Рішення № 8802532, 02.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.04.10 р.                     Справа № 44/175                               

за позовом Закритого акціонерного товариства „Страхова Компанія „Грант-капітал”,

ЄДРПОУ 32942598, м.Донецьк

до відповідача Відкритого акціонерного товариства „Комерційний банк з іноземним

капіталом „Промекономбанк”, ЄДРПОУ 20058668, м.Донецьк в особі

Краматорської філії Відкритого акціонерного товариства „Комерційний

банк з іноземним капіталом „Промекономбанк”, ЄДРПОУ 26287944,

м.Краматорськ

про стягнення 152830 грн. 00 коп.

Головуючий суддя Левшина Г.В.

                                                                       Суддя Лейба М.О.

                                                                                Суддя                     Попков Д.О.

Представники:

від позивача: Мнускіна О.О.-по дов.

від відповідача: Краснов О.В.- радник

В засіданні суду брали участь:

Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду

оголошувались перерви з 26.08. по 17.09.2009р.,

з 07.10. по 22.10.2009р., з 01.12. по 16.12.2009р.,

з 24.03. по 01.04.2010р.

СУТЬ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство „Страхова Компанія „Грант-капітал”, м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Відкрите акціонерне товариство „Комерційний банк з іноземним капіталом „Промекономбанк”, м.Донецьк в особі Краматорської філії Відкритого акціонерного товариства „Комерційний банк з іноземним капіталом „Промекономбанк”, м.Краматорськ, про:

-          спонукання відповідача повернути позивачу суму вкладу у розмірі 145000,00 грн.;

-          стягнення з відповідача інфляції в сумі 1305,00 грн., трьох процентів річних в сумі 725,00 грн. та пені в сумі 5800,00 грн.

Згідно із ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач заявою від 25.02.2010р. №0225/01 змінив предмет позову, заявивши вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 186482,90 грн., у тому числі основний борг в сумі 145000,00 грн., інфляція в сумі 11527,50 грн., три проценти річних в сумі 5646,85 грн. та пеня в сумі 26308,55 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про розміщення грошових коштів у забезпечення зобов’язань №28-ДЮЛ від 07.03.2007р. (далі по тексту „Договір”), згідно якого банк зобов’язався зберігати кошти позивача на строк до 26.03.2009р. з виплатою процентів, наразі замість своєчасного повернення вкладу відповідач необґрунтовано здійснив списання зазначених грошових коштів на погашення зобов’язань позивача за генеральним договором страхування кредитного портфелю банку по програмі споживчого кредитування №06/Ф/07 від 07.03.2007р. (далі по тексту „Генеральний договір”).

Відповідач у запереченнях на позовну заяву №и,308/11юф від 03.08.2009р., поясненнях на справі від 23.03.2010р. №И2303/1ю позовні вимоги не визнав та зазначив, що позивач безпідставно вважає списання грошових коштів за Договором незаконним, оскільки депозит за цим правочином забезпечував виконання позивачем зобов’язань страхування за Генеральним договором, тому, в порядку, визначеному договором застави майнових прав від 07.03.2007р. (т.1 а.с.18-19) та договором уступки вимоги під відкладальною умовою від 07.03.2007р. (т.1 а.с.35), Банк здійснив задоволення власних вимог за Генеральним договором за рахунок депозитних коштів позивача, в порядку домовленості сторін та ч.2 ст.1071 Цивільного кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного:

Укладений між страховиком (позивачем) та страхувальником (відповідачем) Генеральний договір (т.1 а.с.21-23) є правочином добровільного страхування банківських ризиків, який підпадає під правове регулювання норм статей 979-999 Цивільного кодексу України, статей 352-355 Господарського кодексу України та норм Закону України „Про страхування”.

Таким чином, в силу ст.979 Цивільного кодексу України, ст.354 Господарського кодексу України, ст.16 Закону України „Про страхування” та розділів 1-8 Генерального договору, страховик (позивач) зобов’язався у разі невиконання третіми особами-позичальниками зобов’язань щодо повернення кредитів або відсотків за кредитування у передбачені кредитними угодами строки, виплатити банку грошову суму (страхову виплату) у розмірі неповернутого позичальниками кредиту, а відповідач зобов’язався сплатити страховий платіж за кожною укладеною кредитною угодою та надати позивачу виданих кредитів.

