Рішення № 88049325, 27.02.2020, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/15283/17

Провадження №2/523/1753/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2020 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м.Одеси у складі:

головуючого судді - Дяченко В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Ейсмонт Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментам на утримання дитини, пені за прострочення сплати аліментів, інфляційних втрат, 3-х відсотків річних

ВСТАНОВИВ:

Провадження за позовом по справі відкрито ухвалою суду від 22.11.2017 року (а.с.15).

Ухвалою суду від 13.02.2018 року закрито підготовче провадження та справа призначена до розгляду по суті (а.с.37).

Після повторного авторозподілу 28.11.2018 року справа надійшла головуючому судді Дяченко В.Г.

Справа призначена до розгляду по суті відповідно до ч.12 ст.33 ЦПК України.

Позивач звернулася з позовом про стягнення з відповідача на її користь заборгованість по сплаті аліментів в сумі 55091,33 грн., пені в розмірі 16658,52 грн., інфляційних втрат в розмірі 73220,35 грн. та 3 відсотки річних в розмірі 7892,40 гривень.

Підставою позову є свідоме ухиляння відповідача від виконання судового рішення яким призначено стягнення аліментів на утримання дитини та несплати жодних коштів, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Відповідач надав відзив в якому зазначив, що розрахунок заборгованості від 26.01.2018 року виданий державним виконавцем є неповним, в ньому не враховані платежі, які були здійснені на користь позивача з березня 2015 року по грудень 2017 року на суму 4198,00 грн., також, в період 2018 року погашено заборгованість у розмірі 19500,00 грн.

В судовому засіданні сторони підтримали свої правові позиції.

Судом встановлено:

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 29.09.2014 року з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дитини в розмірі Ѕ частки усіх видів доходу, щомісячно, починаючи з 24.04.2013 року і до 19.02.2025 року (а.с.6).

10.02.2015 року державним виконавцем складено розрахунок заборгованості відповідача по аліментам за період з 24.04.2013 року по 31.01.2015 року, яка становить 16337,01 грн. (а.с.9).

09.10.2017 року державним виконавцем складено розрахунок заборгованості по аліментам за період 01.03.2015 року по 30.09.2017 року (а.с.11).

Суд не приймає до уваги наданий відповідачем розрахунок заборгованості за період з березня 2019 року по серпень 2019 року, так як він не стосується предмету позову.

Позовні вимоги визначені за період з 24.04.2013 року по 03.10.2016 року в сумі заборгованості - 55091,33 грн.

Виходячи з презумпції вини особи, яка прострочила виконання зобов`язання, відсутність вини в простроченні сплати аліментів повинен довести платник аліментів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів відсутності його вини у виникненні заборгованості по сплаті аліментів.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Згідно з ч. 4 ст. 195 СК України розмір заборгованості по аліментам обчислюється державним виконавцем, а у разі спору - судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Щодо позовної вимоги про стягнення пені:

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.

Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.

Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.

Вищезазначене твердження узгоджується з правовою позиціє викладеною в Постанові Велика Палата Верховного Суду від 03.04.2019 року по справі № 333/6020/16-ц.

Таким чином розмір пені за заборгованість по сплаті аліментів необхідно розрахувати за формулою:

?p=(A1х1%хQ1)+(A2х1%хQ2)+……….(Anх1%хQn), де:

?p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;

A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;

Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;

A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;

Q2- кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;

An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;

Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.

за квітень 2013 року -146,55 * 0,01 * 7 = 10,26 грн.,(з 24.04 по 30.04)

