Рішення № 8802512, 01.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.04.10 р.                     Справа № 20/57                               

Суддя господарського суду Донецької області Донець О.Є.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Ензим”, м.Вінниця

до відповідача Відкритого акціонерного товариства “Волноваський комбінат хлібопродуктів”, м.Волноваха

про стягнення 187407,94 грн.

За участю представників:

від позивача: Неживенко В.П. – дов.

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Донецької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Ензим”, м.Вінниця, із позовом до Відкритого акціонерного товариства “Волноваський комбінат хлібопродуктів”, м.Волноваха, про стягнення 187407,94 грн. – суми заборгованості за поставлені ферментні препарати, з яких 175999,06 грн. – сума основного боргу, 2756,68 грн. – сума 3% річних, 8652,20 грн. – сума інфляційних втрат.

          В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем свого обов’язку по сплаті товару, який було йому поставлено позивачем, на приписи Господарського та Цивільного кодексів України та на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи.

01 квітня 2010 року позивач звернувся до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог, в якій зазначає, що оскільки ні в видаткових накладних на видачу товару, ні в рахунках-фактурах, ні в інших документах термінів оплати поставленого товару не було зазначено, строк виконання зобов’язання визначається відповідно до норм ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України. Також позивач, посилаючись на приписи Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача 182296,37 грн., з яких 175999,06 грн. – сума основного боргу, 1113,86 грн. – сума 3% річних, 5183,45 грн. – сума інфляційних втрат.

Дану заяву судом прийнято до розгляду як таку, що подана відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач до судового засідання не з’явився, обставин, викладених у позові не спростував, незважаючи на те, що про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у зв’язку з чим справу розглянуто в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу за наявними в ній матеріалами, які є достатніми для вирішення спору по суті.

           Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Як стверджує позивач, відповідачем не оплачена вартість ферментних препаратів Ладозим Респект /Ультра/ і Ладозим Прокси /5000/, які були поставлені позивачем відповідачеві у червні-вересні 2009 року згідно із видатковими накладними, а саме - № РН-00357 від 18.06.09 р. на суму 41502,00 грн., № РН-00374 від 24.06.09 р. на суму 52102,80 грн., № РН-0045 від 21.07.09 р. на суму 8300,40 грн., № РН-00460 від 27.07.09 р. на суму 16600,80 грн., № РН-00489 від 05.08.09 р. на суму 16600,80 грн., № РН-00507/1 від 11.08.09 р. на суму 8485,46 грн., № РН-00536 від 21.08.09 р. на суму 21901,20 грн., № РН-00568 від 03.09.09 р. на суму 26881,44 грн.

За вищезазначеними видатковими накладними відповідач отримав товару на загальну суму 192374,90 грн., про що на видаткових накладних є відповідний підпис довіреної особи.

Для оплати вищезазначених сум позивачем відповідачеві були надані рахунки-фактури, що наявний в матеріалах справи.

Позивач свій обов’язок з поставки товару виконав належним чином, передав у власність відповідача товар, що підтверджується, наявними у матеріалах справи документами, зокрема, видатковими накладними.

Відповідач отриманий товар сплатив частково, в сумі 16375,84 грн.

29 грудня 2009 року позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 42 з вимогою про сплату заборгованості за поставлені ферментні препарати у розмірі 175999,06 грн., яку він отримав 06.01.10 р., про що свідчить копія поштового повідомлення, яке наявне в матеріалах справи. Але зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді.

Посилаючись на вищевикладене, позивач звернувся до суду із позовними вимогами, зменшив їх розмір та просить суд стягнути з відповідача 182296,37 грн., з яких 175999,06 грн. – сума основного боргу, 1113,86 грн. – сума 3% річних, 5183,45 грн. – сума інфляційних втрат.

Згідно із ст.4-2) Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.4-3) зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.43 зазначеного кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

договори та інші правочини;

створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

інші юридичні факти.

Відповідно до ст.205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Згідно із ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 657 зазначеного кодексу встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Отже, купівля-продаж ферментних препаратів не потребує обов’язкової письмової форми договору.

Матеріали справи свідчать про те, що внаслідок дій сторін (передання товару позивачем, його приймання відповідачем) між ними виникли правовідносини з поставки (купівлі-продажу) товару, а отже – й відповідні зобов’язання.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 даної статті визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Свої позовні вимоги позивач підтверджує наявними в матеріалах справи документами, а саме – видатковими накладними, рахунками-фактурами, актом звірки взаємних розрахунків, претензією.

Оскільки відповідач не задовольнив вимогу позивача у встановлений ст.530 Цивільного кодексу України строк, останній набуває право на стягнення визначеної у вимозі суми в судовому порядку.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 175999,06 грн. – суми основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1113,86 грн. – суми 3% річних, 5183,45 грн. – суми інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідач до судового засідання не з’явився, заперечень проти позову суду не надав, обставин, викладених у справі не спростував.

Судові витрати покладаються на сторін пропорційно зменшеним позовним вимогам.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.265 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 205, 509, 525, 526, 530, 655, 657, 625 Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Зменшені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Ензим”, м.Вінниця, до Відкритого акціонерного товариства “Волноваський комбінат хлібопродуктів”, м.Волноваха, - задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Волноваський комбінат хлібопродуктів”(85700, Донецька область, м.Волноваха, вул.100 років Червоного Хреста, б.2; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00957376, поточний рахунок 260060201054 в ТОВ КБ “Фінансова Ініціатива”, м.Київ, МФО 380054) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Ензим” (21050, м.Вінниця, вул.1-го Травня, 60; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 34722213, поточний рахунок 26005000114615 в філії ВАТ “Державний експортно-імпортний банк України”, м.Вінниця, МФО 302429) 175999,06 грн. – суму основного боргу, 1113,86 грн. – суму 3% річних, 5183,45 грн. – суму інфляційних втрат, 1822,96 – суму витрат по сплаті державного мита, 229,56 грн. – суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ у встановленому порядку.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 01.04.2010 р.

Повний текст рішення підписано 02.04.2010 р.

Суддя                               

Надруковано 3 примірники:

1-          позивачеві;

1 – відповідачеві;

1 – у справу

Вик.Канаховська В.В.