Вирок № 88041474, 04.03.2020, Краснопільський районний суд Сумської області

Вирок

Іменем України

04 березня 2020 року

Смт Краснопілля

Справа № 578/735/17

Провадження № 1-кп/578/36/20

Краснопільський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Косар А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження (внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017200180000114 від 12.04.2017) щодо ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Одринка Нововодолажського району Харківської області, за національністю українець, громадянин України, колишній військовослужбовець військової частини 3066 Національної гвардії України, який проходив військову службу на посаді «стрільця» у військовому званні «солдат», не одружений, не працюючий, з повною загальною середньою освітою, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , судимий 06.02.2019 за вироком Валківського районного суду Харківської області за частиною третьою статті 185 Кримінального кодексу України /далі також –КК / до трьох років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробувальним терміном на два роки та покладенням обов`язків у порядку стст. 75,76 КК,

у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених частиною першою статті 162, частиною другою статті 263 КК

учасники судового провадження:

прокурори –Бакало В.Р., Віслов А.О., Шкеть Є.Д., Сокоть О.А.,

обвинувачений - ОСОБА_1 ,

захисник обвинуваченого – Дем`яненко Н.П.,

секретар судового засідання – Литвин А.В.,

з повідомленням потерпілої ОСОБА_2 .

Установив:

Стороною обвинувачення ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні злочинів, передбачених частиною першою статті 162, частиною другою статті 263 Кримінального кодексу України за таких обставин.

ОСОБА_1 будучи військовослужбовцем Національної гвардії України, займаючи посаду стрільця військової частини 3066, у військовому званні «солдат», на якого відповідно до вимог стст. 9-12, 26, 27 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі Статуту) та статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, покладаються обов`язки, відповідно до яких останній повинен був сумлінно виконувати, зокрема: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, доповідати своєму безпосередньому начальникові, вчинив кримінальні правопорушення за наступних обставин.

11.04.2017 близько 18 год. 20 хв. ОСОБА_1 з метою купівлі пива прийшов до господарства за адресою: АДРЕСА_2 , належне ОСОБА_3 на праві власності, та знаходиться у користуванні ОСОБА_2 як постійне житло.

Однак, у зв`язку з тим, що на вигуки ОСОБА_1 та на дзвінок, який був розташований на воротах господарства та у який він подзвонив, ніхто до нього не вийшов, у ОСОБА_4 близько 18 год. 25 хв. виник умисел на незаконне проникнення до господарства ОСОБА_2 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

Реалізуючи свій злочинний намір, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи протиправність своїх дій, і бажаючи їх вчинити, без дозволу та всупереч волі власника, відчинив хвіртку в огорожі господарства, яка була не зачинена та незаконно проник на подвір`я, а потім переконавшись в тому, що навкруги нього нікого немає, близько 18 год. 30 хв. зайшов в середину будинку та знаходився в ньому на протязі 10 хвилин, доки не був помічений господаркою ОСОБА_2 , тим самим порушив особисті права ОСОБА_2 , передбачені статтею 30 Конституції України, а саме право на недоторканність житла особи, після чого ОСОБА_1 з місця вчинення злочину втік.

У зв`язку з протиправними діями ОСОБА_1 ОСОБА_2 була змушена викликати працівників поліції, після приїзду яких, за допомогою службового собаки ОСОБА_1 був затриманий.

Крім того, ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем Національної гвардії України, яка відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну гвардію України» є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначена для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від злочинних та інших протиправних посягань, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій, під час несення служби, за останнім 21.12.2016 було закріплено особисту зброю - автомат АК - 74 (5,45 мм.) № НОМЕР_1 з примкнутим багнет - ножем №345.

При цьому ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що вказаний предмет являється холодною зброєю і маючи намір на її носіння, без передбаченого Положенням про дозвільну систему, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №576 від 12.10.1992 (зі змінами), та Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженою наказом МВС України № 622 від 21.08.1998 (зі змінами) дозволу, при вибутті на підставі наказу командира військової частини 3066 №70 від 10.04.2017 та у відповідності до відпускного квитка № 187 від 10.04.2017 у відпустку, ввірений йому багнет-ніж №345 до кімнати зберігання зброї військової частини 3066 не здав, а вирішив під час проведення відпустки, незаконно носити при собі.