за травень 2013 року - 628,01 * 0,01 * 31 =194,68 грн.,

за червень 2013 року - 628,01 * 0,01 * 30 = 188,40 грн.,

за липень 2013 року - 628,01 * 0,01 * 31= 194,68 грн.,

за серпень 2013 року - 628,01 * 0,01 * 31 = 194,68 грн.,

за вересень 2013 року - 628,01 * 0,01 * 30 =188,40 грн.,

за жовтень 2013 року - 628,01 * 0,01 * 31=194,68 грн.,

за листопад 2013 року - 629,01 * 0,01 * 30 = 188,70 грн.,

за грудень 2013 року - 675,00 * 0,01 * 31 =209,25 грн.,

за січень 2014 року - 675,00 * 0,01 * 31 = 209,25 грн.,

за лютий 2014 року - 675,00 * 0,01 * 28 = 189,00 грн.,

за березень 2014 року - 675,00 * 0,01 * 31 = 209,25 грн.,

за квітень 2014 року - 675,00 * 0,01 * 30= 202,50 грн.,

за травень 2014 року - 693,27 * 0,01 * 31 = 214,91 грн.,

за червень 2014 року - 713,98 * 0,01 * 30= 214,19 грн.,

за липень 2014 року - 740,00 * 0,01 * 31 =229,40 грн.,

за серпень 2014 року - 738,34 * 0,01 * ЗІ =228,86 грн.,

за вересень 2014 року - 748,08 * 0,01 * 30 = 224,42 грн.,

за жовтень 2014 року - 748,08 * 0,01 * 31 = 231,90 грн.,

за листопад 2014 року - 936,94 * 0,01 * 30'= 281,08 грн.,

за грудень 2014 року - 1549,50 * 0,01 * 31 = 480,34 грн.,

за січень 2015 року - 1549,50 * 0,01 * 31 = 480,34 грн.,

за лютий 2015 року - 1549,50 * 0,01 * 28= 433,86 грн.,

за березень 2015 року - (2044,50-500) * 0,01 * 31 = 478,80 грн.,

за квітень 2015 року - 2044,50 * 0,01 * 30= 613,35 грн.,

за травень 2015 року - (2044,50-700) * 0,01 * 31 = 416,80 грн.,

за червень 2015 року - 2044,50 * 0,01 * 30 = 613,35 грн.,

за липень 2015 року - (2044,50-1500) * 0,01 * 31 = 168,80 грн.,

за серпень 2015 року - 2044,50 * 0,01 * 31 = 633,80 грн.,

за вересень 2015 року - 2044,50 * 0,01 * 30 = 613,35 грн.,

за жовтень 2015 року - 2044,50 * 0,01 * 31 = 633,80 грн.,

за листопад 2015 року - (2044,50-1500) * 0,01 * 30 = 163,35 грн.,

за грудень 2015 року - 2044,50 * 0,01 * 31 = 633,80 грн.,

за січень 2016 року - 2525,50 * 0,01 *31 =782,91 грн.,

за лютий 2016 року - (2525,50-1000) * 0,01 * 28 = 427,14 грн.,

за березень 2016 року - 2525,50 * 0,01 * 31 = 782,91 грн.,

за квітень 2016 року - 2525,50 * 0,01 * 30 = 757,65 грн.,

за травень 2016року - 2525,50 * 0,01 * 31 = 782,91 грн.,

за червень 2016 року - 2525,50 * 0,01 * 30 = 757,65 грн.,

за липень 2016 року - 2525,50 * 0,01 * 31 = 782,91 грн.,

за серпень 2016 року - 2525,50 * 0,01 * 30 = 757,65 грн.,

за вересень 2016 року - (2525,50-1000) * 0,01 * 30 = 457,65 грн.,

за жовтень 2016 року - 230,32 * 0,01 * З = 06,91 грн.,

(з 01.10 по 03.10)

Всього : 16 658,52 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті аліментів на утримання дитини, то суд вважає, що для стягнення заборгованості за аліментами, які стягуються за рішенням суду, законодавець не вимагає окремого рішення суду про стягнення такої заборгованості, а встановлює порядок її стягнення в межах виконавчого провадження за рішенням суду про стягнення аліментів.

В рамках даної справи заявлені вимоги про стягнення заборгованості по сплаті аліментів, а не про обчислення розміру заборгованості по сплаті аліментів. Дії державного виконавця, пов`язані із обчисленням розміру заборгованості не оскаржувались учасниками виконавчого провадження.

Виходячи з наведених положень сімейного законодавства та Закону України «Про виконавче провадження» у контексті обставин даної справи, сам факт наявності у відповідача заборгованості по аліментам, обчисленої державним виконавцем, розмір якої на час ухвалення цього рішення не оспорений ні стягувачем ні боржником у порядку, встановленому законом, не може бути прийнятий судом в якості підстав для стягнення цієї заборгованості у судовому порядку за окремим рішенням суду. Адже права стягувача аліментів є захищеними в силу закону, оскільки виконавчий лист про стягнення аліментів перебуває на виконанні у відділі державної виконавчої служби і обчислена державним виконавцем заборгованість підлягає стягненню у рамках виконавчого провадження про стягнення аліментів, по сплаті яких і виникла ця заборгованість. Доказів іншого суду не надано.

