Ухвала суду № 88028542, 05.03.2020, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/3054/19

Справа 226/3054/19

Провадження № 1-кп/226/58/2020

У Х В А Л А

про розгляд клопотання учасника провадження

5 березня 2020 року м.Мирноград

Димитровський мiський суд Донецької областi в складi:

головуючого суддi Коваленко Т.О.,

за участю секретаря Ковальової І.О.,

учасники судового провадження:

прокурор Тищенко О.В.,

потерпіла ОСОБА_1 (відсутня),

представник потерпілої особи Майоров С.В. (відсутній),

захисник Онілов В.Л.,

цивільний відповідач

ПП «Екобуд-сервіс» представник Павлова О.О. (відсутня),

обвинувачений ОСОБА_2 (відсутній),

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання потерпілої ОСОБА_1 про арешт майна у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України,

у с т а н о в и в:

У провадженні Димитровського міського суду Донецької області перебуває кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України.

4 березня 2020 року потерпіла ОСОБА_1 звернулась до суду з клопотанням про арешт майна, в обґрунтування якого вказала, що 28.10.2019 нею було заявлено цивільний позов до Приватного підприємства «Екобуд-сервіс» про стягнення матеріальної шкоди, моральної шкоди у розмірі 300000 (триста тисяч) гривень та судових витрат, яка на час подачі позову складають 7000 (сім тисяч) гривень. Вона в наслідок кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_2 , що є працівником цивільного відповідача, зазнала матеріальної шкоди у розмірі вартості придбання медикаментів, які необхідні були для лікування, що становить 37450 грн. 95 коп. Під час судового розгляду, цивільним відповідачем ПП «Екобуд-сервіс» їй добровільно не відшкодовано матеріальної та моральної шкоди, однак на 22 січня 2020 року у відкритих джерелах реєстрів підприємств помічені зміни в компанії, та на час подання цього клопотання відсутні дані про власника і зазначений інший адрес реєстрації приватного підприємства: м. Мирноград Донецької області, пров. Кірова, 13/2, тобто є підстави вважати, що відповідач здійснює заходи, щодо перереєстрації підприємства, з метою можливого уникнення матеріальної відповідальності. У відповідача, відповідно до довідки №31/5-1444-3322 від 28.07.2019 року є один об`єкт рухомого майна – транспортний засіб МАЗ 5337, державний номер НОМЕР_1 . Відомості про інше нерухоме та рухоме майно в матеріалах кримінального провадження відсутні. Просила суд з метою забезпечення заявленого цивільного позову накласти арешт на нерухоме та рухоме майно, що належить Приватному підприємству «Екобуд-Сервіс».

Потерпіла та її представник, представник ПП «Екобуд-сервіс» до судового засідання не з`явились, про час та місце розгляду клопотання сповіщені належним чином, надали суду заяву про розгляд клопотання за їх відсутності.

Обвинувачений ОСОБА_2 до суду не з`явився по невідомій суду причині, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, даних про поважність відсутності в судовому засіданні суду не подавав.

Відповідно до вимог частини першої статті 172 КПК України неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Прокурор та захисник проти задоволення клопотання заперечували, зазначивши, що заявлені потерпілою вимоги є неспівмірними вимогам у позовній заяві. Клопотання є необґрунтованим, в ньому не зазначена необхідність та наслідки такого втручання у права власності та користування ПП «Екобуд-сервіс». У задоволенні клопотання просили відмовити.

Дослідивши надані суду дані, вислухавши учасників процесу, суд вважає, що клопотання потерпілої не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Положення даної норми КПК України узгоджуються із ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ісмаїлов проти Росії" від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суддя, згідно вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Обов`язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Із сформованого Димитровським міським судом Донецької області станом на 5 березня 2020 року витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ПП «Екобуд-сервіс» вбачається, що останні зміни до реєстру щодо будь-яких даних цього підприємства вносились в останнє 19 вересня 2018 року і стосувались вони місцезнаходження юридичної особи. За даними з витягу на цей час юридична особа знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Будь-які зміні після цієї дати не вносились.

Потерпіла ОСОБА_1 не надала суду жодних належних доказів про те, що цивільний відповідач проводить дії направленні на приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна з метою уникнення матеріальної відповідальності, а також виду та вартості майна, яке належить арештувати. З огляду на це, неможливо встановити, що вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову є співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

А за таких обставин клопотання потерпілої про арешт такого майна задоволено бути не може.

Суд не може прийняти до уваги як належний доказ відомості надані потерпілою ОСОБА_1 з інтернет-ресурсу «Опендатабот», оскільки за вимогами Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року № 755-IV єдиною інформаційною системою, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної осіб, є Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Керуючись ст.ст.170-173, 309 ч.1 п.9, 395 ч.2 п.3 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання потерпілої ОСОБА_1 про арешт рухомого та нерухомого майна, яке належить ПП «Екобуд-Сервіс» з метою забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, відмовити.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя Т.О. Коваленко