Після відбуття до місця проведення основної щорічної відпустки з м. Києва до м. Суми та м. Харкова, ОСОБА_1 помістив багнет-ніж №345, який відповідно до висновку експертизи холодної зброї №19/119/6-4/53е від 27.04.2017 являється холодною зброєю у піхву для зберігання ножу та 10.04.2017 незаконно перевіз його з м. Києва до м. Суми, а потім до с. Запсілля Краснопільського району Сумської області та в подальшому до 11.04.2017 носив при собі, після чого близько 23 год. 15 хв. в ході проведення огляду місця події співробітниками Краснопільського ВП ГУНП в Сумській області вказана холодна зброя - багнет-ніж №345 був виявлений у піхві для зберігання ножу поблизу приватного будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

Описані вище дії ОСОБА_1 прокурор кваліфікував:

- за частиною першою статті 162 КК як незаконне проникнення до житла особи;

- за частиною другою статті 263 КК як носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу.

Статтею 7 Кримінального процесуального кодексу України /далі також – КПК/ закріплені загальні засади кримінального провадження, серед яких є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Згідно зі статтею 8 КПК кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно чч. першої, другої, п`ятої статті 9 КПК під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Згідно зі статтею 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Згідно правового змісту норм статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Згідно з частиною першою статті 92 КПК обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, покладається на слідчого та прокурора.

Як зазначив Конституційний Суд України в рішенні №1-31/2011 від 20.10.2011, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, отримані відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та постановлення законного і справедливого рішення у справі.

Судовий розгляд кримінального провадження проведено у відповідності до вимог частини третьої статті 349 КПК.

Будучи допитаним в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у пред`явленому обвинуваченні визнав в повному обсязі та дав показання, що він родом з Харківської області, призваний на військову службу до лав Національної гвардії України. У квітні 2017 року відбув у відпуску, поїхав додому через м. Суми, випадково заїхав у с. Запсілля Краснопільського району Сумської області, де вжив спиртне. У подальшому з метою купити пива незаконно проник до житла потерпілої без її дозволу на те. Підтвердив, що у військовій частині забув здати багнет-ніж, спішив на потяг і поїхав у відпустку зі зброєю.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 91 КПК, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, у тому числі, обставини, які характеризують особу обвинуваченого.

Згідно з частиною другою статті 92 КПК, обов`язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.

Вивченням особи обвинуваченого судом встановлено наступне.

12.04.2017 у відношенні військовослужбовця військової частини 3066 ОСОБА_1 внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження 12017200180000114, правова кваліфікація:частина перша статті 162, частина друга статті 263 КК /т.1, ас 13-14/.

18.04.2017 командир військової частини 3066 Національної гвардії України Північного Київського територіального управління видав наказ № 77, за яким ОСОБА_1 вибув на стаціонарне лікування до ТМО «Психіатрія» з 13.04.2017, Підстава: Рапорт начальника медичної служби від 13.04.2017 /т.1, ас 229/.

27.06.2017 Військово – лікарська комісія за розпорядженням В/ч 3066 здійснила медичний огляд ОСОБА_1 , 1995 р.н., стрільця В/ч 3066 та видала Свідоцтво про хворобу № 996/у, за змістом якого з 13.04.2017 останній перебував на стаціонарному обстеженні у ТМО «Психіатрія» м. Києва, Діагноз: Легка розумова відсталість, захворювання не пов`язане з проходженням військової служби /т.1, ас 240/.

06.07.2017 заступник директора ТМО «Психіатрія» у м. Києві видав у відношенні ОСОБА_1 виписний епікриз з медичної карти стаціонарного хворого № 2292 відділення № 2, за змістом якого клінічний діагноз останнього: основний F70.0 Легка розумова відсталість /т.1, ас 241/.

