Рішення № 88048457, 25.02.2020, Харківський районний суд Харківської області

25.02.20

Справа № 635/3594/18

Провадження № 2/635/609/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2020 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого – судді Шинкарчука Я.А.,

секретар судового засідання – Желізова О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського районного суду Харківської області в смт Покотилівка Харківського району Харківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного підприємства Приватна фірма «ЯНА» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи – ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Публічне акціонерне товариство «Державний експортно – імпортний банк України» (АТ «Укрексімбанк»), про визнання договору купівлі-продажу недійсним, -

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство Приватна фірма «ЯНА», в особі директора Шило Віталія Олександровича звернулось до Харківського районного суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що у 2001 році Приватне підприємство «Приватна фірма «ЯНА» (надалі ПФ «ЯНА»), придбало у ВАТ «Харківметробуд» нежитлові приміщення, а саме: контрольно – пропускний пункт – літер «А-1», гараж на 5 боксів – літер «Б-1», склад паливно – мастильних матеріалів – літер «В – 1» в якому знаходяться резервуари для палива, паливороздавальні колонки – 3 шт, олійороздавальні установки – 1 шт, адміністративне приміщення - літер «Д-3», склад лакофарбних матерівлів – літ «Г-1», ремонто – виробничий корпус – літер «Е – 1», огорожа бази, внутрішні дороги, зовнішні дороги.

21 жовтня 2010 року рішенням Харківського районного суду Харківської області у справі №2-6396/10 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 , Приватної фірми «Яна» визнано за ОСОБА_7 право власності на зазначений комплекс нежитлових будівель, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, з договору купівлі – продажу комплексу автотранспортної бази від 08.06.2001 р. вбачається, що продавцем є УСТіВР ВАТ «Харківметбуд», а покупцем ПФ «Яна». Вказане майно зареєстроване за ПФ «Яна», про що свідчить витяг про реєстрацію права на нерухоме майно. Свідоцтво про право власності на вказаний комплекс видано на ім`я ПФ «Яна».

10 грудня 2010 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 укладено договір купівлі – продажу нежитлових будівель, за яким ОСОБА_7 передала, а ОСОБА_1 , ОСОБА_2 прийняли у власність в рівних частках комплекс нежитлових будівель, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці загальною площею 5, 9867 га (кадастровий № 6325157306:00:003:0026). Даний договір ОСОБА_7 уклала на підставі рішення Харківського районного суду Харківської області у справі № 2-6396/10 від 21 жовтня 2010 року.

21 січня 2016 року рішенням Апеляційного суду Харківської області у справі № 2-6396/10 за апеляційною скаргою ОСОБА_4 рішення Харківського районного суду Харківської області у справі № 2-6396/10 року за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 , Приватної фірми «Яна» скасована. Таким чином, можна вважати право власності ОСОБА_7 на комплекс нежитлових будівель, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , невизнаним.

Враховуючи, що рішення Харківського районного суду Харківської області від 21.10.2010 року скасовано, в задоволені позовних вимог відмовлено, а тому у ОСОБА_7 не виникло права власності на нерухоме майно, яке вона передала за договором купівлі – продажу від 10.12.2010. При цьому скасоване рішення не має жодних правових наслідків з моменту ухвалення тобто, з 21.10.2010, а не з моменту його скасування.

У зв`язку з викладеним позивач посилаючись на статті 215, 216 ЦК України просив визнати недійсним договір купівлі – продажу комплексу нежитлових будівель, який розташований на земельній ділянці площею 5,9867 га (кадастровий номер 6325157306:00:003:0026) за адресою: АДРЕСА_1 та складався: контрольно-пропускний пункт - літера «А-1»; гараж на 5 боксів - літера «Б-1»; склад паливно-мастильних матеріалів - літера «В-1»; адміністративне приміщення літера «Д-3»; ремонтно-виробничий комплекс зі складом - літера «Е-1»; склад «Ж-1»; котельня - літера «З-1»; водяний вузол - літера «О-1»; склад вінілацетату - літера «И-1»; пожежна насосна - літера «М-1»; пожежний резервуар - літера «Н-1»; насосна фекальної каналізації - літера «П-1»; заглиблений склад - літера «Р-1»; з допоміжними спорудами: фонтан №2; оглядовий колодязь №1, укладений 10 грудня 2010 між ОСОБА_7 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Десятниченко О.В.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 06 червня 2018 року провадження по справі відкрито, розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 06 червня 2018 року заява Приватного підприємства Приватна фірма «ЯНА» про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом Приватного підприємства Приватна фірма «ЯНА» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи – ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання договору купівлі-продажу недійсним задоволена повністю.