Суду надані численні реєстри виданих кредитів (т.1 а.с.48-61), які подавалися позивачу банком протягом дії Генерального договору, наразі предметом спору є списання відповідачем грошових коштів позивача в сумі 159947,68 грн. за невиконання кредитних зобов’язань позичальниками, персональний перелік яких визначений повідомленням банку №1239/1 від 30.04.2009р. (т.1 а.с.34).

Дослідивши Договір, з якого також виникли цивільні права та обов’язки вкладника позивача та банку, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є саме договором банківського вкладу (депозитною операцією банків), який підпадає під правове регулювання норм статей 1058-1065 Цивільного кодексу України та ст.340 Господарського кодексу України.

Таким чином, в силу ст.1058 Цивільного кодексу України, ст.340 Господарського кодексу України та розділів 1-2 Договору (зі змінами та доповненнями), позивач зобов’язався передати на власний депозитний рахунок в банку грошові кошти в сумі 5000,00 грн. з правом поповнення депозиту, а банк зобов’язався прийняти вказані грошові кошти, сплатити за користування коштами 14% річних та повернути депозитний вклад не пізніше 26.03.2009р.

При цьому, пунктами 1.1 та 2.4.3 Договору обумовлено, що внесення депозиту здійснюється в забезпечення зобов’язань компанії за Генеральним договором, причому банк вправі погашати за рахунок депозиту позивача заборгованість останнього перед банком за Генеральним договором.

Згідно ч.1 ст.23 Закону України „Про заставу” при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права. На виконання означеної норми права заставодавець (позивач) та заставодержатель (відповідач) уклали ще два правочини – договір застави майнових прав від 07.03.2007р. (т.1 а.с.18-19) та договір уступки вимоги під відкладальною умовою від 07.03.2007р. (т.1 а.с.35), що фактично є доповненнями до Договору, які визначають порядок та підстави звернення банком стягнення на майнові права позивача щодо грошових коштів на депозитному рахунку. При цьому, суд вважає необґрунтованим твердження позивача щодо нікчемності договору уступки вимоги під відкладальною умовою від 07.03.2007р., оскільки закон прямо не визначає недійсності цього правочину.

Позивач та відповідач підписали низку додаткових угод до Договору №№1-11 (т.1 а.с.24-28), відповідно до яких збільшувалася сума грошових коштів на депозитному рахунку. До того ж, додатковою угодою до Договору №8 від 21.03.2008р. сторони визначили строк повернення депозиту – 26.03.2009 року, а також виключили зі змісту пункту 1.1 Договору умову стосовно того, що депозитний рахунок та права на нього є забезпеченням виконання грошового зобов’язання за Генеральним договором.

Внесення позивачем грошових коштів в сумі 160000 грн. на депозитний рахунок відповідно до Договору достовірно підтверджено низкою платіжних документів (т.1 а.с.63-72).

30.04.2009р. відповідач проінформував позивача повідомленням №1239/1 (т.1. а.с.34) про списання грошових коштів з депозитного рахунку за Договором через невиконання позивачем зобов’язання щодо здійснення страхової виплати по 19-ти недобросовісних позичальниках на суму 159947,68 грн. Факт списання відповідачем грошових коштів позивача в сумі 159947,68 грн. достовірно підтверджений меморіальним ордером №1 від 30 квітня 2009р.

При цьому, суд вважає, що дії відповідача щодо самостійного позасудового списання зазначеної грошової суми з депозитного рахунку – є незаконним з огляду на наступне.

Умовами пункту 2.3.1 договору застави майнових прав від 07.03.2007р., який деталізує процедуру звернення стягнення відповідачем на грошові кошти позивача, визначено, що невиконання позивачем умов Договору та договору застави майнових прав від 07.03.2007р. тягне за собою виникнення права заставодержателя банку вимагати в судовому порядку переведення на останнього права на предмет застави – грошові кошти. Приписи ч.1 ст.590 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.1071 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.23 Закону України „Про заставу” також передбачають судовий порядок звернення стягнення на предмет застави.