06.07.2017 командир військової частини 3066 Національної гвардії України Північного Київського територіального управління видав наказ № 134, за яким ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, Підстава: Припис від 05.07.2017 № 234; Свідоцтво про хворобу № 996/у від 27.06.2017 /т.1, ас 215/.

Таким чином, після отримання медичної документації на ОСОБА_1 /11.07.2017 як зазначено у Реєстрі матеріалів досудового розслідування/, прокурор військової прокуратури Сумського гарнізону Центрального регіону України майор юстиції Кузьмін А.В. не лише достовірно знав про психічні вади здоров`я ОСОБА_1 , у силу яких останній не здатен повною мірою реалізувати свої права, а й володів переконливими доказами, підтверджуючими цю обставину медичними документами.

При оцінці доказів суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 3 КПК, досудове розслідування – стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Забезпечення обвинуваченому права на захист згідно зі статтею 129 Конституції України є основною засадою судочинства, а відповідно до статті 7 КПК віднесено до загальних засад кримінального провадження.

Стаття 59 Конституції України проголошує право кожного на правову допомогу та вільний вибір захисника своїх прав, а стаття 63 Конституції України закріплює право на захист підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного.

У статті 20 КПК, що розкриває зміст забезпечення права на захист як загальної засади кримінального провадження, закріплено право підозрюваного, обвинуваченого, виправданого, засудженого на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення; право збирати і подавати докази; брати особисту участь у кримінальному провадженні; користуватись правовою допомогою захисника; реалізовувати інші процесуальні права, передбачені КПК.

Право на захист захисника забезпечується, зокрема, нормами КПК, які регламентують обов`язкову участь захисника у кримінальному провадженні (стст. 49, 52 КПК), визнання недопустимими доказів, отриманих внаслідок порушення права особи на захист (стаття 87 КПК), особливості реалізації права на відмову від захисника (стаття 54 КПК).

Зокрема, відповідно до статті 49 КПК слідчий суддя, суд зобов`язані забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо: відповідно до вимог статті 52 цього Кодексу участь захисника є обов`язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника; підозрюваний, обвинувачений заявив клопотання про залучення захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об`єктивних причин не може його залучити самостійно; слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд вирішить, що обставини кримінального провадження вимагають участі захисника, а підозрюваний, обвинувачений не залучив його.

Важливою складовою права на захист у кримінальному провадженні є також забезпечення ефективності захисту та створення умов для вільного вибору захисника. Недотримання цих складових права на захист навіть за умови участі захисника у провадженні на різних стадіях може призвести до істотних порушень вимог КПК та скасування судового рішення.

Належна реалізація права на захист у кримінальному провадженні вимагає застосування практики ЄСПЛ, згідно з правовою позицією якого, відображеною, зокрема, у п. 262 рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", "право кожного обвинуваченого у вчиненні злочину на ефективний захист, наданий захисником..., є однією з основних ознак справедливого судового розгляду". Також у п. 89 рішення ЄСПЛ від 13 лютого 2001 року у справі "Кромбах проти Франції" вказано, що "хоча право кожної особи, обвинувачуваної у вчиненні кримінального правопорушення, на ефективний захист адвокатом не є абсолютним, воно становить одну з головних підвалин справедливого судового розгляду". Разом із тим потрібно враховувати правові позиції ЄСПЛ, які містяться, зокрема, у таких рішеннях: від 19 лютого 2009 року у справі "Доронін проти України", "Шабельник проти України", від 16 грудня 2010 року у справі "Боротюк проти України"та інші.

