`язків військової служби та захисту Батьківщини.

Отже, посилання відповідача на те, що чинним законодавством України передбачено виплату одноразової грошової допомоги у разі смерті військовослужбовця, а не осіб, звільнених зі служби, а тому підстави для виплати одноразової грошової допомоги членам сім`ї загиблого відсутні, є необґрунтованими та спростовуються зібраними по справі доказами.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Застосовуючи механізм захисту порушеного права та керуючись повноваженнями, наданими частиною 2 статті 245 КАС України, суд вважає за необхідне визнати протиправним рішення Міністерства оборони України № 28 від 04.03.2019 року щодо відмови в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 , Діхтяр Павлу Євгеновичу та ОСОБА_5 , пов`язаної із смертю ОСОБА_6 .

При цьому, суд зазначає, що якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб`єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов`язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача.

За таких обставин суд дійшов висновку, що в даному випадку належним способом захисту права, який фактично призведе до поновлення порушеного права у спірному випадку, є зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 одноразової грошової допомоги, пов`язаної із смертю військовослужбовця - ОСОБА_6 , виходячи із розмірів, визначених статтею 16-2 Закону України "Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей" у рівних частках кожному.

Відповідно до частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Приписами частини 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з частинами 1-3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Разом із цим, суд вказує, що ОСОБА_3 в уточненому адміністративному позові клопотала про повернення суми надміру сплаченого судового збору за звернення до суду з позовними вимогами у даній справі. Поряд із цим, дослідивши матеріали справи, судом встановлено надміру сплачений судовий збір за звернення до суду і ОСОБА_5 .

Згідно з частиною 2 статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Так, правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" станом на 01.01.2019 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 1921 грн.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачами та третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору при зверненні до суду було заявлено по дві позовні вимоги немайнового характеру, одна з яких вимога є основною, а друга - похідною.

Таким чином, належна до сплати сума судового збору за подання позову в даній адміністративній справі становить по 768,40 грн з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

Отже, у зв`язку з повним задоволенням позову, судові витрати ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на сплату судового збору в розмірі по 768,40 грн належить стягнути на їх користь з Міністерства оборони України.

В той же час, як встановлено судом ОСОБА_3 сплачено судовий збір в загальній сумі 9205,00 грн (відповідно до квитанції про сплату № 0.0.1523674556.1 від 15.11.2019) та 2937,00 грн - ОСОБА_5 (відповідно до квитанції про сплату № 0.0.1550220712.1 від 12.12.2019).

Таким чином, за звернення до суду з цим позовом сплачено судовий збір у більшому розмірі ніж встановлено законом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Частинами 2, 5 статті 7 Закону України "Про судовий збір" Закону України "Про судовий збір" визначено, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Враховуючи те, що за звернення до суду сплачено судовий збір у більшому розмірі, ніж передбачено законом, суд приходить до висновку про наявність підстав для повернення ОСОБА_3 надміру сплаченого судового збору в сумі 8436,60 грн та ОСОБА_5 - 2168,60 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби № 28 від 04.03.2019 року про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

Зобов`язати Міністерство оборони України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 одноразової грошової допомоги, пов`язаної із смертю військовослужбовця - ОСОБА_6 , виходячи із розмірів, визначених статтею 16-2 Закону України "Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей" у рівних частках кожному.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України на користь ОСОБА_3 768,40 гривень (сімсот шістдесят вісім сорок гривень 40 копійок) сплаченого судового збору.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України на користь ОСОБА_5 768,40 гривень (сімсот шістдесят вісім сорок гривень 40 копійок) сплаченого судового збору.

Повернути ОСОБА_3 з Державного бюджету надміру сплачений судовий збір згідно квитанції про сплату № 0.0.1523674556.1 від 15.11.2019 в сумі 8436,60 гривень (вісім тисяч чотириста тридцять шість гривень 60 копійок).

Повернути ОСОБА_5 з Державного бюджету надміру сплачений судовий збір згідно квитанції про сплату № 0.0.1550220712.1 від 12.12.2019 в сумі 2168,60 гривень (дві тисячі шістдесят вісім гривень 60 копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Копію рішення у повному обсязі сторони можуть одержати: 05.03.2020 року.

Суддя Мультян Марина Бондівна