Рішення № 88057964, 05.03.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

05 березня 2020 р. Справа № 120/198/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якій позивач просить визнати протиправним рішення відповідача за № 025050001710 від 31.10.2019 року щодо відмови у призначенні пенсії відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та зобов`язати останнього призначити і виплачувати позивачу пенсію за віком шляхом зарахування до загального стажу періоду роботи позивача з 12.10.2001 року по 08.12.2009 року з урахуванням довідок № 114 та № 115 від 29.01.2019 року, виданих ПАТ "Завод імені. І.А. Ліхачова".

Заявлені позовні вимоги мотивовано тим, що позивач, звернувшись до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, отримав відмову у формі рішення від 31.10.2019 року за № 025050001710 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи, який, за обрахунками відповідача, становить 20 років 10 місяців 9 днів, що не є достатнім відповідно до ст. 26 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Як зазначає позивач, відповідач під час вирішення питання про призначення пенсії безпідставно не взяв до уваги його стаж роботи за період з 12.10.2001 року по 08.12.2009 року на території Російської Федерації в ПАТ «Завод імені І.А. Ліхачова», що підтверджується архівною довідкою № 501-108-85 від 18.01.2019 року, а також довідками про заробітну плату №114 та № 115 від 29.01.2019 року ПАТ «Завод ім. І.А. Ліхачова», якими підтверджено здійснення всіх соціальних відрахувань із його заробітної плати отриманої у зазначений період роботи.

Таким чином позивач вважає, що стаж його роботи в ПАТ «Завод ім. І.А. Ліхачова» з 12.10.2001 року по 08.12.2009 року має бути врахований до його страхового стажу, що дає право для призначення пенсії, у зв`язку з чим за захистом порушених, на його думку, прав він звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 07.02.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня її вручення для подання відзиву на позовну заяву в порядку, передбаченому статтею 162 КАС України.

27.02.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 6122/20), в якому представник відповідача зазначив, що ГУ ПФУ у Вінницькій області заперечує проти заявлених позовних вимог. Вказує, що на час розгляду заяви про призначення пенсії позивачу встановлено, що останній, працюючи на території Російської Федерації, будучи громадянином України, страхових внесків до системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування не сплачував, а тому підстави для зарахування до страхового стажу спірного періоду роботи з 12.10.2001 року по 08.12.2009 року в ПАТ «Завод імені І.А. Ліхачова» відсутні. Крім того, в підтвердження зазначених обставин, представник відповідача додатково посилається на отриманий акт документальної (виїзної) перевірки відомостей про заробітну плату позивача, надану органом Пенсійного фонду Російської Федерації, у ПАТ «Завод імені І.А. Ліхачова» від 19.06.2019 року за № 118, яким не підтверджено факт здійснення страхових виплат з доходу позивача у зв`язку із тим, що останній не являвся застрахованою особою згідно законодавства Російської Федерації. За таких обставин, відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк, не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас частиною четвертою статті 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Гайсинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області (правонаступником якого наразі є Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області) із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За наслідком розгляду даної заяви, рішенням за № 025050001710 від 31.10.2019 року позивачу відмолено в призначенні пенсії за віком з підстав відсутності необхідного страхового стажу відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Так, відповідачем враховано страховий стаж ОСОБА_1 для призначення пенсії в 20 років 10 місяців та 9 днів. В той же час відповідачем не враховано до страхового стажу позивача період його роботи в ПАТ «Завод імені І.А. Ліхачова» з 12.10.2001 року по 08.12.2009 року і з тих підстав, що за законодавством Російської Федерації ОСОБА_1 мав статус тимчасово перебуваючого іноземного громадянина на території Російської Федерації та не являвся застрахованою особою, страхові внески на обов`язкове пенсійне страхування з виплат ОСОБА_1 не нараховувались, про що зазначено в акті документальної (виїзної) перевірки Головного управління Пенсійного фонду Росії № 8 по м. Москві та Московської області від 19.06.2019 року за № 118.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням позивач звернувся до суду із даним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон від 09.07.2003 року за № 1058-IV).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону від 09.07.2003 року за № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Водночас, п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону від 09.07.2003 року за № 1058-IV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються, в тому числі, пенсія за віком.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1 ст. 24 Закону від 09.07.2003 року за № 1058-IV).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону від 09.07.2003 року за № 1058-IV).

Згідно з п. 1 ст. 26 Закону від 09.07.2003 року за № 1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи, за наявності страхового стажу не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.

Тобто, факультативними умовами для призначення пенсії за віком є досягнення 60-річного віку, а також наявність на момент звернення до пенсійного органу страхового стажу (з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років).

Судом встановлено, що спірним моментом у цій справі є зарахування до страхового стажу позивача період його роботи на території Російської Федерації в ПАТ «Завод імені І.А. Ліхачова» з 12.10.2001 року по 08.12.2009 року згідно архівної довідки № 501-108-85 від 18.01.2019 року, а також довідок про заробітну плату №114 та № 115 від 29.01.2019 року ПАТ «Завод ім. І.А. Ліхачова».