Заборонено ОСОБА_2 , ОСОБА_8 та будь-яким іншим особам вчиняти дії щодо реєстрації та оформлення права власності на нежитлову будівлю - комплекс нежитлових будівель, що розташований на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 5,9867 га (кадастровий №6325157306:00:003:0026) та складається з: контрольно-пропускний пункт - літера «А-1»; гараж на 5 боксів - літера «Б-1»; склад паливно-мастильних матеріалів - літера «В-1»; адміністративне приміщення літера «Д-3»; ремонтно-виробничий комплекс зі складом - літера «Е-1»; склад «Ж-1»; котельня - літера «З-1»; водяний вузол - літера «О-1»; склад вінілацетату - літера «И-1»; пожежна насосна - літера «М-1»; пожежний резервуар - літера «Н-1»; насосна фекальної каналізації - літера «П-1»; заглиблений склад - літера «Р-1» з допоміжними спорудами фонтану № АДРЕСА_2 і оглядового колодязя №1.

Заборонено ОСОБА_2 , ОСОБА_8 та будь-яким іншим особам здійснювати дії, направлені на доступ до майна, яке знаходиться на території комплексу нежитлових будівель, що розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 5,9867 га (кадастровий №6325157306:00:003:0026) та складається з: контрольно-пропускний пункт - літера «А-1»; гараж на 5 боксів - літера «Б-1»; склад паливно-мастильних матеріалів - літера «В-1»; адміністративне приміщення літера «Д-3»; ремонтно-виробничий комплекс зі складом - літера «Е-1»; склад «Ж-1»; котельня - літера «З-1»; водяний вузол - літера «О-1»; склад вінілацетату - літера «И-1»; пожежна насосна - літера «М-1»; пожежний резервуар - літера «Н-1»; насосна фекальної каналізації - літера «П-1»; заглиблений склад - літера «Р-1» з допоміжними спорудами фонтану № АДРЕСА_2 і оглядового колодязя №1.

Вжиті заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці загальною площею 5,9867 га (кадастровий №6325157306:00:003:0026) та складається з: контрольно-пропускний пункт - літера «А-1»; гараж на 5 боксів - літера «Б-1»; склад паливно-мастильних матеріалів - літера «В-1»; адміністративне приміщення літера «Д-3»; ремонтно-виробничий комплекс зі складом - літера «Е-1»; склад «Ж-1»; котельня - літера «З-1»; водяний вузол - літера «О-1»; склад вінілацетату - літера «И-1»; пожежна насосна - літера «М-1»; пожежний резервуар - літера «Н-1»; насосна фекальної каналізації - літера «П-1»; заглиблений склад - літера «Р-1» з допоміжними спорудами фонтану № АДРЕСА_2 і оглядового колодязя №1.

До набрання законної сили судового рішення заборонено державним реєстраторам, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці загальною площею 5,9867 га (кадастровий №6325157306:00:003:0026) та складається з: контрольно-пропускний пункт - літера «А-1»; гараж на 5 боксів - літера «Б-1»; склад паливно-мастильних матеріалів - літера «В-1»; адміністративне приміщення літера «Д-3»; ремонтно-виробничий комплекс зі складом - літера «Е-1»; склад «Ж-1»; котельня - літера «З-1»; водяний вузол - літера «О-1»; склад вінілацетату - літера «И-1»; пожежна насосна - літера «М-1»; пожежний резервуар - літера «Н-1»; насосна фекальної каналізації - літера «П-1»; заглиблений склад - літера «Р-1» з допоміжними спорудами фонтану № АДРЕСА_2 і оглядового колодязя №1.