За таких обставин, у суду немає підстав вважати порушеним право позивача на отримання заборгованості по аліментам у порядку, визначеному ст.194-195 СК України, ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», а тому правові підстави для задоволення цієї частини позовних вимог відсутні.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3-х відсотків річних:

За змістом ст.ст. 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також з угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України), а тому її приписи поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Такий висновок узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 14-16цс18 (686/21962/15-ц), у якій Велика Палата Верховного Суду зазначила про необхідність відступити від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України); та погодилася з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295цс16, за змістом якої грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання та індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, тому норми ч.2 ст.625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням установленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення виконання грошового зобов`язання, визначеного у гривні.

Розрахунок 3 % річних розраховується за формулою: С * 3 * Д : 365 :100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення. Сума заборгованості складає 55 091,33 грн. Кількість днів прострочення складає: з 24.04.2013 р. по 31.01.2018р. - 1743 днів.

Сума санкції = 55 091,33 * 3* 1743 : 365 :100 = 7 892,40 грн.

Розмір інфляційних втрат обчислюється за формулою: інфляційні втрати = сума боргу * (індекс інфляції: 100) - сума боргу.

Позивачем надано розрахунок інфляційних втрат: 55091,33*2,329 - 55091,33= 73216,38 грн., де «2,329» є індекс інфляції за весь період/100.

Щодо заяви про застосування наслідків спливу позовної давності:

За приписами ст.20 СК України, до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених частиною другою статті 72,частиною другою статті 129,частиною третьою статті 138,частиною третьою статті 139цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 СК України, у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, позовна давність застосовується судом відповідно до Цивільного кодексу України, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

З огляду на зазначене, ст.20 СК України є спеціальною нормою, яка регламентує застосування позовної давності саме до вимог, які виникають із сімейних відносин.

Статтею 196 СК України визначає порядок та підстави нарахування пені за прострочення сплати аліментів. Таким чином вимога про стягнення пені це вимога, яка пред`являється відповідно до норм саме Сімейного кодексу України, що свідчить про те, що на зазначені правовідносини поширюється дія ст.20 СК України, яка прямо встановлює винятки, за яких позовна давність застосовується в порядку, який визначено Цивільним кодексом України, якщо інше не передбачено Сімейним Кодексом України (ч.2 ст.20 СК України).

Таким чином, для застосування норм Цивільного кодексу України, які регламентують строки та порядок застосування позовної давності, правовідносини повинні підпадати під винятки, які визначені ч.1 ст.20 СК України.

Згідно ч.5 ст.7 СК України, учасник сімейних відносин не може мати привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, статі, політичних, релігійних та інших переконань, етнічного та соціального походження, матеріального стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками.

Сімейний Кодекс України розмежовує поняття «член сім`ї» та «учасник сімейних відносин». Тобто поняття «учасник сімейних відносин» є біль ширшим, ніж поняття «член сім`ї», а тому те, що позивач та відповідач по справі не перебувають у шлюбі не означає, що на них не поширюється дія СК України в частині встановлення прав та обов`язків батьків.

За приписами ч.7, 8 ст.7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Відповідно до абз.3 ч.2 СК України, дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

З огляду на вищезазначене, дитина відповідача належить до його сім`ї незалежно від того, з ким вона постійно проживає.

Відповідно до ч.3 ст.183 СК України аліменти це кошти, які присуджуються іншому з батьків на утримання дитини.

Таким чином, не перебування батьків у шлюбі чи фактичних шлюбних відносинах між собою не повинно впливати на інтереси дитини, а тому в спірних правовідносинах застосовуються положення ст.20 СК України, і позовна давність до вимог про стягнення пені, регламентованої ст.196 СК України, застосуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 5,6,10,263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментам на утримання дитини, пені за прострочення сплати аліментів, інфляційних втрат, 3-х відсотків річних - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , (ІПН: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) пеню в розмірі 16658,52 гривень, інфляційні втрати в розмірі 73220,35 гривень та 3 відсотки річних в розмірі 7892,40 гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , (ІПН: НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 640 грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлено 06.03.2020 року.

Суддя