Також необхідною умовою реалізації права на захист є забезпечення основних його гарантій на усіх стадіях кримінального провадження, оскільки випадки, коли підозрюваному, обвинуваченому під час досудового розслідування не було призначено захисника за умови його обов`язкової участі, ставлять під сумнів питання належності та допустимості доказів, на яких ґрунтується обвинувальний акт прокурора. При цьому призначення захисника у судовому провадженні у таких справах не може саме по собі відновити порушене право на захист. Правову позицію ЄСПЛ щодо початкового етапу забезпечення права на захист у кримінальному провадженні викладено, зокрема, в п. 63 рішення ЄСПЛ від 09 червня 2011 року у справі "Лучанінова проти України", де зазначено, що "для здійснення обвинуваченим свого права на захист йому зазвичай повинно бути забезпечено можливість отримати ефективну допомогу захисника із самого початку провадження" (п. 52 рішення ЄСПЛ від 27 листопада 2008 року у справі "Сальдуз проти Туреччини" та пункти 90 - 91 рішення ЄСПЛ від 12 червня 2008 року у справі "Яременко проти України"). За необхідності захисника мають призначати офіційно. Просте призначення національними органами захисника не гарантує ефективну правову допомогу (п. 65 рішення ЄСПЛ від 19 грудня 1989 року у справі "Камазінскі проти Австрії").

Згідно з п.3) та п.5) частини другої статті 52 КПК в інших випадках обов`язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні: … 3) щодо осіб, які внаслідок психічних чи фізичних вад (німі, глухі, сліпі тощо) не здатні повною мірою реалізувати свої права, - з моменту встановлення цих вад; … 5) щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішується питання про їх застосування, - з моменту встановлення факту наявності в особи психічного захворювання або інших відомостей, які викликають сумнів щодо її осудності.

19.09.2019, суд, встановивши, що у кримінальному провадженні обвинувачений ОСОБА_1 потребує обов`язкової участі захисника, направив на адресу Регіонального центру з надання безоплатної вторинної допомоги у Сумській області Ухвалу, якою доручив Регіональному центру призначити адвоката для здійснення захисту обвинуваченого /т. 2, ас 2/.

Захисник, згідно із частиною четвертою статті 46 КПК, користується процесуальними правами підозрюваного, обвинуваченого, захист якого він здійснює, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим і не може бути доручена захиснику, з моменту надання документів, передбачених статтею 50 цього Кодексу, слідчому, прокурору, слідчому судді, суду.

За Дорученням для надання безоплатної вторинної правової допомоги у кримінальному провадженні 20.09.2019 № 018-0001748 Регіональний центр з надання безоплатної вторинної допомоги у Сумській області призначив адвоката Дем`яненко Наталію Петрівну для надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 /т. 2, ас 7/.

Адвокат Дем`яненко Н.П. на судовому засіданні 26.09.2019 вступила в справу і як сторона захисту, визнаючи фактичні обставини справи, зазначила, що обвинуваченому ОСОБА_1 під час досудового розслідування не було призначено захисника за умови його обов`язкової участі, що ставлять під сумнів питання належності та допустимості доказів, на яких ґрунтується обвинувальний акт прокурора /т. 2, ас 18-21/.

Обов`язок забезпечити участь захисника під час досудового розслідування покладена на сторону обвинувачення (стаття 49 КПК). Цей обов`язок є складовою процесу доведення вини особи у вчиненні злочину. Оскільки цей обов`язок не виконано, то в силу статті 62 Конституції України та частини четвертої статті 17 КПК, суд констатує порушення права обвинуваченого ОСОБА_1 на захист в період досудового розслідування з 11.07.2017, коли орган досудового розслідування отримав з військової частини медичну документацію на ОСОБА_1 і до 20.09.2019, тобто до призначення захисника належним чином через Регіональний центр з надання безоплатної вторинної допомоги у Сумській області.

При цьому призначення захисника у судовому провадженні у даній справі не може саме по собі відновити порушене право на захист.

Процедура відмови обвинуваченого ОСОБА_1 09.08.2017 від залучення захисника на досудовому розслідуванні є незаконною /дані Реєстру матеріалів досудового розслідування, т. 1, ас 9/.

Суд не приймає до уваги інформацію в.о. головного лікаря комунального закладу охорони здоров`я «Нововодолазька центральна районна лікарня» Харківської області № 786 від 29.06.2017 про те, що гр. ОСОБА_1 не перебуває на обліку у лікаря нарколога та лікаря – психіатра, оскільки спростовується зазначеними вище доказами і викликає у суду сумнів щодо її об`єктивності та дійсності /т1, ас 232/.