26 червня 2018 року до суду надійшло клопотання Публічного акціонерного товариства «Державний експортно – імпортний банк України» (АТ «Укрексімбанк») про залучення АТ «Укрексімбанк» до участі у справі № 635/3594/18 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

18 вересня 2018 року через засоби поштового зв`язку від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідно до викладених у відзиві заперечень проти позову відповідач вважає, що права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до набувача з використанням правового механізму, передбаченого статтями 215, 216 ЦК України. Такий спосіб захисту можливий лише шляхом подання віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, на право витребування в набувача це майно. Незважаючи на скасування судового рішення від 21.10.2010 року попередня реєстрація права власності за попереднім власником автоматично не поновлюється. Окрім того, докази, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги відповідач вважає неналежними, оскільки вони стосуються об`єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , у той час, як спірний комплекс нежитлових будівель знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . З урахуванням зазначеного позовні вимоги про визнання договору купівлі – продажу недійсним, є безпідставними, незаконними, та такими, що не підлягають задоволенню а тому просить суд у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

27 березня 2019 року відповідачем ОСОБА_7 наданий відзив на позовну заяву. Відповідно до викладених у відзиві обґрунтувань відповідач ОСОБА_7 вважає оспорюваний договір купівлі – продажу від 10 грудня 2010 року таким, що укладений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином. Правочин був укладений, як гарантія того, що вона повинна розрахуватись з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за певну їх грошову допомогу, до теперішнього часу відповідач ОСОБА_7 гроші відповідно до укладеного договору купівлі- продажу від покупців не отримала, ніяких розписок про отримання грошових коштів від свого імені їм не надавала, акт прийому – передачі приміщень не підписувала, ключів не передавала. В зв`язку з чим відповідно до статті 655 , 203, 215, 235 ЦК України проти позовних вимог не заперечує. Просить справу слухати у її відсутність, за наявними в матеріалах справи доказами та ухвалити законне, справедливе рішення з урахуванням її відзиву на позовну заяву.

27 березня 2019 року до канцелярії суду третьою особою ОСОБА_4 надані пояснення щодо позову, відповідно до яких нерухоме майно, яке є предметом спору знищено, в зв`язку з цим провадження у справі відповідно до норм ЦПК України підлягає закриттю, а також просить розгляд справи повести без її участі, з урахуванням її пояснень та за наявними в матеріалах справи доказами.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 13 червня 2019 року клопотання Публічного акціонерного товариства «Державний експортно – імпортний банк України» (АТ «Укрексімбанк») про вступ у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача задоволено. Залучено Публічне акціонерне товариство «Державний експортно – імпортний банк України» (АТ «Укрексімбанк») до участі у справі №635/3594/18 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача. Відкладено підготовче провадження у цивільній справі.

06 серпня 2019 року представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства «Державний експортно – імпортний банк України» (АТ «Укрексімбанк») - адвокат Августова Марина Владиславівна надала до суду клопотання про направлення справи за підсудністю до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова.

У встановлений судом строк пояснення на позовну заяву третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічним акціонерним товариством «Державний експортно – імпортний банк України» (АТ «Укрексімбанк») до суду не надано .

На підставі ухвали суду від 09 вересня 2019 року в задоволені клопотання представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства «Державний експортно – імпортний банк України» (АТ «Укрексімбанк») - адвоката Августової Марини Владиславівни про направлення справи за підсудністю до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова відмовлено. Підготовче провадження у цивільній справі закрито та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.

25 жовтня 2019 року на вказану ухвалу суду в частині відмови в задоволені клопотання про направлення справи за підсудністю через засоби поштового зв`язку Публічне акціонерне товариство «Державний експортно – імпортний банк України» подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Харківського апеляційного суду м. Харкова від 14 листопада 2019 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний експортно – імпортний банк України» на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 09 вересня 2019 року по справі за позовом Приватного підприємства Приватна фірма «ЯНА» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи – ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Публічне акціонерне товариство «Державний експортно – імпортний банк України» (АТ «Укрексімбанк»), про визнання договору купівлі-продажу недійсним повернуто Публічному акціонерному товариству «Державний експортно – імпортний банк України».