З огляду на відсутність в матеріалах справи судового рішення, яке б надавало банку право звернути стягнення на грошові кошти на депозитному рахунку позивача за Договором, самостійне списання банком грошових коштів за меморіальним ордером №1 від 30.04.2009р. поза всяким розумним сумнівом суперечить приписам закону та умовам домовленостей між позивачем та відповідачем.

Грошове зобов’язання банку перед позивачем щодо повернення суми депозиту та процентів повинні бути виконаними у встановлений в Договорі строк – не пізніше 26.03.2009р. Таким чином, право вимагати виконання зобов’язань щодо повернення депозиту в порядку статей 530 та 1058 Цивільного кодексу України виникло у позивача 27.03.2009р.

Листом №1172 від 14.04.2009р. відповідач відмовив позивачу у поверненні депозиту за Договором.

Зобов’язання відповідача перед позивачем повернути суму внеску за Депозитом в сумі 160000 грн. – на момент прийняття рішення суду не виконане, на порушення норм статей 525-526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається. Позивач висунув вимогу щодо стягнення з відповідача не всієї суми боргу, а лише 145000 грн., що є його невід’ємним правом.

Посилання позивача на неправомірність включення банком 19 позичальників у перелік невиконаних зобов’язань (через відсутність документів щодо видачі кредитів, неправильне оформлення кредитних угод тощо) – спростовано наданою банком документацією щодо видачі кредитів фізичним особам (т.1 а.с.95-160, т.2 а.с.47-108).

Прострочення банком грошового зобов’язання тягне за собою обов’язок сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних з простроченої суми, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України. За розрахунком позивача, який перевірено судом у відповідності до методики листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97 року «Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ», сума індексу інфляції та трьох процентів річних з простроченої суми за період з квітня 2009 року до січня 2010 року включно становить 11527,50 грн. інфляційних та 5646,85 грн. річних.

Позовні вимоги, що стосуються стягнення пені у розмірі 26308,55 грн. – не можуть бути задоволені, оскільки ані умови Генерального договору, ані умови Договору та інших правочинів, укладених між сторонами та наявних в матеріалах справи, не передбачають право нарахування позивачем зазначеної неустойки. Причому відсутність обов’язкової письмової форми правочину щодо застосування неустойки в силу статті 547 Цивільного кодексу України вказує на нікчемність такого правочину та безпідставність вимог позивача щодо її застосування.

За таких обставин, враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, в сумі 162174,35 грн., причому причиною виникнення спору є протиправне порушення відповідачем умов наявних в справі №44/175 правочинів в частині дотримання судового порядку звернення стягнення на предмет застави, а також норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, які регулюють загальні умови виконання зобов’язань та правила виконання договорів.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Клопотання від 12.06.2009р. №0612/02 Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія ”Грант-капітал”, м.Донецьк в частині накладення арешту на грошові кошти відповідача судом залишено без задоволення як безпідставне.

Зокрема, за висновками суду, всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не доведено відповідними доказами наявність загрози невиконання відповідачем рішення суду.

Клопотання від 12.06.2009р. №0612/02 Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія ”Грант-капітал”, м.Донецьк в частині надіслання запиту до Управління Національного банку у Донецькій області щодо надання інформації про наявність у відповідача кореспондентських рахунків судом також залишено без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія ”Грант-капітал”, м.Донецьк до Відкритого акціонерного товариства „Комерційний банк з іноземним капіталом „Промекономбанк” м.Донецьк в особі Краматорської філії Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк з іноземним капіталом „Промекономбанк”, м.Краматорськ задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Комерційний банк з іноземним капіталом „Промекономбанк” на користь Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія ”Грант-капітал” основний борг в сумі 145000 грн. 00 коп., три проценти річних в сумі 5646 грн. 85 коп., інфляцію в сумі 11527 грн. 50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 202 грн. 98 коп. та витрати по сплаті державного мита у розмірі 1624 грн. 74 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія ”Грант-капітал”, м.Донецьк до Відкритого акціонерного товариства „Комерційний банк з іноземним капіталом „Промекономбанк” м.Донецьк в особі Краматорської філії Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк з іноземним капіталом „Промекономбанк”, м.Краматорськ відмовити.

В судовому засіданні 01.04.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 02.04.2010р.

Головуючий суддя                               

Суддя Лейба М.О.

Суддя Попков Д.О.