Рішення № 8802376, 30.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.03.10 р.                     Справа № 15/176                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Кедр” м. Дніпропетровськ (код ЄДРПОУ 30404186)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Сиеста-Клуб” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 34777535)

про стягнення основного боргу в сумі 6773,18 грн., 3% річних у розмірі 185,94 грн., інфляції в сумі 887,29 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Боняк А.М. за довіреністю № 83 від 01.11.2008 р.

від відповідача: не з’явився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Кедр” м. Дніпропетровськ до товариства з обмеженою відповідальністю “Сиеста-Клуб” м. Донецьк про стягнення основного боргу в сумі 6773,18 грн., 3% річних у розмірі 185,94 грн., інфляції в сумі 887,29 грн.

Ухвалою суду від 07.07.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/176.

Ухвалою від 30.07.2009 р. провадження по справі № 15/176 зупинено у зв’язку з неможливістю розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею справи № 40/235пд, що розглядається господарським судом Донецької області в іншому складі суддів.

Ухвалою від 16.02.2010 р. провадження у справі № 15/176 поновлено, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою голови господарського суду Донецької області від 10.03.2010 р. строк вирішення спору продовжено до 24.04.2010 р.

У порушення вимог ухвал суду від 07.07.2009 р., 10.03.2010 р. відповідач витребувані документи до суду не надіслав.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

23.05.2007 р. сторони уклали договір № 113КД купівлі–продажу, згідно якого продавець (позивач) зобов’язався передати, а покупець (відповідач) зобов’язався прийняти та оплатити обладнання за ціною, вказаною в прайс–листі продавця та в накладній, що є невід’ємною частиною даного договору.

Згідно п. 2.1 договору обладнання продається продавцем та покупається покупцем за ціною 14399,00 грн., що відповідає 2070 євро (згідно курсу НБУ + 2% на момент підписання даного договору), на умовах додатку № 1 до договору, що є невід’ємною його частиною.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що покупець зобов’язаний платити продавцю процент за користування кредитом з розрахунку за кожний місяць в розмірі 15% річних від суми кредиту, але не менше облікової ставки НБУ згідно додатку № 1.

До спірного договору сторони підписали додаток № 1, яким передбачили графік виплати платежів та відсотків за користування кредитом (перший платіж за обладнання на суму 1439,9 грн., інші чергові платежі вартості обладнання в сумі 12959,03 грн., відсотки за користування кредитом в сумі 1052,92 грн.) щомісячно з травня 2007 р. до 15.05.2008 р. Завірена копія договору з додатком № 1 додана до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № 113КД купівлі–продажу від 23.05.2007 р. ним було передано відповідачу кавомашину Brasilia Ferensis SL 70, заводський номер 234288, в кількості 1 шт. за ціною 14399,00 грн. згідно акту прийому–передачі обладнання від 13.06.2007 р., завірена копія якого міститься в матеріалах справи. Факт отримання відповідачем товару від позивача на вказану суму підтверджується підписом представника відповідача, який фактично отримав товар, на акті прийому–передачі та відбитком печатки.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаним актом був переданий відповідачу позивачем саме на виконання договору № 113КД купівлі–продажу від 23.05.2007 р. суд робить виходячи з того, що в акті міститься посилання саме на договір № 113КД купівлі–продажу від 23.05.2007 р. Крім того, найменування, кількість та ціна товару, зазначеного в акті, повністю відповідають тим, що вказані у договорі. Відповідач ствердження позивача в цій частині не спростував. Тобто, з цього питання спір між сторонами відсутній.

Відповідач отриманий товар оплатив частково на загальну суму 9654,21 грн., що підтверджується банківськими виписками, завірені копії яких містяться в матеріалах справи. В результаті часткових оплат, з урахуванням курсу євро на момент оплати чергового платежу, передбаченого графіком до договору, за розрахунком позивача заборгованість відповідача склала 6773,18 грн. (розрахунок доданий до позову).