В судове засідання учасники справи не з`явились, про день, час та місце, якого повідомлялись належним чином.

Позивач Приватне підприємство Приватна фірма «ЯНА», в особі директора Шило В. О. надав до суду заяву про розгляд справи без участі їх представника.

Відповідач - ОСОБА_7 надала відзив на позовну заяву, яким проти позовних вимог не заперечує, просить справу розглянути у її відсутність, за наявними в матеріалах справи доказами та ухвалити законне, справедливе рішення з урахуванням її відзиву на позовну заяву.

Третя особа - ОСОБА_4 надала пояснення на позовну заяву, які просить врахувати при розгляді справи, розгляд справи повести без її участі та за наявними в матеріалах справи доказами.

Інші учасники справи причини неявки суду не повідомили.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явилися всі учасники справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Харківського районного суду Харківської області від 21 жовтня 2010 року (справа № 2-6396/10) визнано за ОСОБА_7 , право власності на комплекс нежитлових будівель, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що складається в цілому з контрольно - пропускного пункту літ. «А-1» загальною площею 12, 80 кв.м. гараж на 5 боксів літ. «Б-1» загальною площею 96, 20 кв.м., складу паливно мастильних матеріалів літ. «В-1» загальною площею 17, 40 кв.м., адміністративного приміщення літ «Д-3» загальною площею 1218, 80 кв.м., ремонтно – виробничого комплексу зі складами літ. «Е – 1» загальною площею 4357, 10 кв.м., складу літ. «Ж-1» загальною площею 264, 60 кв.м., котельної літ. «З-1» загальною площею 3, 50 кв.м., водяного вузла літ «О-1» загальною площею 3, 50 кв.м., складу вінілацетату літ. «И-1» загальною площею 73, 80 кв. м., пожежної насосної літ. «М-1» загальною площею 42, 80 кв.м, пожежного резервуару літ. «Н-1» загальною площею 57, 0 кв.м., насосної фекальної каналізації літ «П -1» загальною площею 69, 80 кв.м., заглибленого складу літ. «Р-1» загальною площею 61, 60 кв.м. з допоміжними спорудами: фонтану № 2, оглядового колодязя № 1, огорожі комплексу, внутрішніх доріг, зовнішніх доріг.

Згідно копії витягу про державну реєстрацію прав Комунального підприємства «Харківське районе бюро технічної інвентаризації» № 27907675 від 05.11.2010 року, комплекс, нежитлових будівель за адресою АДРЕСА_1 на підставі рішення Харківського районного суду Харківської області від 21.10.2010 року по справі № 2-6396/10 р зареєстрований на праві власності за ОСОБА_7 .

10 грудня 2010 року між ОСОБА_7 та відповідачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель, посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Десятниченко О.В., реєстр № 3063, відповідно до умов якого ОСОБА_7 передала у власність, а ОСОБА_1 , ОСОБА_2 прийняли у власність в рівних частках кожний комплекс нежитлових будівель, що розташовані на земельній ділянці загальною площею 5,9867 га (кадастровий номер: 6325157306:00:003:0026) за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з контрольно-пропускного пункту літ. «А-1», гараж на 5 боксів літ. «Б-1», склад паливно-мастильних матеріалів літ. «В-1», адміністративне приміщення літ. «Д-3», ремонтно-виробничий комплекс зі складом літ. «Е-1», склад літ. «Ж-1», котельня літ. «З-1», водяний вузол літ. «О-1», склад вінілацетату літ. «И-1», пожежна насосна літ. «М-1», пожежний резервуар літ. «Н-1», насосна фекальна каналізація літ. «П-1», заглиблений склад літ. «Р-1», фонтан № 2, оглядовий колодязь № 1, які належать ОСОБА_7 на підставі рішення Харківського районного суду Харківської області від 21 жовтня 2010 року по цивільній справі № 2-6396/10 р. Цей продаж здійснюється за 798000,00 гривень, які ОСОБА_1 , ОСОБА_2 повністю пропорційна сплатили ОСОБА_7 під час оформлення договору купівлі-продажу від 10 грудня 2010 року.

