Рішення № 8802535, 30.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.03.10 р.                     Справа № 20/43                               

Суддя господарського суду Донецької області Донець О.Є.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Технологія”, м.Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕКО М”, м.Донецьк

про стягнення 9132,88 грн.

За участю представників:

від позивача: Макєєв Р.В. – директор

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Донецької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Технологія”, м.Донецьк, із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕКО М”, м.Донецьк, про стягнення 9132,88 грн. – суми заборгованості за поставлений товар.

          В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем свого обов’язку по сплаті товару в кількості та за ціною, вказаних у видаткових накладних, що наявні в матеріалах справи, на приписи Цивільного кодексу України та на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи.

У клопотанні від 29.03.10 р. відповідач зазначив, що у підприємства відсутня можливість надати суту мотивований відзив на позовну заяву, у зв’язку із тим, що між позивачем та відповідачем не виконано звірку взаємних розрахунків, у зв’язку з чим просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

Дане клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату суд залишив без задоволення, у зв’язку із тим, що матеріали справи є достатніми для вирішення даного спору по суті, та розглянув справу в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Клопотанням від 30.03.10 р. позивач залучив до матеріалів справи акт звірки взаємних розрахунків станом на 28.02.10 р., рахунок-фактуру № СФ-00589/1 від 12.02.10 р., вимогу № 8 від 12.02.10 р. із доказами їх направлення відповідачеві.

           Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Як стверджує позивач, 20 жовтня 2009 року згідно видаткової накладної № РН-0000687 Товариством з обмеженою відповідальністю “Технологія” було відвантажено Товариству з обмеженою відповідальністю “Еко М” молоко згущене з цукром варене в гофроящику (12 кг) в кількості 167 кг за ціною 110,00 грн. (без ПДВ) на суму 18370,00 грн., всього з урахуванням ПДВ на суму 22044,00 грн.

Крім того, 20 жовтня 2009 року згідно видаткової накладної № РН-0000688 Товариством з обмеженою відповідальністю “Технологія” було відвантажено Товариству з обмеженою відповідальністю “Еко М” молоко згущене з цукром в кількості 104,7 кг за ціною 8,67 грн. без ПДВ на суму 907,40 грн., всього з урахуванням ПДВ на сумі 1088,88 грн.

За вищезазначеними видатковими накладними відповідач отримав товару на загальну суму 23132,88 грн., про що на видаткових накладних є відповідний підпис довіреної особи.

Для оплати вищезазначених сум позивачем відповідачеві був наданий рахунок-фактура № СФ-0000589 від 20 жовтня 2009 року, що наявний в матеріалах справи.

Позивач свій обов’язок з поставки товару виконав належним чином, передав у власність відповідача товар, що підтверджується, наявними у матеріалах справи документами, зокрема, видатковими накладними.

Відповідач отриманий товар сплатив частково, в сумі 14000,00 грн.

16 лютого 2010 року позивачем на адресу відповідача була направлена вимога про негайну сплату заборгованості, яка виникла у Товариства з обмеженою відповідальністю “Еко М” перед Товариством з обмеженою відповідальністю “Технологія” у розмірі 9132,88 грн., але зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді.

Посилаючись на вищевикладене, позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 9132,88 грн. – суми заборгованості за поставлений товар.

Згідно із ст.4-2) Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.4-3) зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.43 зазначеного кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

договори та інші правочини;

створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

інші юридичні факти.

Відповідно до ст.205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Згідно із ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 657 зазначеного кодексу встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Отже, купівля-продаж молока згущеного із цукром не потребує обов’язкової письмової форми договору.

Матеріали справи свідчать про те, що внаслідок дій сторін (передання товару позивачем, його приймання відповідачем) між ними виникли правовідносини з поставки (купівлі-продажу) товару, а отже – й відповідні зобов’язання.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 даної статті визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Свої позовні вимоги позивач підтверджує наявними в матеріалах справи документами, а саме – видатковими накладними № РН-0000687 від 20 жовтня 2009 року, № РН-0000688 від 20 жовтня 2009 р., рахунком-фактурою № СФ-0000589 від 20 жовтня 2009 р., вимогою від 12 лютого 2010 р. № 8, актом звірки взаємних розрахунків станом на 28.02.10 р.

Оскільки відповідач не задовольнив вимогу позивача у встановлений ст.530 Цивільного кодексу України строк, останній набуває право на стягнення визначеної у вимозі суми в судовому порядку.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 9132,88 грн. – суми заборгованості за поставлений товар є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідач до судового засідання не з’явився, заперечень проти позову суду не надав, обставин, викладених у справі не спростував.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Клопотання відповідач про відкладення розгляду справи з мотивів непідписання акту звірки суд залишив без задоволення у зв’язку із достатністю матеріалів справи для вирішення спору по суті.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Технологія”, м.Донецьк, до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕКО М”, м.Донецьк, про стягнення 9132,88 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕКО М” (83008, м.Донецьк, вул.Югославська, 28; ЄДРПОУ 25340151) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Технологія” (83080, м.Донецьк, вул.Малахова, 5/83; ЄДРПОУ 30415599) 9132,88 грн. – суму заборгованості за поставлений товар, 102,00 грн. – суму витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. – суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ у встановленому порядку.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 30.03.2010 р.

Повний текст рішення підписано 31.03.2010 р.

Суддя                               

Надруковано 3 примірники:

1-          позивачеві;

1 – відповідачеві;

1 – у справу

Вик.Канаховська В.В.