Вирішуючи по суті існуючий спір суд першочергово звертає увагу на ту обставину, що оскільки трудовий стаж в період з 12.10.2001 року по 08.12.2009 року набутий позивачем на території Російської Федерації тому при визначені права на пенсійне забезпечення суд відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону від 09.07.2003 року за № 1058-IV вправі застосовувати міжнародні договори з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та Російська Федерація.

Статтями 5 та 6 цієї Угоди визначено, що Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди. Призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться із заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах-учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.

Згідно ст. 1 цієї Угоди пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Тобто, як уже наголошувалося судом вище, в розумінні вимог статей 24, 26 Закону від 09.07.2003 року за № 1058-IV позивач досягнувши віку 60 років набуває право на отримання пенсії за наявністю не менше 26 років страхового стажу, яким є період, протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

В той же час суд звертає увагу, що відповідно до вимог ст. 11 Закону від 09.07.2003 року за № 1058-IV (в редакції, що діяла в період роботи ОСОБА_1 в ПАТ «Завод імені І.А. Ліхачова») громадяни України, які працюють на території інших держав не підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню. Разом із тим за статтею 12 цього Закону зазначені особи мають право на добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до положень частини першої статті 40 Закону від 09.07.2003 року за № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 Закону від 09.07.2003 року за № 1058-IV заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини (абзац четвертий частини першої статті 40 Закону від 09.07.2003 року за № 1058-IV).

Згідно з частиною 3 статті 44 Закону від 09.07.2003 року за № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Як встановлено судом для призначення пенсії за віком ОСОБА_1 подав до органу пенсійного фонду довідки видані ПАТ «Завод імені І.А. Ліхачова» за № 114 та № 115 29.01.2019 року про суму його заробітку за період з жовтня 2001 року по грудень 2009 року.

З метою перевірки достовірності видачі наданих позивачем довідок про заробітну плату Гайсинським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Вінницької області направлено до компетентного органу пенсійного фонду Російської Федерації по м. Москва і Московській області запит від 03.04.2019 року за № 108/09-30/03.

За результатами виконання такого запиту Головним управлінням ПФР № 8 по м. Москва та Московської області проведено документальну (виїзну) перевірку відомостей про заробітну плату ОСОБА_1 в ПАТ «Завод імені І.А. Ліхачова», про що складено відповідний акт № 118 від 19.06.2019 року.

З даного акту перевірки слідує, що ОСОБА_1 дійсно працював у ПАТ «Завод імені І.А. Ліхачова» в 2001-2009 роках, однак на момент цієї роботи мав статус тимчасово перебуваючого іноземного громадянина на території Російської Федерації, який відповідно до діючого законодавства Російської Федерації не являвся застрахованою особою по обов`язковому пенсійному страхуванню. Відповідно, страхові внески на обов`язкове пенсійне страхування з виплат в користь даної особи не нараховувалися, а тому права на призначення пенсії в Російській Федерації за умови несплати страхових внесків не набувається.

Водночас, суд вкотре наголошує на тому, що наявність страхового стажу прямо пов`язана зі сплатою страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Оскільки, надані довідки про заробітну плату за № 114 та № 115 від 29.01.2019 року не підтверджують дійсності сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, тому період роботи у ПАТ «Завод імені І.А. Ліхачова» з жовтня 2001 року по грудень 2009 року на території Російській Федерації не може бути зарахований до страхового стажу останнього. Жодних інших належних та допустимих доказів, які б вказували на достовірність сплати страхових внесків позивач суду не надав, як і не надав доказів добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного страхування.

Посилання представника позивача щодо здійснення відрахувань сум страхових внесків, визначених у довідках за № 114 та № 115 від 29.01.2019 року, суд не може взяти до уваги, оскільки, по-перше, в таких довідкам відсутні відомості про нарахування саме страхових внесків із нарахованого доходу позивача, а по-друге, такі довідки були предметом перевірки пенсійного органу Російської Федерації, який дані обставини не підтвердив.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним рішення відповідача за № 025050001710 від 31.10.2019 року щодо відмови у призначенні пенсії відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" не є обґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Як наслідок, і наступна похідна позовна вимога щодо зобов`язання відповідача призначити і виплачувати позивачу пенсію за віком шляхом зарахування до загального стажу періоду роботи позивача з 12.10.2001 року по 08.12.2009 року з урахуванням довідок № 114 та № 115 від 29.01.2019 року, виданих ПАТ "Завод імені. І.А. Ліхачова" не може бути задоволеною.

В силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов переконання про наявність підстав для відмови в задоволенні позову.

З урахуванням вимог ст. 139 КАС України сплачений при зверненні до суду судовий збір позивачу не присуджується.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні вимог адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; поштова адреса: АДРЕСА_2 , ідент. номер: НОМЕР_1 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місце знаходження: вул. Хмельницьке шосе, буд. 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ; 13322403).

Суддя Слободонюк Михайло Васильович