Судом встановлено, що рішенням Апеляційного суду Харківської області від 21 січня 2016 року скарга ОСОБА_4 задоволена частково. Рішення Харківського районного суду Харківської області від 21 жовтня 2010 року про визнання за ОСОБА_7 право власності на спірне майно а саме - розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що складається в цілому з контрольно - пропускного пункту літ. «А-1» загальною площею 12, 80 кв.м. гараж на 5 боксів літ. «Б-1» загальною площею 96, 20 кв.м., складу паливно мастильних матеріалів літ. «В-1» загальною площею 17, 40 кв.м., адміністративного приміщення літ «Д-3» загальною площею 1218, 80 кв.м., ремонтно – виробничого комплексу зі складами літ. «Е – 1» загальною площею 4357, 10 кв.м., складу літ. «Ж-1» загальною площею 264, 60 кв.м., котельної літ. «З-1» загальною площею 3, 50 кв.м., водяного вузла літ «О-1» загальною площею 3, 50 кв.м., складу вінілацетату літ. «И-1» загальною площею 73, 80 кв. м., пожежної насосної літ. «М-1» загальною площею 42, 80 кв.м, пожежного резервуару літ. «Н-1» загальною площею 57, 0 кв.м., насосної фекальної каналізації літ «П -1» загальною площею 69, 80 кв.м., заглибленого складу літ. «Р-1» загальною площею 61, 60 кв.м. з допоміжними спорудами: фонтану № 2, оглядового колодязя № 1, огорожі комплексу, внутрішніх доріг, зовнішніх доріг, скасовано, у задоволені позову ОСОБА_9 відмолено.

У відповідності до технічного висновку ТОВ «Інституту Градінвестстрой» про стан будівельних конструкцій нежилих будівель та можливості їх подальшої експлуатації, складеного на підставі договору № 836/15 від 15 вересня 2015 року, спірне майно, що складається з контрольно-пропускного пункту літ. «А-1», гаражу на 5 боксів літ. «Б-1», складу паливно-мастильних матеріалів літ. «В-1», адміністративного приміщення літ. «Д-3», ремонтно-виробничого комплексу зі складом літ. «Е-1», склад літ. «Ж-1», котельні літ. «З-1», водяного вузла літ. «О-1», складу вінілацетату літ. «И-1», пожежної насосної літ. «М-1», пожежного резервуару літ. «Н-1», насосної фекальної каналізації літ. «П-1», заглибленого складу літ. «Р-1», що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться в аварійно технічному стані (ІV категорії) і непридатні для подальшої нормальної, безпечної експлуатації. Будівля була оснащена інженерними мережами: водопроводом, автономним опаленням, електрозабезпеченням, однак потребує капітального ремонту з повною заміною комунікацій. В цілому несні конструкції і інженерні комунікації, даних будівель знаходяться в аварійно технічному стані (ІV категорії) і не придатні для подальшої експлуатації за призначенням під виробниче функціонування будівлі, вимагає проведення капітального ремонту з метою приведення їх відповідно до чинних норм і привал Державних стандартів.

За змістом положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним із способів захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, є визнання правочину недійсним.

Оспорюючи дійсність договору купівлі – продажу від 10 грудня 2010 року нежитлових будівель, позивач посилається на статті 215-216 ЦК України, та вказав, що договір був укладений ОСОБА_9 у якої право власності на спірне майно невиникло.

Частиною першої статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК Кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним

У відповідності до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (частина перша статті 216 ЦК України).

Згідно частини третьої статті 215 ЦК України одна із сторін договору або інша заінтересована особа вправі заперечити його дійсність, якщо недійсність правочину прямо не встановлена.

За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша, третя стаття 12 ЦПК України)

Відповідно до вимог статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків

Частиною другої статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно вимог частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК України).