Згідно з частиною першою статті 87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 87 КПК суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: …3) порушення права особи на захист.

Згідно з частиною третьою статті 87 КПК докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані.

Оскільки усі слідчі дії, за наслідками яких було здобуто докази вини ОСОБА_1 були проведені до 20.09.2019, тобто до моменту, коли ОСОБА_1 вперше було забезпечено право на захист, то він був позбавлений можливості себе захищати, а враховуючи його психічні вади здоров`я, то і можливості розуміти, що він підписує та пояснює прокурору.

У ході судового провадження Ухвалою від 19.12.2019 у кримінальному провадженні щодо обвинуваченого ОСОБА_1 призначено амбулаторну судово-психіатричну експертизу /т. 2, ас 108-109/.

Висновком судово – психіатричного експерта №11 від 13.01.2020 суд встановив, що ОСОБА_1 на даний час виявляє ознаки легкої розумової відсталості (легка дебільність) F70.0., може усвідомлювати свої дії та керувати ними. В момент скоєння злочинів ОСОБА_1 виявляв ознаки легкої розумової відсталості (легка дебільність), не виявляв ознак якого-небудь тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, знаходився в стані простого алкогольного сп`яніння, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом на теперішній час ОСОБА_1 в застосуванні до нього примусових заходів медичного характеру не потребує /т. 2, ас 122-126/.

Згідно з частиною першою статті 89 КПК, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

За цих умов зібрані стороною обвинувачення докази слід визнати недопустимими.

Про аналогічні обставини щодо порушення права на захист зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини (справи «Гриненко проти України», «Замфереско проти України»).

Відповідно до положень статті 62 Конституції України, статті 17 КПК, в основу вироку можуть бути покладені тільки достовірні докази, досліджені в судовому засіданні. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок.

Згідно з частиною першою статті 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

При цьому обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин.

Згідно з положеннями частини першої статті 373 КПК, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

На основі наведених підстав та мотивів відкидання доказів обвинувачення, суд на підставі пункту 2 частини першої статті 373 КПК, оскільки не доведено, що кримінальне правопорушення вчинено ОСОБА_1 , визнає останнього виправданим у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених частиною першою статті 162, частиною другою статті 263 КК.

Оскільки суд визнає ОСОБА_1 виправданим, який тримається під вартою за Ухвалою до 14.03.2020, то звільняє останнього з-під варти в залі судового засідання до набрання вироком законної сили, і таке узгоджується з положеннями частини першої статті 377 КПК.

Суд позбавлений можливості прийняти рішення щодо процесуальних витрат пов`язаних із залученням експерта на загальну суму 593,22 грн згідно пункту 1 частини четвертої статті 374 КПК, оскільки статтею 124 КПК не визначений порядок вирішення даного питання у разі ухвалення виправдувального вироку.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог статті 100 КПК.

На підставі вищевикладеного, керуючись стст. 370, 374 Кримінального процесуального кодексу України,

Ухвалив:

ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 162, частиною другою статті 263 КК, та виправдати у зв`язку з недоведеністю, що в його діянні є склад кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 162, частиною другою статті 263 КК.

Виправданого за цим вироком суду ОСОБА_1 звільнити з-під варти в залі судового засідання до набрання вироком законної сили.

Речовий доказ у кримінальному провадженні: багнет - ніж № 345 /до стволів АК-47/, переданий на відповідне зберігання до камери зберігання речових доказів Краснопільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області /юридична адреса: вул. Мезенівська, 8 смт Краснопілля Краснопільського району Сумської області/, після набрання рішенням законної сили, повернути за належністю власнику військовій частині 3066.

Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду, через Краснопільський районний суд Сумської області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а в разі подання апеляційної скарги - після ухвалення судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо вирок не скасований.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення

Суддя А. І. Косар