Позивач направив відповідачу лист № 118 від 06.05.2008 р. з вимогою про виконання зобов’язань за договором купівлі–продажу № 113КД від 23.05.2007 р. Факт направлення даної вимоги позивачем підтверджується описом вкладення в цінний лист з відбитком поштового штемпелю від 07.05.2008 р. Завірені копії вимоги та опису вкладення містяться в матеріалах справи.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар та відсотки за користування товарним кредитом), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 113КД від 23.05.2007 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором купівлі–продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторони в додатку № 1 до договору № 113КД від 23.05.2007 р. передбачили графік здійснення оплати з визначенням конкретних дат та сум чергових платежів, останній з яких відповідач зобов’язаний був здійснити 15.05.2008 р.

Відповідно до п. 2.5 договору всі платежі, крім першого, здійснюються на підставі графіку виплати платежів та процентів за користування кредитом (додаток № 1), за умови, що курс євро на момент оплати чергового платежу дорівнює або складає менше курсу євро на момент укладення договору. Якщо курс євро на момент платежу більше курсу євро на момент укладення договору, то платіж здійснюється з урахуванням цього курсу.

Згідно п. 2.6 договору у випадку збільшення курсу євро продавець письмово повідомляє покупця про зміну розміру чергових платежів та сум процентів шляхом надання зміненого графіку виплати платежів та процентів за користування кредитом, але не пізніше ніж за 3 дні до дати чергового платежу.

Позивач, керуючись п. 2.5 договору, в розрахунку збільшує суму основного боргу у зв’язку зі збільшенням курсу євро на момент платежу в порівнянні з курсом євро, який існував на момент укладення договору.

Ухвалами від 07.07.2009 р., 10.03.2010 р. суд зобов’язував позивача надати завірені копії письмових повідомлень відповідача про зміну розміру чергових платежів та відсотків шляхом надання зміненого графіку виплати (п. 2.6 договору).

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Позивач не надав до суду жодних доказів письмового повідомлення покупця про зміну розміру чергових платежів та сум процентів шляхом надання зміненого графіку виплати платежів та процентів за користування кредитом не пізніше ніж за 3 дні до дати чергового платежу.

Згідно ч. 4 ст. 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Статтею 613 ЦК України передбачено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

Матеріалами справи факт направлення позивачем відповідачу письмових повідомлень про зміну розміру чергових платежів та відсотків шляхом надання зміненого графіку виплати (п. 2.6 договору) не підтверджений, у зв’язку з чим відповідач не міг здійснювати чергові платежі в збільшеному розмірі згідно нового графіку виплати платежів та процентів за користування кредитом. За вказаних обставин, розрахунок позивача по основному боргу суд не приймає до уваги. За власними розрахунками суду сума основного боргу складає: 14399,00 грн. (вартість обладнання згідно договору купівлі–продажу) – 9654,21 грн. (часткова оплата згідно банківських виписок) = 4744,79 грн. Відсотки за користування кредитом відповідно до графіку виплати платежів та відсотків за користування кредитом, підписаного сторонами у формі додатку № 1 до спірного договору, складають 1052,92 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу та процентів в розмірі 6773,18 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 5797,71 грн. (4744,79 грн. + 1052,92 грн. = 5797,71 грн.). В частині стягнення основного боргу та процентів на суму 6773,18 грн. – 5797,71 грн. = 975,47 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Керуючись ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу інфляцію в розмірі 887,29 грн., 3% річні в сумі 185,94 грн. (розрахунки містяться в матеріалах справи). При цьому позивач виходив з того, що основний борг та проценти складають 6773,18 грн., тоді як фактично вказана сума становить 5797,71 грн., про що судом було зазначено вище. У зв’язку з викладеним розрахунок позивача є цілком невірним та судом до уваги не приймається.

За власним розрахунком суду інфляція нараховується за період з 16.05.2008 р. по 14.04.2009 р., тобто з червня 2008 р. по квітень 2009 р., що відповідає рекомендаціям відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі Верховного Суду України № 62–97р від 03.04.1997 р., та складає: 5797,71 грн. х 114,08% = 6614,03 грн. – 5797,71 грн. = 816,32 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення інфляції в розмірі 887,29 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 816,32 грн. В частині стягнення інфляції на суму 887,29 грн. – 816,32 грн. = 70,97 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