Дослідивши надані до суду письмові докази, враховуючи зазначене, суд вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів підтвердження його права власності або користування спірним майном, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , тобто не доведено порушення його прав укладеним між відповідачами правочином.

Крім того, Цивільним Кодексом України передбачені засади захисту права власності, зокрема, статтею 387 ЦК України встановлено право власника витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Згідно із частиною першою статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Оскільки в розумінні статті 388 ЦК України добросовісне набуття можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а у особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з незаконного володіння.

Отже, права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, установленого статтями 215-216 ЦК України. При встановленні наявності речово - правових відносин, до таких відносин не застосовується зобов`язальний спосіб захисту. У зобов`язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені статтею 388 ЦК України та які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

Також, у разі, якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до статті 392 ЦК України права такої особи підлягають захисту шляхом пред`явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах: від 07 листопада 2012 року № 6-107цс12, від 10 червня 2015 року № 6-348цс15, від 13 травня 2015 року № 6-67цс15.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв`язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину. Норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Аналогічні роз`яснення викладено у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

З урахуванням зазначеного, а також враховуючи, що позивач не був стороною оспорюваного договору купівлі-продажу від 10 грудня 2010 року, належних та допустимих доказів порушення його прав укладеним відповідачами правочином не надано, а тому суд приходить до висновку, що вимога про визнання вказаного правочину недійсним у спосіб, обраний позивачем задоволенню не підлягає.

У той час, суд звертає увагу, що особа, яка вважає себе власником спірного майна, може задовольнити свої вимоги лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

Окрім того, суд звертає увагу, що відповідно до викладених у відзиві відповідачем ОСОБА_7 обґрунтувань, вбачається, що остання з урахуванням вимог статті 655, 203, 215, 235 ЦК України проти позовних вимог Приватного підприємства Приватна фірма «ЯНА» не заперечує, вважає, що оспорюваний договір був укладений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином, оскільки правочин був укладений, як гарантія того, що вона повинна розрахуватись з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за певну їх грошову допомогу, гроші відповідно до укладеного договору купівлі - продажу від покупців не отримала, ніяких розписок про отримання грошових коштів від свого імені не надавала, акт прийому – передачі приміщень не підписувала, та не вчиняла будь – яких інших дій направлених на передачу спірного майна.

Між тим, з відзиву на позовну заяву вбачається, що обставини, які визнаються відповідачем по справі та їх правова оцінка не збігається з правовою оцінкою, наданою позивачем в обґрунтування позовних вимог.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Отже, відповідач ОСОБА_10 не позбавлена можливості звернутись до суду з відповідною позовною вимогою.

На підставі викладеного підстав для задоволення позовних вимог відсутні.

Згідно статті 141 ЦПК України судові витрати по справі суд залишає за рахунок позивача Приватного підприємства Приватна фірма «ЯНА».

Керуючись статями 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд, –

ухвалив:

В задоволені позову Приватного підприємства Приватна фірма «ЯНА» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи – ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Публічне акціонерне товариство «Державний експортно – імпортний банк України» (АТ «Укрексімбанк»), про визнання договору купівлі-продажу недійсним – відмовити.

Судові витрати по справі віднести на рахунок позивача Приватного підприємства Приватна фірма «ЯНА».

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

позивач - Приватне підприємство Приватна фірма «ЯНА», ідентифікаційний код юридичної особи – 30592330, місцезнаходження за адресою: с.Затишшя Харківського району Харківської області, вул. Комунальна, буд.20,

відповідач 1 - ОСОБА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ,

відповідач 2 - ОСОБА_2 , РНОКПП – НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_4 ,

відповідач 3 - ОСОБА_10 , РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_5 ,

третя особа 1 - ОСОБА_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_6 ,

третя особа 2 - ОСОБА_5 , адреса місця проживання: АДРЕСА_6 ,

третя особа 3 - Публічне акціонерне товариство «Державний експортно – імпортний банк України» (АТ «Укрексімбанк»), місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 127, ідентифікаційний код юридичної особи – 00032112.

Повне рішення складено 05 березня 2020 року.

Суддя – Я.А. Шинкарчук