Ухвала суду № 88049588, 06.03.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про забезпечення позову

06.03.2020м. ДніпроСправа № 904/1290/20

За позовом Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро", м. Київ

до відповідача-1: ОСОБА_1 , м. Дніпро

відповідача-2: ОСОБА_2 , м. Дніпро

про стягнення заборгованості в сумі 43 245, 58 доларів США

Суддя Рудь І.А.

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 04.03.2020 № б/н, в якому просить:

- стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 12.05.2014 № 120514-КЛВТ у розмірі 43 245, 58 доларів США, з яких: 17 356,20 доларів США - заборгованість по 3% річних за несплату кредиту, 25 889,38 доларів США - заборгованість по 3% річних за несвоєчасну сплату відсотків, 107 921 грн. 19 коп. - пеня за несплаченими відсотками;

- стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 12.05.2014 № 120514-КЛВТ у розмірі 43 245, 58 доларів США, з яких: 17 356,20 доларів США - заборгованість по 3% річних за несплату кредиту, 25 889,38 доларів США - заборгованість по 3% річних за несвоєчасну сплату відсотків, 107 921 грн. 19 коп. - пеня за несплаченими відсотками.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що між позивачем та Дочірнім підприємством "Нексус-Виробничо-комерційна компанія" (позичальник) укладено кредитний договір від 12.05.2014 № 120514-КЛВТ, відповідно до умов якого банк відкрив позичальнику відновлювану траншову грошову кредитну лінію в іноземній валюті з лімітом кредитування у сумі 900 000 доларів США. Строк погашення кредиту - 01.05.2015. На виконання умов кредитного договору банком надано позичальнику кредитні кошти у загальній сумі 883 306,92 доларів США.

З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором 12.05.2014 позивач уклав із відповідачами договори поруки, за якими останні зобов`язалися солідарно та у повному обсязі відповідати перед банком за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором по сплаті суми кредиту, процентів за користування кредитом, пені, комісії, штрафних санкцій.

В порушення умов кредитного договору Дочірнє підприємство "Нексус-Виробничо-комерційна компанія" кредитні кошти у повному обсязі у визначені договором строки не повернуло, у зв`язку із чим за позовом банку рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2016 по справі № 904/11066/15 стягнуто з позичальника 759 248, 27 доларів США, з яких: 647 707,93 долара США - прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів, 111 540,34 доларів США - заборгованість за нарахованими процентами.

Позивач зазначає, що станом на час звернення із даним позовом до суду вищевказане судове рішення у повному обсязі не виконане, у зв`язку із чим на підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України банком нараховані 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту та процентів за користування кредитом за період з 27.02.2017 по 26.02.2020, а також пеня на підставі п. 6.1 кредитного договору за несплаченими відсотками за період з 01.03.2019 по 26.02.2020.

Заявлені до стягнення відсотки та пеню банк просить стягнути з відповідачів, які відповідно до умов вищевказаних договорів поруки, в редакції договору про зміну договору поруки від 18.09.2014 № 180914, зобов`язались солідарно із позичальником відповідати перед банком за виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором із всіма змінами та доповненнями до нього, які можуть виникнути на підставі нього у майбутньому. Позивач стверджує, що відповідно до умов п. 6.2 договорів поруки строк поруки становить 10 років, тобто в силу закону порука не припинилася.

Одночасно із позовною заявою банком подано заяву про забезпечення позову від 04.03.2020 № б/н, в якій просить суд вжити заходи щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно Федосова Володимира Гарольдовича, а саме: на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та заборонити її відчуження.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначає, що розмір заявлених позовних вимог є значним, проте відповідачі не виконують належним чином свої зобов`язання за кредитним договором, тому є підстави вважати, що відповідачі можуть вчинити дії, спрямовані на ухилення від виконання рішення суду, в результаті чого виконання рішення суду стане значно утрудненим або неможливим; у разі прийняття судом рішення про задоволення заявлених позивачем вимог відбудеться відновлення становища позивача, як кредитора, з повним обсягом прав; до вирішення судом спору по суті існує реальна можливість вільного розпорядження майном шляхом його відчуження; вищевказане нерухоме майно є єдиним майном, яке наявне у власності відповідача-1, а у разі його відчуження відповідачем, реальне виконання прийнятого у даній справі рішення стане неможливим.

Крім того, заявник вказує, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23.10.2019 у справі № 201/696/19 за позовом Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Дочірнє підприємство "Нексус Виробничо-комерційна компанія" в особі голови комісії з припинення ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за кредитним договором та трьох відсотків річних та за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро", третя особа Дочірнє підприємство "Нексус Виробничо-комерційна компанія" в особі голови комісії з припинення ОСОБА_3 , про визнання договорів поруки припиненими, у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» про стягнення заборгованості за кредитним договором та трьох відсотків річних відмовлено; зустрічну позовну заяву про визнання договорів поруки припиненими задоволено; визнано припиненим договір поруки № 120514-П від 12.05.2014, укладений між ПАТ "Банк Кредит Дніпро" та ОСОБА_1 ; визнано припиненим договір поруки № 120514-П/1 від 12.05.2014, укладений між ПАТ "Банк Кредит Дніпро" та ОСОБА_2 ; вирішено питання розподілу судових витрат; скасовані заходи забезпечення позову, які вжиті ухвалою від 21.01.2019 у вигляді накладення арешту на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 .

Постановою Дніпропетровського апеляційного суду від 25.02.2020 у справі № 201/696/20 рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23.10.2019 скасуване та ухвалене нове рішення; провадження по справі за позовом Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Дочірнє підприємство "Нексус Виробничо-комерційна компанія" в особі голови комісії з припинення ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та трьох відсотків річних закрито; у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро", третя особа Дочірнє підприємство "Нексус Виробничо-комерційна компанія" в особі голови комісії з припинення ОСОБА_3 про визнання договорів поруки припиненими відмовлено.

Заявник звертає увагу суду, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчиняли активні дії щодо скасування забезпечення позову, постановленого ухвалою Жовтневого районною суду м. Дніпропетровська від 21.01.2019. Зазначені дії виразились у подачі зустрічного позову по справі №201/696/19 про припинення договорів поруки, які виступають забезпеченням кредитних зобов`язань за кредитним договором №120514-КЛВТ від 12.05.2014, що є предметом розгляду у зазначеній справі. А в подальшому представником ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подано клопотання про скасування заходів забезпечення позову, яке задоволено у рішенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська по справі №201/696/19.

Наразі, згідно із інформацією з сайту Судова влада, 03.03.2020 представником відповідачів до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська подано заяву про скасування заходів забезпечення позову щодо зазначеного нерухомого майна

05.03.2020 АТ "Банк Кредит Дніпро" до суду подана заява від 05.03.2020, в якій заявник додатково зазначив, що відповідачі з метою уникнути відповідальності за кредитним договором та бажанням «вивести» єдине нерухоме мийно, яке було виявлено АТ «Банк Кредит Дніпро», що перебуває у власності відповідача -1 ОСОБА_1 (квартиру, розташована за адресою: АДРЕСА_1 ), за відсутності відповідного рішення про забезпечення позову, будуть вчиняти дії щодо зняття арешту з квартири та її відчуження. Тому заявлені позивачем заходи забезпечення позову є необхідними для належного виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Розглянувши заяву Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" про забезпечення позову, всебічно і повно дослідивши фактичні обставини, на яких вона ґрунтується, суд дійшов висновку про необхідність її задоволення з огляду на наступне.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997р. №475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

За змістом статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" від 17.07.2008 Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволення вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Правова позиція Верховного Суду в питаннях забезпечення позову зводиться до того, що господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 08.10.2018 у справі № 913/257/18).

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд не повинен надавати оцінку доказам в обґрунтування вимог чи заперечень проти позову, робити висновки про існування або відсутність підстав для задоволення позову. В першу чергу суд повинен оцінити доводи заявника на підтвердження того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

За змістом статей 2, 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суть якої зводиться до того, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що будь-яка письмова заява з процесуальних питань повинна містити, окрім іншого, перелік доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Приймаючи рішення про забезпечення позову господарський суд взяв до уваги, що предметом позовних вимог є стягнення з поручителів заборгованості позичальника за кредитним договором у загальній сумі 43 245,58 доларів США, яка є значною, і у разі задоволення позовних вимог рішення суду повинно бути виконаним з огляду на положення пункту 1 статті 6 §1 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, якою гарантується кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд". Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.04 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

Приймаючи рішення про забезпечення позову господарський суд взяв до уваги, що заборгованість відповідачів перед позивачем у добровільному порядку не погашається, вчинюються дії для уникнення відповідальності за договорами поруки (зокрема, звернення в межах справи № 201/696/19 із зустрічним позовом про визнання договорів поруки припиненими, в той час як судом апеляційної інстанції встановлена відсутність підстав для визнання поруки припиненою тощо).

Належність відповідачу-1 нерухомого майна, на яке заявник просить накласти арешт, підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 27.02.2020 № 202191087.

Зі змісту вказаної довідки вбачається, що загальна вартість нерухомого майна складає 11 301 грн.

При цьому, побоювання заявника щодо скасування Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська заходів забезпечення позову, застосованих ухвалою зазначеного суду від 21.01.2019 у вигляді накладення арешту на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , за умови скасування рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23.10.2019 у справі № 201/696/19, суд вважає обґрунтованими.

Господарський суд зазначає, що обраний заявником захід до забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача у разі задоволення позову.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що обраний позивачем захід забезпечення позову спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Вказаний захід забезпечення позову спрямований на належне виконання судового рішення, у разі задоволення позовних вимог.

Отже, забезпечення позову у даній справі є таким, що перебуває у зв`язку з предметом позовної вимоги, є адекватним заявленим вимогам та співвідноситься з правом, про захист якого просить позивач.

Господарський суд вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може значно утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, чим буде позбавлено позивача ефективного способу поновлення порушених прав, за захистом якого він звернувся, оскільки існує ймовірність невиконання судового рішення.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що обраний позивачем засіб забезпечення позову є співмірним і відповідає критеріям розумності, обґрунтованості та адекватності, забезпечує збалансованість інтересів учасників спірних правовідносин, запобігає порушенням у зв`язку з вжиттям такого заходу прав та охоронюваних інтересів учасників процесу, відповідає інституту забезпечення позову в господарському процесі, а тому заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Господарський суд вважає, що у разі добропорядності відповідачів, обраний господарським судом заход не створить незручностей для власника нерухомого майна ОСОБА_1 , а лише забезпечить фактичне виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №5023/5386/12.

Заходи зустрічного забезпечення господарський суд, станом на 06.03.2020, вважає за доцільне не застосовувати.

Керуючись статтями 74, 76, 91, 136-140, 144, 233-235, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" про забезпечення позову задовольнити у повному обсязі.

Вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 та заборонити її відчуження.

Направити вказану ухвалу до Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Пісаржевського, 1а) для виконання.

Ухвала з урахуванням п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження” має статус виконавчого документа.

Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття – 06.03.2020.

Ухвала як виконавчий документ підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" та може бути пред`явлена до виконання - до 07.03.2023.

Стягувач: Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 32, код ЄДРПОУ 14352406)

Боржник: ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.А. Рудь