За власним розрахунком суду 3% річних нараховуються за період з 16.05.2008 р. по 14.04.2009 р. та складає: (5797,71 грн. х 3% х 230 днів : 366 днів) + (5797,71 грн. х 3% х 104 дні : 365 днів) = 109,30 грн. + 49,56 грн. = 158,86 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 185,94 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 158,86 грн. В частині стягнення 3% річних на суму 185,94 грн. – 158,86 грн. = 27,08 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У зв’язку з неналежним виконанням умов договору відповідачем з метою відновлення свого порушеного права позивач поніс витрати на оплату послуг адвоката, який провів правовий аналіз документів господарської діяльності, склав позовну заяву про стягнення з відповідача суми основного боргу, 3% річних та інфляції, що підтверджується договором про надання послуг № 02/04 від 02.04.2009 р., калькуляцією вартості адвокатських послуг та актом приймання–передачі наданих послуг від 15.03.2010 р., завірені копії договору, акту, свідоцтва на право займатися адвокатською діяльністю на Журікову І.В. та оригінал калькуляції наданих послуг додані до позову. Позивач за надання вказаних послуг сплатив 1500,00 грн. на розрахунковий рахунок фізичної особи Журікової Ірини Вікторівни згідно платіжних доручень № 2358 від 28.07.2009 р. на суму 500,00 грн., № 2404 від 18.09.2009 р. на суму 1000,00 грн., оригінали яких містяться в матеріалах справи з відміткою банку про проведення платежу. Факт отримання Журіковою І.В. грошових коштів згідно вказаних платіжних доручень підтверджується банківською довідкою № 001 від 09.03.2010 р., яка в оригіналі міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". До таких правовідносин слід також застосовувати і Правила адвокатської етики, які схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України протоколом № 6/VI від 12.10.1999 р., які на підставі статей 15, 16 Закону України "Про адвокатуру" є нормативно-правовим актом і обов’язкові для виконання.

У п.2 ст. 33 Правил встановлено принцип “розумного обґрунтування” розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка, тощо.

Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Особисто адвокат Журікова І.В. не брала участі в судовому процесі. Представник позивача Боняк А.М. за довіреністю № 83 від 01.11.2008 р. взяла участь лише в одному судовому засіданні 30.03.2010 р. Інших доказів на підтвердження зайнятості адвоката у цьому судовому процесі, ступеня складності справи, вирішення нових правових питань та доказів в чому полягала складність справи, а також скільки часу він затратив на її підготовку суду не надано.

Виходячи з калькуляції вартості юридичних послуг: вивчення договору купівлі–продажу № 113КД від 23.05.2007 р. та акту прийому–передачі обладнання від 13.06.2007 р. – 400,00 грн., складання та подача позовної заяви – 400,00 грн., виконання вимог ухвал суду – 400,00 грн., підготовка письмових звітів замовнику – 200,00 грн., а також беручи до уваги той факт, що адвокат жодного разу не з’явився в судові засідання, а при розрахунку основного боргу, інфляції та 3% річних припустився суттєвих помилок, суд робить висновок, що вартість наданих послуг у розмірі 1500 грн. занадто завищена, не доведена відповідними документами, а тому, на думку суду для відшкодування як судові витрати підлягає обмеженню до розміру 700,00 грн., тому саме визначена судом сума підлягає врахуванню при пропорційному розподілі між сторонами у даній справі судових витрат.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог – на відповідача, в частині зменшення розміру позовних вимог – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 75; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Сиеста-Клуб” (юридична адреса: 83114, м. Донецьк, вул. Університетська, 80–В, кв. 210; код ЄДРПОУ 34777535; рахунок 26002085187980 в ФДРУ „Фінанси та кредит”, МФО 351816) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Кедр” (юридична адреса: 49050, м. Дніпропетровськ, пл. Ак.Стародубова, буд. 1, к. 53; код ЄДРПОУ 30404186; рахунок 2600130288901 в АБ „Кредит–Дніпр” м. Дніпропетровськ, МФО 305749) суму 6772,89 грн. (а саме: основний борг на суму 4744,79 грн., відсотки за користування кредитом на суму 1052,92 грн., інфляцію в розмірі 816,32 грн., 3% річних в сумі 158,86 грн.), витрати на оплату послуг адвоката в сумі 604,23 грн., витрати на оплату державного мита в сумі 88,04 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 269,74 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу на суму 975,47 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляції на суму 70,97 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних на суму 27,08 грн.

У судовому засіданні 30.03.2010 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя